Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №686/8008/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/8008/26

Провадження № 33/820/330/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Шкодяка Ігоря Антоновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2026 року,

в с т а н о в и л а :

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, що проживає по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

За постановою суду ОСОБА_1 07 березня 2026 року, близько 23 год. 11 хв., рухаючись по вул. Володимира Дудченка, 4 у м. Хмельницькому Хмельницької області, керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки чи у медичному закладі охорони здоров`я відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стверджує, що транспортним засобом він не керував, а тому в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.

Вказує, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

Вважає, що суд першої інстанції розглянув справу формально, не допитав свідків та працівників поліції, не забезпечив повного та всебічного дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Стверджує, що суд порушив його право на захист, оскільки не забезпечив йому правничої допомоги.

Крім того, він не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, чим також було порушено його право на захист.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Шкодяка І.А., на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши її доводи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609041 від 8 березня 2025 року, з якого вбачається, що 7 березня 2025 року о 23 год 11 хв у м. Хмельницькому по вул. Володимира Дудченка, 4, ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу Алкотест Драгер на місці зупинки та в медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджується, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння останній відмовився (а.с. 4);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 7 березня 2025 року, яким підтверджується, що в результаті огляду, проведеного поліцейськими, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради ОСОБА_1 відмовився (а.с. 5);

- відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового авто, якими підтверджується, що 7 березня 2025 року о 23 год 11 хв транспортний засіб Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався вздовж дороги та був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням ним ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме керування транспортним засобом заднім рухом на перехресті дорожнього руху. Припаркувавшись позаду, правоохоронці зафіксували, що з автомобіля ніхто не виходив. Коли ж працівники поліції підійшли до передніх лівих дверей автомобіля, виявили, що на водійському сидінні нікого не було, а водій пересів у салон транспортного засобу. На передньому пасажирському сидінні перебувала власниця автомобіля, а на задньому сидінні знаходився ОСОБА_1 разом з іншою жінкою. Працівники поліції попросили водія вийти, на що останній заперечував факт керування ним автомобілем та відмовлявся виходити з транспортного засобу. У подальшому ОСОБА_1 з транспортного засобу вийшов. Працівники поліції, виявивши у нього ознаки алкогольного сп`яніння, неодноразово пропонували йому пройти огляд на визначення такого стану на місці зупинки транспортного засобу чи у найближчому медичному закладі, проте останній не погоджувався. Працівники поліції роз`яснили йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Повідомили, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від ознайомлення з яким ОСОБА_2 відмовився. Під час складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 покинув місце події (а.с. 6).

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем, є необґрунтованими та спростовуються даними відеозаписів, долучених до матеріалів справи.

Так, із відеозапису під назвою «clip-9» вбачається, що автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався вздовж дороги та був зупинений працівниками поліції (00 хв 09 сек – 00 хв 27 сек). Під`їхавши на місце зупинки автомобіля, працівники поліції виявили, що за кермом нікого не було, на передньому пасажирському сидінні власниця автомобіля, а ОСОБА_1 разом з іншою жінкою перебував на задньому сидінні. Двигун транспортного засобу працював, фари були увімкнені.

В ході розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомляв про те, що він не керував та не є власником даного автомобіля. Вказував, що водій вийшов з транспортного засобу.

Разом з тим, на відеозаписах як із нагрудних камер поліцейських, так і з відеореєстратора службового авто не зафіксовано жодних інших осіб, які б виходили з водійського місця та могли б керувати транспортним засобом, окрім ОСОБА_1 .

Отже, працівники поліції правильно встановили, що водієм автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , був саме ОСОБА_1 .

Твердження апелянта про те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, спростовуються даними відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.

Так, працівники поліції після того як ОСОБА_1 вийшов з транспортного засобу, запропонували пройти йому огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. На це останній відмовився, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом (02 хв 01 сек – 02 хв 52 сек відеозапису під назвою «clip-1»).

Згодом, коли на місце події прибув інший екіпаж поліції, правоохоронці повторно повідомили ОСОБА_1 про те, що останній може пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, якщо у них будуть підстави вважати, що водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Водію роз`яснили, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння також передбачена відповідальність. Однак, ОСОБА_1 повторно відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння (08 хв 30 сек – 10 хв 43 сек відеозапису під назвою «clip-3»).

Надалі ОСОБА_1 повторно було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, від проходження якого останній відмовився (01 хв 05 сек – 07 хв 05 сек відеозапису під назвою «clip-4»).

Таким чином, вищенаведені відеозаписи підтверджують, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому медичному закладі, однак від проходження такого останній відмовився.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежної оцінки місцевим судом доказів, апеляційний суд до уваги не бере, з огляду на наступне.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи про адміністративне правопорушення, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається із змісту оскарженої постанови, саме із даних критеріїв виходив місцевий суд, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, судом відповідно до вимог закону був досліджений кожний доказ та йому була надана відповідна оцінка. Встановлено, що кожен із досліджених доказів є належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність — достатньою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Порушень під час надання оцінки доказів апеляційним судом не встановлено.

Доводи ОСОБА_1 про те, що місцевий суд не допитав свідків та працівників поліції, не заслуговують на увагу, оскільки вимогами чинного КУпАП не передбачено обов`язкового допиту свідків для прийняття рішення.

Також, відповідно до ст. 266 КУпАП, за умови фіксації поліцейським огляду на стан сп`яніння або відмови від проходження такого огляду технічними засобами відеозапису, участь двох свідків є необов`язковою.

Крім того, жодних клопотань про допит вказаних осіб під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 не заявляв.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про порушення його права на захист, оскільки йому не було забезпечено правничу допомогу адвоката, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права.

Вимогами КУпАП не передбачено обов`язкового залучення захисника під час судового розгляду.

Натомість, апелянт самостійно забезпечив себе професійною правничою допомогою, уклавши угоду із адвокатом Шкодяком І.А., який брав участь в судовому засіданні.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що право ОСОБА_1 на захист порушено не було.

Що ж стосується порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку із неналежним повідомленням його про дату й час розгляду справи, то апеляційний суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 було відомо про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Незважаючи на це, він відмовився ознайомитись з змістом протоколу про адміністративне правопорушення, а також від підпису та отримання його копії, про що зроблено відповідний запис.

Більше того, апелянт залишив місце події. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про свідоме ухилення від участі у провадженні та зловживання своїми процесуальними правами.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд.

Адміністративне стягнення, накладене на нього в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянт, відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Федорова Н.О.