Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №214/8880/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8880/25

2/214/694/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ручинської К.О.,

представника позивача - Маслової В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №214/8880/25 за позовною заявою (в уточненій редакції) представника ОСОБА_1 - адвоката Маслової Валентини Леонідівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Кучман Ірина Іванівна, про розірвання договору довічного утримання (догляду), зняття заборони відчуження нерухомого майна, застосування реституції шляхом повернення сторін у первісний стан та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2025 адвокат Маслова В.Л., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою, у якій просять суд: розірвати договір довічного утримання (догляду) від 24.11.2023, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. та зареєстрований у реєстрі за №7372, укладений між ОСОБА_1 як відчужувачем - з однієї сторони, та ОСОБА_2 як набувачем - з іншої сторони; зняти заборону відчуження з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , накладену 24.11.2023 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. та зареєстровану в реєстрі заборон за №7373 на підставі договору довічного утримання (догляду) від 24.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 як відчужувачем - з однієї сторони, та ОСОБА_2 як набувачем - з іншої сторони; застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду), повернувши сторони у первісний стан, а саме: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 3/4 частки квартири, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 48,6 кв. м, житловою площею 29,3 кв. м.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає що, позивач ОСОБА_1 є бабусею відповідача ОСОБА_2 , над яким у 1991 році вона була призначена опікуном. 24.11.2023 між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) укладено договір довічного утримання (догляду), який посвідчено приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. та зареєстровано в реєстрі за №7372.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору відчужувач передала у власність набувачу

3/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , натомість набувач зобов`язався довічно забезпечувати відчужувача матеріальним утриманням у натурі, зокрема житлом, харчуванням, доглядом та необхідною допомогою.

Згідно з п.2.1 договору, вартість матеріального забезпечення, яке має надаватися щомісячно до першого числа кожного місяця, визначена сторонами у розмірі 500,00 грн. із подальшою індексацією відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п.2.2 договору набувач зобов`язався довічно утримувати відчужувача, зокрема забезпечувати її гарячим харчуванням, одягом, медикаментами, необхідною медичною допомогою із залученням кваліфікованих медичних працівників, здійснювати оплату комунальних послуг, а також надавати іншу необхідну допомогу та виконувати доручення відчужувача, спрямовані на забезпечення належного догляду.

Крім того, умовами договору передбачено обов`язок набувача безоплатно забезпечити відчужувача житлом у квартирі, що є предметом договору, із наданням у користування всієї квартири довічно.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за договором, передавши у власність відповідача ОСОБА_2 належну їй частку квартири, тоді як відповідач, у свою чергу, взяв на себе обов`язок забезпечувати позивача належним довічним утриманням та доглядом.

Однак після укладення договору відповідач ОСОБА_2 фактично виїхав до

м. Харкова та не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання. Дружина відповідача заздалегідь повідомила позивача про відсутність наміру здійснювати догляд за нею замість відповідача. Після від`їзду відповідача ОСОБА_2 допомога позивачу носила епізодичний та вкрай обмежений характер: через третіх осіб передавалися окремі продукти харчування (олія, яйця, картопля, цибуля). Водночас будь-яка системна грошова допомога, належне харчування, медичне забезпечення, догляд та інші передбачені договором послуги позивачу не надавалися.

У липні 2024 року відповідач ОСОБА_2 разом із дружиною прибув до

м. Кривого Рогу та, не узгодивши це з позивачем ОСОБА_1 належним чином, запропонував їй переїхати до нього, пообіцявши забезпечення належного догляду та медичного обслуговування. Довіряючи відповідачу, позивач погодилася на переїзд. Разом з тим, замість обіцяного місця проживання та догляду, відповідач ОСОБА_2 розмістив позивача у заміському будинку за адресою:

АДРЕСА_2 , де залишив її проживати фактично саму, без належного догляду та медичного забезпечення.

У період з 20.07.2024 по 20.09.2024 позивач ОСОБА_1 проживала за вказаною адресою в умовах фактичної ізоляції, змушена була самостійно забезпечувати свої побутові потреби (приготування їжі, прибирання, прання), не отримуючи передбаченого договором гарячого харчування, належної медичної допомоги та стороннього догляду. Медичне обслуговування їй не забезпечувалося, до лікувальних закладів її не супроводжували. Надання допомоги з боку відповідача ОСОБА_2 обмежувалося лише епізодичним привезенням продуктів харчування та окремих лікарських засобів без належного медичного контролю.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 істотно порушив умови договору довічного утримання (догляду), що виразилося у систематичному невиконанні обов`язків щодо забезпечення позивача ОСОБА_1 належним утриманням, доглядом та медичною допомогою, що, у свою чергу, є підставою для розірвання договору відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, представник позивача зазначає, що, укладаючи договір довічного утримання (догляду), позивач ОСОБА_1 обґрунтовано розраховувала на належний догляд, медичний супровід, турботу, забезпечення гарячим харчуванням та іншу необхідну допомогу, з огляду на свій похилий вік і стан здоров`я. Зокрема, позивач має суттєві труднощі з пересуванням (хвороби ніг), страждає на загальну слабкість та головні болі, що унеможливлює її самостійне повноцінне самообслуговування.

У зв`язку з відсутністю належного догляду, а також з огляду на повідомлення дружини відповідача про намір у подальшому отримувати пенсійні виплати позивача, остання була змушена прийняти рішення про повернення до місця свого постійного проживання до

м. Кривого Рогу. Повідомивши відповідача ОСОБА_2 та його дружину про намір повернутися додому через погіршення стану здоров`я, страх залишатися на самоті без належного догляду та допомоги, позивач за власні кошти у розмірі 6 000,00 грн. організувала своє перевезення до м. Кривого Рогу за допомогою третьої особи.

У вересні 2024 року позивач повернулася до м. Кривого Рогу, де проживає до теперішнього часу.

Таким чином, у період з 24.11.2023 по липень 2024 року відповідач лише частково та формально виконував покладені на нього договором обов`язки, що полягало у незначному та епізодичному забезпеченні окремими продуктами харчування (олія, картопля, цибуля, яйця), що не може вважатися належним виконанням обов`язку щодо забезпечення гарячим харчуванням та не відповідає погодженому сторонами грошовому еквіваленту утримання.

Водночас обов`язки щодо забезпечення медикаментами, надання медичної допомоги із залученням кваліфікованих медичних працівників, оплати комунальних послуг, а також здійснення належного догляду з урахуванням стану здоров`я позивача ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 не виконувалися взагалі.

У період з 20.07.2024 по 20.09.2024 відповідач ОСОБА_2 також не забезпечив належного виконання умов договору, обмежившись лише епізодичним наданням продуктів харчування, без забезпечення гарячого харчування, медичної допомоги, медикаментів, оплати комунальних послуг та належного догляду.

Після повернення позивача ОСОБА_1 до м. Кривого Рогу, починаючи з 21.09.2024 і до теперішнього часу, відповідач ОСОБА_2 фактично повністю самоусунувся від виконання своїх зобов`язань за договором, а саме: не здійснює щомісячного матеріального забезпечення, не надає допомоги у вигляді харчування, медикаментів, медичного обслуговування, не сплачує комунальні платежі та не забезпечує необхідного догляду. Окремі поодинокі випадки передачі незначної кількості продуктів (зокрема у березні 2025 року) не можуть вважатися належним виконанням умов договору та не змінюють факту системного невиконання відповідачем своїх обов`язків.

Позаяк, позивач ОСОБА_1 має вік 87 років та страждає на низку тяжких захворювань, зокрема: онкологічне захворювання (рак молочної залози), серцево-судинні хвороби (стабільна стенокардія напруги, гіпертонічна хвороба), захворювання опорно-рухового апарату (двобічний гонартроз), що призводить до обмеження функції ходи, а також інші стійкі розлади здоров`я. У зв`язку з цим позивач не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду. Звернення позивача до органів соціального захисту населення з метою отримання соціальних послуг (призначення соціального працівника) не дало результатів, оскільки їй було відмовлено у зв`язку з наявністю укладеного договору довічного утримання.

Фактично позивач ОСОБА_1 змушена самостійно забезпечувати своє існування за рахунок власних коштів, а також за допомогою сторонніх осіб та сусідів, які допомагають їй у придбанні продуктів харчування, медикаментів, приготуванні їжі та супроводі до медичних закладів. Крім того, позивач за власні кошти залучає медичного працівника для отримання необхідної медичної допомоги за місцем проживання.

Стан здоров`я позивача ОСОБА_1 після повернення з Харківської області суттєво погіршився, у зв`язку з чим вона потребує постійного догляду, який фактично здійснюється сторонніми особами. Додатково, у липні 2025 року позивач зазнала тілесних ушкоджень унаслідок нападу безпритульних собак, у зв`язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні, при цьому будь-якої допомоги з боку відповідача ОСОБА_2 не отримувала.

Також, протягом усього часу після укладення договору позивач ОСОБА_1 самостійно здійснює оплату комунальних послуг, що відповідно до умов договору покладалося на відповідача.

Спроби позивача зв`язатися з відповідачем ОСОБА_2 є безрезультатними, оскільки останній фактично ухиляється від спілкування. Наведені обставини підтверджуються письмовими доказами, наданими до матеріалів справи.

Таким чином, сторона позивача вважає, що відповідачем ОСОБА_2 допущено істотне, систематичне та тривале порушення умов договору довічного утримання (догляду), що виразилося у невиконанні обов`язків щодо забезпечення позивача утриманням, доглядом та медичною допомогою, що є підставою для його розірвання в судовому порядку.

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 просить суд розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 24.11.2023 між нею та відповідачем ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. та зареєстрований у відповідному реєстрі. Одночасно позивач просить застосувати наслідки розірвання договору, а саме: повернути сторони у первісний стан шляхом визнання за нею права власності на відчужене нерухоме майно, а також скасувати обтяження (заборону відчуження), накладені приватним нотаріусом, що може бути здійснено виключно в судовому порядку.

В судовому засіданні під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 за станом свого здоров`я присутньою не була, що не є перешкодою для судового розгляду, враховуючи позицію її представника.

Представник позивача ОСОБА_3 , діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Зазначила, що дійсно між сторонами 24.11.2023 було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання, однак відповідач ОСОБА_2 свої обов`язки за договором не виконує належним чином, жодної медичної допомоги, або будь-якої іншої допомоги позивачу не надає, таку допомогу надають останній сусіди, а відтак, просить суд даний договір розірвати та повернути у власність позивачки ОСОБА_1 3/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зняти заборону відчуження з квартири позивача та повернути сторони у первісний стан шляхом визнання за нею права власності на відчужене нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Копію позовної заяви (в уточненій редакції) з доданими до неї документами отримав 07.11.2025 (а.с.85а). Відзив на позовну заяву та/або письмові заперечення проти позову до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона проживає на одному поверсі з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , та є її сусідкою. Зі слів свідка, у 2023 році онук позивачки - ОСОБА_2 , уклав із нею договір довічного утримання (догляду), відповідно до умов якого зобов`язувався забезпечувати позивачку необхідною допомогою, зокрема придбанням медикаментів та оплатою комунальних послуг. Водночас, як зазначила свідок, фактично відповідач ОСОБА_2 своїх обов`язків не виконував, у зв`язку з чим позивачка була змушена самостійно сплачувати комунальні платежі. Свідок повідомила, що у період з липня по вересень 2024 року позивачка перебувала за місцем проживання відповідача в Харківській області, однак у зв`язку з неналежним її доглядом повернулася до м. Кривого Рогу. Також свідок зазначила, що їй стало відомо про наміри відповідача здійснити відчуження квартири позивачки через третю особу (посередника на ім`я ОСОБА_5 ), без належного повідомлення позивачки. За словами свідка, єдиним випадком надання допомоги з боку відповідача була передача незначної продуктової посилки від його дружини у березні 2025 року. Крім того, свідок пояснила, що на даний час саме вона надає позивачці допомогу у повсякденному житті, зокрема здійснює купівлю продуктів харчування та медикаментів за кошти позивачки, допомагає їй у веденні домашнього господарства, а також у разі необхідності викликає бригаду екстреної медичної допомоги. Крім того, свідок здійснювала догляд за позивачкою під час її перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями (укусами собак). Свідок також зазначила, що після повернення з м. Харкова стан здоров`я позивача ОСОБА_1 суттєво погіршився, зокрема у зв`язку з наявністю онкологічного захворювання, унаслідок чого остання регулярно потребує медичної допомоги та стороннього догляду.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона проживає поверхом вище над позивачем ОСОБА_1 та підтримує з нею постійне спілкування, зокрема надає допомогу у побутових питаннях. Свідку відомо про укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору довічного утримання (догляду). Зі слів свідка, під час перебування позивачки у

м. Харкові у липні 2024 року відповідач ОСОБА_2 не забезпечував належного догляду за нею. Позивачка в м. Харкові перебувала у хворобливому стані, зокрема скаржилася на нудоту, необхідної допомоги не отримувала. Свідок повідомила, що повернення позивача ОСОБА_1 до м. Кривого Рогу було організовано за участю водія на ім`я ОСОБА_7 , залученого дружиною відповідача ОСОБА_2 , при цьому витрати на перевезення у розмірі 5 000,00 грн. позивачка здійснила за власний рахунок. Також свідок зазначила, що відповідач проходить військову службу, у м. Кривому Розі він фактично не проживає, особисто не з`являється та будь-якої допомоги позивачці не надає. Вона бачила його лише один раз, у листопаді 2023 року. За словами свідка, фактичний догляд за позивачкою здійснюють інші особи, зокрема сусідка ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_8 , яка є медичним працівником. Вона неодноразово спостерігала, як зазначені особи надають позивачці допомогу, у тому числі під час її лікування після отриманих тілесних ушкоджень унаслідок укусу собаки. Крім того, їй відомо, що комунальні послуги за місцем проживання позивачки остання сплачує самостійно.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що вона знайома з позивачкою ОСОБА_1 , яка є сусідкою її матері - ОСОБА_4 , з якою мати проживає на одному поверсі. Вона працює у медичному закладі та має відповідну медичну освіту, у зв`язку з чим за необхідності надає позивачці медичну допомогу. Зокрема, під час проходження ОСОБА_1 лікування у медичному закладі, вона надавала їй медичну допомогу, а також відвідує її за місцем проживання та продовжує надавати допомогу амбулаторно. Останнім часом позивачка проходила лікування у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями (укусами собак), під час якого вона також надавала їй необхідну медичну допомогу. З урахуванням похилого віку ОСОБА_1 (87 років) та стану її здоров`я, зокрема наявності онкологічного захворювання та тенденції до його погіршення, позивачка, за її оцінкою, потребує постійного стороннього догляду та регулярної медичної допомоги. Крім того, зі слів позивачки їй відомо про відсутність будь-якої допомоги з боку відповідача ОСОБА_2 . Також позивачка самостійно здійснює оплату комунальних послуг. Вона особисто відповідача ОСОБА_2 ніколи не бачила.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Саксаганської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 1991 року №339/7 «Про призначення опіки над неповнолітнім ОСОБА_2 » ОСОБА_1 визначена бабусею ОСОБА_2 та була призначена його опікуном (а.с.16). 24.11.2023 між ОСОБА_1 (відчужувачем) та ОСОБА_2 (набувачем) було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідченим приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. та зареєстрованим в реєстрі заборон відчуження за №7372 (а.с.12-13).

За умовами договору довічного утримання (догляду) відповідач ОСОБА_2 взяв на себе обов`язок довічно забезпечувати ОСОБА_1 належним матеріальним утриманням та доглядом, що включає забезпечення житлом, харчуванням, медикаментами, надання необхідної медичної допомоги із залученням кваліфікованих медичних працівників, оплату комунальних послуг, а також інші види необхідної допомоги, спрямовані на забезпечення належних умов життя позивача з урахуванням її віку та стану здоров`я.

Згідно з висновком ЛКК №535 від 26.03.2024 КНП «ЦПМСД №4» КМР, ОСОБА_1 за станом здоров`я, через стійке порушення функції організму, не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду терміном з 26.03.2024 по 26.03.2025 (а.с.20).

Згідно з висновком ЛКК №223 від 12.03.2025 КНП «ЦПМСД №4» КМР, ОСОБА_1 за станом здоров`я, через стійке порушення функції організму, не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду терміном з 12.03.2025 по 12.03.2026 (а.с.21).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз: рак молочної залози, стан п/о лікування (мастектомія правої молочної залози 10.11.2011), ІХС, стабільна стенокардія напруги ФК ІІ, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. ризик 4. Двобічний гонартроз ІІІ ст., обмеження функції ходи ІІ ст. Нейросенсорна приглухуватість (а.с.18).

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_2 за договором довічного утримання, укладеним 24.11.2023, дія якого станом на теперішній час є чинною.

Відповідно до ст.744 ЦК України, За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Односторонні відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст.755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Так, підстави для припинення укладеного договору шляхом розірвання визначені в п.4.8 договору (а.с.13), а саме в судовому порядку у випадку невиконання його умов і відмови добровільного розірвання однією зі сторін.

Частиною 2 ст.651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов. Саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України має надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач.

Такі висновки щодо застосування ст.ст.755-756 ЦК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі №509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі №755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі №755/1750/19, від 24 червня 2021 року в справі №644/1566/19, від 15 серпня 2023 року у справі № 712/10192/22.

Із системного аналізу положень вказаних норм та умов договору вбачається, що підставою для розірвання договору довічного утримання є як повне невиконання набувачем взятих на себе обов`язків, так і їх неналежне виконання у порівнянні з умовами договору незалежно від вини набувача. При цьому, обов`язок з доведення факту належного виконання умов договору довічного утримання, у відповідності до ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України, покладається саме на відповідача, який надає це утримання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору довічного утримання (догляду) щодо обов`язку забезпечення її належного довічного утримання, зокрема шляхом надання харчування, одягу, догляду та необхідної допомоги.

Разом з тим, у спростування заявлених позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 не надано жодних доказів, які б підтверджували належне та повне виконання ним обов`язків щодо щомісячного забезпечення позивача ОСОБА_1 продуктами харчування та лікарськими засобами, а також іншими необхідними матеріальними ресурсами, предметами першої необхідності та умовами для забезпечення її життєдіяльності.

Крім того, допомогу у побуті ОСОБА_1 надають сторонні особи, а саме свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , що підтверджується їх показаннями, наданими під час судового розгляду справи.

Також на підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи міститься акт складений мешканцями буд. АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , засвідчений майстром ТзОВ «Житлосервіс-КР» від 25.08.2025, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 23.11.2023 і по теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживає та за вказаною адресою не з`являється (а.с.17).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, саме позивач ОСОБА_1 здійснює оплату комунальних послуг за власний рахунок, що суперечить умовам договору довічного утримання (догляду). На підтвердження зазначеного до матеріалів справи долучено копії квитанцій про здійснення відповідних платежів за період з січня 2024 року по липень 2025 року, згідно з якими платником визначена ОСОБА_1 (а.с.35-49).

Також позивачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи, та досліджено судом, копії фіскальних чеків, які підтверджують придбання нею за власні кошти лікарських засобів та медикаментів для власного лікування, що свідчить про невиконання відповідачем обов`язку щодо забезпечення її необхідними медикаментами відповідно до умов договору довічного утримання (догляду) (а.с.27-28).

Крім того, судом досліджено копії квитанцій про оплату позивачем ОСОБА_1 медичних аналізів та обстежень, які підтверджують, що зазначені витрати здійснювалися нею особисто за власний рахунок, що додатково свідчить про невиконання відповідачем обов`язку щодо забезпечення позивача необхідною медичною допомогою та фінансуванням лікування відповідно до умов договору довічного утримання (догляду) (а.с.25-26).

Також до матеріалів справи долучено та досліджено судом виписку по банківській картці ОСОБА_1 за період з 11.07.2024 по 11.08.2025, з якої вбачається, що будь-які грошові надходження від відповідача на користь позивача у зазначений період відсутні. Водночас, відповідно до умов договору довічного утримання (догляду), ОСОБА_2 зобов`язаний щомісячно до першого числа кожного місяця надавати позивачу грошове утримання у розмірі 500 грн. (а.с.29-34).

Отже, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 істотно порушив умови договору довічного утримання (догляду) в частині виконання обов`язку щодо повного довічного утримання позивача ОСОБА_1 , її забезпечення харчуванням, доглядом та необхідною допомогою, чим допустив неналежне виконання взятих на себе зобов`язань. З урахуванням відсутності належного виконання відповідачем умов договору, а також відсутності поданих відповідачем заперечень та доказів належного виконання договору довічного утримання (догляду), суд приходить до висновку про наявність передбачених ст.755 ЦК України та умовами договору підстав для його розірвання в судовому порядку, а отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п.9 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна, майнових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, часток у праві власності на таке майно, а також у випадках, передбачених законом, рухомого майна.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна, майнових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, а також часток у праві власності на таке майно у зв`язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням або розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору чи іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, які уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, який склав спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення таких прав; зверненням органів опіки та піклування щодо усунення обставин, що стали підставою для накладення заборони відчуження майна дитини; а також в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи викладене, зокрема те, що зняття заборони відчуження нерухомого майна у зв`язку з припиненням (розірванням) договору довічного утримання прямо передбачено ст.74 Закону України «Про нотаріат», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зняття обтяження у вигляді заборони відчуження квартири, накладеного приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. та зареєстрованого в реєстрі заборон за №7373. У зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 3/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення обтяження речових прав у зв`язку зі зняттям нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна, здійсненим відповідно до Закону України «Про нотаріат», проводиться тим самим нотаріусом, який зняв відповідну заборону, одночасно з її зняттям.

Суд звертає увагу, що нотаріус у разі вчинення нотаріальної дії щодо нерухомого майна або об`єкта незавершеного будівництва, яка має наслідком набуття, зміну або припинення речових прав чи їх обтяжень, одночасно з її вчиненням самостійно формує і реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому ч.6 ст.31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.п.1-3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п.«а» п. 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними чи скасування відповідних документів, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав або їх обтяжень (за наявності таких прав).

Отже, відповідно до наведених норм права, рішення суду про розірвання договору довічного утримання є підставою для проведення державної реєстрації припинення речового права, набутого на підставі такого договору. У зв`язку з цим до повноважень державного реєстратора належить проведення державної реєстрації припинення права власності за відповідачем ОСОБА_2 , яке було зареєстроване на підставі договору довічного утримання (догляду) №7372 від 24.11.2023, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І., щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем своїх обов`язків наслідком такого розірвання є повернення майна у власність відчужувача.

Зазначена норма є спеціальною щодо загальних положень про наслідки розірвання договору та прямо визначає правовий режим майна, переданого за договором довічного утримання, у випадку порушення його умов набувачем.

Отже, відповідно до наведених норм права, рішення суду про розірвання договору довічного утримання є підставою для проведення державної реєстрації припинення речового права, набутого на підставі такого договору. Відновлення права власності має реституційний характер та спрямоване на повернення сторін у первісний майновий стан.

У зв`язку з цим до повноважень державного реєстратора належить внесення до Державного реєстру речових прав запису про припинення права власності за відповідачем ОСОБА_2 , яке було зареєстроване на підставі договору довічного утримання (догляду) №7372 від 24.11.2023, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І., щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 3/4 частки квартири, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , підлягають частковому задоволенню, оскільки належним способом захисту порушеного права у даному випадку є внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 , яке було зареєстроване на підставі договору довічного утримання (догляду) №7372 від 24.11.2023, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І., щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

3 239,60 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (66,68%).

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 57, 59-61, 79, 88, 141, 209, 213-215, 218, 294, 296, 360-7 ЦПК України, ст.ст.26, 31-2, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.34, 74 Закону України «Про нотаріат» суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги (в уточненій редакції) представника ОСОБА_1 - адвоката Маслової Валентини Леонідівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Кучман Ірина Іванівна, про розірвання договору довічного утримання (догляду), зняття заборони відчуження нерухомого майна, застосування реституції шляхом повернення сторін у первісний стан та визнання права власності - задовольнити частково.

Розірвати договір довічного утримання від 23.11.2023 укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений 24.11.2023 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман Іриною Іванівною, та зареєстрований за номером №7373.

Зняти заборону на відчуження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладену 24.11.2023 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман Іриною Іванівною, та зареєстровану у реєстрі за №7373.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що виникло на підставі договору довічного утримання (догляду) посвідченого 24.11.2023 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман Іриною Іванівною, та зареєстрованого за номером №7373.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 239,60 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача (ів), оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем(ами) в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5461, видане 29.07.2022 Радою адвокатів Дніпропетровської області, адреса робочого місця: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Бизова, буд. 34.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман Ірина Іванівна, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Костенко, буд. 25, прим. 1, ІНФОРМАЦІЯ_4

Повне заочне рішення складено о 09:20 год. 27 квітня 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко