Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №335/2900/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/2900/26 2/335/2139/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Шалагінової А. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Я. Я. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позов обґрунтовано тим, що 18.02.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи цього Товариства укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5325361, відповідно якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, визначені умовами договору. За умовами кредитного договору тіло кредиту складає 11 500,00 грн, а строк кредиту – 360 днів.

28.11.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений Договір факторингу № 28-11/25/Л, за яким ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до відповідачки за вищезазначеним кредитним договором.

Загальний розмір заборгованості відповідачки у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на день формування позовної заяви склав 54 847,68 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 12 499,98 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 27 072,72 грн, заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості – 9 024,98 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами – 6 250,00 грн.

Оскільки відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь суму заборгованості за Договором № 5325361 від 18.02.2025 розміром 54 847,68 грн, судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 662,40 грн, а також витрати на правничу допомогу розміром 16 000 грн (а.с. 2–6).

Відповідачка в особі представниці адвокатки Скользнєвої В. В. позовні вимоги не визнала з тих підстав, що долучений до матеріалів справи Реєстр боржників за договором факторингу не є належним чином оформленим, нумерація прав вимог у ньому непослідовна, а інформація про відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором жодним чином не засвідчена підписами та печатками сторін, оскільки печатки з підписами містяться на окремому аркуші. Вважала недоведеним факт відступлення права вимоги первісним кредитором позивачу.

Крім того, вказала, що з 17.03.2022 позичальник звільняється від сплати відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а саме щодо сплати пені/штрафу розміром 6 250 грн, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (на період дії воєнного стану).

Також зазначила, що загальний розмір відсотків 36 097,70 грн не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який застосовується до відносин споживчого кредитування. Вважала нарахований розмір відсотків несправедливим та непропорційним розміру тіла кредиту. Крім того, відповідно до розрахунку первісного кредитора, відповідачка сплатила 16.03.2025 – 1 709,43 грн, 14.04.2025 – 3 140,68 грн, а загалом – 4 850,11 грн.

Просила звернути увагу на те, що мати відповідачки ОСОБА_2 є інвалідом 1 групи, потребує стороннього догляду, який покладений на відповідачку, оскільки вони зареєстровані і проживають за однією адресою. Догляд потребує значних фінансових ресурсів.

З урахуванням фактичних обставин справи просила зменшити розмір нарахованих процентів та визначити заборгованість в загальному розмірі 15 149,89 грн.

Крім того, просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки предмет спору у цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією справ, що не потребує значного витрат часу адвокатом. Позовна заява є шаблонною, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права.

З наведених підстав просила в задоволенні позову відмовити.

Водночас, відповідачкою також понесені витрати на правничу допомогу розміром 8 000 грн, які просить стягнути з позивача на її користь (а.с. 97–109).

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання, встановлено строки на подання заяв по суті справи, перше судове засідання призначене на 23.04.2026.

13.04.2026 надійшло повідомлення в системі «Електронний суд» про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача в ЄСІТС.

15.04.2026 надійшли письмові пояснення представниці відповідачки – адвокатки Скользнєвої В. В., зміст яких наведено судом вище.

20.04.2026 надійшли письмові пояснення представниці позивача Чайковської М. І., в яких зазначила таке.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало відповідачці на її банківську картку суму кредиту розмірами 11 500 грн (18.02.2025) та 1 000 грн (04.03.2025) через платіжну організацію ТОВ «ПЕЙТЕК». Крім того, із посиланням на відповідні умови кредитного договору, вказувала, що між сторонами було досягнуто згоди щодо строку кредиту, нарахування відсотків за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Відповідачкою здійснювались платежі на погашення заборгованості. У зв`язку із простроченням виконання зобов`язань, відповідачці були нараховані штрафні санкції. Доводи представниці відповідачки про несправедливість умов договору не заслуговують на увагу, оскільки договір було підписано відповідачкою добровільно, без будь-яких застережень з її боку.

Щодо нарахування пені/штрафу вказувала, що це не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», норми якого є спеціальними та які підлягають застосуванню у цій справі.

З приводу доведення факту відступлення права вимоги зазначала, що до позовної заяви долучено договір факторингу та реєстр боржників, в якому відображено дані щодо ОСОБА_1 під № 492.

Витрати, понесені відповідачкою на правничу допомогу, вважала необґрунтованими та неспівмірними із обсягом наданих послуг. Спір виник саме через протиправну поведінку відповідачки, яка тривалий час не виконувала умови кредитного договору. Тому просила у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідачки відмовити.

20.04.2026 від представниці позивача Чайковської М. І. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме інформацію про належність відповідачці банківської карти, на яку здійснювались перерахування кредитних коштів 18.02.2025 в сумі 11 500 грн та 04.03.2025 в сумі 1 000 грн, а також інформації про платіжний номер телефону відповідачки, виписки по картковому рахунку за періоди з 18.02.2025 по 23.02.2025 та з 04.03.2025 по 09.03.2025.

21.04.2026 від представниці відповідачки адвокатки Скользнєвої В. В. надійшли заперечення на вищезазначене клопотання, в яких просила клопотання залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 23.04.2026 у задоволенні клопотання представниці позивача Чайковської М. І. про витребування доказів відмовлено.

23.04.2026 судом завершено розгляд цієї справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 27.04.2026.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

18.02.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 5325361 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 11 500,00 грн на строк 360 днів, який був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «66710», з умовами якого остання була ознайомлена. Вказані обставини підтверджуються копією договору № 5325361 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2025 (а.с. 31–44); паспортом споживчого кредиту від 18.02.2025 (а.с. 70–72) та копією правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» (а.с. 7–11).

04.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до вищезазначеного договору, за яким додатково до вищезазначеної суми кредиту відповідачці надано ще 1 000 грн, отже, загальний розмір кредиту склав 12 500 грн (а.с. 73–74). Цей договір також було підписано відповідачкою електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором «29255».

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 04.03.2025 ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису підтвердила, що отримала та ознайомилась із інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту загальним розміром 12 500 грн (а.с. 76–78).

Також, 04.03.2025 відповідачці надано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, в якій зазначено розрахунок процентів за весь строк користування кредитними коштами 12 500 грн, які складають 1 529,08% річних, що відповідає сумі 39 700,50 грн (а.с. 75).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором № 5325361 та додаткового договору до нього виконало в повному обсязі та надало відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, а саме 18.02.2025 здійснило перерахування грошових коштів на банківську картку ОСОБА_1 в сумі 11 500,00 грн та 04.03.2025 – перерахування грошових коштів в сумі 1 000,00 грн, – що підтверджується повідомленнями ТОВ «ПЕЙТЕК» від 01.12.2025 та інформацією ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 05.12.2025 (а.с. 12–16).

28.11.2025 право вимоги за договором від 18.02.2025 № 5325361 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», що підтверджується копією Договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 (а.с. 23–29), актом прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу від 28.11.2025 (а.с. 47), витягом з Реєстру боржників до договору Факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 в електронній та паперовій формах (а.с. 48–51), платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 28.11.2025, яким ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснив оплату на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за вищезазначеним Договором факторингу (а.с. 30).

Згідно із витягом з реєстру боржників до договору Факторингу № 28-11/25/Л та розрахунку заборгованості за договором від 14.12.2024 № 5177199, ОСОБА_1 станом на 28.11.2025 мала заборгованість за кредитним договором розміром 45 822,70 грн, у тому числі 12 499,98 грн – заборгованість за тілом кредиту, 27 072,72 грн – заборгованість за процентами, 6 250 грн – заборгованість за штрафом/пенею (а.с. 17–21).

За період з 29.11.2025 до 12.02.2026, тобто протягом строку дії кредитного договору, позивачем нараховано заборгованість за відсотками за користування кредитом за 76 днів розміром 9 024,98 грн (а.с. 22).

Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до умов Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 08.04.2024, відповідачка акцептувала оферту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті вказаного Товариства, вказуючи всі дані, відмічені в паспорті позики в якості обов`язкових для заповнення, в тому числі, і реквізити банківської карти.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У частині ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Отже, договір про надання споживчого кредиту від 18.02.2025 та додатковий договір до нього від 04.03.2025 укладені між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних та надсилаються та призначені для ідентифікації підписувача цих даних) згідно з вимогами законодавства, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало умови договору про надання споживчого кредиту № 5325361 від 18.02.2025 та додаткового договору до нього від 04.03.2025 та перерахувало відповідачці грошові кошти загальним розміром 12 500 грн. Проте, відповідачка зобов`язання за договорами належним чином не виконала, у зв`язку з чим в неї утворилася заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом протягом всього строку дії кредитного договору у зазначеному вище розмірі.

