Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №521/1083/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/1083/26

Провадження № 2/521/3038/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1160129 від 05.12.2023 року в загальному розмірі 37 646 грн., судові витрати у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн..

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1160129, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

21.06.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 21062024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1160129 від 05.12.2023 року.

Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 37 646 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 7000 грн.; заборгованість за процентами – 30 646 грн..

Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплачує, представник позивача вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 06 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

05.03.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на недоведеність кредитної заборгованості, переходу прав вимоги та невірне нарахування відсотків, що перевищують тіло кредиту у п`ять разів.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 05.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1160129 відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Вказаний кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Х849». (а.с. 17-21)

Того ж дня, тобто 05.12.2023 року, ОСОБА_1 було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Х849» Паспорт споживчого кредиту (а.с. 16-17) та Графік платежів, який є Додатком № 1 до вищевказаного договору (а.с.21).

Відповідно до п. 9.2. Кредитного договору № 1160129 від 05.12.2023 року визначає, що Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

Відповідно до п.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію Відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет.

Відповідно до п. 9.8 кредитного договору підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не впливають на зобов`язання Споживача, передбачені цим Договором.

Тобто, укладаючи Кредитний договір Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується копією довідки про ідентифікацію. (а.с. 22)

Згідно п. 2.1 Кредитного договору № 1160129 від 05.12.2023 року кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача хоча і заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем не додано до позовної заяви доказів надання позивачем грошових коштів позичальнику, однак фактично не наводив жодних заперечень проти тверджень позивача про те, що договір № 1160129 про надання споживчого кредиту від 05.12.2023 року, Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів було підписано сторонами в електронній формі одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення), який було відправлено на фінансовий номер позичальника.

Наведені у відзиві на позовну заяву твердження представника відповідача про те, що відповідач не укладав в електронній формі кредитний договір з первісним кредитором суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав суду жодних доказів, та такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 05.12.2023 року було укладено Договір № 1160129 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику ОСОБА_2 обумовлені кредитним договором грошові кошти.

На виконання ухвали суду про витребування доказів 19.03.2026 року на адресу суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260303/99640-БТ від 12.03.2026 року, в якій зазначено, що в Банку на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було емітовано банківську платіжну карту № НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні, на яку було здійснено 05.12.2023 року переказ коштів на суму 7000 грн. (а.с. 95).

Факт перерахування коштів в сумі 7 000,00 грн. 05.12.2023 року на рахунок позичальника додатково підтверджується також листом ТОВ «Пейтек» вих. № 20251020-5794 від 20.10.2025 року, в якому зазначено, що між Товариством та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 03052022 від 03.05.2022 року. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 7 000,00 грн. (а.с.23).

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд не бере до уваги та відхиляє усі заперечення відповідача про неотримання відповідачем від ТОВ «Селфі Кредит» грошових коштів у кредит, оскільки вони повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач отримала у кредит обумовлені договором грошові кошти, скористалася наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним договором не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, між позивачем та відповідачем склалися кредитні правовідносини, у яких право кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов`язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Згідно з п. 4.1.3. Кредитного договору, Кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов?язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 21.06.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 21062024. (а.с. 28-32)

Того ж дня, тобто 21.06.2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підписали Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 21.06.2024 року до Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 року (а.с.33).

Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 1160129 від 05.12.2023 року, укладеним з відповідачем. У вказаному Витягу з Реєстру боржників зазначено, що загальна сума заборгованості становить 37 646,00 грн., з яких: залишок по тілу кредиту – 7 000,00 грн.; залишок по відсотках – 30 646,00 грн. (а.с. 33).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 1160129 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.12.2023 року станом на 21.06.2024 року заборгованість за кредитним договором становить 37 646,00 грн., з яких: залишок по тілу кредиту – 7 000,00 грн.; залишок по відсотках – 30 646,00 грн. (а.с. 24-27).

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним кредитним договором так і не сплатила.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Суд зазначає, що кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд не бере до уваги та відхиляє твердження відповідача про необхідність зменшення розміру нарахованих Кредитодавцем відсотків за кредитним договором, оскільки передбачені Законом та умовами укладеного кредитного договору підстави для цього відсутні.

Розрахунок процентів за користування кредитними коштами проведений позивачем з дотриманням умов укладеного між сторонами кредитного договору та відповідає його умовам, оскільки згідно п. 1.4 договору сторони обумовили строк кредиту у 360 днів та періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки – фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що в обґрунтування заперечень проти позову та підтвердження перед судом наведених обставин, стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів. Усі заперечення відповідача зводяться лише до його незгоди щодо отримання грошових коштів за кредитним договором. При цьому, обов`язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача, так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та повідомлені сторонами суду обставини, суд вважає переконливішою позицію позивача, оскільки вона підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідача ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.

Суд також зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, а також беручи до уваги, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є обґрунтованими.

З огляду на те, що відповідач прострочила погашення поточних платежів за кредитним договором та не повернула отримані в кредит кошти, не виконавши взятих за договорами зобов`язань, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 1160129 від 05.12.2023 року у загальному розмірі 37 646,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 7 000,00 грн.; заборгованість по відсотках – 30 646,00 грн., а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи надані суду договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 р., докази щодо обсягу наданих послуг, їх вартості, акту наданих послуг № 827 від 12.01.2026 року, суд приходить до висновку що витрати позивача на правову допомогу у сумі 8000 грн. є доведеними. (а.с. 37-39)

Від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до розміру 500грн., у якому представником відповідача зазначено, що справа є малозначною, має невелику складність, а тому сума витрат на правничу допомогу є непропорційною та такою, що підлягає зменшенню.

Суд , зважаючи на викладене, прийшов до висновку про необхідність зменшенню розміру наданої правничої допомоги до 6 000 (шести) тисяч грн..

За подання до суду даної позовної заяви через систему «Електронний суд», позивачем згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. згідно платіжної інструкції № 4620 від 20.01.2026 року. (а.с. 1)

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, зокрема: 2662,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279, 280-289 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 533, 611, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) суму заборгованості за Кредитним договором № 1160129 від 05.12.2023 року в розмірі 37 646 (тридцять сім тисяч шістсот сорок шість) гривень 00 копійок, з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30 646 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк, МФО 300614) витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк, МФО 300614) витрати по оплаті судового збору у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) гривень 40 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН