Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №523/13686/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/13686/25

Провадження №1-кп/523/869/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

27.04.2026

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

в присутності обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162490001042 від 02.06.2025 щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Носівки Чуднівського району Житомирської області, громадянина України, з середньо освітою, одруженого, маючого на утримання неповнолітню дитину 2011 року народження, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

13.09.2021р. Печерським райсудом м. Києва за ч.1 ст.190 КК України до громадських робіт на строк 200год., які не відбув у повному обсязі;

06.10.2025р. Голосіївським райсудом м. Києва за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 6р. 8міс. (даних про набрання вироку законної сили стороною обвинувачення на адресу суду не надано),

03.12.2025р. Одеським апеляційним судом за ч.2 ст.15 ч.4 ст.186, ч.2 ст.190 КК України до 6р. 8міс. 14дн. позбавлення волі,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 достовірно знаючи про впровадження на території України воєнного стану, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-ІХ, згідно з яким в Україні запроваджено воєнний стан та який в подальшому неодноразово продовжувався, діяв на момент вчинення та діє до теперішнього часу, будучи раніше засудженим за злочини проти власності, маючи не погашену судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний, корисливий злочин за наступних обставин.

21.05.2025р., приблизно о 12год. 23хв., повторно, ОСОБА_4 з метою незаконного особистого збагачення, а саме таємного викрадення чужого майна прибув до магазину «Аврора» ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА», розташованого по вул. Семена Палія,99Б у м. Одесі, де перебуваючи визначив об`єктом свого злочинного посягання товар, що знаходився в торгівельному залі вказаного вище магазина. Далі, ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи неправомірний характер своїх дій, таємно викрав з торгівельної полиці зарядний пристрій Power Bank Hoco J86А 50000mAh, в корпусі чорного кольору, вартістю 988,76грн., колонку акустичну портативну GRUNHELM CW- 818-ВМ з мікрофоном, в корпусі чорного кольору, вартістю 1489грн., навушники бездротові марки «CANYON OnRiff 4», в корпусі білого кольору, вартістю 1299грн., овочерізку електричну з насадкою марки «Saturn» модель ST-CSO163 150Bт, вартістю 885,67грн., а всього таємно викрав на загальну суму 4662,34грн. Після чого, ОСОБА_4 пройшовши повз касової зони магазину за вказаний товар не розрахувався і з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим, завдавши ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» матеріальну шкоду на загальну суму в розмірі 4662,34грн.

В судовому засіданні, ОСОБА_4 повністю визнав свою вину за пред`явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні, крім того, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаному вище обставинах кримінального правопорушення, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальному провадженні та фактичні обставини скоєного ним кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини проваджень в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин проваджень, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останнього.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення доведена повністю, та дії вказаної особи кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд приймає до уваги характер і обставини вчинених кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Судом враховується особа ОСОБА_4 , який є особою раніше неодноразово судимою, вчинив аналогічне корисливе кримінальне правопорушення, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, одруженого, маючого на утримання неповнолітню дитину 2011 року народження, маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність у потерпілого будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженні, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою раніше неодноразово судимою, вчинив аналогічне корисливе кримінальне правопорушення, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, одруженого, маючого на утримання неповнолітню дитину 2011 року народження, маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому -щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність у потерпілого будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, беручи до уваги суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, приймаючи до уваги заяву представника потерпілого ОСОБА_5 , відповідно до якої, останній просить призначити покарання обвинуваченому відповідно до вимог Законодавства України і з цього приводу покладається на розсуд Суду, з метою запобігання вчиненню останнім нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_4 та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі, а також приймаючи до уваги вчинення ОСОБА_4 вищевказаного кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню до часу ухвалення вироку Одеського апеляційного суду від 03.12.2025р., оскільки даних про набрання вироку законної сили вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 06.10.2025р. стороною обвинувачення на адресу суду не надано, суд із врахуванням вимог ч.4 ст.70 КК України, вважає необхідним за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити остаточне покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.4 ст.185 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.

Для проведення експертизи залучались експерти, у зв`язку із чим, процесуальні витрати необхідно покласти на обвинуваченого.

Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначеного за цим вироком та вироком Одеського апеляційного суду від 03.12.2025р., остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 9 місяців.

Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_4 залишити - тримання під вартою. Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання, знаходження під вартою з 21.05.2025р. по день оголошення вироку, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 4457грн. за проведення експертних досліджень - стягнути з ОСОБА_4 в повному обсязі, на користь держави.

Речові докази: диски з відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.

Суддя ОСОБА_1