Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №132/1051/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1051/26

Провадження № 2/132/981/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" квітня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

при секретарі Безулій К.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом Хмільницької районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі директора Лисак Юрія Анатолійовича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги мотивував тим, що Хмільницька районна державна лікарня ветеринарної медицини є власником автомобіля «ПУ RDS-ПС» («Renault Duster»), д.н.з. « НОМЕР_1 », 2024 року випуску, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

09 квітня 2025 року о 07 год. 50 хв., громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки (моделі) «ВМW 320», іноземний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », по вулиці І.Мазепи в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, та недотримавшись безпечної дистанції, і не вибравши безпечної швидкості руху, під час обгону транспортного засобу, який рухався попереду, не надав переваги в русі транспортному засобу марки (моделі) «Renault Duster», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, в ході якої транспортні засоби отримали пошкодження механічного характеру, чим ОСОБА_1 порушив п.п.12.1, 13.1, 13.4 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

29 травня 2025 року постановою Калинівського районного суду Вінницької області громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Діями відповідача позивачу було завдано майнову шкоду в розмірі 519 722,44 грн. Її розмір визначений відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно - товарознавчого дослідження від 12 листопада 2025 року. У зв`язку з викладеним просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмільницької районної державної лікарні ветеринарної медицини 519 722,40 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні подав до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Представник позивача - адвокат Довгалюк Л.І. в судовому засіданні подала до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні надав заяву відповідно до якої позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 Хмільницька районна державна лікарня ветеринарної медицини є власником автомобіля «ПУ RDS-ПС» («Renault Duster»), д.н.з. « НОМЕР_1 », 2024 року випуску.

09 квітня 2025 року о 07 год. 50 хв., громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки (моделі) «ВМW 320», іноземний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », по вулиці І.Мазепи в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, та недотримавшись безпечної дистанції, і не вибравши безпечної швидкості руху, під час обгону транспортного засобу, який рухався попереду, не надав переваги в русі транспортному засобу марки (моделі) «Renault Duster», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, в ході якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року в справі №132/1189/25 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

03 листопада 2025 року пошкоджений транспортний засіб «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , був оглянутий експертом, за участі ОСОБА_2 , на предмет пошкоджень.

У відповідності до висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №ЕД-19/102-25/23405-АВ від 12 листопада 2025 року слідує, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату оцінки, а саме 09.04.2025, могла становити 519 722,44 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу підповідача було скеровано відповідну досудову вимогу про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Однак, станом на день звернення до суду із даним позовом відповіді або фактичного реагування не надходило.

Крім того, транспортний засіб марки (моделі) «ВМW 320», іноземний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », яким керував ОСОБА_1 , не був об`єктом страхового забезпечення відповідальності власника наземного транспортного засобу, а тому на відповідача покладається обов`язок відшкодування повної суми збитків.

Зазначене підтверджується складенням відносно ОСОБА_1 постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ЕНА №4459945 від 09.04.2025 року.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди і обов`язок такого завдавача доводити відсутність своєї вини задля уникнення покладення на нього матеріальної відповідальності.

У відповідності до висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №ЕД-19/102-25/23405-АВ від 12 листопада 2025 року слідує, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату оцінки, а саме 09.04.2025, могла становити 519 722,44 грн.

Згаданий вище висновок є належним й допустимим доказом, який у ході розгляду справи ні у який спосіб не спростовано. Його виконано на замовлення позивача для надання до суду, його виконання дозволено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і він відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (з наступними змінами її редакції).

З огляду на викладене розмір матеріальної шкоди становить 519 722,44 грн, яка і з підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Зважаючи, що позов задоволений у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 7 795,84 грн.

Щодо витрат на проведення експертизи, то суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).

Частинами другою, третьоюстатті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою – сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: (1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; (2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; (3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; (4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22 листопада 2023 року в справі №712/4126/22.

З матеріалів справи слідує, що позивач оплатив вартість експертизи в розмірі 4 278,72 грн., висновок підготовлений для подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, вказаний висновок врахований судом при ухвалені рішення, а тому витрати є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 13, 82, 141, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Хмільницької районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі директора Лисак Юрія Анатолійовича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Хмільницької районної державної лікарні ветеринарної медицини 519 722 (п`ятсот дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 44 коп. у якості відшкодування завданої матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Хмільницької районної державної лікарні ветеринарної медицини 7 795,84 грн судового збору та 4 278,72 грн. у відшкодування витрат на проведення експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: