Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №523/20539/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/20539/25

Провадження №1-кп/523/950/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

27.04.2026 року Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі матеріали кримінального провадження №12025162490001291 від 25.07.2025 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Городнє, Болградського району Одеської області, громадянин України, який має середню-технічну освіту, працює водієм у ТОВ «ТУРИСТ», одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до положень ст.89 КК України раніше не судимий,

по звинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2025 року близько 12 години 45 хвилин, ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автобусом «БАЗ А079 14», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухався у денний час доби, при необмеженій видимості, по сухій проїзній частині вул. Слобідської, з боку вул. Петра Івахненка, в напрямку вул. Віталія Нестеренка у м. Одесі, де організований односторонній напрямок руху, у крайній правій смузі руху. Рухаючись у вказаному напрямку та наближаючись до зупинки громадського транспорту «Слобідський базарчик», водій ОСОБА_5 , здійснив зупинку на вказаній зупинці для висадки пасажирів. Надалі, відновлюючи рух, діючи необережно, у порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правил дорожнього руху), проявив особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змінам, хоча зобов`язаний був постійно її контролювати та мав таку можливість, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в цей час перетинала проїзну частину вказаної вулиці у невстановленому для переходу місці з ліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу. Належним виконанням вищевказаних вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_5 , мав технічну можливість запобігти наїзду на потерпілу ОСОБА_6 , а тому його дії знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку легкого ступеня; численні переломи кісток лицьового черепу: перелом кісток носу, багатоуламковий перелом нижньої щелепи, передньої стінки гайморової пазухи з обох сторін, перелом клиноподібної кістки; травматичну ампутацію лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки; численні забійно-рвані рани правої нижньої кінцівки, які складають єдиний морфологічний комплекс ушкоджень, є небезпечними для життя та за цим критерієм, згідно з п. 2.1.3 «б» та «м» «Правил визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе визнав повністю, підтвердивши всі обставини зазначені в обвинувальному акті. Також пояснив, що 25.07.2025 року він керував автобусом «БАЗ А079 14» по вул.Краснослобідськой. Зупинився на зупинці «Слобідський базар», потім почав рух та відчув удар, після чого зупинився та побачив під колесами жінку. Також пояснив, що був неуважний під час початку руху, провину визнає повністю, допомогає потерпілій з першого дня. Крім того, зазначив, що він закінчив автодорожній технікум, жодної іншої професії, окрім водійської не має, працює водієм все своє життя, у зв`язку із чим просить не позбавляти його водійського посвідчення. У скоєному розкаюється, просить суворо не карати.

Так як обвинувачений свою вину визнав повністю, підтвердив обставини скоєного ним злочину, погодився на спрощену форму судового розгляду, а саме просив не досліджувати докази які він не оспорює, що передбачено ст.349 ч.3 КПК України, наслідки застосування якої роз`яснені учасникам розгляду, суд з`ясувавши думку учасників, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, згідно викладеного, суд вважає, що дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати:

- по ч.2 ст.286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження та винуватість обвинуваченого доведена повністю.

При призначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого, який, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, добре характеризується за місцем роботи, відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, провину визнав повністю, щиро покаявся, повністю відшкодував збитки потерпілій.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст..65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).

Відповідно до вимог ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання.

Обставин, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання судом не виявлено.

Обставинами, згідно ст.66 КК України, що пом`якшують покарання – щире каяття, повне відшкодування збитків потерпілій.

Під час винесення вироку, судом прийняті до уваги всі вище зазначені обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, думку прокурора, який вважав необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з іспитовим терміном без позбавленням права керувати транспортними засобами, думку потерпілої, яка надала до суду заяву, щодо відсутності претензій до обвинуваченого, а також з проханням призначити покарання не пов`язане із позбавленням волі та водійського посвідчення, думку прокурора, захисника та обвинуваченого, які просили обрати покарання не пов`язане із позбавленням волі та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки це безпосередньо стосується його роботи та може поставити його сім`ю у скрутне матеріальне становище. Крім того, судом враховується той факт, що злочин скоєно із необережності, при цьому було порушено низка правил ПДД України.

Загальна сума витрат на залучення експертів під час досудового розслідування складає 21176,40 гривень, які належить стягнути з обвинуваченого.

Питання про долю речових доказів по провадженню, суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та керуючись ст.ст.100, 366-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до пунктів 1-2 ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міра запобіжного заходу до ОСОБА_5 не застосовувалась та скасуванню не підлягає.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Держави – 21176,40 (двадцять одну тисячу сто сімдесят шість гривень сорок копійок) - вартість проведених по справі експертиз.

Зняти арешт з транспортного засобу – автобуса марки «БАЗ А079 14» р/н НОМЕР_1 , який, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 та вважати його повернутим за належністю.

Копію вироку, негайно після оголошення, вручити учасникам процесу.

На вирок може бути подано апеляцію до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, для осіб які перебувають під вартою, тридцять діб з моменту вручення копії вироку.

Суддя: