Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №947/1242/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/1242/26

Провадження № 2/947/1399/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2026 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами та зареєстрований 14 листопада 2017 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2811, посилаючись на те, що від шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак, подружні стосунки не складаються, не має спільних інтересів, спільне господарство не ведуть, проживають окремо з вересня 2025 року, збереження шлюбу є неможливим, у зв`язку із чим, позивачка змушена звернутися до суду із позовом. Спор з приводу проживання дітей відсутній. Спору щодо поділу спільного майна на теперішній час не існує. Також, позивач просить стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно і до досягнення дітьми повноліття. Крім того, просить стягнути судовий збір, сплачений за подання позову.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2026 року вищевказану справу було розподілено судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 29.01.2026 року справа була відкрита за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки підпадає під ознаки малозначної справи, з повідомленням /викликом/ сторін за наявними у справі матеріалами.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явились, належним чином повідомлялась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся шляхом рекомендованого поштового повідомлення за зареєстрованою адресою проживання: АДРЕСА_1 , проте зворотні повідомлення повернуто «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням в розумінні п.4. ч.8 ст.128 ЦПК України.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, доводи позову не спростовано.

Відповідно до ст.223 ЦПК України – неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 14.11.2017 року уклали шлюб, який зареєстрований Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2811, що вбачається із свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 14.11.2017 року /а.с.6/.

Судом встановлено, що від шлюбу у сторін народилось двоє дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається із копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 19.09.2013 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається із копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 15.02.2017 року, батьками в яких вказані сторони по справі /а.с.4,5/.

Відповідно довідки Керуючої компанії «ДОБРО-БУД» вбачається, що неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають разом з матір`ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Шлюб у сторін носить формальний характер, подружні стосунки між ними не підтримуються, спільного господарства сторони не ведуть, спору щодо поділу спільного майна на теперішній час сторони не заявляють, матеріальних претензій не існує.

Згідно з ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Загальна декларація прав людини у ч.2 ст.16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст.23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім`ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання та право одного з них розірвати шлюб, не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах. Тому, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу між подружжя підлягають задоволенню.

Законодавством України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч.1ст.141 СК України).

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно ч.1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому стягнення аліментів слід рахувати з 09.01.2026 року .

Згідно п. 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відповідно до квитанції № 1513210001 від 22.12.2025 року.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про розірвання шлюбу та стягненню аліментів підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81,89,141, 211, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 180, 181, 182, 183, 191, 192 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 листопада 2017 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2811, які від шлюбу мають двох неповнолітні дітей – розірвати.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто з 09.01.2026 року до моменту досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.09.2031 року до моменту досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко