Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №676/1017/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/1017/26

Номер провадження 2/676/2318/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажура Владислав Юрійович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Ліпковський О.В. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажура В.Ю., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Клименко Р.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що у жовтні 2025 р. позивачка дізналась що 01.06.2020 р. постановою приватного виконавця Клименка Р.В. відкрито виконавче провадження №62207610 щодо виконання виконавчого напису №804 від 28.02.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Мажугою В.Ю. щодо стягнення коштів в сумі 19 707,50 грн.. Сума заборгованості складає 19 207,50 грн. в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 7500,00 грн., прострочена заборгованість за комісією – 487,50 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 7507,50 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями – 3712,50 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.. 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто 500,00 грн. Стягувачем по виконавчому напису значиться ТОВ «ФК «Сіті Фінанс». Позивачка вказує , що ніяких договорів з ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» вона не укладала та немає перед товариством ніяких фінансових зобов`язань. Ознайомившись з постановою про відкриття виконавчого провадження 01.06.2020 р. та матеріалами виконавчого провадження позивачка вважає, що виконавчий напис №804 від 28.02.2020 р. вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і як наслідок неправомірне виконавче провадження. При вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Мажугою В.Ю. порушено вимоги ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», а саме: кредитний договір № 7944163 від 12.11.2018 р. не був нотаріально посвідченим, а тому виключається можливість вчинення за таким договором виконавчого напису нотаріуса; нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, визначеного умовами Кредитного договору; відсутність підтвердження безспірності заборгованості. Не дотримання нотаріусом вимог чинного законодавства є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до задоволення. Представник позивача просить суд винести рішення яким: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 804 від 28.02.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» грошових коштів, стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судовими повістками через систему «Електронний суд». 06.04.2026 р. представник відповідача подав до суду заяву про часткове визнання позову в якій вказав, що вони не заперечують проти визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вимога про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою, відсутні документи які є обов`язковими для підтвердження відповідних витрат, тому просять суд відмовити у позовних вимогах про стягнення 10000,00 грн. витрат.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялися судовими повістками через систему «Електронний суд», причини неявки суду не повідомили, письмові пояснення по справі суду не подали. Суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі.

Ухвалою суду від 17.02.2026 р. було відкрито провадження у справі та призначено праву до розгляду.

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.05.2019 р. між ТОВ «Бі ЕЛ Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено в простій письмовій формі кредитний договір №МФ-2911900001018.

28.02.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. було видано виконавчий напис нотаріуса № 804 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Сіті Фінанс» яка є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Бі ЕЛ Джи Мікрофінанс» на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами №Ф23-07/19 від 23.07.2019 р., заборгованості за Кредитним договором МФ-2911900001018 від 12.05.2019 року, стягнення проводиться за період з 23.07.2019 року по 02.12.2019 року, загальна сума, що підлягає стягненню 19 707,50 грн.

01.06.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. було відкрито виконавче провадження № 62207610 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 804 від 28.02.2020 р.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року № 282/20595) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.2 глави 16 цього Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Отже, за змістом наведених норм права нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи належно оформлені такі документи та чи підтверджують вони безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Спірний виконавчий напис №804 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажуга В.Ю. 28.02.2020 р. на підставі пункту 2 Переліку № 1172.

26.11.2014 р. Кабінет Міністрів України видав Постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Вказаною постановою доповнено пункт п. 2 Переліку № 1172 новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року у адміністративній справі № 826/20084/14, що залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, зокрема, доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:

"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

Отже, доповнений оскаржуваною постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати односторонній розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов`язку доведення безспірності спору, його суми та факту прострочення, що фактично нівелює вимогу законодавства щодо необхідності підтвердження наявності та безспірності заборгованості, набуття чинності кредитним договором.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу заява позичальника про відкриття банківського поточного (карткового ) рахунку не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.ї

Як убачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.02.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, та Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажуга В.Ю. 28.02.2020 р., стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.

Укладений між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та позивачем в простій письмовій формі кредитний договір, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № МФ-2911900001018, для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, кредитні кошти позичальнику були надані на строк 7 днів до 19.05.2019 р. включно, вимога про стягнення відсотків за позикою викладена у виконавчому напису заявлена поза межами строку позики, а відтак нарахування заборгованості за відсотками по ньому за період після 19.05.2019 р., в т.ч. з 23.073.2019 р. по 02.12.2019 р. є незаконними, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 зазначеної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч.4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником позивача адвокатом Ліпковським О.В. в обґрунтування вимог про стягнення витрат на правову допомогу надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 23.01.2026 р., копію квитанції до прибуткового касового ордера №23/01/2 від 23.01.2026 року на суму 10 000,00 грн., копію ордеру №ВХ №1118518, копію свідоцтва про прово на заняття адвокатською діяльністю.

Представник відповідача в заяві про часткове визнання позову вказав на необгрунтованість вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначені суми витрат на правову допомогу які підлягають до стягнення суд враховує, письмові запереченння представника відповідача у заяві про часткове визнання позову, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку до зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2,12, 13, 76, 81, 141, 142, 246, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказомМіністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, суд –

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 804, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. від 28.02.2020 року, про стягнення коштів в розмірі 19707,50 грн. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС".

Стягнути з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 39508708; місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 37, 41, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ): витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., та судовий збір в сумі 665,60 грн.

Повернути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 665,60 грн. сплачений нею 10.02.2026 р. згідно платіжної інструкції № 526140919.1 в КБ «Приватбанк».

На рішення учасниками судового розгляду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.04.2026 року.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.