Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №759/2089/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2089/26

пр. № 2-о/759/191/26

13 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

присяжних Яремус-Байсанової А.М., Козака М.Ф.,

при секретарі судового засідання Кульбовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.01.2026 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеною заявою, якою просить оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановити дату смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , як день його ймовірної загибелі під час виконання бойового завдання.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що з 20.03.2010 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу має двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначила, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , був учасником бойових дій.

15.03.2025 року ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання у ході штурмових дій в районі активних бойових дій у с. Костянтинопіль, Волноваського району Донецької області.

Зазначила, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2025 «Про зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 ».

За фактом зникнення ОСОБА_2 органом досудового розслідування було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080001046 від 19.03.2025 р.

Крім того, вказала, що згідно Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 02.04.2025 року, ОСОБА_2 перебуває в розшуку як безвісти зниклий за особливих обставин у зв`язку із збройною агресією проти України, дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 01.04.2025 року.

Зазначила, що оголошення ОСОБА_2 померлим є необхідним для: отримання свідоцтва про смерть, реалізації своїх спадкових справ та отримання соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством України, зокрема отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої сім`ям загиблих осіб.

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, якою заявлені вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляд справи провести за її відсутності.

В судове засідання Міністерство оборони України явку свого представника не забезпечило, про день, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, 09.04.2026 року направило до суду письмові пояснення, які просить врахувати під час прийняття рішення по справі.

В судове засідання Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, явку свого представника не забезпечило, направило до суду заяву, якою просить розгляд справи проводити без представника відділу та постановити рішення відповідно до вимог діючого законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20.03.2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, про що свідчить актовий запис № 235 від 20.03.2010 року Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Від даного шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 04.02.2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 бурав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 2694 від 30.03.2025 року «Про зникнення безвісти солдата», визнано що зникнення безвісті, навідника 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 відбулося 15.03.2025 року під час виконання бойового завдання.

Як вказує заявник, з моменту зникнення ОСОБА_2 будь-які достовірні відомості про його місцезнаходження відсутні.

За фактом зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 органом досудового розслідування Святошинським УП ГУНП у м. Києві було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080001046 від 19.03.2025 р.

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 02.04.2025 року сформованого Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 01.04.2025 року.

Вирішуючи заяву, суд застосовує наступні норми законодавства.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України).

Заявник для захисту своїх прав звернувся до суду про оголошення особи померлою.

Обраний заявником спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 28.02.2024 у справі № 506/358/22, від 13.03.2024 у справі №204/7924/23, де Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.

Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.

При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, тобто матеріально-правовий зв`язок, або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наведені заявником обставини та мету, з якою їй необхідно оголосити особу померлою, є підстави для висновку про наявність між заявником та особою, яку вона просить оголосити померлою, матеріально-правового зв`язку, а саме з метою реалізації права на здійснення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 органом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.47ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про оголошення фізичної особи померлою є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених у заяві заявником, вони об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Згідно з ч. 3 ст.46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

З огляду на вказане подана заява підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене, на підставі ст. 46 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 294, 305, 307, 308 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення особи померлою - задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , вважати - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. Пятничук

Присяжні: А.М. Яремус-Байсанова

М.Ф. Козак