Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №686/17888/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/17888/25

Провадження № 1-кп/686/655/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника потерпілих ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025240000000188 від 06 лютого 2025 року, щодо

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 27.04.2022 органом 5333, РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 6, 187 ч. 4 КК України,

встановив:

ОСОБА_13 , достовірно знаючи і розуміючи, що в країні діє воєнний стан, вчинив умисні особливо тяжкі корисливі злочини за наступних обставин.

Так, 05 лютого 2025 року в період часу з 12 год. 52 хв. по 14 год. 26 хв. ОСОБА_13 , перебуваючи неподалік будинку № 13 по вул. Шухевича у місті Хмельницькому, діючи з корисливих мотивів і прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, вирішив здійснити напад на особу похилого віку – знайому йому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вбити останню з метою заволодіння її майном.

В той же період часу ОСОБА_13 , реалізовуючи свій злочинний умисел, з надуманих причин прийшов до ОСОБА_14 , яка проживала в квартирі АДРЕСА_3 , та після того, як остання впустила його до квартири, з метою подолання опору ОСОБА_14 для полегшення вчинення розбійного нападу та подальшого позбавлення життя останньої, перебуваючи у кухні, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, цілеспрямовано, із прикладанням сили за допомогою металевого розвідного ключа наніс не менше трьох ударів в ділянку голови потерпілої, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови, шиї: трьох забійних ран в ділянці лівої брови та лобної ділянки зліва в проекції яких є вдавлений перелом лобної кістки зліва зі зміщенням відламків в порожнину черепа та утворення багатоуламкових переломів передньої черепної ямки з розчавленням лівої лобної частки та з субарахноїдальним крововиливом, забійної рани тім`яній ділянці зліва, в проекції якої є вдавлений перелом кісток тім`яної кістки, від якого відходять два лінійних переломи на праву на праву тім`яну кістку з субарахноїдальним крововиливом в проекції даного вдавленого перелому, масивного крововиливу в ділянці верхньої губи та нижньої губи, підборіддя, верхньої третини шиї, на фоні якого в ділянці підборіддя забійна рана, з відкритими переломами кісток верхньої та нижньої щелеп, з переломами під`язикової кістки та хрящів гортані, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння, та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_14 , від яких вона померла на місці події через короткий проміжок часу.

Усвідомлюючи, що ОСОБА_14 не подає ознак життя, ОСОБА_13 з метою завершення свого корисливого умислу до кінця, заволодів належним потерпілій мобільним телефоном марки «ZTE Blade L210» (IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 ), вартістю 1 216 грн. 67 коп., після чого покинув місце вчинення злочину.

За напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, поєднаний з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_13 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 4 ст. 187 КК України, а за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, ОСОБА_13 підлягає кримінальній відповідальності за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, доказами.

Показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_13 , який показав, що з вересня 2024 року проживав в цивільному шлюбі разом з ОСОБА_9 , був знайомий з її матір`ю ОСОБА_14 , декілька разів перебував в місці її проживання – в квартирі АДРЕСА_3 , куди приїздив разом із співмешканкою. Він не працював, проживав за рахунок виплачуваного йому як військовослужбовцю грошового забезпечення. В день вбивства ОСОБА_14 05 лютого 2025 року перебував в м. Хмельницькому, гуляв по місту, був одягнутий в темно-синю куртку з капюшоном, чорні штани та чорні кросівки, після 23 год. поїхав в м. Миколаїв, де мав пройти військово-лікарську комісію, квиток на потяг заздалегідь не купував. З собою взяв телефон співмешканки ОСОБА_9 , при цьому мав власний мобільний телефон в поганому робочому стані, який в подальшому 07 лютого 2025 року в м. Миколаїв вилучили працівники поліції разом з іншими речами після його затримання.

Під час проведення з ОСОБА_13 слідчого експерименту останній показав як він 05 лютого 2025 року близько 11 год. вийшов з дому, направився в сторону зупинки, де сів в маршрутний транспортний засіб, на якому проїхав багато зупинок. Був одягнутий в чорні штани, синю куртку, кросівки, на спині був чорний рюкзак. Також показав, що три рази з співмешканкою ОСОБА_9 їздив до її матері, де останнього разу вони ставили пральну машину, при цьому знає як після виходу з маршрутного транспортного засобу через ринок підніматись до місця проживання ОСОБА_14 . Повернувся додому він близько 15 - 16 год., ввечері був конфлікт з співмешканкою ОСОБА_9 , після якого потягом поїхав в м. Миколаїв, де мав забрати результати МСЕК, при цьому їхав в інших штанах, а ті, в які перед тим був одягнутий, викинув. Вказані обставини зафіксовані у протоколі проведення вказаної слідчої дії від 04.04.2025 та додатку до нього – відеозаписі.

Факт спільного проживання з обвинуваченим підтвердила дочка вбитої ОСОБА_14 – потерпіла ОСОБА_9 . Остання також показала, що ОСОБА_13 знав, де проживає матір, декілька разів разом із нею був у вищевказаній квартирі. Протягом дня 05 лютого 2025 року вона була на роботі, де перебував та чим займався обвинувачений не знає, останній лише їй телефонував, в тому числі близько 11 год. та 14 год., а після її повернення з роботи приблизно о 18 год. був вдома, при цьому одягнутий в літні штани, що її здивувало. Зранку телефонувала матері, все було добре, а вже ввечері на телефонний дзвінок вона не відповідала, при цьому обвинувачений наполягав викликати поліцію, хоча раніше за аналогічної ситуації саме вона її викликала. Близько 22 год. ОСОБА_13 безпричинно її побив та забрав телефон, хоча мав власний марки «Redmi», в зв`язку з чим вона вигнала його з дому. Зранку наступного дня 06 лютого 2025 року подзвонив брат та сказав, що щось не так з маминим телефоном, у зв`язку з чим вона поїхала до неї, двері були закриті (ключів у неї не було), а тому викликала працівників поліції. Зайшовши в подальшому у квартиру вона побачила матір, яка лежала в кухні, на столі лежав розвідний ключ, в кімнаті біля крісла стояв чемодан з інструментом, хоча мав бути на балконі, мобільного телефону матері не було. Також потерпіла ствердила, що ОСОБА_13 не працював, на момент вбивства доходів у нього не було, і хоча міста він не знав, оскільки родом з м. Миколаєва, міг самостійно добратись до місця проживання матері. Приблизно за 10 днів до вбивства вони перебували у матері, ставили пральну машину, для чого вона брала ящик з інструментом, обвинувачений використовував в тому числі розвідний ключ.

Відповідно до рапорту оператора телефонної лінії «102» потерпіла ОСОБА_9 06.02.2025 о 10 год. 46 хв. повідомила про те, що мати ОСОБА_14 з 05.02.2025 не виходить на зв`язок, вона перебуває поруч квартири, жодних звуків немає, ключі у неї відсутні. Прибувши на місце події, слідчо-оперативною групою у приміщенні кухні на підлозі виявлено труп ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ознаками насильницької смерті, а саме тілесними ушкодженнями у ділянці нижньої щелепи, скроневій ділянці, лобній ділянці. Проведено огляд місця події за участі криміналістичної лабораторії та судово-медичного експерта.

Потерпілий ОСОБА_10 показав, що востаннє розмовляв з матір`ю ОСОБА_14 05 лютого 2025 року близько 13 год. Під час розмови хтось подзвонив у двері квартири матері, вона відчинила, сказала, що то був якийсь чоловік низького зросту в капюшоні, на її питання «Що ти хочеш?» той розвернувся і пішов.

За даними протоколу огляду місця події від 06.02.2025 – квартири АДРЕСА_3 , працівниками поліції в приміщенні кухні виявлено труп ОСОБА_14 з ознаками насильницької смерті та тілесними ушкодженнями на голові, розвідний ключ, окуляри та рушник зі слідами речовини бурого кольору, таку ж речовину на поверхні підлоги, батареї, дверцят холодильника та кухонної шухляди.

