Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №642/8347/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ЄУН 642/8347/25

Провадження № 2/932/485/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Острянин В.В.,

учасники цивільного процесу:

позивач ТОВ «Алекскредит» (представник відсутній),

відповідач ОСОБА_1 (відсутня),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача.

22.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», договір № 4436872 про надання кредиту у сумі 5000 грн до 18.08.2021. Ставки нарахування процентів за базовий період протягом 28 календарних днів з дати надання кредиту до 19.02.2021 становить 1,30 % за один день користування кредитом; спеціальний період протягом 180 календарних днів з 20.02.2021 до 18.08.2021 становить 3 % за один день користування кредитом; орієнтовна загальна вартість кредиту – 6825,40 гривень. Свої зобов`язання за кредитним договором товариство виконало, надало ОСОБА_1 кошти в зазначеному розмірі шляхом переказу на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 умови договору не виконала, у зв`язку з чим за відповідачем виникла заборгованість в розмірі 33820 грн, яка складається: 5000 грн - сума кредиту, 28820 грн – проценти за користування кредитом, яку позивач разом з судовими витратами просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача заявив клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк», а саме інформації стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ): чи мала ОСОБА_1 станом на 22.01.2021 відкритий картковий рахунок з номером банківської картки НОМЕР_1 ; надати відомості про рух грошових коштів по картковому рахунку з номером банківської карти НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 за період з 20.01.2021 по 24.01.2021; надати відомості чи зараховувалася грошова сума в розмірі 5000 грн 22.01.2021 на картковий рахунок з номером банківської картки НОМЕР_1 .

Представник позивача до судового засідання не з`явився. При подачі позовної заяви до суду клопотав розглядати справу за відсутності представника позивача, у випадку неявки відповідача в судове засідання проти прийняття заочного рішення не заперечував.

Відповідач до судового засідання не з`явилася. Надала заяву в якій просила застосувати у цій справі строк позовної давності та відмовити товариству у задоволенні позивних вимог. В разі, якщо суд задовольнить позовні вимоги, просила розстрочити виплату заборгованості у зв`язку із вагітністю строком у 12 місяців.

Інших клопотань в порядку статті 222 Цивільного процесуального кодексу України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з`явилися до суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23.02.2026 у справі відкрите провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву. Судові засідання призначені на 01.04.2026 та 27.04.20026.

Ухвалою від 23.02.2026 у АТ КБ «Приват Банк» витребувано інформацію стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: чи мала ОСОБА_1 станом на 22.01.2021 відкритий картковий рахунок з номером банківської картки НОМЕР_1 ; відомості про рух грошових коштів по картковому рахунку з номером банківської карти НОМЕР_1 що належить ОСОБА_1 за період з 20.01.2021 по 24.01.2021; відомості чи зараховувалася грошова сума в розмірі 5000 грн 22.01.2021 на картковий рахунок з номером банківської картки НОМЕР_1 .

27.04.2026 суд перейшов до стадії прийняття рішення.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS4436872 договір № 4436872 про надання кредиту у сумі5 000 грн. По строку повернення до 18.08.2021. Ставки нарахування процентів за базовий період протягом 28 календарних днів з дати надання кредиту, тобто до 19.02.2021, - 1,30 % за один день користування кредитом; спеціальний період протягом 180 календарних днів з 20.02.2021 до 18.08.2021 становить 3 % за один день користування кредитом.

Товариство зобов`язання за кредитним договором виконало, надало відповідачу кошти в зазначеному розмірі шляхом переказу на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 . Про що надано підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів згідно якого ТОВ «Алекскредит» за номером операції 12613869158024144945898863754170 від 22.01.2021 здійснило переказ коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 у сумі 5000 гривень.

Відповідно до наданої АТ КБ «Приватбанк» інформації стосовно рахунків ОСОБА_1 та наданої виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5000 грн 22.01.2021 підтверджено.

За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 4436872 від 22.01.2021 станом на 31.10.2025 склав 33820 грн, з яких: 5000 – сума кредиту, 28820 – прострочені платежі за користування кредитом.

V. Оцінка суду.

Дослідивши представлені позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, підписанням договорів сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст статей 610, 612 Цивільного кодексу України, регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджене укладання між сторонами спірних правочинів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті за правилами частини другої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України покладається на осіб, які беруть участь у справі та які розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Алекскредит» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, перерахувало кошти відповідачу на картковий рахунок, що не заперечено відповідачем.

У свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Отже позовні вимоги ТОВ «Алекскредит» про стягнення заборгованості за кредитним договором є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.

Таким чином, згідно з розрахунком позивача, який не був спростований відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 4436872 від 22.01.2021 станом на 31.10.2025 склала 33820 грн, з яких: 5000 – сума кредиту, 28820 – нараховані проценти за користування кредитом.

Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитодавцю не повернуті. Тож відповідач не виконала обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Тому позов підлягає задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

30.03.2020 був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнив розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (п.79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20). Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України (далі КМУ) та був відмінений 30.06.2023 відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, який указами Президента України неодноразово продовжувався, і станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом воєнний стан не був скасований.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Водночас, 04.09.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX. Вказаний закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Після відновлення дії закону з 04.09.2025 строк на подачу позову позивачем не порушений, оскільки позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою 30.12.2025.

З урахуванням вказаних норм у межах позовної давності позивач ТОВ «Алекскредит» має право на стягнення заборгованості, а відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання про застосування строків позовної давності.

Щодо розстрочення виконання судового рішення.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виплати заборгованості у зв`язку із перебуванням її у стані вагітності на строк у 12 місяців.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до частини першої статті 267 Цивільного процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладняється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Відповідач у клопотанні про розстрочення виплати заборгованості за кредитним договором виключних обставин, які б свідчили про неможливість виконання судового рішення, як то тяжка хвороба, тяжкий матеріальний стан тощо, суду не навела.

Відповідач просила суд розстрочити виплату заборгованості на строк у 12 місяців через перебування її у стані вагітності, що само по собі не свідчить про неможливість чи неспроможність виконати рішення суду. У підтвердження своїх тверджень відповідач надала лише скріншот з екрану мобільного телефону із застосунку Хелсі, як вона сама зазначила у поданій суду заяві. Але з наданих скріншотів перевірити це твердження неможливо, оскільки інформації про таке скріншоти не містять.

Оскільки відповідачем не наведено обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд приходить до висновку про відмову відповідачу у задоволенні клопотання про розстрочення судового рішення.

Згідно зі статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

На підставі статей 11, 526, 530, 610-612, 626, 629, 638-639, 652, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10-13, 43, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 277, 280, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», ЄДРПОУ 41346335 заборгованість за кредитним договором №4436872 від 22.01.2021 у сумі 33820 (тридцять три тисячі вісімсот двадцять) гривень, суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники судового процесу:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», ЄДРПОУ 41346335, місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка, 23;

Представник позивача – Попов Євген Васильович, РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка, 23;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О. Коваленко