Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №521/21224/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/21224/25

Пр. №2/521/1969/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі – Жулего М.І.,

за участі:

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_5 , посилаючись на те, що 07 жовтня 2025 року приблизно о 22 годині 30 хвилин він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повертався до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та мав при собі належний йому ноутбук Асеr Fspire 7750 2334G50Mnkk, серійний номер: LXRCZ02252133229Е81601 та навушники.

Зазначив, що в цей же час неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснював вигул собаки породи «Малінуа» (бельгійська вівчарка) на кличку «Варяг», яка належить на праві власності його матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без намордника.

При цьому, відповідачка ОСОБА_5 була відсутня поблизу місця події та не доглядала за своєю собакою. При цьому, допустила вигул тварини своїм неповнолітнім сином, ОСОБА_6 , який не забезпечив жодного контролю за поведінкою собаки, а саме не тримав її на поводку, не використав намордник та не вжив жодних заходів безпеки.

Вказував, що під час того, як він прямував додому, собака відповідачки, яка перебувала без намордника, раптово проявила виражену агресію та накинулася на нього, повалила на землю та вкусила за руку.

Унаслідок нападу йому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді укушеної рани пальця, численних забоїв верхньої кінцівки та тулуба, що супроводжувалися інтенсивним фізичним болем і вимагали медичного втручання.

У зв`язку з нападом та отриманими травмами, він почав голосно кликати на допомогу та на його крики вибігла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка побачила, що він знаходився в стані шоку, з кровотечою руки та пошкодженим одягом.

Зазнавши сильного стресу та переляку, ОСОБА_2 , одразу почала телефонувати до служби екстреної медичної допомоги. Проте дізнавшись, що собака не була щеплена від сказу, а також усвідомлюючи реальний ризик тяжких наслідків, зокрема можливу втрату пальця через значну кровотечу та глибину укусу, вона посадила його до автомобіля та самостійно доставила до КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради для надання невідкладної медичної допомоги.

Стверджував, що під час транспортування, його стан погіршився: у нього начала підвищуватися температура тіла.

У КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради, йому було встановлено діагноз, а саме: множинні укушені рани правової кисті, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 07 жовтня 2025 року

Також, 07 жовтня 2025 року о 23.30 йому було проведено хірургічну обробку рани шкіри та підшкірної клітковини з висіченням.

З 07 жовтня 2025 року по 14 жовтня 2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради з діагнозом S61.7. Множинні відкритті рани зап`ястка та кисті. Z24.2. Необхідність імунізації проти сказу W 54.0 Укус собаки. Т 89.02. Відкрита рана з інфекцією. Інфікована вкушена рана правої кисті. Екстрена профілактика сказу.

Вказував, що під час перебування у відділенні він отримав симптоматичну терапію, а також йому було проведено повну пре-експозиційну профілактику (3 дози) проти сказу препаратом «Індіраб» дозі 0,5 мл.

Крім того, йому були призначені лікарські засоби, а саме: «Сарцеф», «Нурофен», «Едем», «Ентерожерміна», «Бетайод» на загальну суму 2434,30 грн.

Відповідно до графіку антирабічної вакцінації в КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради від 07 жовтня 2025 року йому було призначено проходження курсу щеплень , а саме: 07 жовтня 2025 року, 10 жовтня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, 21 жовтня 2025 року та 04 листопада 2025 року

Крім завдання тілесних ушкоджень, в результаті раптового нападу собаки та падання ним на землю, було пошкоджено (розбито) належний йому ноутбук, поламані навушники, а також зіпсовано його одяг.

08 жовтня 2025 року його мати ОСОБА_2 звернулась в його інтересах до відділу поліції №1 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області із заявою, яка була зареєстрована

в журналі НОМЕР_1 від 08 жовтня 2025 року.

09 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП (серія ВАД №463946) та протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 154 КУпАП (серія ВАД №463947).

Постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року (по справі №521/18150/25) ОСОБА_5 було визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у роз мірі 850,00 грн.

Позивач зазначив, що він є студентом Фахового коледжу Національного університету «Одеська юридична академія» та щоденно використовує ноутбук для виконання навчальних завдань, дистанційної роботи й підготовки до занять, у зв`язку з чим терміново потребував справного технічного засобу, оскільки його ноутбук відповідно до гарантійного талону №000001199 від 08 жовтня 2025 року не підлягав відновленню чи ремонту у зв`язку з критичними пошкодженнями.

Крім ноутбука, вартість якого складає 400,00 доларів США, унаслідок падіння було повністю знищено його навушники, оскільки останні були залиті водою та стали непридатні до використання.

З метою забезпечення можливості брати участь у начальному процесі та виконувати завдання, які потребують використання аудіотехніки, він був вимушений 08 жовтня 2025 року придбати навушники аналогічної вартості за 1200,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком ФОП « ОСОБА_7 ».

Позивач вважає, що діями відповідачки, йому була спричинена матеріальна шкода у розмірі 21434,30 грн., яка складається: 16000,00 грн- вартість ноутбука, 1200,00 грн. –вартість навушників; 2434,30 грн. – вартість медикаментів; 1800-вартість консультації психолога. Крім того, йому також була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 250000.00 грн.

Крім того, позивачка ОСОБА_2 стверджувала, що діями відповідачки їй також була спричинена матеріальна та моральна шкода, оскільки вона зазнала сильного стресу та переляку в результаті нападу собаки на її сина. Матеріальну шкоду вона оцінює у розмірі 6043,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 250000,00 грн.

Посилаючись на порушення своїх прав позивачі просили суд стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 21434,30 грн., моральну шкоду у розмірі 250000,00 грн., та на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 6043,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 250000,00 грн.,

Ухвалою суду від 11 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - залишено без руху, встановлено десяти денний строк для усунення недоліків визначених в ухвалі суду (а.с.65-66).

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с.71).

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року по справі закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду (а.с.94).

Позивачі та їх представник, діючий за ордерами від 04 грудня 2025 року в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити. Раніше надали відповідь на відзив (а.с. 10,11,80-83).

Представник відповідачки, діючий на підставі ордеру від 05 січня 2026 року в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та просив суд відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині, що перевищує 445,80 грн. та 1500,00 грн. моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Раніше надав відзив на позов (а.с.75-79,80).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, підлягають задоволенню частково, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються вказані правовідносини.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2025 року близько 22:36 години неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання: АДРЕСА_2 , вигулював собаку породи «Малінуа» без намордника, внаслідок неналежного контролю та виховання з боку матеріОСОБА_5 , собака завдала тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді рваної рани 5-го пальця, про що свідчить медична довідка №911406 від 07 жовтня 2025 року.

Відповідачка факт того, що її собака породи «Малінуа» завдала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тілесні ушкодження не заперечувала і вину свою визнала.

Крім того, факт завдання тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також підтверджується фотофіксацією тілесних ушкоджень (а.с.18-19).

07 жовтня 2025 року КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено діагноз: множинні укушені рани правової кисті, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 07 жовтня 2025 року (а.с.22).

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07 жовтня 2025 року по 14 жовтня 2025 року у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради з діагнозом S61.7. Множинні відкритті рани зап`ястка та кисті. Z24.2. Необхідність імунізації проти сказу W 54.0 Укус собаки. Т 89.02. Відкрита рана з інфекцією. Інфікована вкушена рана правої кисті. Екстрена профілактика сказу, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №911406 (а.с.46-47).

07 жовтня 2025 року о 23.30 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено хірургічну обробку рани шкіри та підшкірної клітковини з висіченням.

Встановлено, що під час перебування у відділенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав симптоматичну терапію, оскільки йому було проведено повну пре-експозиційну профілактику (3 дози) проти сказу препаратом «Індіраб» дозі 0,5 мл. та призначені лікарські засоби, а саме: «Сарцеф», « ОСОБА_8 », «Едем», «Ентерожерміна», «Бетайод» (а.с.46-47,56).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були придбані ліки на загальну суму 2434,30 грн., що підтверджується чеками (а.с.23,23 звор.).

Згідно графіку антирабічної вакцінації КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було призначено проходження курсу щеплень , а саме: 07 жовтня 2025 року, 10 жовтня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, 21 жовтня 2025 року та 04 листопада 2025 року (а.с.15).

Встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.54).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є студентом Фахового коледжу Національного університету «Одеська юридична академія», що підтверджується студентським квитком (а.с.24).

Встановлено, що 08 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , мати позивача звернулась до начальника відділу поліції №1 ГУНП в Одеській області з заявою по факту нападу собаки на неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та по даному факту надала письмові пояснення від 08 жовтня 2025 року (а.с.25,36).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по факту нападу собаки на неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були надані письмові пояснення від 09 жовтня 2025 року (а.с.34,35).

09 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП (серія ВАД №463946) та протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 154 КУпАП (серія ВАД №463947). (а.с.27,28, 34).

Постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року (по справі №521/18150/25) ОСОБА_5 було визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у роз мірі 850,00 грн. (а.с.31-32).

Встановлено, що в результаті раптового нападу собаки та падання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на землю, було пошкоджено (розбито) ноутбук Асеr Fspire 7750 2334 G50Mnkk, серійний номер: НОМЕР_2 , та поламані навушники, які належать позивачу

Факт пошкодження (розбиття) ноутбука Асеr Fspire 7750 2334 G50Mnkk, серійний номер:LXRCZ02252133229Е81601, вартістю 400,00 грн., підтверджується фотофіксацією та гарантійним талоном №000001199 від 08 жовтня 2025 року (а.с.14,16-17).