Згідно з висновком судової біологічної (молекулярно-генетичної) експертизи № СЕ-19/102-25/4717-БД від 12.09.2025 на розвідному ключі виявлені клітини з ядрами, генетичні ознаки (ДНК-профіль) яких збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_14 .

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз №№ 173 - 177 від 17.04.2025 на рушнику, ватних паличках зі змивами з поверхні підлоги, батареї, дверцят холодильника, кухонної шухляди знайдена кров людини, яка може належати потерпілій ОСОБА_14 .

За даними протоколу огляду місця події від 07.02.2025 в приміщенні будинку по АДРЕСА_4 виявлено та вилучено належний потерпілій ОСОБА_14 мобільний телефон марки «ZTE Blade L210» (IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 ), а в належному обвинуваченому ОСОБА_13 рюкзаку хустинку синьо-білого кольору зі слідами речовини бурого кольору.

Згідно з клопотанням потерпілого ОСОБА_10 та протоколу огляду від 13.02.2025 останній надав слідчому коробку від придбаного матері ОСОБА_14 мобільного телефону марки «ZTE Blade L210» та фіскального чеку про його придбання, відповідно до яких встановлена інформація про цей пристрій, а саме його IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 та серійний номер НОМЕР_5 . Вказані IMEI збігаються з виявленими в мобільному телефоні, вилученому під час огляду місця події 07.02.2025 в приміщенні будинку по АДРЕСА_4 .

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/123-25/4211-ТВ від 20.03.2025 ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону «ZTE Blade L210» (IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 ), станом на 05.02.2025 могла становити 1 216 грн. 67 коп.

За даними висновку судової біологічної (молекулярно-генетичної) експертизи № СЕ-19/102-25/4716-БД від 11.09.2025 на вищевказаній хустинці виявлені генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові людини та клітин з ядрами, які збігаються між собою і з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові трупа ОСОБА_14 .

Відповідно до протоколу огляду від 14 лютого 2025 року відеозаписів з камери зовнішнього спостереження, розташованої на фасаді магазину «Віктан», що по вул. Романа Шухевича, 11 в м. Хмельницькому, зафіксовано, як 05.02.2025 о 12:52 год., 12:54 год. по пішохідній доріжці проходить особа чоловічої статі, середньої тілобудови, одягнена у кросівки чорного кольору, штани темного кольору, чорну балонову куртку до поясу з капюшоном на голові та з чорним рюкзаком на спині, о 13:02 ця ж особа повертається у двір будинку АДРЕСА_5 , о 13:18 год. рухається в напрямку будинку № 13, приклавши руку до вуха, розмовляючи по телефону. О 13:30 год. особа підходить до магазину «Віктан» по вул. Романа Шухевича, 11, де близько 10 хвилин перебуває на одному ж місці та викурює декілька сигарет, при цьому користується мобільним телефоном. Близько 13:43 год. чоловік направляється у двір будинку АДРЕСА_5 та у подальшому на камерах відеоспостереження не спостерігається.

За даними протоколу огляду від 17 лютого 2025 року відеозаписів з камер зовнішнього спостереження, розташованих у під`їзді будинку АДРЕСА_6 (місця проживання обвинуваченого) та на електроопорі у напрямку цього ж будинку, зафіксовано, як 05.02.2025 о 12:10 год. з під`їзду виходить особа чоловічої статті середньої тілобудови, одягнена у кросівки чорного кольору, штани темного кольору, синю балонову куртку до поясу з капюшоном на голові та чорним рюкзаком на спині, у правій руці поліетиленовий пакет білого кольору. О 12:11 год. ця ж особа рухається в напрямку до вул. Панаса Мирного, а о 14:10 год. направляється зі сторони вул. Панаса Мирного та о 14:42 год. заходить до під`їзду вищевказаного будинку.

Згідно з інформацією про телефонні з`єднання за номерами мобільних телефонів, якими користувались обвинувачений ОСОБА_13 та потерпіла ОСОБА_14 , а також протоколу її огляду від 15 травня 2025 року встановлено, що:

-05.02.2025 ОСОБА_13 , перебуваючи по вул. П.Мирного, 19А, близько 12:00 год. починає рух з мікрорайону «Озерна» та прямує по вул. С.Бандери в сторону місця проживання ОСОБА_14 ;

-в районі місця скоєння злочину він фіксується у період часу з 12:15 год. по 14:14 год., після чого повертається назад до місця свого проживання;

-з місця проживання до залізничного вокзалу, який розташований по вул. Проскурівській, 92, о 23:40 год. він сідає на потяг та прямує через Вінницьку і Одеську області у м. Миколаїв, де фіксується 06.02.2025 о 08:11 год.;

-відстежується рух № 380634373652 ОСОБА_13 та № 380987307536 ОСОБА_9 в напрямку м. Одеса через м. Жмеринка, де номер ОСОБА_9 вимикається (як показав ОСОБА_13 в суді телефон співмешканки він викинув під час руху потягом);

-зафіксовано паралельне пересування № 380634373652 ОСОБА_13 та № 380967285521 ОСОБА_14 після скоєння злочину з вул. Шухевича до залізничного вокзалу в період часу з 14:14 по 23:01 год. 05.02.2025, після цього в напрямку м. Одеса через м. Жмеринка з останньою фіксацією у м. Миколаїв 06.02.2025 з 08:11 год. по 12:56 год.

Вказана інформація про телефонні з`єднання беззаперечно свідчить про перебування ОСОБА_13 в місці вчинення злочину та заволодіння ним мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_14 , з яким він поїхав в м. Миколаїв, де телефон був виявлений і вилучений працівниками поліції. При цьому, в час слідування обвинуваченого з м. Хмельницького до м. Миколаїв про подію злочину ще не було відомо ні працівникам поліції, а ні потерпілій ОСОБА_9 , остання лише 06.02.2025 о 10 год. 46 хв., тобто після того як ОСОБА_13 вже перебував в м. Миколаїв разом з мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_14 , повідомила на телефонну лінію «102» про те, що мати не виходить на зв`язок, після чого в квартирі було виявлено труп ОСОБА_14 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 120 від 18.04.2025:

-причиною смерті ОСОБА_14 є тупа травма голови, шиї: вдавлені переломи кісток склепіння черепа з утворенням ліній переломів, які відходять від них на основу та склепіння черепа, забій речовини головного мозку, переломи верхньої та нижньої щелепи, множині переломи під`язикової кістки та хрящів гортані, що призвело до розладів дихання, набряку головного мозку. З часу настання смерті ОСОБА_14 до моменту розтину (10 год. 10 хв. 07.02.2025) пройшло більше 24 годин;

-у ОСОБА_14 виявлені наступні тілесні ушкодження: тупа травма голови, шиї: трьох забійних ран в ділянці лівої брови та лобної ділянки зліва в проекції яких є вдавлений перелом лобної кістки зліва зі зміщенням відламків в порожнину черепа та утворенням багатоуламкових переломів передньої черепної ямки з розчавленням лівої лобної частки та з субарахноїдальним крововиливом, забійної рани тім`яній ділянці зліва, в проекції якої є вдавлений перелом лівої тім`яної кістки, від якого відходять два лінійних переломи на праву тім`яну кістку з субарахоїдальним крововиливом в проекції даного вдавленого перелому, масивного крововиливу в ділянці верхньої губи та нижньої губи, підборіддя, верхньої третини шиї, на фоні якого в ділянці підборіддя забійна рана, з відкритими переломами кісткок верхньої та нижньої щелеп, з переломами під`язикової кістки та хрящів гортані , яка виникла незадовго перед настанням смерті не більше 10-30 хвилин, від не менше ніж 3-х ударів твердим тупим металевим предметом продовгастої форми з обмеженою травмуючою поверхнею, що має виступаючі прямі та фігурні грані та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння та перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті;

-в момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 могла перебувати як у вертикальному, так і горизонтальному або в близьких до них положеннях;

-при судово-токсикологічній експертизі зразка крові трупа ОСОБА_14 етилового алкоголю не виявлено;

-здатність ОСОБА_14 до активних дій після отримання нею вище описаних тілесних ушкоджень виключається;

-можливість врятувати життя потерпілої ОСОБА_14 при наданні їй своєчасної і кваліфікованої медичної допомоги, після заподіяння їй вище описаних тілесних ушкоджень, є малоймовірною.

