Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №490/9124/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1059/2026 Справа № 490/9124/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва в складі: головуючої судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., за участі позивачки та її представника адвокатки Кучерява Т.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

30.10.2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтуванні позову вказує , що після смерті її матері та батька вона є єдиним спадкоємцем, вона фактично прийняла спадщину, оскільки прроживає в квартирі спільного заселення з батьками від свого народження безперервно, продовжує користуватись нею, дбає про стан майна, проживає в квартирі разом зі своїми дітьми, оплачує комунальні послуги тощо, про що свідчить акт про проживання від 16.09.2025. Крім цього, позивачка додає до позову свідоцтва про смерть своїх двох сестер, які померли у 1977, 2018 роках, що підтверджує те, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті матері. Ці факти також були предметом розгляду, встановлювались судом апеляційної інстанції в ході розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва № 490/3973/25 від 25.06.2025 за заявою Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.10.2025 рішення суду першої інстанції було скасоване, заява Миколаївської міської ради залишена без розгляду .

Через поважні та незалежні від неї обставини, вона не могла звернутись вчасно, протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері та відкриття спадкової справи, які полягають в наступному. Позивачка втратила своїх батьків, які померли один за одним в період, коли в Україні триває війна, донька залишилась зі своїми дітьми (онуками спадкодавця) одна, маючи фінансові труднощі через втрату роботи, що є поважною причиною відсутності у спадкоємиці можливості вчасно протягом 6-ти місяців оформити свої спадкові права. ОСОБА_1 доглядала своїх батьків одна, дві рідні сестри померли ще раніше. У 2023 році вона також поховала свою тітку (рідну сестру матері), багато коштів витрачала на медикаменти, догляд тощо. Позивачка поховала найближчих рідних людей, що крім моральних страждань, пригнічення, втрати життєвої енергії, спричинило і значні фінансові витрати. Також після смертей найближчих людей і вона сама почала хворіти у 2024 році, зокрема восени 2024 року отримала складний перелом руки зі зміщенням, внаслідок чого тривалий період проходила лікування в КНП ММР “Міська лікарня № 4”, а потім реабілітацію, що також не сприяло оформленню необхідних документів після смерті батьків.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 04.11.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання .

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 04.11.2025 року витребувано у Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області завірені належним чином копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - в разі наявності, або надати відомості зі Спадкового реєстру щодо відсутності чи наявності заведення спадкової справи .

Від Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори надійшла інформація про те, що спадкові справи не заводились.

Представник позивача надав заяву, в якій просив розглядати справу без позивача та представника.

Від Миколаївської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Позивач мав можливість подати заяву про прийняття спадщини (особисто або за допомогою поштового зв`язку) до будь-якого нотаріуса України на території, де не велися активні бойові, проте з моменту відкриття спадщини по день спливу строку її прийняття, Позивач не вчиняв жодних дій щодо прийняття спадщини. посилання Позивача на військовий стан, як на поважну причину пропуску ним строку на прийняття спадщини, не може враховуватись судом як поважна причина, оскільки, по-перше, усі державні реєстри на момент відкриття спадщини у Миколаєві працювали, по-друге, Миколаїв не перебував на момент відкриття спадщини під масовим обстрілом рф, як це було на момент окупації Херсонщини. Також варто зазначити, з наданих Позивачем доказів, вбачається, що вона проживала по сусідству зі спадкодавцем, а отже, можна стверджувати про те, що вона знала про відкриття спадщини. Позивачем також надані свідоцтва про смерть її рідні, що свідчить про усвідомлення нею, що вона є єдиною спадкоємицею першої черги спадкування. Отже, Відповідач вважає, що Позивач не довів поважності пропуску строку на прийняття спадщини, крім того, надані Позивачем документи свідчать про усвідомлення нею щодо відкриття спадщини. Доказів спільного проживання, ведення спільного господарства Позивач не надає. Крім того, згідно з витягом з реєстру територіальної громади про зареєстрованих осіб від 25.09.2025 № 7.16-512416-2025 Позивач значиться зареєстрованою по інщій адресі – АДРЕСА_1 . Інформація про дату реєстрації Позивача у вищезазначеному витягу значиться, як первинне формування. За такого, Позивач не доводить факту автоматичного прийняття спадщини, факту спільного проживання зі спадкодавцями, у зв`язку з чим представник відповідача просить відмовити у задоволені позову.

14 січня 2026 року до канцелярії суду надійшло клопотання від представника позивача , в якому представник просив викликати в судове засідання свідків .

Ухвалою суду від 14 січня 2026 року закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Задоволено клопотання про виклик свідків.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі. Суду пояснили, що позивачка фактично проживала разом з батьками однією сім`єю, оскільки вони хоча і проживали в різних кімнатах, проте мали спільну кухню, санвузол, коридор. Вона опікувалася батьками, які хворіли і фактично не були здатні проживати без сторонньої допомоги. Вона ховала батьків, пісял їх смерті продовжує проживати в своїй кімнаті, її діти проживають в кімнаті бабусі та дідуся. Оскільки вона кожного року ховала близьку людину, здійснювала догляд спочатку за тяжко хворим батьком, потім тіткою та матір`ю, всі витрати несла вона самостійно, всі ці роки вона перебувала в постійному стресі та скрутному матеріальному становищі. Крім того, думала , що оскільки проживала разом з батьками на час їх смерті, мати взагалі не могла обходитися без її сторонньої допомоги, то вважала себе такою, що прийняла спадщину як єдина їх спадкоємиця. Лише після цього абсолютно несподіваного рішення суду про визнання спадщини відумерлою вона дізналася, що їй треба було звертатися до нотаріуса з окремою заявою, що нею і було зроблено .

Представник відповідача надав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності, вімовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Допитана в якості савідка в судовому засіданні ОСОБА_5 , яка є безпосередньою сусідкою позивачки, підтвердила викладені в позові обставини. Підтвердила, що ОСОБА_6 постійно проживала з батьками, фактично вони мали одну квартиру , просто різні окремі кімнати. Мати позивачки ОСОБА_7 тяжко хворіла декілька років, взагалі не виходила з кімнати, все для неї робила донька, купувала ліки та продукти, готувала. Всі вони проживали фактично однією родиною всі ці роки.

Всилухавши пояснення сторні, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що в м. Миколаєві ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується листом про надання інформації від Корабельного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16 квітня 2025 року №107/23.22-23.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 06 лютого 2008 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 квітня 2025 № 420995604, померлим на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині) належала кв. АДРЕСА_2 .

09 квітня 2025 року КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» також надало відповідь №19852/40.01/25-2, що вищезазначена квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_8 по 1/2 частини кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 лютого 2008 року.

Згідно копії технічного паспорту на приватизовану квартиру АДРЕСА_2 , квартира спільного заселення розташована на 1-му поверсі 1 поверхового будинку та складається з 1 кімнати загальною площею 29,9 кв.м. житловою площею в тому числі: кімната - 17,4 кв.м., коридор - 2,6 кв.м. кухня - 3.9 кв.м. в спільному користування коридор прим. I -1,2 кв.м., коридор прим. II - 6,4 кв.м., вбиральня прим. V-1,7 кв.м., ванна прим. IV - 3,5 кв.м.

З листа Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 19.06.2025 року №560/01-16 вбачається, що спадкові справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 18 червня 2025 року не заводились.

Як слідує зі змісту Постанови від 22 жовтня 2025 року Миколаївського апеляційного судупо справі № 490/3973/25 , у травні 2025 року Миколаївська міська рада звернулась до суду із заявою, в якій просила визнати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_2 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 відумерлою та передати її у власність територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2025 року позов задоволено. Визнано спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_2 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відумерлою та передано цю квартиру територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки у даній справі, спадкоємець першої черги за законом (донька спадкодавців) претендує на спадкове майно, тобто наявний спір про право, що підлягає розгляду у порядку позовного провадже ння, відсутні підстави для розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення заяви Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою без розгляду та рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2025 року скасувати..

Разом з тим, колегія суддів роз`яснила Миколаївській міській раді про те, що вона має право подати позов на загальних підставах.

На час розгляду справи , з таким позовом ММР до суду не зверталася.

Після смерті матері позивачки відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_2 . 1/2 часткою квартири спадкодавець володіла на підставі свідоцтва про право власності від 06.02.2008, іншу 1/2 частину — фактично прийняла після смерті чоловіка, батька позивачки, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 02.12.2022, оскільки проживала разом з чоловіком (батьком позивачки), зареєстроване місце проживання обох батьків позивачки було по АДРЕСА_1 , зокрема, і на момент смерті батька.

Місце проживання позивачки з 09.04.2002 року зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить відмітка в її паспорті.

Квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 (що є спадковим майном) є квартирами спільного заселення, про що свідчать технічні паспорти на квартири, опис майна в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що додаються. Квартири мають один вхід, спільний коридор, вбиральню, кухню, допоміжні приміщення, один дах, розташовані на першому поверсі.

Як зазначає позивачка , у 1979 році її батькам була виділена квартира АДРЕСА_3 , в якій вони проживали однією родиною з 16.04.1979 року. Згодом в якості розширення — родині була виділена квартира АДРЕСА_4 , де зареєструвались батьки позивачки, згодом приватизували це житло.

Позивачка є єдиним спадкоємцем, вона фактично прийняла спадщину, продовжує користуватись нею, дбає про стан майна, проживає в квартирі разом зі своїми дітьми, оплачує комунальні послуги тощо, про що свідчить акт про проживання від 16.09.2025. Крім цього, позивачка додає до позову свідоцтва про смерть своїх двох сестер, які померли у 1977, 2018 роках, що підтверджує те, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті матері

Постановою державного нотаріуса Третьою миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 25.09.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії- в зв`язку з пропуском строку встановленого для прийняття спадщини спадкоємцем.

Також , як вбачається з інформації, наданої нотаріусом на запит суду, інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися.

До матеріалів справи додано медичні документи на підтвердження того, що з 14 жовтня 2024 року до грудня 2024 року позивачка проходила лікування та реаьілітацію ппісля складного перелому правої руки.

Позивачка має на утриманні неповнолітнього сина та сина, який продовжує навчання віком до 23 років.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст. 1268 ЦК України).

Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ч.3ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд вирішує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Також згідно постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №565/1145/17 поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_3 , яка є з квартирою АДРЕСА_4 спільного заселення у загальному користуванні знаходяться коридор -1,2 кв.м., коридор - 6,4 кв.м., вбиральня -1,7 кв.м., ванна - 3,5 кв.м. та після смерті батьків, яка самостійно здійснила їх поховання, перейшла проживати у належну їм квартиру, а відтак вважала, що прийняла спадщину шляхом фактичного користування спадковим майном. Позивачка є єдиним спадкоємцем, вона фактично прийняла спадщину, продовжує користуватись нею, дбає про стан майна, проживає в квартирі разом зі своїми дітьми, оплачує комунальні послуги тощо, про що свідчать Акти про проживання від 16.09.2025 та 13.01.2026 року.

Через поважні та незалежні від Позивача обставини, вона не могла звернутись вчасно, протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері та відкриття спадкової справи, які полягають в наступному. Позивачка втратила своїх батьків, які померли один за одним в період, коли в Україні триває війна, донька залишилась зі своїми дітьми (онуками спадкодавця) одна, маючи Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.10.2025 2 фінансові труднощі через втрату роботи, що є поважною причиною відсутності у спадкоємиці можливості вчасно протягом 6-ти місяців оформити свої спадкові права. ОСОБА_1 доглядала своїх батьків одна, дві рідні сестри померли ще раніше. У 2023 році вона також поховала свою тітку (рідну сестру матері), багато коштів витрачала на медикаменти, догляд тощо. Позивачка поховала найближчих рідних людей, що крім моральних страждань, пригнічення, втрати життєвої енергії, спричинило і значні фінансові витрати. Позивачка додає до позовної заяви всі підтверджуючі документи, що має в оригіналі і готова пред`явити суду: свідоцтва про смерть своїх батьків, тітки, довідки про смерть родичів, документи, що пов`язані з похованнями, докази понесених витрат в організації поховань, медичні документи батьків, які підтверджують їх захворювання. Необхідно звернути увагу і на те, що після низки смертей родичів і сама ОСОБА_6 почала хворіти у 2024 році, зокрема восени 2024 року отримала складний перелом руки зі зміщенням, внаслідок чого тривалий період проходила лікування в КНП ММР “Міська лікарня № 4”, а потім реабілітацію, що також не сприяло оформленню необхідних документів після смерті батьків

З матеріалів позовної заяви вбачається, що строк для прийняття спадщини визначений законом сплив під час воєнного стнау та коли позивачка отримала складун травму. Позивач не мала змоги через стан здоров`я , важкий матеріальний та психологічний стан своєчасно прийняти спадщину після померлої матері. До того ж суд погоджується з твердженнями позивачки, що фактично проживаючи разом з матір`ю на час відкриття спадщини , вона , достовірно знаючи що є єдиною спадкоємицею , об`єктивно помилялася щодо того, що є особою, яка вважається такою, що прийняла спадщин, оскільки не заявляла про відмову від неї.

За такого, позивач довів належними доказами, що строк для прийняття спадщини після смерті матері пропустило у зв`язку з поважними причинами та обставинами, які позивач не міг передбачити.

На підставі викладеного, відсутність інших спадкоємців, які зверталися в устанволеному заокнмо порядку з заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволеннню.

Відповідно ст. 141 ЦПК україни, судові витрати сплачені при подачі позову.

Керуючись ст.ст.4,12,81, 247,259,263,265 ЦПК України, суд,

УХВАЛ И В:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк терміном 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївськогоапеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розглядусправи (вирішенняпитання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційноїскарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.04.2026

Суддя Гуденко О.А.