Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №190/2096/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2607/26 Справа № 190/2096/25 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В. С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі – АТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 02 січня 2025 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №356070990802, відповідно до умов якого позивач шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, надав позичальнику кредит у розмірі 500000,00 грн, за відсотковою ставкою за користування кредитом 36 % річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 02 січня 2030 року. На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 490050,00 грн.

Проте, відповідач порушив умови кредитного договору, не сплачував кредит та проценти за його користування, внаслідок чого станом на 17 вересня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 356070990802 від 02 січня 2025 року склала в загальній сумі 529535,51 грн, з яких: 458333,35 грн - заборгованість за основним боргом; 58849,16 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом; 12353,00 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

У зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості та судовий збір в сумі 7943,03 грн.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року позов АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь філії – Дніпропетровського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України», заборгованість за кредитним договором № 356070990802 від 02 січня 2025 року в загальній сумі 517 182,51 грн, з яких 458 333,35 грн – заборгованість за основним боргом, 58 849,16 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судовий збір у сумі 7 757,74 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за основним боргом та за процентами за користування кредитом з огляду на підтвердження факту неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору при розгляді справи. При цьому вимога позивача про стягнення штрафних санкцій суперечить нормам закону, а тому відповідач звільняється від обов`язку сплати пені на користь позивача.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, АТ «Державний ощадний банк України» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що свідчить про наявність підстав для скасування рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), у зв`язку із чим просило ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» пені в сумі 12 353,00 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ту обставину, що договір про споживний кредит №356070990802 від 02 січня 2025 року укладено після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та після спливу тридцяти днів включно з дня набрання чинності цим Законом, а тому до вказаного кредитного договору не застосовуються положення пункту 6 Розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII у новій редакції щодо звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_1 підписав власноручним підписом кредитну заявку до АТ «Державний ощадний банк України» про отримання кредиту в сумі 500 000,00 грн строком на 60 місяців.

02 січня 2025 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 356070990802, відповідно до умов якого банк шляхом одноразового безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника надав йому кредит у сумі 500 000,00 грн на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 02 січня 2030 року (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4.1. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку проценти в розмірі 36% річних.

Згідно з п. 2.5.1. договору за надання кредиту позичальник протягом 1 банківського дня з моменту підписання цього договору зобов`язаний сплатити банку комісійну вигоду в розмірі 1,99 % від суми кредиту, визначеної п. 2.2. цього договору, що становить 9 950,00 грн.

На підтвердження перерахування коштів за кредитним договором № 356070990802 від 02 січня 2025 року позивачем надана платіжна інструкція № 3560709908 (#1795243617705) від 02 січня 2025 року, з якої вбачається, що на рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 були перераховані кошти в сумі 490 050,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язання у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 17 вересня 2025 року виникла заборгованість в загальній сумі 529 535,51 грн, з яких 458 333,35 грн - заборгованість за основним боргом; 58 849,16 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, 12 353,00 грн – пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором в частині суми кредиту та процентів, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів. Щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення основного боргу та несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у сумі 12 353,00 грн, то у цій частині позову судом першої інстанції відмовлено, оскільки застосування штрафних санкцій, а саме пені, нарахованої за період з 27 травня 2025 року по 17 вересня 2025 року, суперечить нормам закону, а тому ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь АТ «Державний ощадний банк України».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та несвоєчасне погашення процентів з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. ч. 1. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Положеннями статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі статті 610 ЦК України вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Виконання зобов`язання за кредитним договором може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею).

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання - сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Відповідно до положень статей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання позичальника щодо повернення суми кредиту є самостійним грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню в повному обсязі у розмірі фактично отриманих та неповернутих коштів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При цьому суд першої інстанції правильно та вмотивовано виснував, що викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 Розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції, не змінює визначене Цивільним кодексом України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану.Так, правова норма стосовно звільнення позичальників від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не змінюється та не скасовується Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та несвоєчасне погашення процентів в сумі 12 353,00 грн судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що договір про споживчий кредит укладено під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що на кредитний договір № 356070990802 від 02 січня 2025 року не поширюється дія пункту 6 Розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII у новій редакції щодо звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені), та відповідно безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та несвоєчасне погашення процентів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене та за встановленими вище обставинами, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 звільняється за кредитним договором від обов`язку сплати на користь АТ «Державний ощадний банк України» пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та несвоєчасне погашення процентів, нарахованої за період з 27 травня 2025 року по 17 вересня 2025 року.

Отже, з урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та несвоєчасне погашення процентів, а тому при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, відтак згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням висновків апеляційного суду про залишення без змін судового рішення, підстав для розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції відсутні, а сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» — залишити без задоволення.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 14 квітня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича