Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №521/18196/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/18196/25

Пр. №2/521/4799/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Жулего М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів,

встановив:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона з 01 грудня 2006 року по 19 листопада 2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі.

В період шлюбу у них народилось двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2019 року шлюб між ними був розірваний.

Зазначила, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2024 року були задоволені її позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів та стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно з дня набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вказувала, що 12 вересня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 18 років і відповідач добровільно сплачувати аліменти на неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовляється, так як у виконавчому листі не зазначено, який розмір аліментів підлягає стягненню на неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка вважає, що відповідач є працездатною особою, може працювати, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання сина з урахуванням його віку та інтересів у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно з дня набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Посилаючись на те, що відповідач перебуває у працездатному віці, може працювати та отримувати постійний дохід, позивачка просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2024 року (справа №521/25851/23) за яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 16).

Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 22).

Заочним рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2025 року позовні вимоги були задоволенні та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 та судовий збір у сумі 1211,20 грн. (а.с.26-28).

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року заочне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2025 року було скасовано, по справі призначено підготовче судове засідання (а.с.63-64).

Позивачка та її представник, діюча за ордером від 16 жовтня 2025 року в підготовче судове засідання не з`явились, надали заяву про підтримання позовних вимог, просила суд їх задовольнити та розглянути справу за їх відсутності. Раніше надали письмові пояснення по справі (а.с.72-74).

Відповідач та його представник, діюча за ордером від 09 березня 2026 року в судове засідання не з`явились, надали заяву про часткове визнання позовних вимог, та просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Раніше надав відзив на позов, в якому просив суд позовні вимоги задовольнити частково, зменшити розмірі аліментів та стягнути з нього на користь позивачки на утримання сина аліменти у розмірі 1/6 частині заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили про зменшення аліментів і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.51,75-76).

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із відзивом, в якому зазначив про частково визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 15 Сімейного Кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються зазначені правовідносини.

Судом встановлено, що сторони з 01 грудня 2006 року по 19 листопада 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

В період шлюбу у сторін народилось двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.9).

Діти проживають з позивачкою.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2019 року шлюб між сторонами був розірваний (а.с.5).

Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2024 року було стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно з дня набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.6-8).

12 вересня 2025 року доньці сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 18 років.

Встановлено, що після того, як ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 18 років, відповідач відмовлявся добровільно сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у виконавчому листі не зазначено, який розмір аліментів підлягає стягненню на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачкою до суду з даним позовом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням по цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, обов`язок по сплаті аліментів з боку відповідача на користь позивачки на утриманнянеповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягає доказуванню.

З матеріалів справи вбачається та позивачкою не заперечується, що рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від31 грудня 2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до досягнення нею 23-річного віку, або до закінчення навчання, в залежності від настання обставин.

Встановлено, що з 26 листопада 2024 року по теперішній час ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.53).

В період шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_8 народилась донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.52).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 09 червня 2017 року (а.с.46).

Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейним кодексом України визначено обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до ст. 181 СК України.

Відповідно до ст. ст. 181, 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 182 СК України передбачено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно роз`яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на дітей вікомвід 6 до 18 років становить 3 512,00 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з того, що обов`язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суд вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на дитину в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 16 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, щодо стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 16 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Що стосується позовних вимог щодо зміни способу стягнення аліментів, визначений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2024 року (справа №521/25851/23) за яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, то суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2024 року (справа №521/25851/23) виконано повністю 12 вересня 2025 року, оскільки аліменти на дітей стягувались тільки до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження», рішення суду вважається виконаним, коли виконано вимоги, зазначені у виконавчому документі (виконавчому листі, наказі), у повному обсязі.

Офіційним підтвердженням виконання є постанова державного або приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судовий збір по справі складає 1211,20 грн., від сплати якого позивачка звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» тому даний судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Як встановлено, відповідач у справі є військовослужбовцем та учасником бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» у часники бойових дій (УБД) звільняються від сплати судового збору в усіх інстанціях, якщо позов стосується захисту їхніх соціальних прав (пільги, виплати, житло тощо).

Якщо спір не пов`язаний із захистом прав УБД (наприклад, цивільні чи господарські спори), судовий збір сплачується на загальних підставах.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення, в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення суду складено 24 квітня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда