Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №136/1321/25 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1321/25

провадження № 2/136/467/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служба у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулась до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач - 1), ОСОБА_3 (далі – відповідач - 2), ОСОБА_4 (далі – відповідач - 3), у якому на вирішення суду поставила наступні вимоги:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3

- призначити її, ОСОБА_1 , опікуном: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та піклувальником ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Підставність вимог позивач обґрунтовує тим, що приходиться рідною сестрою по лінії матері неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батьки дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на час звернення до суду вже більше як пів року життям дітей не цікавляться, не піклуються про їх фізичний та духовний розвиток, не забезпечують необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не проявляють до дітей інтересу, не створюють умови для виховання, не проявляють іншої будь-якої батьківської турботи. Діти проживають біля неї, вона самостійно їх забезпечує одягом, взуттям, продуктами харчування, займається їх вихованням та утриманням і розвитком.

Вказана поведінка відповідачів, на думку позивача, свідчить про ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків щодо їх дітей та є підставою для позбавлення їх батьківських прав, що стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідачі, відповідно до ст. ст. 174, 178 ЦПК України, не скористались своїми процесуальними правами та не направили до суду відзиву, не надала зустрічного позову в межах визначеного судом строку.

Ухвалою суду від 14.08.2025 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, зобов`язано Службу у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області надати висновок щодо позбавлення батьківських прав: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вирішити питання про призначення ОСОБА_1 опікуном та піклувальником над її неповнолітніми братами - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до початку розгляду справи по суті.

25.02.2026 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду. Задоволено клопотання про виклик свідка ОСОБА_8 та допит неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за участі представника органу опіки та піклування, зобов`язавши Службу у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області забезпечити участь представника.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, зіславшись на обставини викладені у позовній заяві, суду доповнила, що відповідачі – батьки її братів та сестри залишили дітей на неї, вже значний проміжок часу не цікавляться ними, не виявляють будь-якої батьківської турботи та піклування, весь тягар утримання, виховання несе вона із своїм чоловіком, з яким також виховують двоє спільних дітей, тому з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей просила позбавити батьків батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказуючи, що він має бажання та намір бути із своїми дітьми та проживати у будинку разом із ними, утім не має матеріальної можливості їх утримувати, нараз проживає з матір`ю похилого віку у її будинку, нерухомого майна не має, не працевлаштований, доходу не має, проживає за рахунок тимчасових заробітків.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник органу опіки та піклування Іванюк В.М. в судовому засідання підтримала висновок про позбавлення відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 батьківських прав та призначення опікуном та піклувальником дітей позивача ОСОБА_1 , вказуючи, що батьки залишили дітей, не цікавляться їх життям, розвитком, не утримують дітей, увесь тягар несе позивач.

24.04.2026 у судове засідання учасники цивільного процесу не з`явились, будучи належним чином повідомленими, позивач, відповідач - 2, представник органу опіки та піклування надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, остання просила також при ухваленні рішення вирішити питання про стягнення із відповідачів аліментів на утримання дітей.

Ураховуючи те, що сторони та особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, скористались своїм правом на розгляд справи у їх відсутність, інші були належним чином повідомлені, тому суд не вбачає правових підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, відтак проводить його в даному судовому засіданні, на підставі зібраних у справі доказів, при цьому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із свідоцтвами про народження дітей серія НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 (а.с.15-17), батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 приходиться рідною сестрою по лінії матері неповнолітнім дітям, на що вказує свідоцтво про її народження серія НОМЕР_4 та свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 , свідоцтва про народження дітей серія НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 (а.с.13, 14, 15-17).

Відповідно до Акту складеного депутатами Липовецької міської ради, який був затверджений 24.05.2025 керуючою справами виконавчого комітету Липовецької міської ради (а.с.4) встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Зозівському ПАЛ, на вихідні дні приїздить до своєї рідної сестри ОСОБА_9 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 навчаються у школі-інтернат в с. Стара Прилука (колишнього Липовецького) Вінницького району – у вільні від навчання дін перебувають у рідної сестри (по матері) ОСОБА_1 , проживають разом за адресою АДРЕСА_1 . Мати дітей ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 1976 р.н. - до своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_10 2009 р.н. та ОСОБА_11 2010 р.н. рік не навідуються, їх життям та здоров`ям не цікавляться, місце знаходження та перебування матері ОСОБА_2 невідоме, батько ОСОБА_3 проживає по сусідству в АДРЕСА_2 , інтересу до дітей не проявляє. ОСОБА_4 1977 р.н. проживає в АДРЕСА_3 , який є батьком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 - майже три роки до сина не навідується, його життям та здоров`ям не цікавиться. Дітей по мірі можливостей забезпечує одягом, взуттям, продуктами харчування та займається їх вихованням, утриманням їх рідна сестра ОСОБА_9 .

Відповідно до довідки Липовецької міської ради від 10.04.2025 №09-17-01/51 (а.с.5), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно не проживає з 23.05.2024 по даний час із своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні не бере, вибула в невідомому напрямку місце перебування не відоме.

Згідно довідки від 22.04.2025 №108 КЗ «Староприлуцька спеціальна школа» Вінницької обласної ради (а.с.6), встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахований до 8 класу Комунального закладу «Староприлуцька спеціальна школа» Вінницької обласної ради з 19 вересня 2024 року. За період навчання, мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_3 , навчанням дитини жодного разу не цікавились, в школі дитину не відвідували, у вихованні участі не приймають.

Згідно довідки від 22.04.2025 №109 КЗ «Староприлуцька спеціальна школа» Вінницької обласної ради (а.с.7), встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зарахований до 3 класу комунального закладу «Староприлуцька спеціальна школа» Вінницької обласної ради з 19 вересня 2024 року. За період навчання, мати - ОСОБА_2 та батько – ОСОБА_4 , навчанням дитини не цікавляться, в школі дитину не відвідували, у вихованні участі не приймають.

Із довідок лікаря Липовецької АЗПСМ від 01.05.2025 №241, 242, 243 (а.с.9, 10, 11), встановлено, що діти: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , звертались для проходження щеплення у присутності своєї рідної сестри ОСОБА_1 , у в`язку з відсутністю матері ОСОБА_2 з 23.05.2024.

Відповідно до довідки - характеристики наданої навчальним закладом від 15.04.2025 (а.с.12) ОСОБА_13 навчається у Зозівському професійному аграрному ліцеї Вінницької області за професією «Кухар -кондитер» з терміном навчання 3 роки, з 01 вересня 2024 року по 01 липня 2027 рік. За період навчання Лілія зарекомендувала себе з позитивної сторони, батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 участі у вихованні, навчанні дитини не беруть. За період навчання батьки жодного разу не з`являлись в навчальному закладі, не зв`язувались з керівництвом групи, на телефонні дзвінки не відповідають.

Позивач звернувся до суду із позовом про позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно їх неповнолітніх дітей.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також ОСОБА_3 стосовно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 стосовно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , було предметом розгляду Службою у справах дітей Липовецької міської ради №16 від 21.01.2026, за наслідками якого було складено висновок, відповідно до якого визнано за доцільне позбавити відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стосовно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_4 стосовно дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також з метою захисту прав та інтересів дітей, залишення їх без батьківського піклування просили вирішити питання про призначення ОСОБА_1 опікуном/піклувальником дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.73-78).

У судовому засіданні, за участі представника органу опіки та піклування, було допитано дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які суду пояснили, що їх батьки вже більше двох років їх життям та здоров`ям, вихованням не цікавляться, не приймають будь-якої участі в їх житті, місцезнаходження матері їм взагалі не відоме, вона з ними не спілкується, заблокувала номери телефонів, тоді як батько ОСОБА_3 проживає в одному селі з ними, зловживає спиртними напоями, ніде не працює, був випадок коли його мати вигнала з дому взимку за таку аморальну поведінку, то ще вони його нагодували та приютили, однак належних висновків він не зробив, наполягали на позбавлені батьків батьківських прав відносно них.

У судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_8 , який суду пояснив, що він являється старостою с. Струтинка та йому достовірно відомо, що відповідачі у справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишили дітей на позивача, яка приходиться рідною їх сестрою, батьки не виконують взагалі своїх батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей, у зв`язку із чим ним, як представником влади у селі, також ініціювалось питання про позбавлення їх батьківських прав. Місцеперебування матері ОСОБА_2 не відоме, батько ОСОБА_4 дуже давно залишив сина ОСОБА_14 , його життям взагалі не цікавився. Також підтвердив, що йому достовірно відомо, що ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, його було звільнено з роботи за таку поведінку, на даний час він проживає з своєю матір`ю похилого віку, а його зацікавленість у дітях полягає лише у корисливому мотиві проживати у будинку, у якому залишились проживати діти із сестрою, так як з матір`ю він не мириться, засобів для існування не має та перебивається тимчасовими заробітками.

Зі змісту скріншотів переписки представника органу опіки та піклування із батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 встановлено, що не піклуються та не виховують своїх дітей, не заперечували щодо позбавлення їх батьківських прав.

Суд визнає зазначені скріншоти належними та допустимими доказами на підтвердження обставин неналежного виконання батьками батьківських обов`язків.

Суд виходить з тих мотивів, що Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» не виключає можливості використання електронних доказів, які не є електронними документами у розумінні цього Закону, без кваліфікованого електронного підпису, якщо такі докази у сукупності з іншими матеріалами справи дають змогу встановити відповідні обставини.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності з ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Аналізуючи вимоги та положення зазначеного вище законодавства, а також враховуючи, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про те, що наявні усі правові підстав, передбачені частиною першою статті 164 СК України, для позбавлення відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 батьківських прав, оскільки вони самоусунулись від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей, заперечень до органу опіки та піклування щодо вирішення питання про позбавлення їх батьківських прав не надали, тоді як заперечення ОСОБА_3 надані в судовому засіданні ґрунтуються лише на корисливих мотивах пов`язаних з нерухомим майном та жодним чином не свідчили про батьківську турботу про дітей.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачів слід позбавити батьківських прав відносно їх дітей та призначити позивача ОСОБА_1 опікуном/піклувальником дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою захисту прав та інтересів дітей, оскільки таке питання було вирішено органом опіки та піклування Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, мотиви якого наведені у висновку.

Частиною третьою ст.166 СК України, передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Наведене узгоджується і з приписами викладеними в ч.4 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» де передбачено, що позбавлення батьківських прав не звільняє від обов`язку утримувати дитину.

Зі змісту ст.180 СК України вбачається, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен врахувати обставини визначені частиною 1 статті 182 СК України.

Відповідно до частини 2 ст.182 СК України, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Визначаючись із розміром аліментів, які слід присудити із відповідачів на користь дітей, суд виходить із якнайкращого для забезпечення їх гармонійного розвитку з урахуванням обставин, передбачених ст.182 СК України та обставин встановлених у судовому засіданні.

Судом встановлено, що питання про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь їх спільних дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не ініціювалось.

Тоді як 17.08.2018 рішенням Липовецького районного суду Вінницької області (справа № 136/1010/18) було присуджено із ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина – ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого законодавством України для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, тобто 25.05.2018 року і до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Судом встановлено, що 17.10.2028 постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №136/1010/18 виданого Липовецьким районним судом Вінницької області.

Відповідно до відкритих джерел з автоматизованої системи виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua//search-debtors), № АСВП: 57424335 дата відкриття: 17.10.2018 Стан ВП: Примусове виконання, боржник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто виконавче провадження не завершено, проводяться виконавчі дії.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога кореспондується з положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 СК України, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відтак, з урахуванням обов`язку суду при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачів вирішити питання про присудження аліментів, суд має з`ясувати з ким саме проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі та чи стягуються аліменти на її утримання.

Як було встановлено судом ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), проживає із сестрою ОСОБА_1 , що не оспорювалось його батьками - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у письмових доказах у вигляді скріншотів.

Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для припинення сплати аліментів.

Рішення про припинення стягнення аліментів повинно також відповідати найкращим інтересам дитини, оскільки таке рішення не звільняє від обов`язку батька - платника аліментів утримувати дитину.

При цьому при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, суд має вирішити в обов`язковому порядку питання щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншої особи, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір. Таке припинення стягнення аліментів можливе тоді, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для припинення стягнення аліментів із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , оскільки фактичне проживання дитини наразі встановлено із ОСОБА_1 .

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право дитини шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини на підставі зазначеного судового рішення.

Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з нею не проживала, то припинення стягнення аліментів має бути з дати подання цього позову до суду.

З урахуванням обставин встановлених судом та обставин, які визначені ст.182 СК України, рівного обов`язку батьків щодо утримання їх спільних дітей, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 підлягають до стягнення аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей у частці у розмірі 1/2 частки її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для кожної дитини відповідного віку щомісячно.

Із відповідача ОСОБА_3 на утримання його двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для кожної дитини відповідного віку щомісячно.

Із відповідача ОСОБА_4 на утримання його сина у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, припинивши стягнення аліментів за рішенням суду у справі №136/1010/18.

Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов`язку батьків щодо забезпечення належних умов життя та розвитку їх дітей.

Суд вважає за необхідне зобов`язати опікуна/піклувальника у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду відкрити у фінансовій установі рахунки на ім`я дітей для перерахування відповідачами аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно з правилами ст. 180 СК України строк сплати аліментів визначений законодавцем на дитину – до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.2 ст.183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Суд допускає негайне виконання даного рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується Главою 8 ЦПК України.

Керуючись ст. 164, 166, 180-184, 191 СК України, ст. 2, 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служба у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про позбавлення батьківських прав, - задовольнити у повному обсязі.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , відносно їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , - призначивши піклувальником дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , - призначивши опікуном дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на їх утримання у розмірі 1/2 частки від її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду – 14.07.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, - здійснивши перерахуванням аліментів на особисті рахунки дітей, відкриті у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду – 14.07.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, - здійснивши перерахуванням аліментів на особисті рахунки дітей, відкриті у відділенні Державного ощадного банку України.

Припинити з 14.07.2025 (дня подачі цього позову) стягнення аліментів із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання сина – ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого законодавством України для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, тобто 25.05.2018 року і до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_9 , які присуджені рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 17.08.2018 у справі № 136/1010/18.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду – 14.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття, - здійснивши перерахуванням аліментів на особистий рахунок дитини, відкритий у відділенні Державного ощадного банку України.

Зобов`язати опікуна/піклувальника ОСОБА_1 у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду відкрити у відділенні Державного ощадного банку України рахунки на ім`я дітей для перерахування відповідачами аліментів.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники цивільного процесу:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_6 )

Відповідачі:

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 );

- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 );

- ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_9 );

Третя особа – Служба у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницький р-н., Вінницька обл.).

Суддя Світлана ШПОРТУН