Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №473/1075/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1075/26

Номер провадження1-кп/473/217/2026

ЄРДР 12026152190000036

Категорія: ч.2 ст.350 КК України

ВИРОК

іменем України

"27" квітня 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Поріччя Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, військовозобов`язаного, освіта повна загальна середня, працює водієм виїзної бригади екстреної медичної допомоги центрального відділення Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф /надалі КНП «МОЦЕМД та МК»/ Миколаївської обласної ради, сімейний стан - одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, реєстрації постійного місця проживання не має, фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не маючого непогашених судимостей відповідно до п.5 ст.89 КК України,

РНОКПП - НОМЕР_1 ,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпіла /цивільний позивач/ ОСОБА_5 ,

захисник адвокат ОСОБА_6 ,

обвинувачений /цивільний відповідач/ ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

09 січня 2026 року в першій половині дня в місті Вознесенську Миколаївської області головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради потерпіла ОСОБА_5 , яка працює на посаді відповідно до розпорядження № 92-рк від 28 березня 2023 року, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, перебуваючи у форменому одязі із знаками розпізнавання, а саме в тактичній куртці з наявним шевроном на правій руці з написом: «відділ інспекції з питань контролю за паркуванням. Вознесенськ» та нагрудною камерою, заступила на службу по виконанню своїх посадових обов`язків. Відповідно до Розділу №3 п.18 та п.19 Посадової інструкції, яка погоджена начальником відділу інспекції з питань контролю за паркуванням апарату виконавчого комітету Вознесенської міської ради та затверджена міським головою Вознесенської міської ради від 08 травня 2023 року, головний спеціаліст - інспектор з паркування зобов`язаний: розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбаченні частинами першою, третьою і сьомою (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотоз`йомки (відеозапису) статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152 - 1 Кодексу про адміністративні правопорушення України; виносити постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотоз`йомки (відеозапису), які можуть виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Цього ж дня - 09 січня 2026 року близько 12:36 години потерпіла ОСОБА_5 , в ході здійснення своїх службових обов`язків неподалік крамниці «Єва», котра розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 18/3, склала повідомлення про виявлення адміністративного правопорушення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотоз`йомки (відеозапису) до протоколу серії UKR №2600070, котрий був оформлений 10 січня 2026 року за порушення правил дорожнього руху за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме правила зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зокрема здійснення зупинки транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створення перешкоди дорожньому руху, чим порушено пункт 15.9 «и» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року на власника транспортного засобу марки «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , обвинуваченого ОСОБА_7 .