Ці висновки підтвердив в суді експерт ОСОБА_15 , роз`яснивши при цьому, що смерть ОСОБА_14 настала не пізніше 10 год. 10 хв. 06.02.2025, через короткий проміжок часу (від 10 до 30 хв.) після нанесення їй тілесних ушкоджень. Точний час встановити неможливо через сплив часу після настання смерті.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз № 31 від 10.04.2025 та № 52 від 18.06.2025:

-виявлені на зовнішній поверхні наданого на експертизу клаптя шкіри з лобної ділянки голови від трупа ОСОБА_14 , - три окремі проникаючі забійні рани могли утворитись в невідомій послідовності одна від одної, за рахунок: дві рани - окремих одноразових механічних дій двох, з`єднаних між собою під гострим кутом, ребер, якогось, ймовірно одного і того ж самого, твердого тупого травмуючого предмету (знаряддя), що залишає в ранах шкіри сліди солей 3-х валентного заліза; рана з додатковими розривами шкіри - одноразової комбінованої механічної дії, як фігурного ребра і прилеглих до нього бокових граней якогось твердого тупого травмуючого предмету (знаряддя), що залишає в рані шкіри сліди солей 3-х валентного заліза, так і ймовірно країв пласких кісткових фрагментів з ушкодженого склепіння черепа ОСОБА_14 ;

-виявлені на зовнішній поверхні клаптя шкіри з лобної ділянки голови трупа ОСОБА_14 - три окремі проникаючі забійні рани могли утворитись в невідомій послідовності одна від одної, від механічної ударної дії як з`єднаних між собою під гострим кутом ручок та фігурної округлої частини однієї з щелеп наданого на експертизу важільного (водопровідного) розвідного ключа (виявлено та вилучено з місця події), так і будь-якого іншого подібного до нього за своїми параметрами металовмісного травмуючого предмету.

Відповідно до висновку експерта № 76 від 17.02.2025 у ОСОБА_13 виявлено зовнішнє тілесне ушкодження у вигляді поверхневої рани м`яких тканин дистальної частини тильної поверхні основної фаланги 1-го пальця правої кисті, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки. Судячи зі стану загоєння цього тілесного ушкодження воно може мати давність утворення не менше 3-х - 4-х діб до початку судово-медичної експертизи 14.02.2026. Як показав в суді ОСОБА_13 вказане тілесне ушкодження у нього виникло випадково, коли він їхав потягом з м. Хмельницького в м. Миколаїв.

Встановлені судом обставини підтверджуються також: даними протоколу огляду місця події від 06.02.2025 – приміщення квартири АДРЕСА_7 , де до затримання проживав обвинувачений ОСОБА_13 та звідки він направився до потерпілої ОСОБА_14 , а після її вбивства виїхав в іншу область; речовими доказами, зокрема, - мобільними телефонами потерпілої ОСОБА_14 та обвинуваченого, речами зі слідами крові останньої, розвідним ключем (знаряддям вчинення злочину); паспортними даними потерпілої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з якими та положеннями ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» вона є особою похилого віку.

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_13 у вчиненні злочинів поза розумним сумнівом.

