Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №608/1053/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Справа № 608/1053/26

Номер провадження2-а/608/99/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Яковець Н. В.

з участю секретаря Олійник О. С.

представника позивача Рубаняк Т. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку відеоконференції в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві посилався на те, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вимог чинного законодавства уточнив облікові дані, вказавши ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , адресу проживання - АДРЕСА_1 , номер телефону - НОМЕР_2 . Відповідно до ВОД сформовано у застосунку "Резерв +" дата уточнення даних: 05.07.2024. З моменту уточнення облікових даних та по даний час жодні дані позивач не змінював, а отже обов`язку повторно чи додатково їх уточнювати чи повідомляти у нього немає. Під час користування мобільним застосунком "Резерв+" виявив інформацію про порушення правил військового обліку. З метою з`ясування обставин та підстав внесення до Державного Єдиного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо порушення ним правил військового обліку ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому 16 березня 2026 року повідомили про те, що він порушив правила військового обліку, а саме без поважних причин не прибув за повісткою № 6423043 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого його намагалися незаконно мобілізувати та протягом двох днів возили у навчальні центри. ОСОБА_1 надав письмові пояснення, що на момент надіслання йому повістки перебував з матір`ю на плановому лікуванні за кордоном, а саме у місті Андернах, Німеччина. Після надання пояснень позивач покинув приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до наведеного, копію протоколу про вчинення адміністративного правопорушення йому не вручали. Проте позивачу ніхто не повідомляв про вищезгадану повістку про виклик до ТЦК та СП, жодного повідомлення від поштового оператора йому не надходило. Від підписання отримання повістки позивач не відмовлявся, про що свідчить відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів про порушення правил військового обліку. В свою чергу, виходячи з технічних можливостей відповідача та права відповідача отримувати у разі необхідності будь- яку інформацію про позивача скориставшись офіційними державними реєстрами до яких має доступ, відповідач міг самостійно уточнити потрібні чи додаткові облікові дані позивача без його фізичної присутності. Відповідачем не надано жодних доказів того, що виникла необхідність повторного чи додаткового уточнення облікових даних, які саме облікові дані потрібно уточнити чи надати теж не вказано відповідачем. Позивача про дату, час та місце розгляду справи не повідомляли. Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи, надавати докази чи пояснення щодо своєї невинуватості, користуватися правничою допомогою. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що постанова № 1798 від 19.03.2026 винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправною, тому просить поновити строк на її оскарження, скасувати постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що категорично заперечує проти позову, просить відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. Виходячи з обставин справи, Четвертим відділом було видано розпорядження від 18 січня 2026 року № 4/150, в якому Заліщицькій міській раді визначалося завдання здійснити оповіщення військовозобов`язаних, згідно списку про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 до 02.02.2026 о 09.00 годині. На виконання зазначеного розпорядження, Заліщицькою міською радою надано акт оповіщення військовозобов`язаних, де зазначено, що Позивачу направлено рекомендованим поштовим відправленням повістку № 6423043, акт приймання-передачі не вручених повісток та копії конвертів поштових відправлень, які не були вручені у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного. Таким чином, Позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де Позивач перебуває на військовому обліку. Не прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_1 та не надавши пояснень щодо поважності причин свого неприбуття за належним чином оформленою повісткою, Позивач допустив порушення абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що і було винесено оскаржувану постанову.

Всупереч твердженням Позивача, що ніби то Позивач про розгляд справи не знав, жодним чином не був повідомлений про місце та час розгляду, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявний протокол від 16.03.2026 № 51, де Позивач особистими підписами засвідчив, що йому роз`яснено суть інкримінованого порушення, повідомлені його права, проінформовано про призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення на 19.03.2026 на 14.45 год. Також, Позивач власноручно надав пояснення до протоколу по суті інкримінованого йому порушення. Копія протоколу видана Позивачу, що засвідчено його особистим підписом. Оскільки Позивач на розгляд справи у визначені та повідомлені йому належним чином дату та час не з`явився, постанова по справі була винесена за його відсутності та направлена засобами поштового зв`язку на зареєстровану адресу Позивача. Позивач виявив бажання додатково отримати копію постанови, з`явившись особисто 27.03.2026, копія постанови була йому надана. З викладеного вбачається, що Позивач допустив вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності в межах повноважень Відповідача та з дотриманням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, підстав для скасування постанови не вбачається.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рубаняк Т. Р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, у поданому відзиві на позов заперечують проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 1798, з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 обліковується як такий, що порушив правила військового обліку, з 02.02.2026. Зазначено, що громадянин ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, а саме - без поважних причин не прибув за повісткою № 6423043 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно даної постанови його визнано винним у адміністративному правопорушенні та накладено на нього штраф у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Вирішуючи питання правомірності прийняття оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В даному випадку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності став виявлений відповідачем факт порушення позивачем правил військового обліку.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст. 210, частина 1 ст. 210-1 КУпАП, передбачають відповідальність за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частини 3 вказаних статей передбачають відповідальність за дій, визначені ч. 1, вчинені в особливий період - під час дії воєнного стану. Відповідно до статті 259 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Отже, на дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян: на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, навчальними частинами (центрами), установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими організаціями.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" , "Про захист інформації в інформаційно комунікаційних системах" , "Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 , 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тощо.

Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У відповідності до вимог абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

П. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 15 березня 2009 року, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Крім того, згідно практики Верховного Суду врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Саме такий підхід підтверджується чіткою та послідовною судовою практикою, зокрема постановою КАС від 1 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, постановами Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.

Відповідач у відзиві зазначає, що Четвертим відділом було видано розпорядження від 18 січня 2026 року № 4/150, в якому Заліщицькій міській раді визначалося завдання здійснити оповіщення військовозобов`язаних, згідно списку про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 до 02.02.2026 о 09.00 годині. На виконання зазначеного розпорядження, Заліщицькою міською радою надано акт оповіщення військовозобов`язаних, де зазначено, що Позивачу направлено рекомендованим поштовим відправленням повістку № 6423043, акт приймання-передачі не вручених повісток та копії конвертів поштових відправлень, які не були вручені у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Таким чином, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 була належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він перебуває на військовому обліку.

Оскільки ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надав доказів поважності причин його неявки, тому він допустив порушення абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У даній справі судом встановлено, що 19 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_4 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно позивача встановив, що ОСОБА_1 є порушником військового обліку.

Суд погоджується з думкою представника відповідача про відсутність порушення прав ОСОБА_1 внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення без його участі.

Представником відповідача до відзиву додано протокол від 16.03.2026 № 51, в якому ОСОБА_1 особистими підписами засвідчив, що йому роз`яснено суть інкримінованого порушення, повідомлені його права, проінформовано про призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення на 19.03.2026 на 14.45 год.

Тому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що його не повідомили про час розгляду справи, оскільки вказане спростовується протоколом про адміністративне правопорушення, в якому міститься відмітка про час розгляду справи.

Крім того, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 у протоколі вбачається, що він зазначив, що не з`явився по повістці 02.02.2026, тому що з вересня 2025 року по 14 березня 2026 року перебував за кордоном разом з матір`ю, в лютому йому телефонував інспектор поліції з цього приводу. Однак, підтверджуючих документів про перебування матері на лікуванні за кордоном позивач не надав ні відповідачу, ні при зверненні до суду із зазначеним позовом.

Надана позивачем довідка КНП «Заліщицька ЦМЛ» Заліщицької міської ради № 01.5-03/512 від 26.03.2025 не спростовує факту вчинення позивачем правопорушення.

Відповідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановлених у справі обставин та вищезазначених норм законодавства, суд вважає, що постанова від 19 березня 2026 року № 1798 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірною, такою, що прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Так, ч. 3 ст. 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 7, 9, 210, 210-1, 242-246, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 162, 205, 241-246, 250, 286, 293, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Дата складання повного судового рішення - 26 квітня 2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом:

Рішення набрало законної сили "____" ______________ 2026 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1053/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець

Копію рішення видано "____" ______________ 2026 року.

Секретар: