Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №523/3511/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/3511/26

Провадження №2/523/3865/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути на свою корись аліменти з відповідача на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з досягненням повноліття та продовжує навчання, щомісячно, у розмірі 7000грн. до закінчення навчання. Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати в розмірі 29 945грн., понесені нею на навчання та професійну підготовку сина.

Позов в частині стягнення аліментів мотивований тим, що син після досягнення повноліття продовжує навчання, проживає разом з позивачем, знаходяться на її утриманні та потребує належного забезпечення його рівня життя. Втім, відповідач матеріальної допомоги не надає.

Щодо стягнення додаткових витрат то такі вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона сплатила за навчання сина 24000грн., за проходження спеціалізованих курсів та оформлення морських сертифікатів 20000грн., оформлення паспорта моряка 6500грн., оформлення послужної книжки моряка 3500грн., придбала формений одяг на суму 5890грн., що в цілому склало 59 890грн., з якої позивач просить стягнути частину.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 20.02.2026р. відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

18.03.2026р. від представника відповідача – адвоката Афанасьєва А.О. надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведені позовні вимоги в частині стягнення аліментів. Так, на думку представника, позивач не обґрунтувала розмір аліментів, не надала доказів про витрати, які можуть бути визнанні такими, що пов`язані з навчанням сина. Щодо стягнення додаткових витрат то представник вважає, що в їх задоволенні слід відмовити внаслідок їх безпідставності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Його представник - адвоката Афанасьєва А.О., в судовому засіданні проведеному за його участі в режимі відеоконференції, посилаючись на доводи та аргументи зазначені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в призначене судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був сповіщений нележаним чином.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об?єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст.198СК України).

Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Статтею 200 СК України регламентовано, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК).

Матеріалами справи встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Сторони по справі проживають окремо один від одного, при цьому повнолітній син – ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні. Наведені обставини сторони по справі визнали під час розгляду справи по суті спору.

З представлених документів слідує, що ОСОБА_3 на сьогоднішній день є курсантом ІІІ курсу денної форми навчання в відокремленому структруному підрозділі «Фаховий коледж морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія»». Термін навчання до 30 червня 2027р. Навчання провадиться на контрактній основі, зокрема в розмірі 14000грн. на навчальний рік, протягом чотирьох років.

Встановлення вказаних обставин вказує на доведеність того факту, що ОСОБА_4 після досягнення повноліття продовжує навчання, а його зайнятість у денній формі навчання безумовно вказує на те, що він не може працевлаштуватися, а як наслідок він є таким, що потребує матеріальної допомоги.

За твердженнями позивача, що документально не підтверджено, вона не працює.

Не надано доказів працевлаштування відповідача. Водночас під час розгляду справи представник відповідача повідомив, а позивач підтвердила та визнала той факт, що ОСОБА_2 на сьогодні працює на автозаправці ОККО та в середньому отримує заробітну плату в розмірі 15-16 грн. на місяць.

При цьому позивач вказувала, що до досягнення ОСОБА_5 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вона отримувала аліменти від ОСОБА_2 за судовим наказом в розмірі 3500грн. щомісячно.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, фактичним обставинам, встановлених судом під час розгляду справи поряд з нормами права, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, суд вважає, що позивачем доведений той факт, що її син ОСОБА_4 , який проживає разом з нею, перебуває на її утриманні та після досягнення повноліття продовжив навчання. Нею, позивачем, здійснюються витрати на навчання сина, зокрема проведення оплати за перший та другий рік навчання розмірі 28000грн., придбання одягу, придбання та оформлення документів, необхідних та пов`язаних з його навчанням тощо.

Також, з огляду на встановлені судом обставини суд дійшов переконливого висновку, що ОСОБА_2 має можливість надавати матеріальну допомогу своєму сину, який продовжив навчання, так як він є працездатною особою, має постійне місце роботи та джерело доходу, не має на утриманні будь-яких інших осіб.

Отже, розмір отриманого відповідачем щомісячного доходу – 15-16 тис. грн., дозволить останньому утримувати його сина, ОСОБА_3 .

З огляду на принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства відповідач не спростував та зворотного не довів, що він на сьогодні не може надавати своєму сину матеріальну допомогу, хоча це, в разі заперечення, є його процесуальним обов`язком.

Не приймає суд до уваги та вважає їх безпідставними посилання представника відповідача про неможливість прийняття судом до уваги доказів, наданих позивачем по справі на доведеність вимог в частині понесених нею додаткових витрат, так як можливість застосування судом меж стосується обсягу позовних вимог, а не доказів наданих позивачем у справі в цілому.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 7000грн., позивач не обґрунтовує саме такий розмір аліментів.

Отже, зважаючи на те що батьки дитини зобов`язані нести витрати на утримання та виховання їх дітей в рівних частках, з урахуванням того, що повнолітній ОСОБА_4 перебуває на повному забезпечені матері, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги в частині стягнення аліментів на дитину слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача аліментів в розмірі 4000грн. щомісячно.

На думку суду, встановлений судом розмір аліментів в першу чергу буде відповідати інтересам повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, а з огляду на доходи, які отримує відповідач, таке стягнення суттєво не вплине на матеріальне на становище ОСОБА_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат, понесених позивачем на навчання сина, то суд погоджується з доводами представника відповідача, та вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.

Разом з тим статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача додаткових витрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суми аліментів у межах платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовій збір в розмірі 1331,20грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,141,259,263-265,268,314,430 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000гривень, щомісячно, починаючи з 17 лютого 2026р. і до закінчення навчання, а саме до 30 червня 2027року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20грн.

В частині стягнення аліментів допустити негайно виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

Позовні вимоги про стягнення додаткових витрат залишити без задоволення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2

Третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 27 квітня 2026р.

Суддя