Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №207/1140/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/1140/26

№ 2-а/207/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Ка`янського у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.

при секретарі Сівачук А.А.

за участі:

представника позивача Посвалюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Південного районного суду міста Ка`янського звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 229 від 04 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн

В обґрунтування вимог вказує, що 26.02.2026р. позивачем в додатку Резерви+ було помічено, що він перебуває в розшуку у зв`язку з неявкою до ТЦК, тому найближчим терміном, а саме 02.03.2026р. він особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому було повідомлено, що він не прибув до ТЦК за повісткою у зв`язку з чим є правопорушником.

02.03.2026р. начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні позивача було складено протокол № 6038 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. В протоколі зазначено, що 17.12.2025р. позивач не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 від 17.12.2025р., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.

Позивач при складенні протоколу надав пояснення: «з правопорушенням не згоден, повістку не отримував, мене не повідомляли про повістку».

В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 03.03.2026р. о 09 год 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 2.

При явці 03.03.2026р. з метою прийняття участі в розгляді адміністративної справи працівниками ТЦК позивачу було усно повідомлено, що по його справі ще будуть розбиратися і сказали, що розгляд справи відбудуться о 14.00 год 05.03.2026р., при цьому будь-якої повістки не видали.

При явці до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.03.2026р. на розгляд адміністративної справи, позивачу було повідомлено, що його справу розглянули ще вчора, тобто 04.03.2026р. без його участі, оскільки їм все зрозуміло по справі. При цьому позивачу вручили копію постанови від 04.03.2026р. за № 229 датовану 04.03.2026р.

Так, у відповідності до цієї постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 (далі Відповідач) визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 грн.

Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, тому вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

У судовому засіданні представник позивача Посвалюк В.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Пояснила, що 26.02.2026р. позивачем в додатку Резерви+ було виявлено, що він перебуває в розшуку. 02.03.2026р. позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому було повідомлено, що він не прибув до ТЦК за повісткою у зв`язку з чим є правопорушником, склали на нього протокол, ознайомили з протоколом, також повідомили, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності буде розглядатися 03.03.2026 року о 09-00год, сказали прийти на розгляд 03.03.2026р. о 09-00 год, про що він розписався у протоколі. Коли він прийшов 03.03.2026р. до ТЦК, йому повідомили, що засідання не відбудеться. Усно порвідомили, щоб він приходив на розгляд 05 березня о 14-00 год. Разом з цим, коли позивач прийшов до ТЦК 5 березня, йому повідомили, що його справа розглянута без нього ще 04 березня. Таким чином були грубо порушені права позивача щодо участі в розгляді справи та позивача фактично позбавили права на захист.

Також зазначила, що ОСОБА_1 з 2022 року має відстрочку від мобілізації, так як є студентом. Позивач не має обов`язку проходити ВЛК, оскільки має відстрочку та є повністю придатним. До ТЦК він приходив у 2022 році, та в 2022 році проходив ВЛК. З того часу будь-яких направлень на проходження ВЛК позивачу ТЦК не надавали. Окрім цього відповідач у своєму відзиві підтвердив, що позивач має право не проходити ВЛК, бо це передбачено п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024р. № 560.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений заздалегідь та належним чином (ар.с.43, 67). Однак, надіслав до суду відзив на позов (ар.с. 32-42), зазначаючи у ньому, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно інформації яка міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 подана інформація до органів Національної поліції України, щодо порушення правил військового обліку, номер звернення Е4770782, дата звернення 15.02.2026 року, причина звернення не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

ІНФОРМАЦІЯ_5 17.12.2025 року ОСОБА_1 направлено повістку № 5999267 про те, що йому потрібно з`явитися на 04.02.2026 року на 09-00 годин, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Повістка від 17.12.2025 року № 5999267 рекомендованим листом з описом вкладеного через АТ «Укрпошта» за формою 107П, направлена гр. ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 .

02.03.2026 начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 маойором ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 6038, в якому зафіксовано, шо гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (Е4770782) від 07.12.2025 року.

04.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 229 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на гр. ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено: стосовно ОСОБА_1 подано звернення в ЄДРПВР від 15.02.2026 року, не прибув вчасно за повісткою. Встановлено, що гр. ОСОБА_1 з 24.05.2022 року по 02.03.2026 року не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії, для визначення стану здоров`я, щодо проходження військової служби. Чим порушив правила військового обліку згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за змінами, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зі змінами в умовах особливого періоду.

Додатково зазначив, що гр. ОСОБА_1 , користується правом на відстрочку з 09.01.2026 року, до 09.01.2026 року, тобто, з дати користуванням правом на відстрочку проходження військово-лікарської комісії не є обов`язковим.

На підставі вищевикладеного, вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП громадянина ОСОБА_1 відповідають чинному законодавству, підстав для скасування постанови № 229 від 04.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення немає, просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Від представника позивача Посвалюк В.В. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначила, що у відзиві, наданому відповідачем суду фактично викладені статті та норми чинного законодавства України щодо обов`язків військовозобов`язаних з`являтися за повістками та викликами до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Між тим, по суті позовних вимог, Відповідач фактично будь-яких заперечень не надав.

Позивач наполягає, що він не отримував повістку та не був обізнаний про її наявність та необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 взагалі.

Відповідач, окрім електронної повістки та опису вкладення, до матеріалів адміністративної справи доказів щодо начебто скоєного позивачем адміністративного правопорушення не надав.

Повістка та опис вкладення свідчать лише про надіслання повістки, а не про отримання її позивачем, відмову від отримання або інші обставини не отримання цієї повістки.

В оскаржуваній постанові відповідачем зазначено, що стосовно позивача було подано звернення в ЄДРПВР від 15.02.2026р. не прибув вчасно за повісткою до ТЦК. Встановлено, що позивач з 24.05.2022р. до 02.03.2026р. не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду ВЛК, визначення стану здоров`я щодо проходження військової служби чим порушив Правила військового обліку згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зі змінами, п. 10 ст. Закону України про військовий обов`язок і військову службу «зі змінами в умовах особливого періоду».

Між тим, відповідачем у відзиві підтверджується, що проходження медичної комісії позивачем з врахуванням наявності відстрочи від призову на військову службу не є обов`язковим.

Отже, фактично в постанові, яка оскаржується позивачем зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився за повісткою для проходження медичної комісії, але між тим проходження такої комісії як виявляється за чинним законодавством є не обов`язковим.

З оскаржуваної постанови взагалі не зрозуміло, за яке правопорушення притягнуто позивача до адміністративної відповідальності (неявка за повісткою чи не проходження ВЛК). А між тим, в протоколі від 02.03.2026р. про будь-яке порушення правил військового обліку щодо не проходження позивачем ВЛК не зазначено.

Окрім того, відповідачем було грубо порушено його право бути присутнім на розгляді адміністративної справи.

Також, відповідач в порушення ст. ст. 289, 291 КУпАП в постанові, що оскаржується зазначив дату набрання чинності саме 4 березня 2026р. (день винесення постанови), чим позбавив повивача законного права на оскарження цієї постанови в 10 денний строк з дня її отримання.

Порушивши таке право, відповідач незаконно та протиправно направив постанову, яка не набрала чинності, на виконання до органів державної виконавчої служби, у зв`язку з чим в позивача заарештовано рахунки у всіх банківських установах і в разі подальших негативних наслідків такого арешту позивач буде вимушений звертатися до суду з окремим позовом про стягнення збитків та шкоди.

Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Судом встановлено, що відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв +» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний та має відстрочку до 03 травня 2026 року як студент. Дата проходження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 – придатний (ар.с.15).

Згідно з довідкою про здобуття освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в ДКП «Державний університет «Київський авіаційний інститут» за денною формою навчання з 19.09.2022 року по 30.06.2026 (ар.с.20).

02.03.2026р. начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні позивача було складено протокол № 6038 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. В протоколі зазначено, що 17.12.2025р. позивач не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.12.2025р., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.

Позивач при складенні протоколу надав пояснення: «з правопорушенням не згоден, повістку не отримував, мене не повідомляли про повістку».

В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 03.03.2026р. о 09 год 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 2 (ар.с.37).

04 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №229, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 17000 грн.

Згідно вказаної постанови від 04 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП. Встановлено, що з 24.05.2022 по 02.03.2026 ОСОБА_1 не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду ВЛК, визначення стану здоров`я щодо проходження військової служби, чим порушив правила військового обліку згідно п. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 10 ст. «Про військовий обов`язок і військову службу» в умовах особливого періоду (ар.с.38).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність, за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ст. 235 КУпАП України, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за «не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду ВЛК». З оскаржуваної постанови не зрозуміло, за яке правопорушення притягнуто позивача до адміністративної відповідальності (неявка за повісткою чи не проходження ВЛК).

Щодо проходження (не проходження ВЛК), в п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 за рішенням ВЛК від 24.05.2022 визнаний придатним до військової служби під час мобілізації і має відстрочку від призову за мобілізацією за п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024р. № 560, військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Отже оскільки ОСОБА_1 є придатним до військової служби під час мобілізації, користується правом на відстрочку до 03.05.2026 року і не приймається на військову службу за контрактом, не має направлятися на медичний огляд без виявлення його власного бажання, що також підтверджено у візиві на позовну заяву, наданому ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Отже, фактично в постанові, яка оскаржується, зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився за повісткою для проходження медичної комісії, але проходження такої комісії за чинним законодавством є не обов`язковим.

Згідно статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

За приписами частини 1 статті 268 КУпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як було встановлено у судовому засіданні 02.03.2026р. начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні позивача було складено протокол № 6038 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. В протоколі зазначено, що 17.12.2025р. позивач не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 від 17.12.2025р., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП. Позивач при складенні протоколу надав пояснення: «з правопорушенням не згоден, повістку не отримував, мене не повідомляли про повістку». В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 03.03.2026р. о 09 год 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 2.

Разом з цим постанову про притягнення позивача до адміністративної ухвалено 04 березня 2024 року, без присутності позивача. Доказів про те, що позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 04.03.2026р. відповідачем не надано. При цьому позивачу вручили копію постанови від 04.03.2026р. за № 229 - 05 березня 2026р.

У судовому засіданні встановлено, що спірна постанова не містить даних того, в якій спосіб позивач сповіщався про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення. Так само в межах розгляду даної справи відповідач доказів належного сповіщення позивача суду не подав, у зв`язку з чим суд вимушений констатувати, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та вважати, що на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За висновками суду, відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.

Суд зазначає, що через процесуальні порушення, відповідачем не розглядалося питання наявності у позивача поважних причин неявки до ТЦК та СП на виклик за повісткою, що й виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційним адміністративним судом в постанові від 28 січня 2026 року по справі № 205/16771/25.

Несвоєчасне повідомлення ТЦК та СП особи про дату розгляду справи є підставою для скасування постанови про застосування адміністративного стягнення із закриттям провадження у справі. До відповідного висновку прийшов в Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі № 726/2158/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 30 жовтня 2024 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі № 676/752/17 «Колегія суддів зауважує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а. Як встановлено судом, на час розгляду справи про адміністративне правопорушення – 04.03.2026 позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що істотно впливає на фактичну можливість особи реалізувати передбачені ст.268 КУпАП права з метою всебічного з`ясування обставин справи. Суд зауважує, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивача неправомірно та з порушенням процедури притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч.3 ст.210 КУпАП.

Окрім цього суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження того, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час, суду не надано.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що повістка з вимогою до ОСОБА_1 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлялася позивачу поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавцем.

Відповідач не надав суду доказів, що ОСОБА_1 отримав вказану повістку особисто або відмовився від отримання, про що зроблене відповідне застереження про відмову від її отримання та не надав суду доказів, що факт неявки ОСОБА_1 зафіксовано відповідним актом. Доказів про надіслання повістки та про отримання її позивачем (як повідомлення про вручення поштового відправлення), відмову від отримання або інші обставини не отримання цієї повістки, відповідач суду не надав.

Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов`язку ОСОБА_1 ухилився.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 77 КАС України перекладають обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення на відповідача, однак у цій справі таких доказів відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити, справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КупАП.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , зареєстрованого відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 229 від 04 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2026 року

Суддя І.М. Юрченко