Суд визнає неправдивими та відхиляє показання обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що розбійного нападу на ОСОБА_14 він не вчиняв, останню не вбивав та в час вчинення злочину в районі проживання потерпілої не перебував, оскільки вони повністю спростовуються вищенаведеними безпосередньо дослідженими судом доказами, зокрема:

- показаннями самого обвинуваченого про те, що в день вбивства ОСОБА_14 05 лютого 2025 року він перебував в м. Хмельницькому, а ввечері поїхав в м. Миколаїв, що підтвердила потерпіла ОСОБА_9 , яка також показала, що ОСОБА_13 міг самостійно добратись до місця проживання матері, раніше там неодноразово бував та користувався інструментом, в тому числі розвідним ключем;

- показаннями потерпілого ОСОБА_10 про те, що 05 лютого 2025 року близько 13 год. під час телефонної розмови мати повідомляла про прихід чоловіка в капюшоні, що узгоджується з відеозаписами з камер зовнішнього спостереження, розташованих в місцях проживання потерпілої та обвинуваченого, а також одягом останнього;

- даними протоколу огляду місця події від 07.02.2025 – приміщення будинку по АДРЕСА_4 , де працівниками поліції виявлено ОСОБА_13 та вилучено мобільний телефон потерпілої ОСОБА_14 , а в належному обвинуваченому рюкзаку хустинку зі слідами крові потерпілої;

- інформацією про телефонні з`єднання за номерами мобільних телефонів, якими користувались обвинувачений ОСОБА_13 та потерпіла ОСОБА_14 , яка свідчить про перебування ОСОБА_13 в місці вчинення злочину та заволодіння ним мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_14 , з яким він поїхав в м. Миколаїв, де телефон був виявлений і вилучений працівниками поліції.

Показання обвинуваченого та аналогічні доводи захисника про те, що хустинку і мобільний телефон могли підкинути працівники поліції суд відхиляє, оскільки вони повністю спростовуються інформацією про телефонні з`єднання, згідно з якою в час слідування обвинуваченого з м. Хмельницького в м. Миколаїв, коли зафіксовано паралельне пересування номерів мобільних телефонів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , про подію злочину ще не було відомо ні працівникам поліції, а ні потерпілій ОСОБА_9 , остання лише 06.02.2025 о 10 год. 46 хв., тобто після того як ОСОБА_13 вже перебував в м. Миколаїв разом з мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_14 , повідомила на телефонну лінію «102» про те, що мати не виходить на зв`язок, після чого в квартирі було виявлено труп ОСОБА_14 .

Не змінюють факту вчинення злочину ОСОБА_13 ті обставини, що в квартирі потерпілої та на його речах не виявлено слідів його крові та відбитків пальців, потерпіла ОСОБА_9 не бачила телефону і хусточки потерпілої, потерпіла ОСОБА_14 не казала синові, що приходив саме ОСОБА_13 , а на відео з камер спостереження не видно обличчя чоловіка, позаяк досліджені судом докази, в тому числі показання потерпілих, відеозаписи з камери зовнішнього спостереження та інформація про телефонні з`єднання, в своїй сукупності беззаперечно підтверджують факт вчинення злочину саме обвинуваченим ОСОБА_13 .

Доводи обвинуваченого та захисника про неналежність і недопустимість протоколу огляду інформації про телефонні з`єднання та довідки про її опрацювання безпідставні, оскільки ця інформація отримана на підставі ухвал слідчого судді в порядку тимчасового доступу до речей і документів (глава 15 КПК України) та підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме причетність обвинуваченого ОСОБА_13 до вчинення злочину. Разом з тим, достовірність цієї інформації сторона захисту не оспорює, вона безпосередньо досліджена судом в ході судового розгляду і необхідності спеціальних знань для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, та відповідно підстав, передбачених статтею 242 КПК України, для проведення у справі комп`ютерно-технічної експертизи немає.

Безпідставні доводи сторони захисту і про не встановлення часу настання смерті потерпілої, позаяк відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 120 від 18.04.2025 з часу настання смерті ОСОБА_14 до моменту розтину (10 год. 10 хв. 07.02.2025) пройшло більше 24 годин, тобто смерть потерпілої настала не пізніше 10 год. 10 хв. 06.02.2025. Як роз`яснив при цьому експерт ОСОБА_15 смерть ОСОБА_14 настала через короткий проміжок часу (від 10 до 30 хв.) після нанесення їй тілесних ушкоджень, а точний час встановити неможливо через сплив часу після настання смерті.