Тим часом, 09 січня 2026 року близько 12:37 години обвинувачений ОСОБА_7 , будучи власником та користувачем автомобіля марки «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , перебуваючи біля вказаного транспортного засобу, розміщеного неподалік крамниці «Єва», котра розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 18/3, усвідомлюючи, що потерпіла ОСОБА_5 , яка перебувала у форменому одязі із знаками розпізнавання, а саме в тактичній куртці з наявним шевроном на правій руці з написом: «відділ інспекції з питань контролю за паркуванням. Вознесенськ» та нагрудною камерою, є службовою особою, будучи обуреним законними діями останньої про можливість притягнення його до адміністративної відповідальності, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння та його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс два удари своєю правою рукою у область обличчя потерпілої, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 побої у вигляді забію м`яких тканин носу, лівої орбіти, садна нижньої губи, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_7 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 визнав вину частково та пояснив, що він не відразу зрозумів, що потерпіла ОСОБА_5 є службовою особою органу місцевого самоврядування та інспектором з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради, оскільки він /тобто обвинувачений ОСОБА_7 / не відразу побачив на куртці потерпілої ОСОБА_5 шеврон на правій руці з написом: «відділ інспекції з питань контролю за паркуванням. Вознесенськ». Він спочатку побачив, що потерпіла ОСОБА_5 проводить відеоз`йомку планшетом належного йому транспортного засобу - легкового автомобіля моделі «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , перебуваючи біля вказаного транспортного засобу. Він же /тобто обвинувачений ОСОБА_7 / також знаходився поблизу даного автомобіля, оскільки даний транспортний засіб - легковий автомобіль моделі «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , під його керуванням був зупинений та припаркований біля крамниці «Єва», котра розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 18/3. Його дружина - ОСОБА_8 в цей час вийшла із салону даного автомобіля та зайшла до приміщення крамниці «Амазонка», котра розміщена поруч із крамницею «Єва» для здійснення купівлі взуття. Він /тобто обвинувачений ОСОБА_7 / був обурений діями потерпілої ОСОБА_5 , котра проводила відеоз`йомку планшетом його транспортного засобу - легкового автомобіля моделі «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , та не відразу зрозумівши, що потерпіла ОСОБА_5 є службовою особою органу місцевого самоврядування та інспектором з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради, наблизився до неї, та став руками закривати об`єктив відеокамери планшету, заважаючи їй проводити відеоз`йомку. При цьому він /тобто обвинувачений ОСОБА_7 / не сприймав потерпілу ОСОБА_5 , як посадову особу органу місцевого самоврядування. На початку його розмови з потерпілою ОСОБА_5 , потерпіла повела себе дуже агресивно, коли він наблизився до потерпілої, то потерпіла пнула його планшетом в обличчя. Він став автоматично відмахуватися від потерпілої руками. При цьому він /тобто обвинувачений ОСОБА_7 / ударів кулаками рук в обличчя потерпілої ОСОБА_5 не наносив, та в судовому засіданні доводив, що він не мав намірів наносити побоїв потерпілій, а лише відмахувався від її агресивних дій. Шеврон на руці потерпілої ОСОБА_5 він побачив тільки після закінчення даних дій з потерпілою ОСОБА_5 , та тільки тоді зрозумів, що потерпіла має відношення до відділу паркування виконавчого комітету Вознесенської міської ради. Крім того в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 не виключав того, що він випадково штовхнув рукою планшет, котрий тримала в руках перед своїм обличчям потерпіла ОСОБА_5 , та даний планшет вдарив в обличчя потерпілої ОСОБА_5 . Нанесення ударів правою рукою в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні не підтверджував, та заперечував, що саме ним були спричинені потерпілій ОСОБА_5 побої у вигляді забію м`яких тканин носу, лівої орбіти, садна нижньої губи, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. В зв`язку з цим він /тобто обвинувачений ОСОБА_7 / не визнає цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про завдання ним потерпілій моральної шкоди.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила факт отримання нею побоїв обвинуваченим ОСОБА_7 , у вигляді забію м`яких тканин носу, лівої орбіти, садна нижньої губи, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, під час подій, котрі відбувалися 09 січня 2026 року біля опівдня в місті Вознесенську Миколаївської області в громадському місці, на вулиці в районі розташування крамниці «Єва» за адресою: вулиця Київська, 18/3. Саме 09 січня 2026 року в першій половині дня в місті Вознесенську Миколаївської області, вона /тобто потерпіла ОСОБА_5 /, як головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради потерпіла ОСОБА_5 , перебуваючи у форменому одязі із знаками розпізнавання, а саме в тактичній куртці з наявним шевроном на правій руці з написом: «відділ інспекції з питань контролю за паркуванням. Вознесенськ» та нагрудною камерою, заступила на службу по виконанню своїх посадових обов`язків. Цього ж дня - 09 січня 2026 року близько 12:36 години вона /тобто потерпіла ОСОБА_5 / під час виконання своїх службових обов`язків в районі розташування крамниці «Єва», склала повідомлення про виявлення адміністративного правопорушення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотоз`йомки (відеозапису). Дане повідомлення вона розмістила під дворником лобового скла транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , за порушення правил дорожнього руху за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме правила зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зокрема здійснення зупинки транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створення перешкоди дорожньому руху, чим порушено пункт 15.9 «и» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року. Крім того вона /тобто потерпіла ОСОБА_5 / проводила відеоз`йомку вказаного адміністративного правопорушення. Тим часом, 09 січня 2026 року близько 12:37 години обвинувачений ОСОБА_7 , будучи власником та користувачем автомобіля марки «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , перебуваючи біля вказаного транспортного засобу, розміщеного неподалік крамниці «Єва», котра розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 18/3, з криком: «Хто ти така?» став наближатися до неї. Вона /тобто потерпіла ОСОБА_5 повідомила обвинуваченого ОСОБА_7 , про те, що вона є головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради. Незважаючи на це, обвинувачений ОСОБА_7 жбурнів їй в обличчя недопалок від цигарки, та скоротивши при цьому відстань до неї, умисно наніс їй два удари своєю правою рукою у область обличчя, чим спричинив їй побої у вигляді забію м`яких тканин носу, лівої орбіти, садна нижньої губи, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. В судовому засіданні потерпіла підтримала позовні вимоги до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, оскільки внаслідок даних дій обвинуваченого ОСОБА_7 , котрі були вчинені в людному громадському місці, та носили для неї принизливий характер перед оточуючими громадянами, котрі в подальшому позначили негативні зміни в її житті, пов`язані з виникненням психлологічних проблем та психологічного дискомфорту, тимчасової відірваності від активного соціального життя, для подолання яких виникло нераціональне витрачання життєвого часу, витраченого на проведення лікувальних та правових заходів, обумовило необхідність залучання значних фізичних душевних та матеріальних ресурсів, і до теперішнього часу вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання, оскільки вона /тобто потерпіла ОСОБА_5 / після цієї події знаходилася на амбулаторному лікуванні та до теперішнього часу проходить корекційну психлологічну реабілітаційну програму. Розмір заподіяної моральної шкоди, нею /тобто потерпілою ОСОБА_5 / заявлений в сумі 50000 /п`ятдесят тисяч/ гривень.

