Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №490/7842/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/789/2026 Справа № 490/7842/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 квітня 2026 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого- судді Гуденко О.А.,при секретарі - Могила Д.І., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

22.09.2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просилавизнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0697 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 липня 1999 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як покупцями укладено договір купівлі – продажу в рівних частках по за кожним житлового будинку з відповідними службовими і господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці розміром 0,0697 га згідно з державним актом на право приватної власності на землю МК № 126084, виданого Миколаївською міською Радою народних депутатів 27 серпня 1998 року за № 2219 (п. 1 договір купівлі – продажу житлового будинку).

Вказаний договір складено та посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. в реєстрі за № 1448.

Право власності на житловий будинок зареєстровано за покупцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по частці за кожним комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 01.10.1999 року за № 83 про що свідчить реєстраційний напис на договорі та надана відповідна довідка КП ММБТІ № 2-4435 від 25.06.2024 року.

05.08.2024 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М. здійснено державну реєстрацію права власності частки житлового будинку з відповідними надвірними і господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сто чотири) за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на підставі договору купівлі – продажу № 1448 від 14.07.1999 року посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. про що сформовано витяг № 390153635 від 08.08.2024 р.

26.08.2025 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М. видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я спадкоємця – його дружини - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: (однієї другої) частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 77,9 кв,м., житловою площею 59,8 кв.м., позначений на плані літ. А-1 та до нього примикають: душ, позначений на плані літ. Д; навіс, позначений на плані літ. Ж; сарай, позначений на плані літ. К; вбиральня, позначена на плані літ. У; споруди № 3,7,І,ІІ; огорожі № 2,4,5,6, яка належала померлому на підставі договору купівлі – продажу житлового будинку посвідченого 14.07.1999 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. за реєстровим № 1448, зареєстрованого комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 01.10.1999 року за реєстровим № 83.

Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М. 26.08.2025 року здійснено державну реєстрацію права власності частки житлового будинку з відповідними надвірними і господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сто чотири) за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія 1381, від 26.08.2025 року виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М. про що сформовано витяг № 440919570 від 26.08.2025 р.

Таким чином на даний час ОСОБА_5 є власником цілого житлового будинку з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі – продажу № 1448 від 14.07.1999 року посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. частка та свідоцтва про право на спадщину, серія 1381, від 26.08.2025 року виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М. частка ( + = 1/1).

В свою чергу в договорі купівлі – продажу житлового будинку від 14 липня 1999 року № 1448 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П.,який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сто чотири) вказано, що вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 0,0697 га згідно з державним актом на право приватної власності на землю МК № 126084, виданого Миколаївською міською Радою народних депутатів 27 серпня 1998 року за № 2219. В самому державному акті на право приватної власності на землю МК № 126084, виданого Миколаївською міською Радою народних депутатів 27 серпня 1998 року за № 2219 вказано що власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

Таким чином під час оформлення договору 14 липня 1999 року № 1448 купівлі – продажу зазначеного житлового будинку приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Лашина О.П. не оформила перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку на якій розміщений житловий будинок на нових власників (ОСОБА_6 і ОСОБА_4 ), залишила земельну ділянку у власності відчужувача (попереднього власника - ОСОБА_2 ), чим не виконала істотну умову договору щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

З огляду на викладене, у зв`язку з придбанням житлового будинку ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в рівних частках по за кожним який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сто чотири) за договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. 14.07.1999 р. № 1448, що розташований на земельній ділянці розміром 0,0697 га згідно з державним актом на право приватної власності на землю МК № 126084, виданого Миколаївською міською Радою народних депутатів 27 серпня 1998 року за № 2219 та подальшим успадкуванням частки вказаного житлового будинку що належала ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , позивачка вважає, що разом з правом власності на житловий будинок до неї перейшло і право власності на земельну ділянку на якій він розташований і яка призначена для його обслуговування площею 0,0697 га.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2025 року витребувано у КП ММБТІ матеріали інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 (сто чотири).

На адресу суду надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Чуприна І.О. надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у їх відсутність, задовольнити вимоги з викладених у позові підстав.

Відповідачка ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, матеріали інвентаризаційної справи № 54 КП ММБТІ, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу житлвого будинку від 14.07.1990 року , посвідченого нотаріально, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 купили в рівних долях у ОСОБА_2 житловий будинок з відповідними службовими та господарськими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Тернівської селищної Ради народних депутатів 17.10.1991 року.

До цього ОСОБА_2 придбала вказане домоволодіння на підставі договру купівлі-продажу від 05.10.1979 року, за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав , 05.08.2024 року запис про право власності ОСОБА_1 на 1/ 2частину вказаного домовлодіння внесено до Державного реєстру.

Інший співвласник вказаного будинку, чоловік позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (сто чотири) на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. 14.07.1999 р. № 1448 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.08.2025 р. виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М.. Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Власником земельної ділянки розміром 0,0697 га за тією ж адресою, на якій розташований вказаний житловий будинок, є відповідачка ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю МК № 126084, виданого Миколаївською міською Радою народних депутатів 27 серпня 1998 року за № 2219 на підставі Рішення виконкому ММР № 450 від 31.07.1998 року про передачу у власність громадянам попередньо відведених земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи № 54 КП ММБТІ за вказаною адресою, станом на 1991 рік за адресою АДРЕСА_2 ( в подальшому було змінено нумерацію будинків на АДРЕСА_1 ) , для будівництва та осблуговування житлового будинку була виділена земельна ділянка, площею 697 кв.м. Як підтверджується матеріалами справи, вказаний житловий будинок з господарськими спорудами був збудований ОСОБА_2 на підставі відповідних дозволів виконкому Тернівської сселищної ради народних депутатів від 23.12.1983 - від 28.04.1989 року.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У ст. 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексуУкраїни у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Частиною 8 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт. Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У підпункті «ґ» п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року (в редакції Постанови Верховного Суду № 2 від 19.03.2010) при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК (2768-14) до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Згідно п. 7 Постанови Пленуми Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 N 7 спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом визнання прав.

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред. 2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України,положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За таких обставинах суд вважає, що з набуттям позивачкою права власності на житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сто чотири) за до неї перейшло і право власності на земельну ділянку за тією ж адресою, на якій він розташований і яка призначена для його обслуговування площею 0,0697 га., а тому підстав для відмови у задоволенні позову, судом не встановлено.

За встановлених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати сплачені позивачкою при подачі позову вона просила покласти на неї.

Керуючись ст.ст.13,76-89,141,247,258,263-265,271-273,354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,0697 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (сто чотири).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Гуденко