Досліджені судом докази отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, без порушення прав учасників кримінального провадження.

Даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_13 згідно з пред`явленим обвинуваченням в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_14 , суд враховує правові позиції Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи» № 2 від 07.02.2003 р., з яких слідує, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має (п. 22).

Аналізуючи докази, що мають значення для встановлення змісту та спрямованості умислу обвинуваченого при скоєнні злочинів, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння та враховує спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку обвинуваченого та потерпілої, що передувала події, їхні стосунки, ставлення обвинуваченого до наслідків вчиненого злочину і приходить до переконання про наявність у ОСОБА_13 умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_14 з корисливих мотивів, оскільки, наносячи металевим предметом із прикладанням сили удари в життєво важливий орган – голову потерпілої, обвинувачений не міг не розуміти особливо небезпечний характер таких дій і їх можливі наслідки у вигляді смерті потерпілої. Поведінка ж обвинуваченого після вчинення злочину (зокрема, заволодіння майном потерпілої, втеча з місця події та залишення того ж дня місця проживання, не вжиття заходів для надання допомоги потерпілій, усвідомлюючи при цьому, що остання не подає ознак життя, знищення слідів злочину, як то викидання штанів, в які був одягнутий під час вчинення злочину) очевидно підтверджує його небажання запобігти таким негативним наслідкам.

Такий висновок суду повністю підтверджується вищевказаними, безпосередньо дослідженими судом доказами, зокрема: показаннями самого обвинуваченого та потерпілих; даними протоколів проведеного з обвинуваченим слідчого експерименту та огляду місця події; висновками судових експертиз щодо характеру та локалізації несумісних із життям заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, які в сукупності з відомостями про механізм заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, заволодіння обвинуваченим належним їй майном та поведінку останнього після вчинення злочину, як то приховування слідів, втеча з місця події, не вжиття заходів для надання допомоги потерпілій, на переконання суду беззаперечно свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_13 саме на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_14 з корисливого мотиву.

Обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілої та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, дія якого продовжувалась Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», зокрема, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 строком на 90 діб, тобто воєнний стан діяв на час вчинення ОСОБА_13 кримінальних правопорушень.

Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень та його дії слід кваліфікувати за:

-п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів;

-ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, поєднаний з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 228 ОСОБА_13 на період інкримінованого йому злочину виявляв розлад адаптації, змішану тривожно-депресивну реакцію з інсомнічним синдромом, в стані тимчасового розладу душевної діяльності, іншого психічного розладу, паталогічного сп`яніння не знаходився, усвідомлював свої дії та міг керувати ними. На теперішній час ОСОБА_13 виявляє вищевказаний розлад, усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Оцінюючи такі висновки експертів, суд визнає їх науково обґрунтованими і достатньо аргументованими, такими, що відповідають об`єктивній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, а тому, погоджуючись з цими висновками, суд визнає ОСОБА_13 осудним і відповідальним за фактично скоєне.

При призначенні ОСОБА_13 покарання суд згідно зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_13 раніше не судимий, не працює, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за час проходження військової служби характеризується позитивно, перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, має відзнаки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Поряд з цим, він вчинив особливо тяжкі насильницькі злочини, які визначаються найвищим, винятковим ступенем небезпечності для суспільства, що спричинили тяжкі наслідки у виді смерті потерпілої ОСОБА_14 , у скоєному не розкаявся. Вказані обставини характеризують обвинуваченого як особу, схильну до протиправних проявів, і це дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити злочинну діяльність.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_13 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. Обставин, які б пом`якшували йому покарання, не встановлено.

Визначаючи вид покарання обвинуваченому, суд, окрім наведених вище обставин, також враховує характер діянь і спосіб їх вчинення, суспільну небезпеку скоєних злочинів, всі відомості про особу обвинуваченого, його поведінку до та після вчинення злочинів, позицію прокурора та потерпілих і приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_13 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкцій статей, які йому інкриміновані, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та в силу ч.ч. 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне основне покарання у виді позбавлення волі шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, приєднавши до нього додаткове покарання у виді конфіскації майна.