Підстав для сумнівів в показаннях потерпілої ОСОБА_5 у суда немає, оскільки дані показання суд знаходить достовірними та логічними, які підтверджені за допомогою інших доказів, які суд знаходить належними, необхідними, допустимими та достатніми, які були досліджені судом в судовому засіданні.

Відповідно до протоколу від 09 січня 2026 року про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, вбачається, що 09 січня 2026 року ОСОБА_5 звернулася до посадової особи Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області та повідомила, про те, що 09 січня 2026 року в період часу з 12:30 години до 13:00 години під час виконання нею своїх службових обов`язків неподалік крамниці «Єва», котра розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 18/3, особа чоловічої статі - ОСОБА_9 , умисно наніс їй два удари своєю правою рукою в обличчя, а саме в область щоки та в область губи зліва. /а.к.п. 31/.

Відповідно до довідок та копій довідок від 09 січня 2026 року КП «КНП Вознесенської багатопрофільної лікарні» Вознесенської міської ради, ОСОБА_5 знаходилася на амбулаторному лікуванні з діагнозом: забій м`яких тканин носа, лівої орбіти, садна нижньої губи, виробнича травма. /а.к.п. 32, 38, 39, 115, 116, 117/.

Підсумком судової медичної експертизи №10 від 13 січня 2026 року, відповідно до якого, на підставі даних судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_5 , 1976 року народження, у громадянки ОСОБА_5 на момент огляду будь - яких тілесних ушкоджень не виявлено. За даними наданої медичної документації мали місце тілесні ушкодження у вигляді: «забою м`яких тканин носу, лівої орбіти, садно нижньої губи», які виникли в результаті не менше двох травматичних дій тупого предмету, особливості контактної поверхні якого в морфології ушкоджень не відобразилися, оскільки вони не описані в медичній документації, але могли утворитися від ударів кулаком, взутою ногою та інше, не виключено в строк за умов та обставин, на які вказує підекспертна. Ушкодження у вигляді забою м`яких тканин носу, лівої орбіти не підтверджені об`єктивною клінічною симптоматикою, тому відповідно п.4.6 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року, кваліфікації ступеня тяжкості не підлягає. Будь - яких судово - медичних даних, які б свідчили про падіння із вертикального положення потерпілої на тверду площину, при проведенні експертизи не виявлено. /а.к.п. 36 - 37/.

Відповідно до протоколу від 21 січня 2026 року огляду предмету, яким є СD - диск на котрому записаний відеофайл з назвою: «Video 2026-01-12 af 10.51.54» формату МР4, розміром 11 Мб, із ілюстративною фототаблицею до нього, старшим слідчим Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області в місті Вознесенську Миколаївської області з 16:00 години до 17:10 години оглянуто відеофайл даного відеодиска, на якому зафіксовано з камери відеоспостереження, котра встановлена на будівлі «Обмінника валют», розташованої за адресою: місто Вознесенськ, вулиця Київська, 9А/3, та направлена на проїжджу частину вулиці Київська, в бік крамниці «Єва», події, котрі відбувалися 09 січня 2026 року приблизно о 12:36 годині в місті Вознесенську Миколаївської області.

Так о 12:36:57 годині через дорогу в напрямку крамниці «Єва» направляється потерпіла ОСОБА_5 та підходить до кута крамниці «Амазонка», де продається взуття.

О 12:37:07 годині потерпіла ОСОБА_5 починає фотографувати на планшетний пристрій припаркований транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Нyndai Santa FE», розміщений перед в`їздними воротами.

О 12:37:09 годині з боку транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Нyndai Santa FE», виходить обвинувачений ОСОБА_7 та направляється до потерпілої ОСОБА_5 .

До 12:37:20 години відбувається спілкування обвинуваченого ОСОБА_7 з потерпілою ОСОБА_5 .

О 12:38:21 годині обвинувачений ОСОБА_7 наносить удар своєю правою рукою в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 .

О 12:38:24 годині обвинувачений ОСОБА_7 наносить другий удар своєю правою рукою в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 .

Крім того, на даному СD - диску записаний інший відеофайл з назвою: «Video 2026-01-12 af 10.51.21» формату МР4, розміром 581 Кб, із ілюстративною фототаблицею до нього, який оглянуто старшим слідчим Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області в місті Вознесенську Миколаївської області з 16:00 години до 17:10 години. На даному відеофайлі даного відеодиска, у приближеному варіанті зафіксовано, як відбувається спілкування обвинуваченого ОСОБА_7 з потерпілою ОСОБА_5 , а також як о 12:38:21 годині обвинувачений ОСОБА_7 наносить удар своєю правою рукою в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 , а крім того о 12:38:24 годині обвинувачений ОСОБА_7 наносить другий удар своєю правою рукою в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 /а.к.п. 43 - 50/.

Постановою органу досудового розслідування від 21 січня 2026 року, відповідно до якої речовим доказом за кримінальним провадженням визнано СD - диск на котрому записані відеофайли з камери зовнішнього відеоспостереження, котра встановлена на будівлі «Обмінника валют», розташованої за адресою: місто Вознесенськ, вулиця Київська, 9А/3, та направлена на проїжджу частину вулиці Київська, в бік крамниці «Єва», та на відеофайлах якого відображені події, котрі відбувалися 09 січня 2026 року приблизно о 12:36 годині в місті Вознесенську Миколаївської області. /а.к.п. 51/.

Відповідно до протоколу від 20 січня 2026 року пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, потерпілою ОСОБА_5 впізнано обвинуваченого ОСОБА_7 , як особу, котра 09 січня 2026 року приблизно опівдня, в місті Вознесенську Миколаївської області, під час виконання нею своїх службових обов`язків неподалік крамниці «Єва», котра розташована за адресою: вулиця Київська, 18/3, умисно нанесла їй два удари своєю правою рукою в обличчя, а саме в область щоки та в область губи зліва. /а.к.п. 52 - 54/.

Відповідно до копії розпорядження №92 - рк від 28 березня 2023 року Вознесенського міського голови, потерпіла ОСОБА_5 призначена на посаду головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради. /а.к.п. 58/.

Відповідно до посадової інструкції, яка погоджена начальником відділу інспекції з питань контролю за паркуванням апарату виконавчого комітету Вознесенської міської ради та затверджена міським головою Вознесенської міської ради від 08 травня 2023 року, головний спеціаліст - інспектор з паркування зобов`язаний: розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбаченні частинами першою, третьою і сьомою (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотоз`йомки (відеозапису) статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152 - 1 Кодексу про адміністративні правопорушення України; виносити постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотоз`йомки (відеозапису), які можуть виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. /а.к.п. 66 - 68/.

Відповідно до повідомлення від 15 січня 2026 року виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області на балансі установи обліковується службовий планшет моделі «Oukitel Pad RT8 (6+25 Gb) Black LTE, інвентарний номер №101480475, котрий знаходиться в користуванні головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради - ОСОБА_5 . /а.к.п. 69/.

Відповідно до постанови серії UKR номер №2600070 від 10 січня 2026 року відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради, обвинувачений ОСОБА_7 був визнаний винним в порушенні правил дорожнього руху за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, за здійснення зупинки транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створення перешкоди дорожньому руху, чим ним було порушено пункт 15.9 «и» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, та на нього, як власника транспортного засобу марки «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , обвинуваченого ОСОБА_7 накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 680 гривень, на користь місцевого бюджету. /а.к.п. 70/.

Відповідно до повідомлення від 21 січня 2026 року виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, обвинуваченим ОСОБА_7 штраф за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП сплачений 12 січня 2026 року. /а.к.п. 74/.

Дані докази за кримінальним провадженням суд знаходить належними, оскільки вони прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному процесі, мають значення для кримінального провадження, є достовірними та допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України.

Мотиви неврахування судом окремих доказів.

Суд визнає недопустимим доказом за кримінальним провадженням показання свідка ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_7 09 січня 2026 року біля опівдня в місті Вознесенську Миколаївської області вона зайшла до крамниці «Амазонка» для придбання взуття. Її чоловік - обвинувачений ОСОБА_7 в цей час залишався на вулиці Київська, біля припаркованиного ним транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , на якому вони приїхали до міста Вознесенська. Через вікно крамниці вона /тобто свідок ОСОБА_8 / бачила, як до її чоловік ОСОБА_7 спілкувався з особою жіночої статі, котра виявилася інспектором паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради - ОСОБА_5 . Спілкування між ними було дуже емоційним, але що вони казали один одному вона не чула, оскільки знаходилася в приміщенні крамниці «Амазонка». Щоб її чоловік - обвинувачений ОСОБА_7 наносив удари кулаком руки в обличчя потерпілої ОСОБА_5 вона не бачила. Коли вона вийшла з крамниці, та підійшла до місця парковки автомобіля. конфлікт між її чоловіком - ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_5 тривав, в зв`язку з чим були викликані працівники поліції.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_8 в частині її свідчень, що її чоловік - обвинувачений ОСОБА_7 не наносив удари кулаком руки в обличчя потерпілої ОСОБА_5 . Дані твердження свідка ОСОБА_8 спростовуються об`єктивними даними, котрими є відеофайли СD - диску, на котрих зафіксовано відеоінформацію, з камери зовнішнього відеоспостереження, котра встановлена на будівлі «Обмінника валют», розташованої за адресою: місто Вознесенськ, вулиця Київська, 9А/3, та направлена на проїжджу частину вулиці Київська, в бік крамниці «Єва», та на відеофайлах якого відображені події, котрі відбувалися 09 січня 2026 року приблизно о 12:36 годині в місті Вознесенську Миколаївської області, під час спілкування обвинуваченого ОСОБА_7 з потерпілою ОСОБА_5 , а також як о 12:38:21 годині обвинувачений ОСОБА_7 наносить удар своєю правою рукою в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 , а крім того о 12:38:24 годині обвинувачений ОСОБА_7 наносить другий удар своєю правою рукою в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 .

В зв`язку з чим, показання свідка ОСОБА_8 , дані нею в судовому засіданні не можуть бути прийняті судом для обгрунтування вироку за кримінальним провадженням.

Аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 в межах інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки судовий розгляд проводиться виключно лише стосовно нього, як особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, затвердженого 12 березня 2026 року прокурором Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4 /а.к.п. 1 - 5/.

Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В зв`язку з цим, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_7 посилання в тексті обвинувального акту, що: «09 січня 2026 року близько 12:36 години потерпіла ОСОБА_5 , в ході здійснення своїх службових обов`язків, неподалік магазину «Єва» за адресою: місто Вознесенськ, вулиця Київська, 18/3 склала постанову про накладення адміністративного стягнення по справі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотоз`йомки /відеоззапису/ серії UKR №2600070, за порушення правил дорожнього руху за ч.3 ст.122 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що постанова серії UKR номер №2600070 була винесена - 10 січня 2026 року відділом інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_7 був визнаний винним в порушенні правил дорожнього руху за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, за здійснення зупинки транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створення перешкоди дорожньому руху, чим ним було порушено пункт 15.9 «и» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, та на нього, як власника транспортного засобу марки «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , було накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 680 гривень, на користь місцевого бюджету. /а.к.п. 70/.

В судовому засіданні встановлено, що 09 січня 2026 року близько 12:36 години потерпіла ОСОБА_5 , в ході здійснення своїх службових обов`язків неподалік крамниці «Єва», котра розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 18/3, склала повідомлення про виявлення адміністративного правопорушення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) до протоколу серії UКR №2600070, котрий був оформлений 10 січня 2026 року за порушення правил дорожнього руху за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме правила зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зокрема здійснення зупинки транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створення перешкоди дорожньому руху, чим порушено пункт 15.9 «и» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року на власника транспортного засобу марки «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , обвинуваченого ОСОБА_7 , що відображено в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним за вироком суду.

При зазначенні даних обставин, суд не вийде за межі обвинувачення обвинуваченого ОСОБА_7 , що не призведе до погіршення його становища.

Спростування позиції обвинуваченого ОСОБА_7 в частині невизнання умисного нанесення побоїв потерпілій ОСОБА_5 , а також позиції захисту щодо недоведенності вини обвинуваченого ОСОБА_7 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 пояснював, що потерпіла ОСОБА_5 поводила себе дуже агресивно. Коли він наблизився до потерпілої, то потерпіла пнула його планшетом в обличчя. Він став автоматично відмахуватися від потерпілої руками. При цьому він /тобто обвинувачений ОСОБА_7 / ударів кулаками рук в обличчя потерпілої ОСОБА_5 не наносив, та в судовому засіданні доводив, що він не мав намірів наносити побоїв потерпілій, а лише відмахувався від її агресиних дій. Шеврон на руці потерпілої ОСОБА_5 він побачив тільки після закінчення даних дій з потерпілою ОСОБА_5 , та тільки тоді зрозумів, що потерпіла має відношення до відділу паркування виконавчого комітету Вознесенської міської ради. Крім того в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 не виключав того, що він випадково штовхнув рукою планшет, котрий тримала в руках перед своїм обличчям потерпіла ОСОБА_5 , та даний планшет вдарив в обличчя потерпілої ОСОБА_5 . Нанесення ударів правою рукою в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні не підтверджував, та заперечував, що саме ним були спричинені потерпілій ОСОБА_5 побої у вигляді забію м`яких тканин носу, лівої орбіти, садна нижньої губи, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. В зв`язку з цим він /тобто обвинувачений ОСОБА_7 / не визнає цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про завдання ним потерпілій моральної шкоди.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки вони об`єктивно спростовуються матеріалами судового слідства.

Суд визнає неспроможними доводи сторони захисту в судовому засіданні, про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєнні ним даного кримінального правопорушення.

Показання обвинуваченого ОСОБА_7 дані ним в судовому засіданні не можуть бути прийняті судом для обгрунтування вироку за кримінальним провадженням. Фактичне невизнання в судовому засіданні своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд вважає спробою обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності, а також відсутністю у обвинуваченого ОСОБА_7 критичного аналізу своїх умисних дій, небажанням визнати неправомірність своїх умисних дій, при вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з умисним нанесенням побоїв потерпілій ОСОБА_5 при виконанні нею службових обов`язків, як головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради, яка працює на посаді відповідно до розпорядження № 92-рк від 28 березня 2023 року, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, перебуваючи у форменому одязі із знаками розпізнавання, а саме в тактичній куртці з наявним шевроном на правій руці з написом: «відділ інспекції з питань контролю за паркуванням. Вознесенськ» та нагрудною камерою.

В судовому засіданні доведено суб`єктивну сторону злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 , котра передбачає вину у вигляді прямого умислу і спеціальну мету: припинити діяльність службової особи потерпілої ОСОБА_5 , котра була направлена на документування та фіксацію виявленого адміністративного правопорушення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотоз`йомки (відеозапису), за порушення правил дорожнього руху за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зокрема здійснення зупинки транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створення перешкоди дорожньому руху, чим порушено пункт 15.9 «и» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року на власника транспортного засобу марки «Нyndai Santa FE» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , обвинуваченого ОСОБА_7 .

До показань обвинуваченого ОСОБА_7 в частині того, що він не відразу сприймав потерпілу ОСОБА_5 , як посадову особу органу місцевого самоврядування, а шеврон на руці потерпілої ОСОБА_5 він побачив тільки після закінчення виниклого словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_5 , та тільки тоді зрозумів, що потерпіла має відношення до відділу паркування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, суд відноситься критично, оскільки ще на початку спілкування обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_5 на крик обвинуваченого із запитанням на адресу потерпілої: «Хто ти така?» та при його наближенні до потерпілої, потерпіла ОСОБА_5 повідомила обвинуваченого ОСОБА_7 , про те, що вона є головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради. Незважаючи на це, обвинувачений ОСОБА_7 жбурнів їй в обличчя недопалок від цигарки, та скоротивши при цьому відстань до неї, умисно наніс їй два удари своєю правою рукою у область обличчя, чим спричинив їй побої у вигляді забію м`яких тканин носу, лівої орбіти, садна нижньої губи, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Крім того, суд визнає неспроможними доводи сторони захисту з приводу неправильності досудового слідства, оскільки сторона захисту в судовому засіданні вважала, що потерпіла ОСОБА_5 , як посадова особа органу місцевого самоврядування, відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» була зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також керуватися у своїй діяльності Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування. На думку сторони захисту жодна норма КУпАП, жодна норма іншого закону України, жодна норма положення про відділ інспекції з питань контролю за паркуванням апарату виконавчого комітету Вознесенської міської рали, жодна норма посадової інструкції головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради, станом на 09 січня 2026 року не упвоважували потерпілу ОСОБА_5 вчиняти дії, щодо фотоз`йомки (відеозапису) в умовах воєнного часу.

Крім того, сторона захисту звертала увагу на те, що потерпіла ОСОБА_5 , котра, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, перебувала у форменому одязі із знаками розпізнавання, а саме в тактичній куртці з наявним шевроном на правій руці з написом: «відділ інспекції з питань контролю за паркуванням. Вознесенськ» та нагрудною камерою, а дана форма одягу, а також використання портативних відеореєстраторів, не було затверджено виконавчим комітетом Вознесенської міської рали Миколаївської області.

Посилання сторони захисту на дані обставини, не утворюють правових підстав, для визнання судом неправильності досудового розслідування, оскільки дані обставини не призвели до істотного порушення прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_7 .

Відповідно до посадової інструкції, яка погоджена начальником відділу інспекції з питань контролю за паркуванням апарату виконавчого комітету Вознесенської міської ради та затверджена міським головою Вознесенської міської ради від 08 травня 2023 року, головний спеціаліст - інспектор з паркування зобов`язаний: розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбаченні частинами першою, третьою і сьомою (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотоз`йомки (відеозапису) статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152 - 1 Кодексу про адміністративні правопорушення України; виносити постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотоз`йомки (відеозапису), які можуть виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. /а.к.п. 66 - 68/. Наявність в користуванні головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради - потерпілої ОСОБА_5 службового планшету моделі «Oukitel Pad RT8 (6+25 Gb) Black LTE, інвентарний номер №101480475, а також нагрудної боді - камери, передбачає використання нею, як головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради даних портативних відеореєстраторів, при виконанні своїх службових обов`язків.

В зв`язку з чим, суд визнає неспроможними доводи сторони захисту в судовому засіданні, про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 , в скоєнні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованому йому злочині за обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні, затвердженим 12 березня 2026 року прокурором Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4 /а.к.п. 1 - 5/ є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» /рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12/ ЄСПЛ визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Отже, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 85 - 87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_7 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 , суд кваліфікує за ч.2 ст.350 КК України, як умисне нанесення побоїв службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_7 в судовому засіданні не встановлено.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_7 в судовому засіданні не встановлено.

Підстави для задоволення цивільного позову /відмови у ньому, або залишення його без розгляду/.

Вирішуючи питання, що стосується цивільного позову, пред`явленого в порядку ст.ст. 127 - 129 КПК України потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 , про відшкодування компенсацію моральної шкоди потерпілій, суд виходить з наступних обставин та вважає за необхідне, з врахуванням вимог розумності, справедливості та майнового стану як обвинуваченого ОСОБА_7 , так і потерпілої ОСОБА_5 , задовольнити частково позовні вимоги потерпілої.

Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 , при визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілій, суд враховує характер моральних страждань потерпілої, а також підстави якими потерпілою обґрунтовувався розмір моральної шкоди, оцінений нею та повністю підтриманий в судовому засіданні в сумі 50000 /п`ятдесят тисяч/ гривень, суд враховує вимоги ст. ст. 23 та 1167 ЦК України.

У відповідності до ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визнається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої, або позбавлення її можливості їх реалізації, ступеню вини особи, яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При цьому суд виходить з природно - правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації , а крім того - у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини. Зокрема в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, котрі зіткнулися з проблемами, можуть зазнавати страждань і тривоги. Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Аналізуючи наведене, судом встановлено, що обставини, на які посилається потерпіла ОСОБА_5 , в обґрунтування позову, частково знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, котрі є логічними, послідовними, достовірними та достатніми для висновку про те, що потерпілій ОСОБА_5 , внаслідок умисних неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_7 завдана моральна шкода.

При цьому суд також враховує характер вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 відносно потерпілої ОСОБА_5 діяння, яке є умисним нетяжким злочином розділу ХV Особливої частини КК України та є кримінальним правопорушенням проти авторитету органу місцевого самоврядування, а також характер страждань потерпілої ОСОБА_5 , їх тривалість, настання негативних змін у житті потерпілої, викликаних знаходженням на амбулаторному лікуванні в закладі охорони здоров`я, під час вимушеної відпустки, оскільки нею були отриманні побої з боку обвинуваченого ОСОБА_7 , при виконанні службових обов`язків, та котрі є виробничою травмою, що є безумовним. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в результаті умисних кримінально карних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_11 зазнала моральних страждань, що потягло вимушені зміни у життєвих зв`язках потерпілої та у звичайному способі її життя, настання негативних змін в житті потерпілої, викликаних нанесенням їй побоїв обвинуваченим ОСОБА_7 в людному громадському місці, та носили для неї принизливий характер перед оточуючими громадянами, котрі в подальшому позначили негативні зміни в її житті, пов`язані з виникненням психолологічних проблем та психологічного дискомфорту, тимчасової відірваності від активного соціального життя, для подолання яких виникло нераціональне витрачання життєвого часу, витраченого на проведення лікувальних та правових заходів, обумовило необхідність залучання значних фізичних душевних та матеріальних ресурсів, і до теперішнього часу вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання, оскільки потерпіла ОСОБА_5 до теперішнього часу проходить корекційну психололгічну реабілітаційну програму. Оскільки даний моральний стан потерпілої ОСОБА_5 викликаний не тільки умисними діями обвинуваченого ОСОБА_7 , а також і діями інших порушників Правил дорожнього руху, котрі застосовували відносно потерпілої ОСОБА_5 фізичну силу, при виконанні нею службових обов`язків головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради, як службової особи органу місцевого самоврядування, що знайшло підтверження в судовому засіданні, суд вважає, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 , яка визначена нею в судовому засіданні в розмірі 50000 /п`ятдесят тисяч/ гривень не обґрунтованим, що дає правові підстави суду для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій та для часткового задоволення розміру позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди. Частково задоволений розмір позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 на переконання суду, відповідає обставинам справи та є адекватним нанесеній моральній шкоді. В контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди, судом звертається увага на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, з урахуванням прийнятих в країні соціальних стандартів, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди. Аналізуючи суть самого порушення прав потерпілої ОСОБА_5 , що сталося в умовах воєнного стану в України та було пов`язано з виконанням службових обов`язків головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради, тобто службової особи органу місцевого самоврядування, виходячи із справедливих та розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди,суд визначає розмір відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди в розмірі 40000 гривень, що є необхідним для компенсації немайнових втрат потерпілої ОСОБА_5 .

Мотиви призначення покарання, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд виходить з наступних обставин та враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином розділу ХV Особливої частини КК України та є кримінальним правопорушенням проти авторитету органу місцевого самоврядування.

Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_7 , його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, рівень культури та освіти, соціально - психологічні риси, при дослідженні яких з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними. Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він є військовозобов`язаним, має повну загальну середню освіту, є працевлатованим та працює водієм виїзної бригади екстреної медичної допомоги центрального відділення Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф /надалі КНП «МОЦЕМД та МК»/ Миколаївської обласної ради, має тривалий трудовий стаж водія - професіонала, сімейний стан - одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, реєстрації постійного місця проживання не має, оскільки за рішенням від 24 листопада 2021 року Веселинівського районного суду Миколаївської області /єдиний унікальний номер судової справи №472/576/21, провадження №2/472/295/2021/, він знятий з реєстраційного обліку за місцем його колишньої реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , він є внутрішньо переміщеною особою, формально задовільно характеризується за місцем проживання та позитивно характеризується за місцем роботи, не перебуває на диспансерних обліках лікарів психіатрів та наркологів комунальних медичних закладів Миколаївської області, не має непогашених судимостей відповідно до п.5 ст.89 КК України. /а.к.п. 81 - 96/.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України, його наслідки для потерпілої ОСОБА_5 , а також інші обставини кримінального провадження, при відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_7 , його ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити вид основного покарання в виді позбавлення волі, відповідно до мінімальної межі, визначеної санкцією ч.2 ст.350 КК України для даного виду покарання, який буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до ст.65 КК України.

До даного висновку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд виходить із змісту ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

З врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання, із застосуванням випробування, відповідно до ст. ст.75 - 78 КК України.

При цьому судом також враховується висновок досудової доповіді органу пробації, відповідно до якого, беручи до увагу інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_7 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально - виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, з покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.1 та ч.3 ст.76 КК України з додатковим обов`язком попросити публічно пробачення у потерпілої, без покладання обов`язку виконувати заходи пробаційної програми, оскільки обвинувачений працює, і мета виправлення обвинуваченого може бути досягнута через основні обмеження, без обтяження особи обвинуваченого ОСОБА_7 додатковими програмами виховного направлення. /а.к.п. 123 - 124/.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України. /а.к.п. 42, 51/.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_7 не застосовувався, підстави для обрання запобіжного заходу при ухваленні вироку відсутні.

Інші заходи забезпчення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 - 380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винним за пред`явленим йому обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України та призначити йому покарання за даною статтею в виді позбавлення волі строком на 03 /три/ роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 від призначеного основного покарання звільнити, встановивши йому строк випробування 01 /один/ рік, зобов`язавши обвинуваченого, у відповідності до вимог п.1 та п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Крім того, на підставі п.1 ч.3 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , звільненого від відбування основного покарання з випробуванням, додатковий обов`язок: попросити, протягом одного місяця після набрання вироком законної сили, пробачення у потерпілої ОСОБА_5 через засіб масової інформації, котрим є газета «Новини Вознесенська: день за днем», ідентифікатор медіа: R30 - 02920, адреса редакції: 56500, місто Вознесенськ, вулиця Соборності, 8, Е - mail: vozdzd@ukr.net.

Речовий доказ за кримінальним провадженням: електронний носій, яким є СD диск на відеофайлах якого зафіксовано інформацію з камери зовнішнього відеоспостереження, котра встановлена на будівлі «Обмінника валют», розташованої за адресою: місто Вознесенськ, вулиця Київська, 9А/3, та направлена на проїжджу частину вулиці Київська, в бік крамниці «Єва», про події, котрі відбувалися 09 січня 2026 року приблизно о 12:36 годині в місті Вознесенську Миколаївської області - зберігати при матеріалах кримінального провадження. /а.к.п. 42, 51/.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , задовольнити частково. /а.к.п. 21/.

Стягнути на користь потерпілої ОСОБА_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , з обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , - 40000 /сорок тисяч/ гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, пов`язаної із вчиненням кримінального правопорушення обвинуваченим.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не були подані. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1