Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №390/958/25 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/958/25

Провадження № 2/390/469/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2026 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

при секретарі - Петренко В.Р.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Доценко Л.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Доценко Лілія Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 608 000 (шістсот вісім тисяч) гривень боргу та судові витрати в розмірі - 4 864 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні.

Позиція позивача

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що між ним та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики, за яким я передав Відповідачу грошові кошти у сумі 608 000 (шістсот вісім тисяч) гривень. Згідно з умовами договору та розписки ОСОБА_2 зобов`язалась повернути отримані грошові кошти до 15 листопада 2024 року. Після укладення договору позики та складання розписки відповідачка не заперечувала наявність заборгованості, однак грошові кошти не повернула у передбачений строк. Починаючи з другої половини листопада 2024 року, позивач неодноразово звертався до відповідачки з вимогами про повернення позики, проте вона не виконала взяті на себе зобов`язання і жодним чином не відреагувала на звернення. Така поведінка свідчить про наявність у відповідачки заборгованості та порушення умов договору. У зв`язку з цим позивач змушений звернутися до суду з метою захисту свого порушеного права.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Доценко Л.М. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

ОСОБА_1 пояснив, що він працює керівником підприємства, яке постачає продукти харчування. На підприємстві працювали від 100 до 150 осіб, в компанії є керівники відділів. ОСОБА_2 працювала торговим представником на підприємстві, яке він очолює. Він особисто не спілкувався з ОСОБА_2 .. Від безпосереднього керівника ОСОБА_2 йому стало відомо, що остання потребує грошових коштів для лікування свого батька і він на прохання ОСОБА_2 позичив останній 608000 грн. ОСОБА_2 підписала договір позики та розписку про отримання вказаних коштів. До нього прийшов керівник відділу - Файбер Д. та повідомив, що є перспективний працівник, якому необхідна допомога в зв`язку з операцією батька та для дитини. Він запропонував ОСОБА_2 укласти договір позики та передати в заставу земельну ділянку. Договір укладався на короткий строк, оскільки ОСОБА_2 сказала, що в неї є ще якесь майно і вона розрахується в короткостроковий термін. Вказаний договір нотаріально не завірили. Передача грошей відбулась на офісі вул. Героїв Маріуполя, 102, в м. Кропивницький в присутності ОСОБА_3 , який прийшов із ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 (який перебував у нього в кабінеті). Гроші були його особисті. ОСОБА_5 наразі перебуває в ЗСУ.

Позиція відповідача

В судових засіданнях відповідач ОСОБА_2 заперечувала щодо задоволення позову.

В письмових поясненнях ОСОБА_2 , зокрема, вказала, що вона не заперечує, що розписка написана нею власноручно, проте вона заперечує щодо обставин написання. Вона фактично грошові кошти не отримувала, тому просить відмовити повністю у задоволенні позову.

Із 01.04.2024 вона працювала в компанії ДКК торговим представником. ОСОБА_5 був її безпосереднім керівником. У її відділі було 6 працівників. Її завданням було відвідувати магазини та брати замовлення на продукцію. Потім експедитори розвозили продукцію. Сім клієнтів, що вказані у накладних, не віддали вчасно готівкові кошти у сумі 608000 грн. Вона про цю проблему повідомила ОСОБА_6 , як керівника, бо ОСОБА_7 на той момент вже не працював. Їй не відомо, які заходи було вжиті заходи з метою повернення коштів від клієнтів. Всі накладні ідуть через програму 1С, в якій висвітлюється за який товар немає оплати. Після написання розписки через 2 тижні їй зателефонували і повідомили, що вона більше там не працює. Фактично вона була оформлена як ФОП і був трудовий договір, проте у неї не було її екземпляру. Як торговим агентам їм видавали спеціальні планшети, який вона повернула. До поліції вона звернулася тільки з метою повернення автомобіля, який ОСОБА_1 залишив на території підприємства. Але після звернення до поліції автомобіль було повернуто власнику. З приводу погроз від ОСОБА_1 щодо необхідності підписати договір позики та розписки без фактичного отримання грошей до правоохоронних органів вона не зверталася. На лікування батька чи дитині їй не потрібні були гроші, оскільки на момент підписання договору і розписки вони не хворіли.

