Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №505/2593/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Подільський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 16 березня 2026 р.

Справа: №505/2593/25

Суддя: Павловська Г. В.

Справа № 505/2593/25

Провадження № 2/505/1595/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.03.2026 року м.Подільськ Одеської області

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

Головуючої судді Павловської Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Киларь Н.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Костир Андрія Олександровича звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №12418, вчинений 16.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з неї на користь ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 57618,03 грн.

Витрати у вигляд сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначила, що 16.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 12418 про стягнення з неї на користь ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» заборгованості в розмірі 57 618,03 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Клименком Романом Васильовичем, 23.07.2020 було відкрито виконавче провадження про стягнення з неї на користь ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» заборгованість в розмірі 57618,03 грн.

Постановою про заміну сторони виконавчого провадження від 28.05.2021, було замінено сторону виконавчого провадження №62640012 з ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» на ТОВ«Вердикт Капітал».

Позивач зазначила, що про існування зазначеної заборгованості їй було не відомо навіть після включення відомостей щодо нього до Єдиного реєстру боржників приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Романом Васильовичем, стосовно відкритого виконавчого провадження ВП №62640012 про стягнення з неї коштів на підставі виконавчого напису нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 12418 від 16.07.2020 на користь відповідача, адже на адресу її реєстрації та портал Дія не надходило жодного повідомлення, про дані процесуальні дії.

Вказаний виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки зазначена в ньому заборгованість не є безспірною, окрім того, договір від 09.10.2013 року про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту не посвідчувався нотаріально. З урахуванням викладеного просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 12418 від 16.07.2020 року та стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

08.12.2025 року від представника відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстрований в канцелярії Подільського міськрайонного суду Одеської області за вх.№ 19948. Вважає, що приватному нотаріусу було надано всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису. Кредитний договір є чинним на даний час, позивачем не надано будь-які докази щодо недійсності кредитного договору чи окремих його умов, відтак твердження про неправомірність, неправильність нарахування кредитором розміру заборгованості є безпідставними.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Тому, підстав для твердження про те, що стягувачем неправомірно здійснено дії щодо вчинення виконавчого напису є безпідставними.

Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відмовити у стягнення витрат на надання правничої допомоги та судового збору.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Представник позивача надав заяву, яка зареєстрована в канцелярії Подільського міськрайонного суду Одеської області за вхю.№20258 від 10.12.2025 року про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, судова повістка була надіслана відповідачу в його електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Третя особа, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем видано виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 12418 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЖЕНЕВА» заборгованості в розмірі 57618,03 грн.

23.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62640012 на виконання виконавчого напису №12418 виданого 16.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 57618,03 грн.

28.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва було винесено постанову ВП №62640012 про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено стягувача у виконавчому провадженні АС ВП №62640012 з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЖЕНЕВА» на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.06.2018 року, 21.06.2018 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».

Згідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правові відносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ вищезгаданого Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У пункті 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто залишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі за №6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Так, судом встановлено, що сума заборгованості згідно спірного виконавчого напису нотаріуса у розмірі 57618,03 грн. є необґрунтованою та оспорюється позивачем (боржником). Окрім того, відповідачем і третьою особою до суду не надано доказів безспірності боргу, а також отримання позивачем будь-яких вимог відповідача про добровільну сплату боргу.

Відтак, безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем оспорюється позивачем та не доведена відповідачем.

Разом із тим, відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.02.2018 року у справі № 564/2199/15-ц, Верховний Суд вказав, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 2022 року, був правомірно змінений кредитором на повернення всією сумою в термін 30 днів з моменту отримання вимоги. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту. Верховний Суд також зазначив, що у кредитора відсутнє право стягувати з боржника інфляційні втрати. Є лише право стягувати 3% річних, які передбачені ст. 625 ЦК України

Крім того, суд не може залишити поза увагою те, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Згідно із правовою позицією, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі №826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача, не перевірено наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, у зв`язку із чим, спірний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Представником позивачки була подано заява у якій просила поновити строк позовної давності для звернення з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, з урахуванням продовження строку дії позовної давності у зв`язку з карантином і воєнним станом.

Суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку позовної давності, про що просить представник позивача, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом положень ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 16.07.2020 року, про існування якого позивач була обізнана у 2024 році.

Постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 встановлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

В останнє, Кабінет Міністрів України постановою від 23.12.2022 року № 1423 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023 року.

Згідно із законом від 30.03.2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX набрав чинності 02.04.2020 року.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону №540-IX перелічені статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Отже, відповідно до п.12 «Перехідних і прикінцевих положень» ЦК України продовжено під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, ст. ст. 257, 258 цього Кодексу.

Окрім того, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-розділ «Прикінцеві та перехідні положення` Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»(зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи.

Враховуючи те, що про наявність оспорюваного виконавчого напису нотаріуса позивач дізналася у 2024 році, саме з цього строку слід відраховувати строк та який був продовжений на строк дії карантину, а також воєнного стану та триває на час розгляду справи, а відтак позивач звернулася до суду з вказаним позовом в межах строку позовної давності.

З урахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про відмову у задоволенні витрат на оплату правничої допомоги, то суд вказане клопотання залишає без розгляду, оскільки вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивач не заявляла.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.15, 16, 18, 1212 ЦК України, ст.ст.1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №12418, вчинений 16.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 57618 (п`ятдесят сім тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 03 коп.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» код ЄДРПОУ 36799749, місце знаходження: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський узвіз 5-Б на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» код ЄДРПОУ 36799749, місце знаходження: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський узвіз 5-Б.

Третя особа: третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місце знаходження: 10008, м.Житомир вул.Велика Бердичівська, 35.

Суддя Г.В.Павловська

Повний текст судового рішення складено та підписано 17.03.2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua