Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №607/18843/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18843/25Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/383/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю “Страхова група “Оберіг” на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 січня 2026 року, ухвалене суддею Ромазаном В.В. у цивільній справі №607/18843/25 за позовом товариства з додатковою відповідальністю “Страхова група “Оберіг” до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року товариство з додатковою відповідальністю “Страхова група “Оберіг” (далі — ТДВ “СГ “Оберіг”) звернулось до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 5 травня 2023 року в м. Тернополі з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем Ford Focus, сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої був пошкоджений транспортний засіб потерпілої особи - автомобіль Volkswagen Crafter, н.з. НОМЕР_1 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг», а після врегулювання страхового випадку та погодження розміру страхового відшкодування позивач виплатив потерпілій особі 6700,00 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 після ДТП вжив алкоголь до проходження огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим у страховика виникло право регресної вимоги, а також на невиконання відповідачем направленої йому вимоги про відшкодування виплачених коштів, позивач просив стягнути з відповідача 9316,63 грн, з яких: 6700,00 грн — сума виплаченого страхового відшкодування, 788,10 грн — інфляційні втрати, 1657,94 грн — пеня, 170,59 грн — три відсотки річних, а також 7300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу і 2422,40 грн судового збору.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТДВ “СГ “Оберіг” просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що суд безпідставно відмовив у позові, поклавши в основу рішення квитанцію до платіжної інструкції №33 від 05 жовтня 2024 року про сплату ОСОБА_1 6700,00 грн, яка відсутня в матеріалах справи та в підсистемі «Електронний суд», не була надана позивачу для ознайомлення і не підтверджує фактичного надходження коштів на рахунок страховика. Вважає, що суд першої інстанції використав недопустимий і неперевірений доказ, не забезпечив дотримання принципів змагальності та рівності сторін, не з`ясував фактичного руху коштів і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною четвертою статті 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Із змісту зазначеної постанови вбачається, що 5 травня 2023 року о 19 год. 30 хв. у місті Тернополі на вулиці Текстильній, 28ч, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, унаслідок чого допустив наїзд на автомобіль «Volkswagen Crafter», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у нерухомому стані. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим було порушено вимоги підпункту 2.3 (б), пунктів 10.9, 12.1 Правил дорожнього руху України.

Крім того, 5 травня 2023 року о 20 год. 30 хв. у місті Тернополі на вулиці Текстильній, 28ч, ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю вживав алкогольні напої. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest 6810» № ARAM-2250, на табло якого зафіксовано результат 0,47 проміле. Із результатом огляду він погодився, від проходження огляду в медичному закладі відмовився. Цими діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.10 (є) Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-213877210. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, становив 320 000 грн, за шкоду, заподіяну майну, — 160 000 грн, розмір франшизи — 2 500,00 грн.

Згідно з ремонтною калькуляцією вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Crafter», державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування ПДВ склала 9 935,00 грн.

26 червня 2023 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «Страхова група «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування, у якій було узгоджено розмір страхового відшкодування, з урахуванням франшизи, у сумі 6 700,00 грн.

За вказаною дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком, відповідно до страхового акта № 43509/1 від 13 липня 2023 року ТДВ “СГ “Оберіг” виплатило потерпілій особі ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 6 700,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 20336 від 13 липня 2023 року.

Надалі ТДВ «Страхова група «Оберіг» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу № 43509/1 від 17 вересня 2024 року про сплату в порядку регресу 6 700,00 грн виплаченого страхового відшкодування, що підтверджується списком групових відправлень та даними поштового відстеження.

На виконання зазначеної вимоги ОСОБА_1 5 жовтня 2024 року у добровільному порядку сплатив на рахунок ТДВ «Страхова група «Оберіг» 6 700,00 грн, що підтверджується наданою відповідачем та оглянутою в судовому засіданні квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 33 від 05 жовтня 2024 року з призначенням платежу: «Регресивне повернення коштів від ОСОБА_1 ».

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом «в» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Із матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2024 року ТДВ “СГ “Оберіг” на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів, в якій позивач вимагав сплатити суму в розмірі 6700,00 грн на рахунок № НОМЕР_3 та надано строк для надання відповіді протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Вказану вимогу ОСОБА_1 отримав 4 жовтня 2024 року, що підтверджується трекінгом із сервісу відстеження АТ “Укрпошта”.

5 жовтня 2024 року (на наступний день після отримання досудової вимоги) ОСОБА_1 сплачено на рахунок ТДВ “СГ “Оберіг” (№ НОМЕР_3 ) 6700,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №33 Тернопільське РУ ТВБВ 10019/18 РМ-62053, дата здійснення операції — 5 жовтня 2024 року.

Таким чином, протягом встановленого строку ОСОБА_1 повністю виконано досудову вимоги ТДВ “СГ “Оберіг”.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що підстави для задоволення позову були відсутні, оскільки ОСОБА_1 після отримання досудової вимоги у межах наданого йому строку добровільно сплатив на рахунок ТДВ «СГ «Оберіг» 6700,00 грн. Досудова вимога позивача була виконана у повному обсязі, а тому на час звернення до суду порушене право, за захистом якого подано позов, відсутнє.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних, нарахованих позивачем за період з 10 жовтня 2024 року по 15 серпня 2025 року, оскільки після 5 жовтня 2024 року прострочення виконання грошового зобов`язання не існувало.

Позов у цій частині є похідним від вимоги про стягнення основної суми регресного відшкодування, яка була добровільно сплачена відповідачем до пред`явлення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення квитанцію до платіжної інструкції №33 від 5 жовтня 2024 року, яка відсутня у підсистемі «Електронний суд», колегія суддів відхиляє.

Сам по собі факт відсутності електронної копії зазначеного документа в підсистемі «Електронний суд» не спростовує того, що цей документ був поданий відповідачем до суду першої інстанції та безпосередньо оглянутий судом у судовому засіданні. У даній справі вирішальним є не спосіб відображення документа в електронній системі, а встановлення факту виконання відповідачем регресної вимоги до звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги ТДВ “СГ “Оберіг” про те, що суд першої інстанції не перевірив фактичний рух коштів та не витребував банківських документів, також не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки якщо позивач заперечує факт надходження коштів на свій рахунок, саме на нього покладається обов`язок подати належні та допустимі докази на підтвердження таких заперечень, зокрема виписку з банківського рахунку, довідку банку або дані бухгалтерського обліку, які б свідчили про незарахування 6700,00 грн. Однак, таких доказів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подано. Натомість доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться лише до припущень про недостовірність квитанції, що саме по собі не є достатнім для висновку про невиконання відповідачем обов`язку.

Крім того, доводи апеляційної скарги про порушення принципів змагальності та рівності сторін спростовуються процесуальною поведінкою самого позивача.

Як убачається з матеріалів справи, для перевірки обставин щодо сплати відповідачем коштів згідно поданої ним у судовому засіданні банківської квитанції, суд першої інстанції протокольною ухвалою від 13 листопада 2025 року визнав явку представника ТДВ «СГ «Оберіг» обов`язковою. Судові повістки з вказівкою про те, що явка є обов”язковою, були доставлені позивачу, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа. У зв”язку з неявкою позивача розгляд справи декілька разів відкладався, однак представник позивача в судове засідання не з`явився жодного разу.

За таких обставин твердження ТДВ “СГ “Оберіг” про те, що воно було позбавлене можливості надати пояснення щодо спірної квитанції, заявити клопотання про витребування банківських документів або подати власні докази, є безпідставними, оскільки ненадання таких пояснень та доказів було наслідком його власної процесуальної поведінки, а не порушенням судом норм процесуального права.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю “Страхова група “Оберіг” — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 січня 2026 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.