Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №492/512/26 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/512/26

провадження № 1-кп/492/135/26

ВИРОК

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника-адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026162270000004, внесеному 03 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Задунаївка Арцизького району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

- 12 січня 2016 року Саратським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до п`яти років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на два роки, із застосуванням ст. 76 КК України;

- 17 травня 2017 року Арцизьким районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до п`яти років одного місяця позбавлення волі;

- 03 квітня 2024 року Арцизьким районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 289 КК України до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на три роки, із застосуванням ст. 76 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним ОСОБА_5 .

01 січня 2026 року приблизно о 22 годині 40 хвилин, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не представилося можливим, ОСОБА_5 , маючи не зняту та не погашену судимість за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 03.04.2024 за ч. 2 ст. 289 КК України та в період іспитового строку за вказаним вироком, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_2 , маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи з прямим умислом із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи що його дії носять незаконний і протиправний характер, таємно, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх не спостерігає, підійшов до мотоциклу марки та моделі «SPARTA 200», червоного кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , котрий був припаркований на вулиці біля вхідної хвіртки до вищевказаного домоволодіння.

Після чого, ОСОБА_5 , реалізуючи свій протиправний умисел, повторно, за допомогою власної фізичної сили виштовхав вищевказаний мотоцикл з місця його зберігання на проїзджу частину по АДРЕСА_1 та докотив до території занедбаного домоволодіння АДРЕСА_2 , де сховав викрадений мотоцикл, таким чином незаконно заволодів вказаним транспортним засобом та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальний збиток у сумі 26277,00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне за володіння транспортним засобом, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав та відмовився надавати покази суду.

Потерпіла ОСОБА_6 про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялася належним чином, але у судове засідання не з`явилася, однак від неї до суду надійшла письмова заява, в якій просила здійснити судовий розгляд обвинувального акту за її відсутності. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. З урахуванням думки учасників судового розгляду, які вважали за можливе здійснити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за відсутності потерпілої, суд дійшов висновку про здійснення судового розгляду на підставі обвинувального акту без її участі.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_7 у присутності законного представника ОСОБА_8 повідомив суду, що з дозволу потерпілої ОСОБА_6 він користувався її мопедом марки «SPARTA 200». 01.01.2026 року приблизно о 20:00 свідок приїхав до місця свого проживання та припаркував транспортний засіб біля домоволодіння АДРЕСА_2 . Забравши ключі, він зайшов до будинку, а приблизно через дві години виявив, що мопед зник. Свідок почав опитувати мешканців села щодо можливого місцезнаходження транспортного засобу. Більшість опитаних припустили, що до зникнення може бути причетний ОСОБА_5 , оскільки останній і раніше вчиняв подібні правопорушення. Після цього свідок разом із двома чоловіками (на прізвище ОСОБА_9 та на ім`я ОСОБА_10 ) вирушили до помешкання ОСОБА_5 . Свідок запропонував йому грошову винагороду в розмірі 500 гривень за інформацію про місцезнаходження викраденого майна. Обвинувачений погодився на пропозицію і ввечері 02.01.2026 р. привів їх до занедбаного домоволодіння АДРЕСА_3 . Мопед знаходився біля будинку, прислонений до стіни та накритий шифером і ковдрою з метою маскування. На транспортному засобі були виявлені незначні пошкодження. ОСОБА_5 пояснив, що мав намір покататися, проте не зміг завести двигун через відсутність ключів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що ввечері 01.01.2026 року він на своєму автомобілі їхав в с. Задунаївка і побачив як ОСОБА_12 в попутному напрямку котить мопед. Він обвинуваченого знав, оскільки вони односельчани. На наступний день свідок перебував в кафе та побачив ОСОБА_13 , який розповів, що він разом з ОСОБА_14 знайшли викрадений обвинуваченим мопед у ОСОБА_5 .

Прокурор в судовому засіданні відмовився від допиту інших свідків, зазначених в реєстрі, обвинувачений та його захисник також не наполягали щодо їх виклику, тому суд прийняв відмову від виклику інших свідків.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених в судовому засіданні вказаними свідками, в зв`язку з тим, що даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи встановлено не було. Їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Крім того, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується письмовими доказами, що були досліджені під час судового розгляду, які долучені до кримінального провадження, а саме:

- заявою ОСОБА_6 від 03.01.2026 року про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої просить притягнути невстановлених осіб до кримінальної відповідальності які незаконно заволоділи її транспортним засобом;

- протоколом огляду від 03.01.2026 року, з таблицею ілюстрацій, відповідно до якого огляд проведено покинутого (занедбаного) подвір`я будинку АДРЕСА_2 , де свідок ОСОБА_7 показує учасника огляду де він виявив 02.01.2026 року мотоцикл марки «SPARTA 200», червоного кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , яким він користувався;

- протоколом огляду від 03.01.2026 року, з таблицею ілюстрацій, відповідно до якого огляд проведено місцевості навпроти будинку АДРЕСА_2 , на відстані приблизно 5 м від воріт вказаного домоволодіння знаходився мотоцикл марки «SPARTA 200», червоного кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , в ході якого виявлено сліди рік людини на поверхні багажника, верхніх поверхнях паливного баку та лівого дзеркала, виявлені сліди рук людини відкопійовано та вилучено: 6 (шість) відрізків липкої стрічки-скоч, які спаковані до полімерного спец пакету НПУ №ICR0246138; мотоцикл марки «SPARTA 200», з реєстраційним номером НОМЕР_1 ;

- висновком експерта № СЕ-19/116-26/241-Д від 12.01.2026 року, об`єкт дослідження вміс сейф пакету НПУ № ICR0246138, дактилоскопічна карта на ім`я ОСОБА_5 , відповідно до якого сліди пальців руки найбільшими розмірами 14x19мм, 14x20мм, 11x15мм розташованих на відрізку прозорої липкої стрічки найбільшими розмірами 38x70мм, залишені безіменним, середнім та вказівним пальцями лівої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сліди пальців руки найбільшими розмірами 16x22мм, 16x25мм розташованих на відрізку прозорої липкої стрічки найбільшими розмірами 39x54мм, залишені середнім та безіменним пальцями правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід пальця руки найбільшими розмірами 13x20мм розташований на відрізку прозорої липкої стрічки найбільшими розмірами 28x3 8мм, залишений мізинцем правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- висновком експерта № СЕ-19/116-26/553-АВ від 13.01.2026 року, відповідно до якого ринкова вартість мотоцикла марки «SPARTA», моделі «SD200», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 01.01.2026 визначена рівній 26277 (двадцять шість тисяч двісті сімдесят сім) гривень 15 копійок.

Сукупність наведених і вивчених судом доказів, підтверджує вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд визнає належними, допустимими, достовірними, вони узгоджуються між собою і є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Давши оцінку доказам, які були вивчені в процесі судового розгляду, суд вважає доведеною винність обвинуваченого і вищеописані дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне за володіння транспортним засобом, вчинене повторно.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням положень ст.20 КК України.

Суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину і їх наслідки. Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин, в повнолітньому віці; не одружений; не працює; характеризується за місцем проживання негативно,; на наркологічному обліку КНП «Арцизька центральна опорна лікарня» Арцизької міської ради не перебуває, але з 2008 року перебуває на психіатричному диспансерному обліку, та страждає на психічний розлад, діагноз «F70.1» Помірна розумова відсталість; не є депутатом; раніше неодноразово судимий.

Відповідно до висновку судово - психіатричного експерта №101 від 26.02.2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждав на психічний розлад - «Легку розумову відсталість із значними порушеннями поведінки, які вимагають догляду та лікувальних заходів» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F70.1» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду). У період часу, що відноситься до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за своїм психічним станом, не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також страждає на психічний розлад - «Легку розумову відсталість із значними порушеннями поведінки, які вимагають догляду та лікувальних заходів» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F70.1» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду). За своїм психічним станом не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу, що відноситься до інкримінованого йому кримінального правопорушення, у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував. Виявляв клінічні ознаки - «Легкої розумової відсталості із значними порушеннями поведінки, які вимагають догляду та лікувальних заходів» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F70.1» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду). За свої психічним станом не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм психічним станом (низьким контролем над своїми емоціями, імпульсами та поведінковими реакціями) потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.

До обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд відносить вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення в стані обмеженої осудності.

Судом враховано, що потерпіла до обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні не має претензій матеріального та морального характеру.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , під час судового засідання не встановлено.

Окремо, при призначенні покарання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку судово - психіатричного експерта №101 від 26.02.2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм психічним станом (низьким контролем над своїми емоціями, імпульсами та поведінковими реакціями) потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 19 КК України, осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до статті 20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обмежена осудність пов`язана з наявністю у суб`єкта певного психічного розладу, психічної аномалії; внаслідок зазначеного психічного стану особа усвідомлює, але не повною мірою, фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння та (або) не повною мірою може керувати ними. Тобто на відміну від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними у обмежено осудної особи не виключається; обмежена осудність не виключає осудності як обов`язкової ознаки суб`єкта, отже, не виключає кримінальну відповідальність і покарання за вчинене.