Щодо вимог про стягнення пені/штрафу у розмірі 6 250,00 грн суд зазначає таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір № 5325361 та додатковий договір до нього укладені сторонами в період дії в Україні воєнного стану, то нараховані відповідачці пеня/штраф розміром 6 250,00 грн стягненню з останньої не підлягають, оскільки відповідачка вказаною нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.

Отже, у цій частині судом приймаються до уваги доводи представниці відповідачки про наявність підстав для відмови у стягненні вищезазначеної неустойки.

Інші аргументи, наведені представником відповідачки у письмових поясненнях, судом відкидаються, з таких підстав.

Щодо недоведеності набуття позивачем права вимоги за кредитним договором суд виходить з того, що позивач до позовної заяви долучив два витяги з

Реєстру боржників (в електронному та паперовому вигляді), що є додатком до Договору факторингу від 28.11.2025, в якому наявні відомості про договір № 5325361 від 18.02.2025, укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою.

Пунктом 4.1 Договору факторингу передбачено, що для реалізації Фактором придбаних ним прав Клієнт зобов`язаний передати Фактору Реєстр боржників (згідно з формою, визначеною у Додатку № 1 до цього Договору (форма Реєстру боржників в електронному вигляді) та Додатку № 1-1 (форма Реєстру боржників для друку)) та Документацію на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

У пункті 4.2 сторони Договору факторингу погодили, що вказані Реєстри боржників передаються за відповідними Актами прийому-передачі. Копії вказаних актів також долучені позивачем до позовної заяви.

Згідно з п. 4.3 вказаного Договору права вимоги вважаються відступленими з дня належного підписання сторонами цього договору, Акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку та сплати Фактором Клієнту суми фінансування відповідно до п. 6.1 р. 6 цього Договору.

Як зазначалось судом вище, до позовної заяви позивачем долучено копію платіжної інструкції про оплату фінансування за цим Договором факторингу.

Отже, законні підстави вважати, що позивач не набув права вимоги до відповідачки за кредитним договором, відсутні.

Щодо клопотання про зменшення розміру процентів, що підлягають стягненню з відповідачки, суд зауважує, що законодавство і судова практика, на які сторона відповідачки посилається в цьому контексті, стосуються покладання на споживачів надмірної відповідальності, неустойки чи інших надмірних наслідків порушення зобов`язань за договором. Однак проценти, передбачені кредитним договором, – це не форма відповідальності боржника за невиконання зобов`язання, а плата за користування чужим майном – грошовими коштами. Тобто, правова природа процентів істотно відрізняється від сплати неустойки чи інших форм цивільно-правової відповідальності, що унеможливлює застосування за аналогією тих положень законодавства, на які посилається сторона відповідача.

Крім того, стверджуючи про несправедливу підприємницьку практику у діяльності первісного кредитора та позивача, і несправедливі умови кредитного договору в частині нібито надміру великої процентної ставки, відповідачка не стала звертатись до суду з позовом про визнання з цим підстав недійсними відповідних пунктів кредитного договору.

Також суд бере до уваги надані позивачем докази на підтвердження того, що відповідачка ознайомилась із паспортом споживчого кредиту, розміром відсотків, а також із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки, в якій наведено як розмір відсотків річних, так і їх грошовий вираз. Докази того, що відповідачкою такі умови були погоджені не добровільно, внаслідок необізнаності, тощо, матеріали цієї справи не містять. Отже, відповідачка знала і усвідомлювала основні умови кредитування, і не могла не усвідомлювати ризики, що виникають у зв`язку з укладанням такого роду договорів.

Не може суд взяти до уваги і посилання відповідачки на те, що вона доглядає за матір`ю з 1 групою інвалідності, оскільки ані за законом, ані за договором така обставина не передбачена як підстава для звільнення від зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, виходячи із закріпленої у ст. 614 ЦК України презумпції вини боржника у зобов`язанні, яка відповідачкою не спростована, суд не знаходить підстав для звільнення відповідачки від зобов`язання, зокрема, в частині сплати процентів.

При цьому суд наголошує, що відповідачка не позбавлена права звернутись до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду в порядку, визначеному ЦПК України, надавши суду відповідні докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 499,98 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими до 28.11.2025 (на момент відступлення права вимоги) розміром 27 072,72 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими з 29.11.2025 по 12.02.2026 (з моменту відступлення прав вимоги протягом строку дії договору) розміром 9 024,98 грн, а всього – 48 597,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір розміром 2 662,40 грн (а.с. 1). Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 2 358,89 грн (88,6 % від 2 662,40 грн).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано такі докази:

копію договору № 02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 61–64);

копію прайс-листу на послуги вказаного адвокатського об`єднання від 01.12.2025 (а.с. 65–66);

копію заявки на надання юридичної допомоги № 3050 від 01.01.2026 з надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години на суму 4 000 грн та складання позовної заяви тривалістю 4 години на суму 12 000 грн (а.с. 67);

копію витягу з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, з якого випливає, що вказаним адвокатським об`єднанням надано позивачу вищезазначені послуги загальною вартістю 16 000 грн (а.с. 68).

На підтвердження понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні такі докази:

копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП 002838 від 21.11.2022, виданого головою Ради адвокатів Запорізької області, на ім`я Скользнєвої В. В. (а.с. 104);

копія договору № б/н про надання правничої допомоги від 20.01.2026, укладеного між адвокаткою Скользнєвою В. В. та ОСОБА_1 (а.с. 105);

копія акту здачі-прийняття наданих послуг від 13.04.2026, згідно з яким адвокатом надані такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи 1,5 години на суму 2 000 грн, написання додаткових пояснень тривалістю 2 години на суму 6 000 грн (а.с. 106);

копія квитанції до прибуткового касового ордеру № б/н від 13.04.2026 про сплату ОСОБА_1 адвокатці Скользнєвій В. В. 8 000 грн за надані послуги (а.с. 106 - зворот).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Разом з тим, виходячи з обставин справи, з огляду на зміст позову, зокрема, ціну позову, предмет спору в цій справі, який не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, суд вважає, що зазначений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та пропорційним відносно предмету позову.

Крім того, суд враховує і те, що матеріали цієї справи не містять ордеру адвоката АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», який складав позовну заяву чи надавав консультацію позивачу. Позовна заява подана за підписом директора ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я. Я., а інші процесуальні документи подані представником за довіреністю Чайковською М. І. При цьому, в довіреності не зазначено, що вказаний представник є адвокатом вказаного адвокатського об`єднання.

Таким чином, виходячи з виконаних послуг, розміру позовних вимог, складності справи, яка є малозначним спором, обсягу виконаних робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд доходить висновку, що обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу, що понесені позивачем у цій справі, є 2 000,00 грн, яку суд вважає розумним та співмірним розміром зі складністю справи.

Водночас, надаючи оцінку розміру понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу, суд застосовує аналогічні критерії. Тому, виходячи з виконаних адвокаткою Скользнєвою В. В. послуг, розміру позовних вимог, складності справи, яка є малозначним спором, обсягу виконаних адвокаткою робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд доходить висновку, що обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу є 2 000,00 грн, яку суд вважає розумним та співмірним розміром зі складністю справи.

Однак, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а саме 88,6% від заявлених позовних вимог, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 1 772,00 грн (88,6 % від 2 000 грн), а з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру позовних вимог, в задоволенні яких позивачеві відмовлено, тобто 228,00 грн (11,4% від 2 000,00 грн).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 5325361 від 18 лютого 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту та Додатковим договором до нього від 04 березня 2025 року станом на 12 лютого 2026 року загальним розміром 48 597 (сорок вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 68 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 358 (дві тисячі триста п`ятдесят вісім) грн 89 коп та витрати на правничу допомогу розміром 1 772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу пропорційно до частини позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, розміром 228 (двісті двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення виготовлений 27 квітня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ідентифікаційний код юридичної особи 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150;

Відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А. В. Шалагінова