Крім того, в результаті нападу собаки та падання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на землю, було знищені його навушники, оскільки вони були залиті водою та стали непридатні до використання.

08 жовтня 2025 року з метою забезпечення позивачу можливості брати участь у начальному процесі та виконувати завдання, які потребують використання аудіотехніки, ним були придбані навушники, вартістю 1200,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком ФОП « ОСОБА_7 » (а.с.20).

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положеннями ч. 1 ст. 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За правилами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачене законом. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В зазначеній нормі міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов`язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільним-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом із тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

Як було встановлено судом, вина ОСОБА_5 підтверджується постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року (по справі №521/18150/25), якою ОСОБА_5 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у роз мірі 850,00 грн. (а.с.31-32).

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи зміст постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року (по справі №521/18150/25), суд вважає, що обставинами, які не підлягають доказуванню по цій цивільній справі, є факт того, що саме ОСОБА_5 є особою, якою допущено порушення правил тримання собаки, а саме вигулювання собаки без повідка та намордника, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людей, а в даному випадку ОСОБА_1 .

Також належними та допустимими доказами підтверджено факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а саме множинні відкритті рани зап`ястка та кисті. Z24.2. Необхідність імунізації проти сказу W 54.0 Укус собаки. Т 89.02. Відкрита рана з інфекцією. Інфікована вкушена рана правої кисті. Екстрена профілактика сказу, та їх безпосередній причинно-наслідковий зв"язок з нападом собаки ОСОБА_5 , а також і амбулаторне лікування ОСОБА_1 , яке підтверджено випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №911406 (а.с.46-47).

Статтею 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006року № 3447-IV (далі-Закон № 3447-IV) визначено, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання; Особа. яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Крім того фізичні та юридичні особи, які утримуюсь домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб

Згідно ст.12 Закону № 3447-IV шкода, заподіяна особі твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачки матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково і з відповідачки слід стягнути 2434,30 грн., які були витрачені на придбання медикаментів; 16000,00 грн- вартість ноутбука та 1200,00 грн. – вартість навушників.

Що стосується 1800,00 грн. на оплату консультації психолога, то суд вважає, що в задоволенні даної вимоги слід відмовити, оскільки консультація психолога не була призначена лікарем.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов"язана з розміром цього відшкодування.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн., позивач посилався на те, що моральна шкода виразилася в пережитому сильному емоційному струсі, а також у тому, що він відчував сильний фізичний біль та страждання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

З урахуванням характеру скоєного правопорушення, глибини душевних страждань потерпілого, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вимоги розумності і справедливості, фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди знайшли своє підтвердження, оскільки на час отримання тілесних ушкоджень, неповнолітній ОСОБА_1 дійсно зазнав моральних страждань у зв`язку з розладом здоров`я, яке підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №911406, наданими позивачем, необхідності докладання значних моральних та матеріальних зусиль для відновлення здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Судом також враховано, що позивач тривалий час був позбавлений можливості вести звиклий спосіб життя.

Проте, суд вважає, що розмір заявленої моральної шкоди є завищеним, і з урахуванням вимог справедливості вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо моральної шкоди частково, а саме: у розмірі 60000,00 грн., що буде справедливим та достатнім, на думку суду, для компенсації понесених позивачем страждань та переживань.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачки, оскільки з вини останньої позивачу було спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Судом не встановлено підстав для звільнення відповідачки від відповідальності за завдану шкоду.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, то суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю та необгрунтованістю.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Бардук М.В. було укладено договір про надання правничої допомоги №92-10/25.

На підставі ордеру серії №1620348 від 04 грудня 2025 року адвокат Бардук М.В. надавав правову допомогу позивачу ОСОБА_1 (а.с. 10).

Відповідно до платіжної інструкції від 02 грудня 2025 року, ОСОБА_1 сплатив за правову допомогу адвоката Бардук М.В.– 15000,00 грн. (а.с. 37).

Оскільки суд позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідачки на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду частково, то витрати на правову допомогу стягуються пропорційно задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 слід стягнути – 15000,00 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у справі складає 3028,00 грн., які необхідно стягнути з ОСОБА_5 пропрційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2422,40 грн. на користь держави.

Керуючись ст. ст. 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Одеси, РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , матеріальну шкоду у розмірі 19634 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Одеси, РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , моральну шкоду у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Одеси, РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , витрати на правову допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Одеси, РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , витрати на оплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда