Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №726/1444/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

Суд: Садгірський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Дата: 26 квітня 2026 р.

Справа: №726/1444/26

Суддя: Асташев С. А.

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1444/26

Провадження №3/726/259/26

Категорія 143

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Асташев С. А., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Бельгії, пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ),

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

07 квітня 2026 року о 15:09 в м. Чернівцях по вул. Дунайській, 89,водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW X5, номерний знак НОМЕР_1 , не встежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим автомобілем Peugeot 206, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, потерпілих немає. Після чого самовільно залишив місце події до якої був причетний.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, поважних причин неявки суду не повідомив, жодних клопотань не скерував.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вирішуючи питання про розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховую положення ст.268 КУпАП, якими передбачений вичерпний перелік справ про адміністративне правопорушення де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, серед таких, стаття 124 КУпАП відсутня.

Враховуючи, що у цій категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, зважаючи на обмежені строки розгляду справи, з огляду на положення ст.ст. 38, 277 КУпАП, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходжу таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин по справі.

Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за цією статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП передбачає наявність у діях особи вини у скоєному правопорушенні у формі умислу, а саме: особа розуміє, що була учасником дорожньо-транспортної пригоди, однак умисно залишила місце вказаної пригоди.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає виключно за наявності прямого умислу на вчинення дій, передбачених диспозицією вказаної норми, тобто за наявності в діях особи умислу на залишення місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди з метою ухилення від відповідальності.

Між тим, в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП відсутні дані про наявність у нього умислу на залишення місця ДТП, а будь-які докази цього до матеріалів справи не долучені.

На доведеність вини останнього до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено лише схему місця ДТП, у якій зафіксовано дорожню обстановку, місце зіткнення та пояснення самого VERHEYEN PETERу яких він не заперечив, що 07.04.2026 дійсно керував транспортним засобом BMW X5,однак під час руху жодного звучи чи удару об інший транспортний засіб не відчув, а лише 08.04.2026 від поліцейських дізнався про причетність до ДТП із припаркованим автомобілем Peugeot 206.

Долучені докази лише свідчать про факт наявності ДТП, однак не можуть свідчити про факт умисного залишення місця ДТП.

Як визначено у п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Перекладання такого обв`язку на суд є неприпустимим, а тому суд лише здійснює оцінку наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, винна особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином пояснення ОСОБА_1 про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, зокрема умислу на вчинення правопорушення (залишення місця пригоди), на переконання суду не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За вищевикладених обставин, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не знайшла свого підтвердження (не доведена суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, яка у сукупності з об`єктом, суб`єктом та об`єктивною стороною має утворювати склад цього правопорушення), а тому провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, потрібно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Також враховую, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому зі змісту норм ч. 2 ст. 284, ст. 247 КУпАП, не вбачаю підстав для стягнення судового збору за розгляд цієї справи.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 9, 10, 122-4, 247, 251, 252, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.122-4 КУпАП, - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

СуддяС. А. Асташев

Оригінал: reyestr.court.gov.ua