Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №183/12654/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12654/25

№ 2/183/4171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

25 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно.

1.Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 29 січня 1996 року Сектором приватизації житла, йому, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було видане Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого у спільну сумісну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передано нерухоме майно – квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану кварту 20 лютого 1996 року зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 370.

Отже, розмір частки кожного співвласника у спільній сумісній власності квартири становить по 1/4 (або по 2/8).

ОСОБА_2 (дід позивача), який є один із співвласників квартири помер. Після його смерті належну йому частину 1/4 квартири у спільній сумісній власності успадкували дружина ОСОБА_3 (баба позивача) та ОСОБА_4 (мати позивача). Отже, 6/8 частина спірної квартири належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії АЕІ № 045939, виданого 23 листопада 2001 року Сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою Луганської області за р. № 1-3710.

Відповідно до договору дарування, посвідченого 19 грудня 2013 року державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Ахметхановим М.Р. за р. № 1356, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (дарувальники) передали обдарованому ОСОБА_1 належну їм 6/8 частин квартири загальною площею 65,9кв.м., житловою площею32,9кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на 6/8 частин вказаної кварти зареєстровано за позивачем 19 грудня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 3940108; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 247827944129, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14970397 від 19 грудня 2013 року.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є власником всіх часток вищевказаної квартири (тобто 8/8).

Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про право власності на житло від 29 січня 1996 року, виданого Сектором приватизації житла,копією договору дарування договору дарування, посвідченого 19 грудня 2013 року державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Ахметхановим М.Р. за р. № 1356та технічним паспортом на зазначене нерухоме майно.

22.02.2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, м. Сєвєродонецьк Луганської області було окуповане російськими військами.

Позивач зазначає, що у зв`язку з воєнними діями він змушений був покинути житло та виїхати з м. Сєвєродонецька Луганської області.

Станом на теперішній час, в Україні діє державна програма «Відновлення» у рамках якої громадяни України можуть отримати компенсацію за зруйноване або пошкоджене житло.

Право власності на 1/4 (або 2/8) квартири у спільній сумісній власності не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому, з метою реєстрації прав власності на квартиру, позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Коваленка Дмитра Вікторовича.

Під час розгляду заяви, державним реєстратором прав на нерухоме майно Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Коваленком Д.В. було направлено запит до Комунально підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» для надання інформації щодо оформлення та/або реєстрації права власності, інших речових прав та обтяжень на 2/8 частин квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно отриманої відповіді Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» державного реєстратора було повідомлено про те, що вся інформація щодо об`єктів нерухомого майна станом на 24.02.2022 зберігалася в архіві КП «Сєвєродонецьке БТІ» на паперових носіях. Оскільки на сьогоднішній день територія Сєвєродонецької територіальної громади є окупованою, КП «Сєвєродонецьке БТІ» не може виконувати свої функції, у тому числі, надавати інформацію на запити державних реєстраторів про зареєстровані права на період до 01 січня 2013 року.

17 листопада 2025 року за № 81883618державним реєстратором прав на нерухоме майно Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Коваленком Д.В.ухвалене рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій (реєстраційних дій стосовно реєстрації права власності на спірне нерухоме майно). Підставою для відмови зазначено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження на 2/8 частин спірної квартири.

Позивач ОСОБА_1 зазначив у позові, що він не може реалізувати свої права власника нерухомого майна, оскільки, неможливо встановити реєстрацію державою права власності, у зв`язку з чим, змушений звертатися до суду з даним позовом.

У зв`язку з наведеним, у позовній заяві ОСОБА_1 просив суд:

-визнати за ним право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

2.Стислий виклад позиції та заперечень відповідача.

Представник відповідача Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської областіне звертався до суду з відзивом на позов.

3. Рух справи та процесуальні дії у справі.

25 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

4.Судовий розгляд

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, згідно заяви просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

5.Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 29 січня 1996 року Сектором приватизації житла, позивачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було видане Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого у спільну сумісну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передано нерухоме майно – квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану кварту 20 лютого 1996 року зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 370.

Отже, розмір частки кожного співвласника у спільній сумісній власності квартири становить по 1/4 (або по 2/8).

Встановлено, що ОСОБА_2 (дід позивача), який є один із співвласників квартири помер. Після його смерті належну йому частину 1/4 квартири у спільній сумісній власності успадкували дружина ОСОБА_3 (баба позивача) та ОСОБА_4 (мати позивача). Отже, 6/8 частина спірної квартири належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії АЕІ № 045939, виданого 23 листопада 2001 року Сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою Луганської області за р. № 1-3710.

Встановлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого 19 грудня 2013 року державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Ахметхановим М.Р. за р. № 1356, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (дарувальники) передали обдарованому ОСОБА_1 належну їм 6/8 частин квартири загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на 6/8 частин вказаної кварти зареєстровано за позивачем 19 грудня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 3940108; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 247827944129, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14970397 від 19 грудня 2013 року.

Отже, позивач ОСОБА_1 є власником цілої частини спірної квартири.

Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про право власності на житло від 29 січня 1996 року, виданого Сектором приватизації житла, копією договору дарування договору дарування, посвідченого 19 грудня 2013 року державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Ахметхановим М.Р. за р. № 1356 та технічним паспортом на зазначене нерухоме майно.

Згідно технічного паспорту вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., яка складається з: 1 кімнати площею 16,5 кв.м.; 2 кімнати площею 16,4 кв.м.; кухні площею 7,4 кв.м.; ванної кімнати площею 3,5 кв.м.; туалету площею 2,4 кв.м.; коридору площею 11,9 кв.м.; вбудованої шафи площею 2,4 кв.м. та 1,3 кв.м.; обладнаної балконами площею 1,0 кв.м. та 3,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Загальновідомим є те, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, у зв`язку з чим, м. Сєвєродонецьк Луганської області було окуповане російськими військами та на теперішній час є тимчасово окупованою територією України.

Встановлено, що з метою реєстрації прав власності на квартиру, позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Коваленка Дмитра Вікторовича.

Під час розгляду заяви, державним реєстратором прав на нерухоме майно Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Коваленком Д.В. було направлено запит до Комунально підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» для надання інформації щодо оформлення та/або реєстрації права власності, інших речових прав та обтяжень на 2/8 частин квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно отриманої відповіді Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» державного реєстратора було повідомлено про те, що вся інформація щодо об`єктів нерухомого майна станом на 24.02.2022 зберігалася в архіві КП «Сєвєродонецьке БТІ» на паперових носіях. Оскільки на сьогоднішній день територія Сєвєродонецької територіальної громади є окупованою, КП «Сєвєродонецьке БТІ» не може виконувати свої функції, у тому числі, надавати інформацію на запити державних реєстраторів про зареєстровані права на період до 01 січня 2013 року.

Встановлено, що 17 листопада 2025 року за № 81883618 державним реєстратором прав на нерухоме майно Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Коваленком Д.В. ухвалене рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій (реєстраційних дій стосовно реєстрації права власності на спірне нерухоме майно). Підставою для відмови зазначено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження на 2/8 частин спірної квартири.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

6.1 Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6.2 У відповідності до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦПК України визначено, що,

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

На підставі ст. 319 ЦК України,

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

6.3 Приписами ст. 328 ЦК України визначено, що 1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 355 ЦК України передбачено, що,

1. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

6.4. У відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-IV),цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Згідно вимог ст. 4 Закону № 1952-IV, право власності на нерухоме майно підлягає державної реєстрації.

До 01 січня 2013 року право власності на нерухоме майно реєструвалося у відповідних органах Бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

У постанові Верховного суду від 20.05.2020 року у справі № 303/6974/16-ц висловлена правова позиція, відповідно до якої, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

6.5 У відповідності до ст. 386 ЦК України, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

7.Висновки суду.

В судовому засідання встановлено, що 29 січня 1996 року Сектором приватизації житла, позивачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було видане Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого у спільну сумісну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передано нерухоме майно – квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану кварту 20 лютого 1996 року зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 370.

Отже, розмір частки кожного співвласника у спільній сумісній власності квартири становить по 1/4 (або по 2/8).

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був отриманий правовстановлюючий документ про право власності на нерухоме майно.

Станом на дату видачі свідоцтва про право власності (29.01.1996 року), державна реєстрація права власності на нерухоме майно проводилася відповідними органами Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомого майна.

Встановлено, що ОСОБА_2 (дід позивача), який є один із співвласників квартири помер. Після його смерті належну йому частину 1/4 квартири у спільній сумісній власності успадкували дружина ОСОБА_3 (баба позивача) та ОСОБА_4 (мати позивача). Отже, 6/8 частина спірної квартири належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії АЕІ № 045939, виданого 23 листопада 2001 року Сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою Луганської області за р. № 1-3710.

Встановлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого 19 грудня 2013 року державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Ахметхановим М.Р. за р. № 1356, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (дарувальники) передали обдарованому ОСОБА_1 належну їм 6/8 частин квартири загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на 6/8 частин вказаної кварти зареєстровано за позивачем 19 грудня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 3940108; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 247827944129, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14970397 від 19 грудня 2013 року.

Отже, позивач ОСОБА_1 є власником цілої частини спірної квартири.

Оскільки 24.02.2022 року російська федерація розпочалаповномасштабне вторгнення на територію України, відповідний орган Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомого майна не має можливості підтвердити або спростувати факт державної реєстрації позивача на нерухоме майно.

В той же час, Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, відповідні правові висновки висловлені у постанові КГС ВС від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

8.Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю вини відповідача, судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., яка складається з: 1 кімнати площею 16,5 кв.м.; 2 кімнати площею 16,4 кв.м.; кухні площею 7,4 кв.м.; ванної кімнати площею 3,5кв.м.; туалету площею 2,4 кв.м.; коридору площею 11,9 кв.м.; вбудованої шафи площею 2,4 кв.м. та 1,3 кв.м.; обладнаної балконами площею 1,0 кв.м. та 3,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 16 квітня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький