Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №212/5192/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/5192/25

2-о/212/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., при секретарі судового засідання Мєхтієвої А.Е., за участі заявника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи ОСОБА_7, представника заінтересованої особи ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Заявник) звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу смт Новотошківка Луганської області, який загинув під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації.

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що вона з 04.07.2019 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . ОСОБА_3 з 28.02.2022 перебував у складі ЗСУ, служив в військовій частині НОМЕР_1 . У квітні 2022 року вона отримала від Покровсько-Тернівського РТЦК сповіщення про те, що її чоловік зник безвісті під час бою в районі смт Новотошківка Луганської області. Згідно з матеріалами службового розслідування ОСОБА_3 вважається зниклим безвісті 06.04.2022 у зв`язку з воєнними діями під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини. З 06.04.2022 вона не має жодних відомостей про місцезнаходження чоловіка. Заходи його розшуку серед полонених виявилися марними. За фактом зникнення чоловіка відкрито кримінальне провадження. Оскільки чоловік ОСОБА_3 зник за обставин, що загрожували йому смертю і дають підставу припускати його загибель, тому чоловіка слід визнати померлим. У зв`язку з відсутністю документа, який може бути підставою для державної реєстрації смерті в органах РАЦС, вона не може зареєструвати смерть чоловіка та реалізувати свої права. Встановлення даного факту необхідно для державної реєстрації смерті чоловіка в органах РАЦС, оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових прав, щодо отримання одноразової допомоги та оформлення спадщини після його смерті.

Представник заінтересованої особи: Міністерства оборони України надали до суду письмові пояснення, в яких зазначають, що долученими доказами не підтверджується факт смерті вказаного військовослужбовця. З огляду на це, відсутні підстави для встановлення юридичного факту на підставі ст. 317 ЦПК України, як про це просить заявник. Аналізуючи норми права, можна дійти висновку, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Відтак, просять суд відмовити в задоволені заяви у її повному обсязі.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила заяву задовольнити, та встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_3 .

Представник Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у судове засідання не з`явився, надала письмові пояснення в яких просила розгляд справи здійснювати без участі заінтересованої особи.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України ОСОБА_8 просив відмовити в задоволенні заяви заявника з підстав,зазначених в письмових поясненнях наданих суду.

Заінтересована особа - Військова частини НОМЕР_1 , у судове засідання свого представника не направила, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про причини не направлення свого представника судові не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 , просила відмовити в її задоволенні.

Суд, вислухавши учасників процесу, з`ясувавши обставини справи, на які заявник посилалася, як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на нижченаведене.

Судом встановлено, що 04 липня 2019 року Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 358 та видано сторонам свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.07.2019 року.

Згідно довідки ТВО Командира військової частини НОМЕР_1 Майора ОСОБА_4 , яка видана солдату ОСОБА_3 про те, що він дійсно в період з 22.03.2022 по 26.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2022 №83, від 26.04.2022 №118. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Згідно з копією Сповіщення № Г/1450 від 30.04.2022, заявникові повідомлено про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_3 06 квітня 2022 року зник безвісті, під час бою в районі смт Новотошківки Луганської області.

Судовим розглядом також встановлено, що 05.05.2022 року за фактом зникнення безвісті військовослужбовця солдата ОСОБА_3 у зоні бойових дій під час виконання бойового завдання в районі смт Новотошківки Луганської області ВП № 3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041730000396.

Враховуючи вищенаведене суд вважає що заявник, як близький родич особи, щодо якої вирішується питання про встановлення юридичного факту (факту смерті), має право на звернення до суду з такою заявою, оскільки у позасудовому порядку встановлення означеного факту виявилось не можливим.

Також судом під час розгляду даної справи не здобуто доказів про наявність спору про право між учасниками справи. Представник заінтересованої особи: Міністерства оборони України заперечували щодо задоволення такої заяви виключно через обставину її недоведеності, а не через наявність у сторін спору про право, що зумовило б виникнення таких питань, які можливо розглянути лише в порядку позовного провадження.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Щодо встановлення факту смерті на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі беззаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації державним органом факту смерті.

Щодо оголошення особи померлою (стаття 46 ЦК України та статті 305-309 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 у справі свідчить про те, що заявник просить суд встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_3 (військовослужбовця) у певний час ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, з метою забезпечення державної реєстрації смерті чоловіка в органах РАЦСу, оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових права.

Як на фактичні підстави звернення до суду заявник посилалась на те, що її чоловік загинув під час бойових дій, що підтверджується Сповіщенням № Г/1450 від 30.04.2022, заявникові повідомлено про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_3 06 квітня 2022 року зник безвісті, під час бою в районі смт Новотошківки Луганської області та актом службового розслідування.

Як на правові підстави звернення до суду із заявою заявник ОСОБА_5 посилається на пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Натомість на підтвердження вимог своєї заяви заявник надала суду наказ, сповіщення, акт службового розслідування, в яких зазначено про зникнення безвісти чоловіка ОСОБА_3 , який під час виконання обов`язків військової служби та захисту Батьківщини, за обставин безпосередньої участі в бойових діях і виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 . Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_6 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

З огляду на це підстави для задоволення заяви ОСОБА_5 про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_3 , (військовослужбовця) ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України відсутні.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявника вірогідного припущення про смерть чоловіка ОСОБА_3 , заявник не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення останнього судом померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в заяві про встановлення факту смерті необхідно відмовити.

Відповідно до п.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46 ЦК України, ст. ст. 4, 223, 247, 265, 293, 305, 306, 309 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Повний текст рішення буде виготовлено 23 квітня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт