Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №686/29750/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/29750/25

Провадження № 22-ц/820/487/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представниці відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_4 зазначив, що 22 липня 2025 року ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Lexus RX 350» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Заводській, у місті Хмельницькому, в порушення пунктів 2.3 б), 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху при проїзді перехрестя та виконанні повороту ліворуч при зеленому сигналі світлофора не переконався, що це буде безпечним, не дав дорогу автомобілю «Tesla Model 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під його керуванням рухався в зустрічному напрямку прямо, та допустив зіткнення з указаним автомобілем.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 серпня 2025 року у справі 686/21385/25 ОСОБА_6 визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В результаті зіткнення автомобіль «Tesla Model 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту. Згідно з висновком експерта від 4 жовтня 2025 року №051/25 вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 412 184 грн 02 коп., а вартість завданого позивачу матеріального збитку – 278 615 грн 46 коп.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси позивача як власника автомобіля «Tesla Model 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «Країна» (далі – АТ «СК «Країна») за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 лютого 2025 року (поліс №ЕР/227322259). Водночас цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Lexus RX 350» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі – ПАТ «СК «УСГ») за полісом №ЕР-225877326 від 27 грудня 2024 року (страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, – 160 000 грн, розмір франшизи – 2 500 грн).

26 серпня 2025 року АТ «СК «Країна» в порядку прямого врегулювання страхового випадку виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 157 500 грн. Решта майнової шкоди у розмірі 254 684 грн 02 коп. (412184,02-157500) та франшиза у розмірі 2 500 грн залишаються невідшкодованими.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдана моральна шкода. У зв`язку з втратою автомобіля він зазнав душевних страждань, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права, а також був порушений звичний спосіб його життя. Розмір оціненої позивачем моральної шкоди склав 10 000 грн.

За таких обставин ОСОБА_4 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 254 684 грн 02 коп. матеріальної шкоди, 2 500 грн страхового відшкодування (франшизи) та 10 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5 000 грн моральної шкоди та 605 грн 60 коп. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд керувався тим, що належним відповідачем за вимогами ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди є АТ «СК «Країна», а не ОСОБА_5 , однак позивач не залучив указане товариство до участі у справі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 переніс нервовий стрес і душевні страждання у зв`язку з пошкодженням автомобіля, а тому з ОСОБА_2 на його користь слід стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. У зв`язку з розглядом справи ОСОБА_4 поніс 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідача з урахуванням принципу співмірності правових послуг у розмірі 2 000 грн.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , який несе цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду. АТ «СК «Країна» як страховик потерпілої особи в порядку прямого врегулювання страхового випадку за новим законом виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за полісом винуватця дорожньо-транспортної пригоди, складеного за старим законом, у розмірі 157 500 грн. Пряме врегулювання страхового випадку є процедурним механізмом страхової виплати потерпілому через його страховика та подальших розрахунків між страховиками, а не способом розширення меж страхової відповідальності або перекладення на страховика потерпілого обов`язку відшкодувати шкоду понад встановлені законом і договором межі. Оскільки отриманої ОСОБА_4 страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої ОСОБА_7 майнової шкоди, то відповідач як винуватець дорожньо-транспортної пригоди зобов`язаний сплатити потерпілому 254 684 грн 02 коп. різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою і 2 500 грн франшизи. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в частині вимог про відшкодування майнової шкоди. Також суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди та розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає у неповній мірі.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не застосував норми пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 травня 2024 року №3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон №3720-ІХ), статті 29 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-ІV), неправильно витлумачив норми статті 1194 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та не врахував норми статті 137, 141 ЦПК України.

У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права основне рішення в частині відмови в позові про відшкодування майнової шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, а додаткове рішення в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл інших судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Автомобіль «Tesla Model 3» реєстраційний номер ВХ5005YX належить на праві власності ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 є володільцем автомобіля «Lexus RX 350» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

24 грудня 2024 року ПАТ «СК «УСГ» і ОСОБА_8 уклали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ЕР-225877326), за умовами якого ПАТ «СК «УСГ» застрахувало відповідальність володільця автомобіля «Lexus RX 350» реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок заподіяння ним шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу на строк з 28 грудня 2024 року до 27 грудня 2025 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, – 320 000 грн; за шкоду, заподіяну майну, – 160 000 грн (франшиза – 2 500 грн).

За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 лютого 2025 року (поліс №ЕР/227322259) АТ «СК «Країна» застрахувало ризики, пов`язані з відповідальністю за шкоду, заподіяну внаслідок використання автомобіля «Tesla Model 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу на строк з 21 лютого 2025 року до 20 лютого 2026 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, – 5 000 000 грн (на одну потерпілу особу – 500 000 грн); за шкоду, заподіяну майну, – 1 250 000 грн (на одну потерпілу особу – 250 000 грн).

22 липня 2025 року ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Lexus RX 350» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Заводській, у місті Хмельницькому, в порушення пунктів 2.3 б), 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху при проїзді перехрестя та виконанні повороту ліворуч при зеленому сигналі світлофора не переконався, що це буде безпечним, не дав дорогу автомобілю «Tesla Model 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_4 рухався в зустрічному напрямку прямо, та допустив зіткнення з указаним автомобілем. В результаті дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 серпня 2025 року у справі 686/21385/25 ОСОБА_6 визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

26 серпня 2025 року АТ «СК «Країна» в порядку прямого врегулювання страхового випадку виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 157 500 грн.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 4 жовтня 2025 року №051/25: вартість відновлювального ремонту автомобіля «Tesla Model 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент його огляду складає 412 184 грн 02 коп.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Tesla Model 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, враховуючи зазначені в акті від 23 вересня 2025 року пошкодження, станом на час завершення виконання даного дослідження складає 278 615 грн 46 коп.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо майнової шкоди

Статтею 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України).

Згідно зі статтею 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Як передбачено статтею 19 Закону №3720-ІХ, який введений в дію з 1 січня 2025 року, у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку. Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення. Страховик потерпілої особи, який прийняв заяву про страхову виплату відповідно до цього Закону, зобов`язаний її розглянути, прийняти рішення за результатами розгляду та, за умови відсутності випадків, визначених статтею 30 цього Закону, здійснити страхову виплату. Страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Відповідно до пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3720-ІХ дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

До 1 січня 2025 року відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулювалися Законом №1961-ІV.

Із положень статті 6 Закону №1961-ІV слідує, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - це шкода, що заподіяна майну потерпілого (стаття 28 Закону №1961-ІV).

В силу статті 29 Закону №1961-ІV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як передбачено пунктом 12.1 статті 12 Закону №1961-ІV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.

З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов`язана з використанням транспортних засобів, зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди.

Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик повинен виплатити потерпілому страхове відшкодування в порядку, передбаченому законом.

З 1 січня 2025 року введений в дію Закон №3720-ІХ, яким закріплено механізм прямого врегулювання страхового випадку, що дозволяє потерпілій особі у разі дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, та в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або знищення такого транспортного засобу, звертатися до свого страховика за страховим відшкодуванням.

Водночас, якщо потерпілий скористався правом на пряме врегулювання спору за укладеним відповідно до Закону №3720-ІХ страховим полісом, а відповідальність винної особи застрахована за страховим полісом, укладеним відповідно до Закону №1961-ІV, то пряме врегулювання відбувається з дотриманням вимог Закону №3720-ІХ, а розмір шкоди для здійснення страхової виплати потерплій особі визначається з дотриманням вимог Закону №1961-ІV.

Відтак у разі пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати потерпілого на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди та поміщення його на стоянку з поважних причин.

Майнова шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна та грошових витрат на час розгляду справи, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків, яких зазнав потерпілий. При цьому страхове відшкодування зменшується на встановлену у договорі страхування суму франшизи (частина збитків, яка не відшкодовується страховиком).

Визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження, здійснюється з урахуванням оціночних процедур, установлених чинним законодавством, у тому числі Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395, з подальшими змінами), згідно з якими після особистого огляду експертом (оцінювачем) транспортного засобу визначається вартість транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, вартість його відновлювального ремонту (вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту) з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Зібрані докази вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено належний ОСОБА_4 автомобіль «Tesla Model 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася з вини ОСОБА_2 .

Факт настання даного страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, а відповідач як особа, що винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як володільця автомобіля «Lexus RX 350» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ПАТ «СК «УСГ» за полісом №ЕР-225877326 від 27 грудня 2024 року.

АТ «СК «Країна» застрахувало ризики, пов`язані з відповідальністю за шкоду, заподіяну внаслідок використання автомобіля «Tesla Model 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , за полісом №ЕР/227322259 від 21 лютого 2025 року та виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в порядку прямого врегулювання страхового випадку.

Розмір страхової виплати (157 500 грн) визначений АТ «СК «Країна» відповідно до Закону №1961-ІV в межах ліміту відповідальності страховика (160 000 грн) з вирахуванням франшизи (2 500 грн).

Отже сума страхового відшкодування не покриває визначений з дотриманням методики оцінки майна розмір завданого ОСОБА_4 матеріального збитку (278 615 грн 46 коп.), а тому з ОСОБА_2 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди на користь позивача слід стягнути 121 115 грн 46 коп. майнової шкоди, яка є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (278615,46-157500,00).

Суд першої інстанції не врахував указані норми закону та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 майнової шкоди.

б) щодо моральної шкоди

Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В силу частини третьої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом указаних правових норм право на відшкодування моральної шкоди виникає в особи, у тому числі внаслідок знищення чи пошкодження її майна, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди належний ОСОБА_4 автомобіль отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту, внаслідок чого позивач зазнав душевних страждань.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 позивачу завдано моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 переніс психологічний стрес, відчував дискомфорт і побоювання за свою власність, не міг користуватися автомобілем і терпів незручності, були порушені нормальні життєві зв`язки позивача, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд керувався вимогами розумності та справедливості.

Отже, висновок суду першої інстанції про присудження з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 50 000 грн моральної шкоди є обґрунтованим.

Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що названа сума є належною компенсацією завданої ОСОБА_4 моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав останнього.

Посилання ОСОБА_4 на неправильність визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

в) щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункти 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя – п`ята).

Як передбачено частиною другою статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Як зазначили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19), процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі договору про надання правової допомоги від 10 вересня 2025 року (а.с. 107) адвокат Порозов Д.В. надавав ОСОБА_4 професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами додаткової угоди №1 від 17 жовтня 2025 року до цього договору (а.с. 108) сторони визначили гонорар адвоката у розмірі 12 000 грн (пункт 1).

Із акта наданих послуг (виконаних робіт) від 16 грудня 2025 року (а.с. 110) слідує, що адвокат Порозов Д.В. надав ОСОБА_4 юридичні послуги у виді надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, вивчення матеріалів (документів) справи, законодавчої бази та судової практики, складення позовної заяви та формування додатків (копій документів), складення інших процесуальних документів, витребування доказів.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 18 жовтня 2025 року (а.с. 109) ОСОБА_4 сплатив адвокату Порозову Д.В. гонорар у розмірі 12 000 грн.

В суді першої інстанції ОСОБА_5 не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з невідповідністю їх критеріям співмірності. Натомість усупереч процесуального закону суд з власної ініціативи зменшив розмір цих витрат до 2 000 грн.

Оскільки за наслідками перегляду справи в апеляційному суді позов ОСОБА_4 задоволено на 47,2% ((121115,46+5000)?100:267184,02), то з ОСОБА_2 на користь позивача слід присудити 5 664 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (12000?47,2%).

У цій частині додаткове рішення суду підлягає зміні.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалені ним рішення в частині вимог про відшкодування майнової шкоди та витрат на правову допомогу не можуть залишатися в силі.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 слід стягнути 121 115 грн 46 коп. майнової шкоди та 5 664 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Підстави для скасування основного рішення суду в частині вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Щодо інших судових витрат

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно з якою судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ОСОБА_4 задоволено на 47,2%, а тому з ОСОБА_2 на користь останнього слід присудити судовий збір за подання позову у розмірі 1 261 грн 15 коп. ((121115,46+5000)?1%) та витрати на проведення експертизи у розмірі 2 832 грн (6000?47,2%).

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено в частині стягнення лише 121 115 грн 46 коп. майнової шкоди, то з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 73 коп. (121115,46?1%?150%).

Всього ОСОБА_5 повинен відшкодувати ОСОБА_4 витарт зі сплати судового збору та на проведення експертизи в розмірі 5 909 грн 88 коп. (1261,15+2832,00+1816,73).

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, а в частині розподілу судових витрат змінити.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2025 року в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (місце проживання – АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ) 121 115 гривень 46 копійок майнової шкоди, 5 000 гривень моральної шкоди, 5 909 гривень 88 копійок судових витрат, а всього – 132 025 гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (місце проживання – АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ) 5 664 гривні витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Карплюк О.І.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 30