Значення обмеженої осудності полягає в тому, що вона може враховуватись судом при призначенні покарання і відповідно до частини 2 статті 94 КК України є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (частина 2 статті 19 КК України) чи обмежено осудною (частиною 1 статті 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.

Разом із тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_5 на момент вчинення інкримінованого йому діяння знаходився у стані обмеженої осудності, тому відповідальність за скоєне ним у такому стані правопорушення настає на загальних підставах, з урахуванням положень частини 2 статті 20 КК України, а кримінальне провадження повинно здійснюватися у загальному порядку з усіма гарантіями, які закон надає стороні захисту.

Вказане кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 504 КПК України, згідно якої досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим, дізнавачем згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

Окрім того, суд звертає увагу й на те, що у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» роз`яснено, що, враховуючи те, що згідно зі ст. 20 КК України особа, коли особа визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, слід визнати правильною практику тих судів, які, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановлюють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом`якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.

Викладена позиція узгоджується з практикою ККС ВС, зокрема у постанові від 14 липня 2025 року (справа № 237/3510/23, провадження № 51-980 км 25).

На підставі пункту 2 частини 1 статті 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання.

З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи, що обвинувачений вчинив злочин будучи обмежено осудним, що судом не встановлені обставини, що обтяжують покарання, беручи до уваги тяжкість вчиненого ним злочину, а також, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, знаючи про те, що за вчинення кримінального правопорушення неодмінно настає кримінальне покарання, та що йому за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 03 квітня 2024 року призначено випробувальний термін, знов вчинив тяжкий злочин у період призначеного судом іспитового строку, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, суд відповідно до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства і у суду є підстави застосувати до обвинуваченого покарання пов`язане з позбавленням волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Підстав для застосування до обвинуваченого дії ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Суд вважає, що в даному випадку вищезазначений вид покарання буде достатнім та таке покарання повністю досягне мети його застосування.

Вирішуючи питання щодо додаткового покарання у виді конфіскації всього належного ОСОБА_5 майна, суд виходить з наступного. Статтями 51 та 52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, є конфіскація майна.

Відповідно до положень ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.

Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 5 чи 6 ст. 12 КК України, якщо його вчинено з корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями потрібно розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. Вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

Викладена позиція узгоджується з практикою ККС ВС, зокрема у постанові від 07 грудня 2022 року (справа № 180/620/20, провадження № 51- 2977 км 22).

Оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, що є його власністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд також враховує те, що кримінальне правопорушення за цим вироком він вчинив після ухвалення вироку Арцизьким районним судом Одеської області від 03.04.2024 року, за яким його засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

У зв`язку із зазначеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення в період встановленого йому іспитового строку слід розцінювати як порушення ним умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Тому суд дійшов висновку про те, що в силу ч. 3 ст. 78 КК України обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання слід призначити за правилами, передбаченими ст. 71 КК, а саме за сукупністю вироків.

Судом встановлено, що у наявному кримінальному провадженні ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2026 року до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та він затриманий з 06 лютого 2026 року, тому в силу положень ст. 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_5 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення.

Враховуючи ризики, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаєтьсярішення щодо речових доказів, відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Суд вирішує питання про речові докази у справі згідно ч. 9 ст. 100 КПК України.

У зв`язку з доведеністю вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину і проведенням по кримінальному провадженню експертного дослідження по встановленню його вини, суд, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, дійшов до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальних витрат на залучення експертів, які проводили судові експертизи у наявному кримінальному провадженні на загальну суму 14262,40 грн.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 369-371, 373-375 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком невідбутого покарання за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 03.04.2024 р., а саме 6 (шість) місяців позбавлення волі, і остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст.ст. 20, 93, 94 КК України застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання.

В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання, строк його попереднього ув`язнення з 06.02.2026 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 14262 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) гривні 40 копійки.

З набранням вироку законної сили, речові докази: мотоцикл марки та моделі «SPARTA 200», червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , 2019 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_15 , який фактично перебуває у користуванні ОСОБА_6 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , - вважати повернутим законному володільцю ОСОБА_6 ; сліди папілярних візерунків пальців рук, перекопійовані на 6 (шість) відрізків липкої стрічки-скоч, які спаковані до полімерного спец пакету НПУ ICR0246138, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

З набранням вироку законної сили, арешти, накладений ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 07.01.2026 року, - скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області ОСОБА_1