Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №462/1385/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1385/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28.01.2022 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 2500 грн. щомісячно з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.10.2021 року до досягнення нею повноліття. У зв`язку із зміною економічної ситуації та тим, що на даний час дитина потребує значно більшого матеріального забезпечення, ніж станом на 2021 рік, аліментів, які сплачує відповідач недостатньо для забезпечення інтересів дитини, відповідач проходить військову службу, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Судом вжито заходів щодо забезпечення дотримання прав сторін щодо належного повідомлення про розгляд справи судом, зокрема, сторонам двічі скеровано за адресою зареєстрованого місця проживання ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідачу – разом з копією позовної заяви, однак конверти повернуто суду без вручення адресатам.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву та не вказав поважних причин такого.

Сторони у встановлений строк клопотань про продовження процесуальних строків суду не подали.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28.01.2022 р. ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 2500 грн. щомісячно з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.10.2021 року до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначені ч.3 ст. 181 СК України, яка вказує, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Верховний Суд у справі № 152/100/18 (постанова від 13 лютого 2019 року) виснував, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей182-184,192 СК України.

Вирішуючи питання про аліменти відповідно до ст. 183 СК України - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року ч. 1, 2 ст. 27, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», від 17.05.2017 р., внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, ч.2 ст. 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Згідно постанови Верховного Суду України від 05.02.2014р., право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При зверненні до суду із даною позовною заявою про зміну розміру аліментів, що стягуються за рішенням суду у твердій грошовій сумі на стягнення у частці від заробітку (доходу), позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги зміною економічної ситуації, потребами доньки, зокрема, вартість навчання, одягу, дозвілля.

Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, жодних доказів існування медичних протипоказань щодо працевлаштування або неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини суду не подав.

При цьому, у позові позивач просить суд стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Однак, позивач не надала суду доказів ні про стан здоров`я та матеріальне становище дитини, ні про стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, про розмір його доходів, наявність на праві власності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів тощо, як і не зверталась до суду із клопотанням про витребування відповідних доказів.

Враховуючи вищенаведене, а також визначений законом прожитковий мінімум на 2026 рік, суд приходить до переконання, що з відповідача слід стягувати аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача слід стягнути судові витрати в дохід держави.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 180, 181, 182, 183, 184, 185, 192 Сімейного Кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 /однієї четвертої/ частки з усіх видів заробітку /доходу/, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 в дохід держави 1331 /одна тисяча триста тридцять одну/ гривню 20 копійок судового збору.

Відкликати виконавчий лист №462/7821/21, виданий Залізничним районним судом м. Львова.

У решті позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або у строки та порядку ст.354, 355 ЦПК України.

Судове рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.