Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №204/4196/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/4196/26

Провадження № 3/204/782/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Некрасов О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955208 від 03 квітня 2026 року, 03 квітня 2026 року близько 10 години 00 хвилин за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: психологічного та фізичного характеру, в ході чого виражав словесні образи та погрози фізичною розправою, штовхав руками, чим викликав занепокоєння за життя та здоров`я, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Статтею 268 КУпАП визначений перелік статей, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не входить до вищевказаного переліку, а тому суддя на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП України розглядає адміністративний матеріал за відсутністю особи, відносно якої складено адміністративний протокол.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Таким чином, домашнім насильством є вчинення дій, зокрема психологічного характеру по відношенню до родичів, або колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та спрямоване на обмеження волевиявлення особи.

Ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров`ю або завдання шкоди психічному здоров`ю), як обов`язкові елементи складу правопорушення повинні бути зазначені у протоколі.

Крім цього, особливостями ознак домашнього насильства є: наявність повторюваності; системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Особливістю домашнього насильства є також повна влада та контроль кривдника над жертвою насильства.

Стамбульською Конвенцією домашнє насильство розуміється як певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації.

Однак, це жодним чином не свідчить про те, що міжнародні договори мали намір розглядати як «домашнє насильство» будь-яке насильство, що трапляється між членами сім`ї, але яке зумовлене іншими причинами. Суд не має підстав вважати, що законодавець, приймаючи Закон № 2227-VIII, під терміном «домашнього насильства» мав намір визначити більш широке коло діянь, ніж міжнародне законодавство, на імплементацію якого він спрямований.

Тому посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім`ї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Стамбульською Конвенцією та законом, що ухвалено з метою її імплементації.

Під час судового розгляду, суддею були досліджені надані матеріали на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955208 від 03 квітня 2026 року; заява ОСОБА_2 від 03 квітня 2026 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 03 квітня 2026 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 03 квітня 2026 року; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 03 квітня 2026 року; терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 577978 від 03 квітня 2026 року.

Як було встановлено із письмових пояснень ОСОБА_1 від 03 квітня 2026 року, які були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955208 від 03 квітня 2026 року, він прийшов додому. Його співмешканка ОСОБА_2 збиралася їхати, він шукав телефон, вона почала кричати через те, що він шукав, перекинув пакет.

Окрім цього, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази на підтвердження того, що поведінка ОСОБА_1 була направлена на намагання утвердити або отримати контроль над іншою особою, містить певні дискримінаційні ознаки, наявна мета вчинення домашнього насильства, а тому, на думку судді, дії ОСОБА_1 в ході конфлікту з ОСОБА_2 , не можуть розцінюватись, як домашнє насильство.

Відсутні й свідки зазначених подій, які б у свою чергу могли спростувати версію ОСОБА_1 .

Згідно із вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване та законне рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАПпровадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, ч. 1 ст. 173-2, 280, 283, 284, 294, ч. 1 ст. 303 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Суддя О.О. Некрасов