Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №308/1462/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1462/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання – Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом адвоката Стасьо Каміли Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від адвоката Стасьо Каміли Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач), надійшла позовна заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі – відповідач), у якій представниця позивача просить суд:

-скасувати постанову №226-1 від 05.02.2025 про накладення на позивача 17 000 грн. штрафу та закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою від 13.02.2026 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки в діях позивача відсутній склад інкримінованого йому правопорушення приписів військового обліку. Крім того, представниця позивача вказує про наявність численних процедурних порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також на те, що спірну постанову складено поза строком притягнення позивача до відповідальності за ст.210-1 КУпАП.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив. У поданому відзиві наполягає на законності оскаржуваної постанові, вказуючи, що вчинене позивачем правопорушення підтверджується документально.

У судове засідання позивач та його представниця не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали, у матеріалах наявна заява представниці позивача про розгляд справи без участі позивача та його представниці.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

Ухвалою від 02.02.2026 суддя залишив позовну заяву без руху, надав строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 13.02.2026 суддя прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та витребував додаткові докази.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з постановою №226-1 від 05.02.2025 позивача визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме – у спірній постанові відображено, що позивач вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №271149 на 11 год. 00 хв. на 14.10.2024 для звірки даних.

Утім, 14.10.2024 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач, будучи повідомленим у встановленому законом порядку, на 14.10.2024, не з`явився, та не виконав вимоги, передбачені ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Дії позивача кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вважаючи вищезгадану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений час і дату, куди він викликався повісткою №271149 від 04.10.2024 шляхом її поштового надсилання.

У графі щодо мети виклику відображено «для звірки даних».

За змістом ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII або Закон «Про військовий обов`язок і військову службу») в редакції від 07.09.2024, яка діяла на час формування повістки, визначала, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для:

-оформлення військово-облікових документів;

-взяття на військовий облік;

-проходження медичного огляду;

-направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

-призову на військову службу;

-призову на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Частина 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII або Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») в редакції від 07.09.2024, яка діяла на час формування повістки, визначала, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для:

-взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів;

-визначення їх призначення на особливий період;

-направлення для проходження медичного огляду.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначалися Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі – Порядок №1487).

На час формування повістки діяли приписи Порядку №1487 в редакції від 11.07.2024. Додатком №2 до цього Порядку є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, з-поміж іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для:

-взяття на військовий облік;

-визначення призначення на особливий період;

-оформлення військово-облікових документів;

-проходження медичного огляду;

-направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

-призову на військову службу;

-призову на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Також суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі – Постанова №560) передбачені окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Відповідно до п. 21 Постанови №560 в редакції від 04.10.2024, яка діяла на час формування повістки, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пункт 22 Постанови №560 у цій же редакції встановлював, що резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

Згідно з п. 21 постанови №560 в редакції від 04.10.2024 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:

-взяття на військовий облік;

-проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

-уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

-призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Таким чином, постанова № 560 дійсно встановлювала можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладала на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик мав здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка повинна відповідати визначеним законом підставам.

Щодо осіб, які вже виконали обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вказати, що повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених вище норм. Матеріали справи свідчать, що на ім`я позивача була сформована повістка із зазначенням мети «для звірки даних». Таке формулювання не віднесене законами до самостійних цілей виклику, які породжують обов`язок з`явитися за повісткою; натомість законодавчо визначений перелік цілей є вичерпним і не передбачає інших підстав.

Поряд із цим, з наданих суду матеріалів вбачається, що позивач оновив персональні дані вчасно, що підтверджується відміткою у застосунку «Резерв+», викопіювання з якого долучено до позовної заяви.

Означені обставини представник відповідача не спростував.

Суд наголошує на тому, що повістка не містить чіткої та конкретизованої мети явки, яка відповідала би вичерпному переліку підстав, визначених приписами Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У свою чергу, використання загальної та невизначеної формули «для звірки даних» не дозволяє встановити конкретне правове призначення виклику.

Понад це, надіслана позивачу повістка не містить жодних відомостей про те, які саме дані підлягають «уточненню».

Згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Суд звертає увагу на те, що приміткою до ст. 210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.

За обставин розглядуваної справи позивач викликався з метою «звірки даних», проте матеріали справи не містять відомостей про неможливість отримання таких даних в порядку, закріплено в примітці до ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Інші доводи учасників справи та їх представників попередніх висновків суду не спростовують, а тому для цілей вирішення спору не є суттєвими, з огляду на що їх детальний аналіз з метою підтвердження або спростування таких доводів суд вважає недоцільним.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено законність спірної постанови, суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід скасувати.

Вичерпний перелік рішень, які суд вправі ухвалити за результатами розгляду спору з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, відображено у ст. 286 КАС України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги про закриття провадження у справі слід залишити без задоволення.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання суду, в даному випадку на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України слід вийти за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту прав позивача скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, що відповідає п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Скасувати постанову №226-1 від 05.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У задоволенні решти позову відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Й. Данко