Пояснення свідка

Допитаний як свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що ОСОБА_1 є керівником підприємства, на якому він працює, а ОСОБА_2 працювала на цьому ж підприємстві. В листопаді 2024 року він тільки мав приймати відділ, який очолював ОСОБА_5 . Він був у офісі ОСОБА_1 , коли останній позичав гроші ОСОБА_2 .. Він не знає, що спонукало ОСОБА_2 позичити гроші. Його попросили бути в якості свідка. Відповідно, на розписці його підпис і його почерк. Підписання відбувалось в офісі, у кабінеті директора. Наскільки він пам`ятає, то позика була пов`язана з лікуванням чи батька, чи дитини. Відповідач працювала у відділі, який він очолив.

Обставини справи, зміст спірних правовідносин

04 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 608000 грн, а останній прийняв позику і зобов`язується повернути грошові кошти до 15.11.2024 (а.с. 18-19, 69, 78).

Згідно із розписки від 04.11.2024 ОСОБА_2 отримала від Ладиченка 608000 грн, які зобов`язується повернути до 15.11.2024. Розписка написана та підписана ОСОБА_2 , свідками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (а.с. 20).

Із талону-повідомлення єдиного обліку №2 від 03.10.2025 №51687 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до поліції із заявою, в якій просила посприяти у повернення автомобіля марки Форд Мондео, д.н. НОМЕР_1 , чорного кольору, 2021, який був залишений за адресою: АДРЕСА_1 , 04.11.2024, під гарантію повернення боргу в сумі 608000 грн, який винна заявниця ТОВ «Дистрибуційна компанія - К» (а.с. 106).

Відповідачем ОСОБА_2 також надані копії документів та світлин із текстом повідомлень (а.с. 96, 97, 101, 107-109), а також копії товарно-транспортних накладних між різними фізичним особами-підприємцями за 11.10.2024, 15.10.2024, 23.10.2024, 25.10.2024, 10.10.2024,22.10.2024, 25.10.2024 (а.с. 102-105).

Релевантні джерела права та висновки Верховного Суду

За ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частини 1 та 2 ст. 78 ЦПК України передбачають, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ч. 1 ст. 79 ЦПК України зазначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовим ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, які встановлені договором.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказувався факт укладення договору позики і його умови. Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

Оцінка доказів та висновки суду

Представник позивача на підтвердження своїх вимог подав до суду оригінал договору позики та розписки, з яких випливає, що ОСОБА_1 надає у борг ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 608000 грн. Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала щодо справжності її підпису на вказаних документах, проте вказувала на те, що договір позики та розписка були підписані нею фактично під психологічним впливом із боку ОСОБА_1 ..

На підтвердження вказаного ОСОБА_2 надано копії світлин із текстами повідомлень (а.с. 96, 97, 101, 107-109) та копії товарно-транспортних накладних а.с. 102-105), проте вказані докази суд не може визнати належними, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування у цій справі. Також відповідачем не надано інформації щодо джерела та способу отримання вказаних доказів, тому судом вони визнаються недопустимими.

До пояснень ОСОБА_2 щодо обставин надання коштів у борг суд ставиться критично, оскільки остання не звернулася до суду із позовом про визнання договору позики недійсним чи до правоохоронних органів щодо примусу з боку позивача під час підписання договору та розписки.

Оскільки грошове зобов`язання відповідачем по поверненню позивачу відповідної суми не виконано, ураховуючи умови договору та положення статті 533 ЦК України, суд вважає, що позивачем правомірно заявлена вимога про повернення заборгованості за договором позики.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4 864 грн, які необхідно стягнути із відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 133, 141, 235, 258-260, 263-265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Доценко Лілія Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 608 000 (шістсот вісім тисяч) гривень боргу та судові витрати в розмірі 4 864 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.04.2026.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя О.О.Квітка