Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №344/13403/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/13403/25

Провадження № 22-ц/4808/711/26

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Максюти І.О., Баркова В.М.,

за участю секретаря – Кузів А.В.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Правекс Банк»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Правекс Банк» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2026 року, ухвалене в складі судді Пастернак І.А.,

за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року АТ «Правекс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.08.2024 року між АТ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № P4531408240003A1, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит на загальну суму 300 000 грн.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору, кредит надається позичальнику строком до 13.08.2029 року зі сплатою фіксованої процентної ставки 14,99 % річних, якщо розмір фіксованої процентної ставки не встановлений згідно з умовами договору.

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що цей документ є індивідуальною частиною договору. Позичальник погоджується з умовами надання, обслуговування і погашення споживчого кредиту, викладеними у правилах споживчого кредитування в АТ «Правекс Банк», затверджених Банком (№ 251 від 28.09.2023), які є публічною частиною Договору та розміщенні для ознайомлення на сайті Банку.

Позичальником умови вказаного кредитного договору не виконані, у зв`язку з чим станом на 18.06.2025 року заборгованість за кредитним договором складає 342 376, 14 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 294 839,16 грн, заборгованість за відсотками – 47 536, 98 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором №P4531408240003A1 від 14.08.2024 року у розмірі 342 376, 14 грн, з яких 294 839,16 грн – заборгованість за тілом кредиту, 47 536, 98 грн заборгованість за відсотками, судові витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Івано-Франківського міськогосуду Івано-Франківської області від 10 лютого 2026року позовні вимоги АТ «Правекс Банк» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк заборгованість за кредитним договором №Р4531408240003А1 від 14.08.2024 року в розмірі 69760,03 грн, з яких 23030,50 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 46729,53 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, витрати по сплаті судового збору в розмірі 837,12 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду АТ «Правекс Банк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2026 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Правекс Банк» задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив докази долучені до позовної заяви, не звернув увагу на пояснення, відносно яких посилався представник позивача, не перевірив опис додатків позовної заяви до якої долучено копію досудової вимоги, опис вкладення у цінний лист та накладну від № 0209400267509 від 02.07.2025.

Посилається на те, що суд першої інстанції при ознайомленні з позовною заявою, мав би встановити на які докази посилається позивач та перевірити їх наявність в матеріалах поданого позову, у разі їх відсутності – постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Серед додатків до позовної заяви АТ «Правекс Банк» зазначено копію опису вкладення у цінний лист відповідачці, копію накладної від 02.07.2025р, витяг з офіційного сайту АТ Укрпошта за трек номером 0209400267509. У матеріалах справи немає жодного документа, що підтверджував би відсутність додатка до позовної заяви, про таку відсутність не був повідомлений і позивач згідно пункту 40 Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС та розділу 7 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України 20.08.2019 р. № 814.

Скаржник посилається на те, що доказ щодо направлення досудової вимоги має безпосереднє значення для вирішення справи, та підтверджує право кредитора на задоволення вимоги про повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Звертає увагу суду, що позивачем подано до суду та в матеріалах судової справи містяться докази направлення досудової вимоги відповідачу.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

У судове засідання представник АТ «Правекс Банк» не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить довідка про доставку електронного документу. У апеляційній скарзі скаржник просить провести судове засідання без участі представника АТ «Правекс Банк».

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, на адресу відповідачки направлялася судова повістка-повідомлення, яка повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З урахуванням положень ч.8 ст.128 ЦПК України відповідачка є належним чином повідомлена про дату, місце та час судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права,які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що умовами кредитного договору передбачено право банку достроково припинити строк кредитування та вимагати дострокового повернення кредиту за умови наявності порушення позичальником грошового зобов`язання за договором. Досудова вимога щодо дострокового погашення заборгованості датується 01.07.2025 року, разом з тим доказів направлення такої відповідачу матеріали справи не містять. Суд дійшов висновку, що банком не дотримано ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави для задоволення позову щодо дострокового стягнення коштів з відповідачки за кредитним договором.

Суд дійшов висновку, що заборгованість за кредитним договором № P4531408240003А1 від 14.08.2024 року за період з 14.08.2024 року по 15.06.2025 року становить 23030,50 грн – основна сума кредиту, прострочена заборгованість за відсотками за період з 14.08.2024 року по 15.06.2025 року - 46729,53 грн, а всього 69760,03 грн.

Переглядаючи справу, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 14.08.2024 року між АТ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № P4531408240003А1, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 300 000,00 грн, строком кредитування до 13.08.2029 року, процентною фіксованою ставкою 14,99% (п.1.4, 1.6, 1.8 кредитного договору).

Кредит надається позичальниці на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника.

Згідно п.2.1 кредитного договору цей документ є індивідуальною частино договору. Уклавши її позичальник погоджується з умовами надання, обслуговування і погашення споживчого кредиту, викладеними у Правилах споживчого кредитування в АТ «Правекс Банк», затверджених банком( №251 від 28.09.2023), які є публічною частиною договору і розміщені для ознайомлення на сайті банку. Термін «договір» означає індивідуальну частину і публічну частину. (п.2.1 Договору).

У додатку №1 до договору № P4531408240003А1 від 14.08.2024 року сторонами погоджено графік платежів з повернення кредиту та сплати процентів за кредитом.

Згідно платіжної інструкції №387263661 від 14.08.2024 року АТ «Правекс Банк» перерахувало відповідачу суму кредиту в розмірі 300 000,00 грн за призначенням платежу «надання кредиту згідно договору P4531408240003А1 від 14.08.2024, укладеному з ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість, що підтверджується випискою банку за особовим рахунком НОМЕР_1 за період з 14.08.2024 року по 17.06.2026 року за договором № P4531408240003А1.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, який надано позивачем станом на 18.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає в загальній сумі 341 376,14 грн, з яких: 294 839,16 грн заборгованість за тілом кредиту та 47 536,98 грн заборгованість за відсотками.

01.07.2025 року АТ «Правекс Банк» складено досудову вимогу щодо дострокового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором №P4531408240003А1 від 14.08.2024 у розмірі 342 376,14 грн.

Вказана досудова вимога направлена на адресу відповідача 02.07.2025 року, яка повернулася до позивача з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується наявними в матеріалах справи трекінгом поштового відправлення, описом вкладень у цінний лист та документом, що підтверджує відправлення такої досудової вимоги.

До позовної заяви позивачем додано екземпляр Правил споживчого кредитування в АТ «Правекс Банк» № 251 від 28.09.2023 року.

Згідно п.10.2 Правил у разі настання події дефолту банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та вимагати від позичальника повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених договором, направивши позичальнику відповідне письмове повідомлення, а позичальник зобов`язаний повернути усю суму кредиту і сплатити усі несплачені на той час платежі за договором не пізніше дня, зазначеного у такому повідомленні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 2ст.11ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1054 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів,строк сплати яких не настав,або повернення споживчого кредиту,такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою,та за споживчим кредитом на придбання житла -60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит,вимога кредитодавця втрачає чинність.

Судом встановлено,що 14.08.2024 року між АТ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № P4531408240003А1, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 300 000,00 грн, строком кредитування до 13.08.2029 року, процентною фіксованою ставкою 14,99%.

Відповідач не належним чином виконує умови кредитного договору у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Стягуючи прострочену заборгованість за кредитним договором за період з 14.08.2024 року по 15.06.2025 року за тілом кредиту у сумі 23030, 50грн, та за процентами у сумі 46729, 53 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів направлення досудової вимоги щодо дострокового погашення заборгованості від 01.07.2025 року.

Між тим, у матеріалах справи наявні письмові докази направлення досудової вимоги на адресу боржника, що підтверджується матеріалами справи.

Так позивачем до позовної заяви було додано досудову вимогу, вказана досудова вимога направлена на адресу відповідача 02.07.2025 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи трекінгом поштового відправлення, описом вкладень у цінний лист та документом, що підтверджує відправлення такої досудової вимоги. Тому, доводи апеляційної скарги є слушними.

Разом з тим, згідно п.2.1 кредитного договору цей документ є індивідуальною частиною договору. Уклавши її позичальник погоджується з умовами надання, обслуговування і погашення споживчого кредиту, викладеними у Правилах споживчого кредитування в АТ «Правекс Банк», затверджених банком( №251 від 28.09.2023), які є публічною частиною договору і розміщені для ознайомлення на сайті банку. Термін «договір» означає індивідуальну частину і публічну частину. (п.2.1 Договору).

До позовної заяви позивачем додано екземпляр Правил споживчого кредитування в АТ «Правекс Банк» № 251 від 28.09.2023 року, який не підписано споживачем.

Згідно п.10.2 Правил у разі настання події дефолту банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та вимагати від позичальника повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених договором, направивши позичальнику відповідне письмове повідомлення, а позичальник зобов`язаний повернути усю суму кредиту і сплатити усі несплачені на той час платежі за договором не пізніше дня, зазначеного у такому повідомленні.

Кредитний договір № P4531408240003A1 від 14.08.2024 року є споживчим, що підтверджено в пункті 1.1 договору.

Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами кредитного договору № P4531408240003A1 від 14.08.2024 року не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Правила надання споживчого кредиту в АТ «Правекс Банк», пунктом 10.2 яких визначено право кредитора на дострокове стягнення кредиту, не є складовою кредитного договорувід 14.08.2024 року, оскільки відсутній підпис позичальника про його ознайомлення з Правилами надання споживчого кредиту, що узгоджується з правовими висновки, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Тобто, в даній справі відсутні правові підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту за кредитним договором № P4531408240003A1 від 14.08.2024 року, строк виконання якого не настав.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.10.2025 у справі №539/402/24, відповідно до якого право кредитодавця вимагати дострокового повернення споживчого кредиту виникає за умови затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, якщо таке право прямо передбачене договором про споживчий кредит. Правила кредитування, які не підписані позичальником, не є складовою кредитного договору та не можуть встановлювати додаткові права кредитора. За відсутності в договорі права на дострокове повернення кредиту, кредитор може вимагати стягнення лише простроченої заборгованості.

Оскільки кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі, строк виплати якого не настав,то з позичальника на користь банку підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № P4531408240003А1 від 14.08.2024 року прострочена заборгованість за кредитом у період з 14.08.2024 року по 18.06.2025 року становить в загальній сумі 23030,50 грн, прострочена заборгованість за відсотками за період з 14.08.2024 року по 85.06.2025 року становить 46729,53 грн.

З урахуванням викладеного, на користь АТ «Правекс Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № P4531408240003А1 від 14.08.2024 року у сумі 69760,03 грн.

Суд першої інстанції правильно визначив суму простроченої заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено по суті спору правильне рішення про часткове задоволення позову, однак суд не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому мотивувальну частину оскаржуваного рішення необхідно змінити з урахуванням вищевикладених висновків цієї постанови.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки результат розгляду справи залишається незмінним, то правових підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367,374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Правекс Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

І.О. Максюта