На переконання суду саме таке покарання та принцип його призначення за сукупністю кримінальних правопорушень, про який також заявив прокурор, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для призначення ОСОБА_13 більш м`якого покарання, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, який своєї вини не визнав та у вчиненому не розкаявся, а також положення ст. 65 КК України, немає. Такі обставини, як наявність в обвинуваченого захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби, та на утриманні малолітньої дитини, вже існували на момент вчинення останнім протиправних діянь, однак не вплинули і не забезпечили його належної поведінки, не слугували стримуючим фактором під час вчинення особливо тяжких умисних насильницьких злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу за клопотанням прокурора слід залишити у виді тримання під вартою, адже ОСОБА_13 засуджується до позбавлення волі на тривалий строк. Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, особу обвинуваченого, а також досліджені докази, суд приходить до переконання, що, перебуваючи на волі, обвинувачений ухилятиметься від суду та відбування покарання. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити його належну процесуальну поведінку, а відтак підстав для зміни цього заходу ні інший, в тому числі домашній арешт, про що заявили обвинувачений та захисник, немає.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України та ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» ОСОБА_13 у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 07.02.2025 (дня затримання) до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України, враховуючи також позицію сторін та представника потерпілих, речові докази слід:

-змиви, дві частини ЦМЗ, жіночу сумку, ріжковий ключ, окуляри, металевий карабін, три рушники, недопалки сигарет, наволочку, розвідний ключ, хустинку, паперові конверти із змивами та зрізами нігтьових пластин, зразки крові та букального епітелію – знищити;

-мобільний телефон «Sigma», мобільний телефон «ZTE», коробку від нього та фіскальний чек – повернути потерпілій ОСОБА_9 ;

-мобільний телефон «Redmi» в чохлі із сім-картою «лайфсел», пару чоловічого кімнатного взуття, футболку, кофту, куртку, спортивні штани, пару кросівок, рюкзак – повернути обвинуваченому ОСОБА_13 .

Накладений ухвалами слідчого судді від 07 та 11 лютого 2025 року (справа № 686/3667/25) на речові докази з метою забезпечення їх збереження арешт, у якому відпала потреба, в порядку ст. 174 КПК України слід скасувати.

Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 161 007 грн. 32 коп. у відповідності до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Вказаний розмір процесуальних витрат та факт їх понесення ніким із учасників судового розгляду не оспорюються.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373-376 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_13 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.ст. 115 ч. 2 п. 6, 187 ч. 4 КК України та призначити йому покарання:

-за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України – 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

-за ст. 187 ч. 4 КК України – 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого основного покарання у виді позбавлення волі більш суворим, призначити ОСОБА_13 остаточне покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_13 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

Запобіжний захід ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_13 в строк основного покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з 07.02.2025 до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази:

-змиви, дві частини ЦМЗ, жіночу сумку, ріжковий ключ, окуляри, металевий карабін, три рушники, недопалки сигарет, наволочку, розвідний ключ, хустинку, паперові конверти із змивами та зрізами нігтьових пластин, зразки крові та букального епітелію (квитанції №№ 709, 806, 792, 972) – знищити;

-мобільний телефон «Sigma», мобільний телефон «ZTE», коробку від нього та фіскальний чек (квитанція № 792) – повернути потерпілій ОСОБА_9 ;

-мобільний телефон «Redmi» в чохлі із сім-картою «лайфсел», пару чоловічого кімнатного взуття, футболку, кофту, куртку, спортивні штани, пару кросівок, рюкзак (квитанції №№ 709, 792, 972) – повернути обвинуваченому ОСОБА_13 .

Накладений на речові докази ухвалами слідчого судді від 07 та 11 лютого 2025 року (справа № 686/3667/25) арешт – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави 161 007 грн. 32 коп. (сто шістдесят одну тисячу сім гривень тридцять дві копійки) процесуальних витрат.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий – суддя

судді: