Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №133/2114/23 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/2114/23

24.03.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

за участі секретаря судових засідань Даневської О.С.,

розглянувши у судовому судовому засіданні в м. Козятин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати інформацію розповсюджену Головою Козятинської міської ради ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі "Facebook" відносно співпраці депутаат Козятинської міської ради ОСОБА_1 з представниками країни - агресора недостовірною і такою, що порушує його особисті немайнові права, принижує його честь та гідність, порушує його право на недоторканість ділової репутації;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати неправомірно поширену недостовірну інформацію у її відеозверненні, опублікованому 30.05.2023 у мережі "Facebook" про нього, ОСОБА_1 у такий самий спосіб, яким вона була поширена, а саме: викласти відеозвернення у мережі "Facebook" з спростуванням твердження про те, що він, депутат Козятинської міської ради ОСОБА_1 співпрацю з представниками країни - агресора, а інформація, поширена про нього, ОСОБА_1 , не відповідає дійсності;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму завданої моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. та судові витрати згідно наданого розрахунку, а саме судовий збір в сумі 2573,60 грн., та витрати по оплаті юридичної допомоги в сумі 10000 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що він є депутатом Козятинської міської ради Вінницької області VIII скликання від партії "Батьківщина". Його позиція як громадянина та депутата не дозволяє йому погоджуватись з політикою, яку намагається проводити голова Козятинської міської ради ОСОБА_2 , оскільки судячи з рішень, які вона намагається «протягнути» на сесіях ради всупереч інтересам територіальної громади, ОСОБА_2 не переймається інтересами територіальної громади, а виключно особистими, її компетентність на цій посаді викликає у нього сумнів. З цих причин, він відкрито гласно, за наявності підстав піддає критиці її методи роботи, та законними методами веде боротьбу з її незаконними рішеннями, некомпетентністю та свавіллям у сесійній та фінансово - господарській діяльності ради, тому його відносини з відповідачем неможливо назвати приязними. З метою дискредитації його як громадянина та його діяльності і позиції як депутата, заплямувала його репутацію, намагаючись таким чином здійснити тиск на групу депутатів, які не погоджувались голосувати за ухвалення вигідних їй рішень,

30.05.2023 року відповідач в соціальній мережі Facebook опублікувала відеозвернення до голови Служби безпеки України, в якому закликала перевірити низку депутатів Козятинської міської ради щодо наявності ознак їхньої співпраці з представниками країни-агресора росії та на її користь. В цьому відео було публічно озвучено імена цих депутатів, зокрема і його. Вказане відеозвернення було записане в сесійному приміщенні Козятинської міської ради" 28.05.2023 з 10:00-12:00 в присутності депутатів. Дане відео було доступно широкому колу осіб, зокрема пост від 30.05.2023 переглянули 145 користувачів.

Вважає інформацію, оприлюднену відповідачем в соціальній мережі Facebook, а саме фактичне обвинувачення його та групи інших депутатів в співпраці з країною агресором недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, адже він ніколи не співпрацював та не має намір співпрацювати з РФ. Дане відео порушує його право на повагу до честі, гідності та недоторканості ділової репутації, а також на використання його імені іншими особами без його згоди.

Саме протиправна поведінка та неправомірні (незаконні) дії Відповідача, обумовлені викладеним вище незаконним поширенням неправдивої негативної інформації про нього, а саме оприлюднення під час військового стану інформації про його нібито співпрацю з представниками країни - агресора, заподіяли йому моральну шкоду - втрати немайнового характеру внаслідок приниження моєї честі, гідності і ділової репутації, ускладнення подальшого активного громадсько-професійного життя та стосунків з колегами унаслідок створення негативної думки та суттєвого зниження рівня оцінки його особистості та його морально - ділових якостей як депутата ради з боку суспільства, яке негативно сприймає нібито вчинені ним дії і поширену інформацію, про яку йдеться у позові, підрив довіри його виборців, його репутації, сприйняття його, депутата Козятинської міської ради ОСОБА_1 певною частиною населення територіальної громади як особи, яка діє на користь держави - агресора, всупереч інтересам України. Вказана ситуацію морально пригнічує його, він не може нормально спілкуватись з людьми, повноцінно займатись депутатською діяльністю, та змушений виправдовуватись, пояснюючи деяким громадянам, що це наклеп з боку ОСОБА_2 . У зв`язку з чим просить стягнути моральну шкоду з відповідача.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26.07.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив у якому заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказала, що обставини описанні ОСОБА_1 , виникнення конфліктної ситуації між сторонами, точніше сказати їх доведення до суду - є неправдивими, такими, що не відповідають дійсним обставинам. З початком війни всі установи, підприємства та організації, в тому числі і органи місцевого самоврядування перейшли в першу чергу на діяльність пов`язану з надання допомоги Збройним Силам України, добровольчим батальйонам, внутрішньо переміщеним особам, які внаслідок війни втратили можливість безпечного проживання, тощо. Тим самим і займалася Козятинська міська рада Вінницької області, однак проводити засідання сесії депутатів міської ради не вдавалося, тобто вирішувати ряд питань, прийняття рішень, які необхідні для оборони країни (правоохоронно-військового блоку, прийняття державних субвенщй (коштів), виділення коштів для поховання загиблих Воїнів-захисників України та матеріальної підтримки родинам загиблих), оскільки депутати-опозиціонери зривали проведення сесії. Вищезазначена поведінка депутатів міської ради, які бойкотували проведення сесії міської ради, викликала занепокоєння в громаді, оскільки було зірвано проведення 6 (шести) поспіль засідань позачергових сесій, на яких мали бути розглянуті питання підняті обласною та районними адміністраціями, командирами батальйонів, управління поліції, управління СБУ, патрульної служби.

У зв`язку з вищевикладеним, Єрмолаєвою Т.М., як міським головою прийнято рішення звернутися з письмовим листом до Голови СБУ ОСОБА_3 , в якому зазначила «ми хочемо бути впевнені, що за нею (поведінкою) не стоять інтереси країни-агресора, яка зацікавлена в створені суспільної напруги в середині нашої країни, послаблені її обороноздатності», тому просила «здійснити перевірку низки депутатів Козятинської міської ради Вінницької області щодо наявності ознак їхньої співпраці з представниками країни-агресора російською федерацією». Дане звернення було зачитано ОСОБА_2 в сесійній залі Козятинської міської ради Вінницької області того ж дня під відеозапис. В даному листі було наведено список з 10 депутатів, серед було також прізвище позивача.

Всі обставини описані в даному зверненні та озвучені на відео є оціночним судженням Відповідача (через призму займаної посади) діяльності низки депутатів, а тому числі і позивача.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що згідно наданої копії листа №873/23 від 30.05.2023, Козятинський міський голова Єрмолаєвої Т. звернулась до Голови СБУ ОСОБА_3 з проханням здійснити перевірку низки депутатів Козятинської міської ради Вінницької області щодо наявності ознак їхньої співпраці з представниками країни-агресора російською федерацією. Вказала, що поведінка депутатів що вказані у листі, в тому числі і поведінка позивача, викликає занепокоєння в громаді, а тому вони хочуть бути впевненні, що за нею (поведінкою) не стоять інтереси країни-агресора, яка зацікавлена в створенні суспільної напруги в середині нашої країни, послабленні її обороноздатності.

До матеріалів справи долучено диск з відеозаписом, на якому відповідач зачитує вищезазначений лист.

Також до матеріалів справи долучено копію газети із публікацією з назвою "Бойкот сесій продовжується. Чого добиваються депутати?". З якої відомо що сесії міської ради неодноразово не відбувались.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч.1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; …, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до глави 22 ЦК України, до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканими (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб..

Відповідно до ч.3 ст. 297 ЦК України, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Частиною 2 ст. 299 ЦК України визначено, що фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації .

В свою чергу, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок порушення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Як визначено ч.5 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до ч.7 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України "Про інформацію", реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. А відповідно до ч. 1 ст. 30 цього Закону, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 цього Закону).

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду доказів поширення відповідачам будь-якої інформації стосовно нього. Лише посилання на відеозапис не може служити доказом поширення інформації. Наданий суду відеоматеріал, який знаходиться на диску, не підтверджує поширення недостовірної інформації, оскільки з нього не вбачається ствердження по певних фактах/обставинах по відношенню до позивача, а містить лише припущення щодо таких фактів та прохання про здійснення перевірки цих припущень. Висловлювання відповідача в контексті ініціювання відповідної перевірки мають оціночний характер, а не ствердження про факти.

Отже надані докази не доводять вчинення відповідачем дій з поширення інформації про позивачка, та не містить однозначних відомостей щодо змісту оприлюдненої інформації.

Таким чином, судом не встановлено сукупності усіх обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації такою, що не відповідає дійсності, порушує його права і свободи, а також принижує честь та гідність, відсутні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, не підлягають до задоволення, оскільки є необґрунтованими; позивач не довів протиправності дій відповідача та, відповідно, порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення оспорюваної інформації. Відповідно, у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від основних, також слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд у постанові від 08.08.2024 у справі № 824/268/21 зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Представник відповідача - адвокат Смірнов С.М., при поданні відзиву до суду зробив заяву щодо подачі доказів понесених судових витрат протягом 5-ти днів після ухвалення судом рішення.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне встановити стороні відповідача строк у п`ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат, які вони понесли у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 270, 275, 277 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Залишити без задоволення позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати понесені позивачем залишити за ним.

Встановити відповідачу строк у п`ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА