Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №607/22722/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/22722/24Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/817/93/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої Хома М.В.

суддів Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар Гичко К.С.

з участю представника ОСОБА_1 -

адвоката Білик Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М. у цивільній справі №607/22722/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, який обгрунтовано тим, що позивач як фізична особа-підприємець 26 січня 2023 року уклав з ОСОБА_3 договір №2601/1 про надання консультаційних послуг, а також додаткову угоду №1 до даного договору. Договором визначено оплату за надані послуги у загальній сумі, що еквівалентна 6 000 доларів США станом на час розрахунку. Сторони домовились, що сума, еквівалентна 500 доларів США, оплачується в момент укладення договору, решту 5500 доларів — протягом 2 тижнів з моменту підписання акту виконаних робіт. ОСОБА_3 в день укладення договору оплатила суму, еквіваленту 500 доларів США. Позивач надав консультаційні послуги у повному обсязі, про що свідчить підписаний 11.08.2023 року сторонами договору акт про виконання робіт. Отже, 26.08.2023 року ОСОБА_3 мала здійснити оплату в сумі, еквівалентній 5500 доларів США, однак не здійснила цієї оплати, станом на час звернення з позовом заборгованість не погашена.

26 січня 2023 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого поручителі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність разом з ОСОБА_3 за виконання останньою договору №2601/1 про надання консультаційних послуг.

Отже, заборгованість у вказаному розмірі підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів.

Крім цього, умовами договору №2601/1 про надання консультаційних послуг від 26 січня 2023 року передбачено, що у разі прострочення платежу клієнт сплачує консультанту пеню у розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. Сума пені становить 388 190, 55 грн.

Також позивач просить стягнути проценти відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України у розмірі 1 063, 54 грн та інфляційні втрати у сумі 5899, 87 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вказує, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, а висновки суду — помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, суд виходив з факту недоведеності надання послуг відповідачці та недоведеності позовних вимог. Однак, підписання відповідачкою ОСОБА_3 акту виконаних робіт, в якому зазначено, що ОСОБА_2 умови договору виконав у повному обсязі, а ОСОБА_3 отримала такі послуги в повному обсязі, свідчить про виконання позивачем своїх обов”язків. Крім цього, ОСОБА_3 отримала імміграційну візу, видану консульством США, тобто головна мета договору була досягнута.

Висновок суду про те, що позивач не надав доказів про те, що ОСОБА_3 отримала імміграційну візу США саме завдяки консультаційним послугам ОСОБА_5 , зроблений судом з порушенням засад рівності сторін та застосування судом до позивача надмірного, завідомо недосяжного стандарту доказування.

Підписання відповідачкою ОСОБА_3 акту виконаних робіт та отримання нею візи США є належними та достатніми доказами виконання позивачем обов”язків, покладених на нього умовами договору.

Відсутність дати складання акту виконаних робіт жодним чином не нівелює його чинність і позиція суду в цій частині є необгрунтованою.

Такий недолік в оформленні акту виконаних робіт не може бути підставою для висновку про відсутність у відповідача обов”язку зі сплати грошових коштів в якості оплати за отримані послуги.

У поновленні строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, поданого з пропуском визначеного судом ( 26.03.2026 року) судом відмовлено.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Представник ОСОБА_2 подав клопотання про слухання справи у відсутності ОСОБА_2 та його представника.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Л.С., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір є загальним, у ньому не визначено конкретного обсягу та найменування послуг, що мають бути надані відповідачу; предметом договору є не лише допомога в оформленні документів, а головною умовою сплати повної вартості договору є умова отримання Клієнтом візи консульством США. Позивачем не надано суду доказів, що відповідачем ОСОБА_3 отримано імміграційну візу до США саме завдячуючи наданим консультаційним послугам ФОП ОСОБА_2 .

Сам по собі акт виконаних робіт не підтверджує факт виконання позивачем в повному обсязі договору від 26 січня 2023 року, надання таких послуг ОСОБА_3 , в результаті яких остання отримала візу до США, а тому не може бути підставою для стягнення коштів. Акт свідчить лише про надання послуг, а не про отримання їх відповідачем та не підтверджує те, що саме в результаті отримання таких послуг відповідач отримала імміграційну візу до США. При цьому судом також враховано, що акт виконаних робіт не мітить дати його складення та підписання.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.

Обставини справи.

26 січня 2023 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Консультатом) та ОСОБА_3 (Клієнтом) було укладено Договір №2601/1 про надання консультаційних послуг.

Згідно умов п. 1.1 договору, реалізація договору спрямована на отримання Клієнтом імміграційної візи від Посольства США, шляхом виконання прав та обов`язків Консультанта, надання консультантом інформаційно-консультаційних послуг Клієнту, які визначені даним договором.

Консультант повідомляє Клієнту інформацію про імміграцію і імміграційні вимоги по імміграційній програмі щодо виїзду за кордон, умови імміграції за лотереєю диверсифікаційних імміграційних віз. Консультант повідомляє Клієнту вимоги Посольства щодо документів, необхідних для формування імміграційної справи в Посольства США. Початок надання консультацій 20 жовтня 2021 року (п. 2 договору).

Згідно умов п. 6.2, договору клієнт зобов`язується сплатити повну вартість Договору на суму 6000 доларів США у гривнях по курсу НБУ на момент сплати, поетапно на наступних умовах: 500 доларів США не пізніше двох тижнів після підписання даного договору; 5500 доларів США – не пізніше двох тижнів підписання акту виконаних робіт.

У разі несвоєчасної сплати коштів за надані послуги клієнт сплачує пеню у розмір 1% від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу (п. 6.3.1 договору).

В порядку вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони погодили розмір процентів річних 1 % від загальної суми боргу за кожен день прострочення (п. 6.3.2 договору).

26 січня 2023 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, згідно умов якої сторони погодили, що оплата другої та наступних частин платежу, визначених п. 6 Договору, здійснюється виключно після проходження співбесіди у Посольстві США, що підтверджується актом виконаних робіт. Часом завершення надання консультаційних послуг є момент підписання акту про виконання робіт (що є невід”ємною частиною договору) та отримання клієнтом імміграційної візи, кінцевий термін якої складає до 30.09.2023 року.

Цього ж дня, між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 взяли на себе зобов`язання відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов`язань, що виникли з договору №2601/1 від 26.01.2023 року.

09 травня 2023 року ОСОБА_3 отримала імміграційну візу у США, що підтверджується копією паспорту громадянина України ОСОБА_3 для виїзду за кордон та не заперечується відповідачами.

Як вбачається з Акту виконаних робіт, який підписаний ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , сторони погодили, що ФОП ОСОБА_2 умови договору виконав у повному обсязі, а ОСОБА_3 отримала такі послуги в повному обсязі на протязі 2021-2023 років.

Акт виконаних робіт дати його підписання не містить.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 суду пояснила, що дійсно 26 травня 2023 року її донька ОСОБА_3 підписала договір про надання консультаційних послуг, а вона договір поруки. ОСОБА_2 під час підписання договорів не було, він договори не підписував та вона його ніколи не бачила. ОСОБА_4 у вказаний дату та час договір поруки не підписував. ОСОБА_3 власними силами і за власні кошти повністю оформляла пакет документів, необхідних для відкриття візи, самостійно їздила у посольство США на співбесіду, проходила медкомісії, бронювала готель, оплачувала дорогу. У травні 2023 року донька самостійно отримала візу для виїзду у США.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

У даній справі відповідачі не заперечували укладення 26 січня 2023 року договору №2601/1 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також не заявляли вимог про визнання цього договору недійсним.

Про виконання позивачем умов договору у повному обсязі свідчить підписаний сторонами акт виконаних робіт, із змісту якого вбачається, що на виконання договору від 26 січня 2023 року про надання консультаційних послуг консультант ФОП ОСОБА_2 надав консультаційні послуги клієнту ОСОБА_3 , а клієнт отримав такі послуги в повному обсязі протягом 2021-2023 років. Консультації пов”язані з отриманням легальної іміграції у США та в акті наведено декілька розділів, що містять більш детальну інформацію про зміст наданих послуг.

Імміграційну візу США ОСОБА_3 отримала 9 травня 2023 року, що встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами.

Отже, оскільки ОСОБА_3 отримала у повному обсязі надані їй позивачем консультаційні послуги згідно умов укладеного договору, що вона підтвердила, підписавши акт виконаних робіт, а тому ОСОБА_3 зобов”язана оплатити надані їй послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Та обставина, що акт виконаних робіт не містить дати його підписання, не спростовує викладених у ньому відомостей про надання позивачем та отримання відповідачем ОСОБА_3 послуг у повному обсязі. В акті виконаних робіт зазначено про те, що цей акт складається на підтвердження виконання договору від 26 січня 2023 року про надання консультаційних послуг та деталізує зміст наданих відповідачці ОСОБА_3 консультаційних послуг.

А тому зазначений акт про виконання робіт є належним доказом виконання позивачем в повному обсязі його обов”язків згідно укладеного 26 січня 2023 року між ним та ОСОБА_3 договору про надання консультаційних послуг.

Висновок суду першої інстанції про те, що акт свідчить лише про надання послуг, а не про отримання їх відповідачем, є суперечливим та взаємовиключним.

Встановивши, що ОСОБА_2 надав послуги, суд не конкретизує та не зазначає, які докази свідчать про те, що ОСОБА_3 такі послуги не отримала, в той час як підписання нею акту виконаних робіт підтверджує отримання консультаційних послуг в повному обсязі.

Висновок суду про те, що акт виконаних робіт не підтверджує те, що саме в результаті отримання таких послуг відповідач отримала імміграційну візу до США, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Так, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що ФОП ОСОБА_2 та посольство США в Україні не є пов`язаними особами, не перебувають в жодних договірних відносинах, і видача віз посольством США в Україні є виключною компетенцією органів держвлади Сполучених Штатів Америки, і не залежить від будь яких зобов`язальних відносин заявників з національними суб`єктами підприємницької діяльності.

Разом з тим, укладений між сторонами договір про надання консультаційних послуг не містить умов, які свідчать про те, що ФОП ОСОБА_2 брав на себе обов”язок видати ОСОБА_3 імміграційну візу США чи гарантував будь яким чином їй отримання такої візи.

Предметом договору є виключно надання консультаційних послуг, обсяг яких сторонами погоджений, зокрема, консультант повідомляє вимоги посольства США щодо документів, необхідних для формування імміграційної справи в Посольстві США. Реалізація договору спрямована на сприяння в отриманні клієнтом ОСОБА_3 імміграційної візи до США шляхом надання консультантом інформаційно-консультаційних послуг.

Більш детальний перелік наданих позивачем та отриманих відповідачкою ОСОБА_3 консультаційних послуг викладений в акті про виконання робіт.

ОСОБА_3 виявила бажання отримати послуги, які надає ФОП ОСОБА_2 , сторони на власний розсуд погодили умови договору, ОСОБА_3 зобов”язалася оплатити за надані послуги суму коштів, передбачену договором, а також, підписавши акт про виконання робіт, підтвердила отримання нею у повному обсязі наданих позивачем послуг.

Договором не визначено умову про те, що у разі отримання ОСОБА_3 імміграційної візи США сторони повинні в акті виконаних робіт вказати про те, що віза отримана саме в результаті наданих позивачем консультаційних послуг.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач належними доказами довів виконання ним у повному обсязі обов”язків, покладених на нього договором №2601/1 від 26 січня 2023 року, а тому ОСОБА_3 зобов”язана оплатити надані їй послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, а саме 500 доларів США у гривневому еквіваленті на момент сплати, що станом на 8 квітня 2026 року складає 239 220 грн. (43, 4946 грн за 1 долар США згідно курсу НБУ).

Крім цього, згідно п.6.3.1 договору №2601/1 від 26 січня 2023 року сторони погодили, що за несвоєчасну оплату за надані консультаційні послуги клієнт сплачує консультанту штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи, що оплату за надання консультаційних послуг ОСОБА_3 повинна була сплатити не пізніше 2 тижнів з моменту підписання акту виконаних робіт, позивач на підставі вказаного пункту нарахував 388 190, 55 грн пені.

Колегія суддів вважає, що в частині стягнення пені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Так, оскільки акт виконаних робіт не містить дати його підписання сторонами, тому відсутня можливість встановити дату, що є початком відліку прострочення оплати за надані послуги.

Разом з тим, оскільки станом на дату пред”явлення цього позову відповідачка не оплатила позивачу обумовлену договором оплату за надані послуги у сумі 5500 доларів США, акт про виконання робіт за клопотанням позивача був долучений судом до матеріалів справи 10.06.2025 року, тому колегія суддів вважає, що достовірно з 11.06.2025 року позивач має право на стягнення пені відповідно до п.6.3.1 договору.

Однак, враховуючи, що розмір пені значно перевищує розмір основної заборгованості за договором, суд відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України вважає за необхідне зменшити розмір пені до 5 000 грн.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та 6.3.2 договору №2601/1 від 26 січня 2023 року до стягнення підлягають відсотки у розмірі 1 063, 54 грн.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат згідно ч.2 ст. 625 ЦК України до задоволення не підлягають, оскільки сума заборгованості за домовленістю сторін договору визначена в еквіваленті до іноземної валюти, що виключає інфляційні втрати та можливість стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції.

Отже, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем за договором №2601/1 від 26 січня 2023 року складає 245 283 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи, що згідно договору поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобов”язалися нести солідарну з ОСОБА_3 відповідальність за виконання нею із ОСОБА_2 договору №2601/1 від 26 січня 2023 року, вказана сума підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

При цьому покази свідка ОСОБА_1 в суді першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не підписував договір поруки, колегія суддів оцінює критично, так як останній був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, однак в судові засідання не з”являвся та не надав суду жодних заперечень щодо позовних вимог, не надавав жодних доказів на спростовання його підпису у договорі поруки.

З врахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 137, п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та пов”язані з наданням правничої допомоги слід розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні з позовом ОСОБА_2 сплатив 6 568, 50 грн судового збору та 8944, 50 грн судового збору за подання апеляційної скарги, що разом складає суму 15 513 грн, що підтверджується наявними у справі квитанціями.

Крім цього, у суді першої інстанції позивач поніс витрати, пов”язані з наданням йому правничої допомоги у сумі 10 000 грн, що підтверджується укладеним з адвокатським об”єднанням “Гарант” Договором №06 від 01.03.2024 року про надання правничої допомоги, розрахунком правничої допомоги з наведеним детальним описом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, квитанцією№04 від 06.03.2024 року про сплату ОСОБА_2 10000 грн на рахунок адвокатського об”єднання “Гарант”, та просив стягнути на його користь понесені витрати на правничу допомогу.

Доказів про надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції та її розмір, заяви про стягнення таких витрат ОСОБА_2 не заявлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені апеляційним судом на 41%, отже, в користь позивача підлягає стягненню 41% понесених ним судових витрат.

Отже, на користь ОСОБА_2 слід стягнути 6360 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги (41% від суми 15513 грн), а також та 4100 грн витрат на правничу допомогу (41% від суми 10000 грн), що разом складає 10 460 грн, які слід стягнути в рівних частках, по 3 487 грн з кожного з відповідачів.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 — задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року — скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) заборгованість за договором про надання послуг №2601/1 від 26 січня 2023 року у сумі 245 283 грн.

В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) по 3 487 грн судових витрат з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.