Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №335/2721/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/2721/26 3/335/791/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши об`єднану справу про адміністративне правопорушення за протоколами серії ЕПР1 № 611817, серії ЕПР1 № 611803, ЕПР1 №611813, що надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

10.03.2026 року о 23-54 годині, в м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 75, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом „KOVI 250-ST Advance”, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейських про зупинку транспортного засобу, подану шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору та спеціальних звукових сигналів. Був зупинений за адресою: м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Прибережна автомагістраль, 72б, шляхом блокування службовим авто «Skoda Rapid 6513» на синьому фоні.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України.

Разом з цим, 11.03.2026 року о 00-02 годині, в м. Запоріжжя, вул. Прибережна автомагістраль, 72б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом „KOVI 250-ST Advance”, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавства порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу, результат 1,43 % проміле, тест № 3704. Від керування транспортного засобу відсторонений, про повторність попереджений.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9.а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України.

Крім того, 11.03.2026 року о 00-02 годині, в м. Запоріжжя, вул. Прибережна автомагістраль, 72б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом „KOVI 250-ST Advance”, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року, притягався до відповідальності 14.12.2025 року адміністративний протокол серії ЕПР1№ 540949 за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від керування відсторонений, про повторність попереджений.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.1а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Від захисника ОСОБА_1 адвоката Сандак І.А. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливість ОСОБА_1 та його захисника прибути у судове засідання, при цьому доказів поважності неявки в судове засідання не надано.

Враховуючи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку, а також враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді даної справи відповідно до вимог статті 268 КУпАП не є обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126 КУпАП на підставі наступного.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Частина 1 ст. 122-2 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України підтверджена матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 11.03.2026 року серії ЕПР1 № 611817, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- протоколом АПЗ18 № 039421 про адміністративне затримання від 11.03.2026 року;

- даними акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, за допомогою Alcotest Drager 6820, тест 3704, результат 1,43 % проміле, з результатами якого ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис;

- відеозаписом події, що сталася 11.03.2026 року;

- довідкою бази даних підсистеми „Адмінпрактика”, а саме інформаційно – телекомунікаційної системи „Інформаційний портал Національної поліції України”, згідно до якої ОСОБА_1 не має повторність за ст. 130 КУпАП.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КпАП України підтверджена матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 11.03.2025 року серії ЕПР1 № 611813, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.4, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП;

- копією протоколу АПЗ18 № 039421 про адміністративне затримання від 11.03.2026 року;

- відеозаписом події, що сталася 10.03.2026 року.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України підтверджена матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 11.03.2026 року серії ЕПР1 № 611817, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1а, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП;

- відомостями бази даних підсистеми „Інформаційний портал Національної поліції України”, згідно до яких посвідчення водія ОСОБА_1 не отримував;

- постановою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 05.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- відеозаписом події, що сталася 11.03.2026 року.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною у рішенні «Хан проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що, хоча один із доказів і містить ознаки процесуального порушення, проте, сам судовий розгляд був справедливим і інші докази у своїй сукупності свідчать про винуватість особи, а сам факт вчинення діяння розумних сумнівів не викликає, суд не зобов`язаний визнавати цей доказ недопустимим.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом».

На підставі ст. 221 КУпАП Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - четвертою та сьомою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1, 42-2, частинами третьою та четвертою статті 42-4, частиною першою статті 44, статтею 44-1, частиною першою статті 44-3, статтями 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, частинами другою, четвертою та п`ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 89, 90, 91, 91-5, 91-6, 92-1, 96-2, 98, 101-103, 103-3, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою, сьомою і дев`ятою статті 121, частиною третьою статті 121-3, частиною п`ятою статті 122, частиною першою статті 122-2, статтями 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частинами третьою і п`ятою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127-1, частиною третьою статті 127-4, статтею 130, частинами другою і третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 156-4, 160, 161-1, 162, 162-1, 162-3, 163-1 - 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, частинами другою і третьою статті 163-17, статтями 164, 164-3, 164-5-164-8, 164-10, 164-12, 164-13, частини третя - шоста статті 164-14, статті 164-15-164-19, 166-1 - 166-4, частинами першою, другою, дев`ятою та десятою статті 166-6, статтями 166-8 - 166-12, 166-14 - 166-18, 166-21, 166-23, 166-24, 166-25, 166-27, 166-28, 171-2, 172-4 - 172-20, 173 - 173-2, 173-4-173-7, частинами другою і третьою статті 173-8, статтями 174, 177-2, частиною третьою статті 178, статтею 180-1, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183-1 - 185-11, 185-13, 185-15, 186-1, 186-5 - 186-8, 187, 188, 188-1, 188-13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188-14, 188-17, 188-19, 188-22, 188-25, 188-27, 188-28, 188-31, 188-32, 188-33, 188-34, 188-35, 188-38, 188-39, 188-40, 188-41, 188-45, 188-46, 188-46-1, 188-46-2, 188-47, 188-48, 188-49, 188-50, 188-51, 188-54, 188-55, 188-57, частиною першою статті 189-1, статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, статтями 204, 204-1, 204-3, 206-1, 212-2, частинами першою - одинадцятою статті 212-3, статтями 212-4-212-24 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно ч. 2 ст. 13 КУпАП відповідальність неповнолітніх - у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139,частиною другою статті 156,статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Під час перевірки судом матеріалів справи, відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, суттєвих порушень допущених при їх складанні не встановлено, під час складання матеріалів справи дотримано положення ст. 270 КУпАП.

Згідно із п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Докази, що містяться в матеріалах справи є належними, допустимими і достатніми, узгоджуються між собою та у своїй сукупності вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частиною другою цієї статті.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Як вбачається з роз`яснень, що містяться у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, адміністративне стягнення, у виді оплатного вилучення транспортного засобу, не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Відповідно до реєстраційної карти транспортного засобу, транспортний засіб „KOVI 250-ST Advance”, номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , за таких обставин, суд вважає за неможливе застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, який йому не належить.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Ч. 2 ст.307 КУпАП передбачено, що у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання. Особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових правопорушень, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Подібна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суддя у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, яке є суспільно небезпечним, дані про особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан порушника, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, суд дійшов до висновку про необхідність призначення за ч. 5 ст. 126 КУпАП штраф у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн. у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 153,00 грн. у дохід держави, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, визначити остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн. у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

З урахуванням положень ч.ч. 1, 2 ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідно до яких судовий збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється законом, у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 27, 33-36, 122-2, 130, 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126 КУпАП і накласти стягнення з урахуванням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн. у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Суддя: Ю.В. Геєць