Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №722/244/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/244/26

Номер провадження 2/722/442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 квітня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря судових засідань Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст капітал») Столітній М.М. звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24250,00 грн, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.03.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1482331, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у розмірі 2500,00 грн строком на 359 днів із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів.

За умовами договору, за користування кредитними коштами нараховувалися проценти у розмірі 2,5 % на день протягом усього строку дії договору. Відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти у порядку й строки, передбачені договором.

24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором № 1482331, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість. Це і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві зазначено прохання розглянути справу за відсутності представника позивача; проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не подав, а також не подав відзив на позов.

На підставі статей 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності, взаємозв`язку та кожен окремо з урахуванням їх достатності, належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з матеріалами справи, 07.03.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1482331, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 2500,00 грн строком на 360 днів із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів.

Кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем під час укладення договору. За користування кредитом передбачено нарахування процентів у розмірі 2,5 % на день протягом строку дії договору. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати нараховані проценти у встановленому договором порядку.

Первісний кредитор умови договору виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 , грошові кошти на вказаний ним рахунок у розмірі 2500,00 грн, що підтверджується витребуваною у АТ КБ «ПриватБанк» інформацією №20.1.0.0.0/7-260318/86054-БТ від 21.03.2026 року.

У подальшому, 24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором № 1482331, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 512 та 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги. Права первісного кредитора переходять до нового кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу, якщо інше не передбачено договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в результаті укладення договору факторингу відбулася заміна кредитора у зобов`язанні: первісний кредитор ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передав право вимоги новому кредитору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

На підставі статей 526, 527, 530, 549, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України та положень кредитного договору №1482331 від 07.03.2024 року, суд установив, що відповідач ОСОБА_1 не виконав свої договірні зобов`язання, що підтверджується наданими суду доказами.

На момент звернення до суду загальна сума заборгованості становила 24250,00 грн, у тому числі: основний борг 2500,00 грн; нараховані проценти за користування кредитом 16250,00 грн; штрафні санкції 1250,00 грн.

На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання взятих на себе зобов`язань, заборгованість не погашає, чим порушує законні права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Суд також врахував, що кредитний договір № 1482331 та договір факторингу №24122024 укладалися в електронній формі, що підтверджується наданими сторонами доказами та відповідає вимогам законодавства України щодо укладення електронних договорів.

Згідно з реквізитами кредитного договору № 1482331 від 07.03.2024 року, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № К321, що свідчить про належне волевиявлення сторони при укладенні правочину.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається та виконується відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших актів законодавства. Договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, визначеним зазначеною статтею, є оригіналом документа.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»; електронного підпису одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, яка містить зразки таких підписів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що укладення та підписання кредитного договору № 1482331 від 07.03.2024 року і договору факторингу № 24122024 в електронній формі є юридично правомірним та створює для сторін усі необхідні правові наслідки, еквівалентні укладенню договорів у письмовій (паперовій) формі.

Відповідно до частини дванадцятої ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому законом порядку, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною другою ст. 639 Цивільного кодексу України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 629 та 638 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами і вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов у належній формі. Істотними умовами договору є предмет договору, умови, визначені законом, а також інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1048, 1049 та 1054 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у розмірі, встановленому договором. Проценти є платою за користування грошовими коштами кредитора та виступають істотною умовою кредитного договору. Вони нараховуються за погодженою між сторонами процентною ставкою у визначеному сторонами порядку та протягом усього періоду користування кредитом.

Матеріалами справи підтверджено, що за кредитним договором № 1482331 від 07.03.2024 року сторони передбачили процентну ставку у розмірі 2,5 % на день від суми фактичного залишку заборгованості. Такий порядок розрахунку узгоджено позичальником під час укладення договору шляхом електронного підтвердження умов кредитування. Відповідач не скористався правом оскаржити умови договору чи заявити про їх недійсність, що свідчить про його згоду з установленими правилами нарахування відсотків.

Позивач надав розрахунок заборгованості, який містить детальний облік сум нарахованих процентів за користування кредитом протягом строку дії договору та за період прострочення виконання зобов`язань. Суд, перевіривши цей розрахунок, дійшов висновку, що нарахування процентів здійснено відповідно до умов договору, не суперечить чинному законодавству та є обґрунтованим як за період користування кредитом, так і за час невиконання відповідачем грошових зобов`язань.

Щодо вимоги позивача зазначену у розрахунку заборгованості про стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1250,00 грн, суд зазначає наступне.

Починаючи з 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Цивільний кодекс України доповнено пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», яким передбачено, що у період дії воєнного або надзвичайного стану, а також протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Аналогічні положення містить пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Нарахування штрафу у сумі 1250,00 грн здійснено позивачем у період дії воєнного стану. Відповідно до вимог чинного законодавства у цей період застосування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань обмежене, у зв`язку з чим вимога про стягнення зазначеної суми є безпідставною та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

З відповідача підлягає стягненню 2500,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 20500,00 грн заборгованість за нарахованими процентами, що загалом становить 23000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (94,85%), що відповідно до положень закону підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2525,16 грн.

Крім цього, при зверненні до суду з зазначеною позовною заявою, позивачем понесені витрати на правничу допомогу, надану адвокатом Столітнім М.М., у розмірі 10000 грн, що підтверджується: заявкою №14904 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року; рахунком на оплату №14904-09/02-2026 від 09.02.2026 року; копією договору 10/12-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 10 грудня 2024 року; копією акту прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року та копією ордеру про надання правничої допомоги від 09.02.2026 року.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У той же час, під час розгляду справи про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, клопотання про їх зменшення відповідачем не заявлялося, у зв`язку з його неявкою в судове засідання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 9484,54 грн.

На підставі ст. 15, 16, 205, 207, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 610, 612, 626-628, 1046, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078, 1084 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279, 280-284, 354, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, заборгованість у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) грн 00 коп, яка складається з: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) - 2500,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором – 16250,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 68 календарних днів – 4250,00 грн.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 2525 (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять) грн 16 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 9484 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 54 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В.Унгурян

Повний текст судового рішення складено 27.04.2026 року.