Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №450/394/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/394/26

Провадження № 1-кп/450/360/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 197-1 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141430000046 від 20.01.2025 відносно:

ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Переможне Городоцького району Львівської області, українка, громадянка України, неодружена, дітей неповнолітніх на утриманні немає, пенсіонер, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудима яка обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України ,-

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачена ОСОБА_3

представник потерпілого ОСОБА_5

у с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , діючи у період часу четвертого кварталу 2008 року, більш точний час слідством не встановлено, самовільно зайняла частину земельної ділянки комунальної власності Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області площею 0,0029 га (площа забудови), яка знаходиться на території Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області за координатами: Х5492300.253; Y1326966.241; X5492300.630; Y1326061.949; X542308.038; Y1326062.109 в межах території, яка не відведена, не сформована та не має кадастрового номеру, а також в межах прибережно-захисної зони р. Щирка на якій без будь-яких дозвільних документів у сфері будівництва, самовільно, власними силами (за власні кошти), їх залученням осіб, які не були обізнані про її злочинний намір, здійснила будівництво капітальної будівлі – гаражного приміщення розмірами 4,35 м. на 6,59 м., яке вона використовує для власних господарських потреб.

Такими своїми діями ОСОБА_3 вчинила самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю та надала зізнавальні покази, що відповідають пред`явленого їй обвинуваченню.

У скоєному розкаюється просить її суворо не карати.

Обвинувачена ОСОБА_3 визнала себе винною повністю у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорюються учасниками судового розгляду і вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно обставин вчинення незаконного захоплення земельної ділянки.

Таким чином, суд впевнившись у правильності розуміння обвинуваченою змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_3 ч.3 ст. 197-1 КК України є правильною так як ОСОБА_3 вчинила самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

За вчинений злочин ОСОБА_3 підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченої, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченої.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої суд вважає щире каяття, сприяння слідству у розкриття вказаного кримінального правопорушення.

При призначенні обвинуваченій виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведене та те що обвинувачена вчинила нетяжкий злочин, та те що вона посередньо характеризується по місцю проживання, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, вперше притягається до кримінальної відповідальності є особою пенсійного віку, позицію прокурора та представника потерпілого які просять суд обрати обвинуваченій мінімальне покарання суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити основне покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 197-1 КК України з урахуванням вимог ст. 4 та 5 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому їй обвинуваченні зач. 3 ст. 197-1 КК України та призначити їй покарання у вигляді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 (сімнадцять тисяч) грн. штрафу

Вироку набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. В разі подачі апеляційної скарги, вирок набирає законної сили одразу після прийняття апеляційним судом рішення по суті апеляційної скарги.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1