Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №607/23066/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2026 Справа №607/23066/25 Провадження №2/607/4663/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача - адвоката Заплітної І.А., представника відповідача - адвоката Остапчук В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час його навчання.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він являється сином відповідача ОСОБА_2

04.07.2025 йому виповнилося 18 років, а тому стягнення аліментів на його утримання, які були присудженні рішення суду від 30.11.2023, припинилося.

Водночас, він продовжує навчання, а саме вступив до Тернопільського центру професійно-технічної освіти ДНЗ «Тернопільський ЦПТО» на денну, державну форму. За місцем навчання в першому семестрі позивачу виплачується стипендія у розмірі 1250 грн. 00 коп. Однак, не зважаючи на те, що саме навчання безкоштовне, наявна ціла низка супутніх витрат, пов`язаних із організацією та забезпеченням навчального процесу, повсякденною життєдіяльністю, що не покриваються стипендією. Зокрема, потрібно доїжджати до місця навчання, купувати одяг, підручники, канцелярське приладдя, продукти харчування, оплачувати послуги телефонного та інтернет зв`язку, купувати ліки у разі хвороби, організовувати елементарне дозвілля, і.т.ін. Також, необхідні кишенькові гроші для того, щоб відчувати себе повноцінною людиною серед однолітків.

Порівняно з періодом, протягом якого на його утримання сплачувалися аліменти до досягнення ним вісімнадцяти років, витрати на його утримання не зменшилися, а навпаки зросли, що пов`язано з тим, що останній, в силу дорослішого віку потребує більшої кількості продуктів харчування, змінного одягу, кишенькових грошей, а також і у зв`язку з тим, що на даний час зросли ціни на продукти першої необхідності, одяг, а також інші товари та послуги.

Позивач вказав, що витрат на його утримання не зменшились, а збільшились, в той час, як матір позивача не в змозі самостійно забезпечувати позивача, а тому останній потребує фінансової підтримки батька.

Сума коштів, яка необхідна позивачу для проживання в місяць складає 12 575 грн. З даної суми позивач спроможний забезпечити свої витрати лише на суму стипендії, а саме 1250 грн. 00 коп., яку отримує під час навчання в першому семестрі.

Зважаючи на те, що позивач проживає з матір`ю, основний тягар зазначених витрат лежить на матері, однак вона не спроможна самостійно забезпечити таку суму витрат. Матір позивача неофіційно працевлаштована продавцем, а розмір її доходу становить приблизно 8000-10000 грн. щомісячно. Крім цього, матір у вільний від основної роботи час займається підробітком та отримує додатковий дохід, якого недостатньо, так як частина коштів витрачаються нею на утримання молодшого брата позивача, та її утримання.

Отже, позивач вказав, що потребує фінансової допомоги батька і половину із того, що необхідно для його забезпечення в місяць слід стягувати з батька, з огляду на рівність прав та обов`язків кожного із батьків щодо дитини, а тому просить стягнути із відповідача на його користь аліменти на час навчання в розмірі 6000 грн. щомісячно.

04.12.2025 Судом зареєстрований відзив на позовну заяву поданий представником відповідача, згідно якого відповідач не погоджується із викладеними в позові обставинами, а також доводами Позивача через їх недостовірність, необґрунтованість та безпідставність, а тому вважає, що вимоги про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення виходячи із наступного.

В позовній заяві Позивач зазначає, що 04.07.2025 йому виповнилось вісімнадцять років, а тому стягнення аліментів на його утримання припинилось і його утримання здійснює тільки матір. Дана обставина не відповідає дійсності, оскільки після досягнення Позивачем повноліття батько продовжує надавати позивачу посильну допомогу.

Окрім сплати аліментів, як за виконавчим листом, так і в добровільному порядку, Відповідач в період з 1 січня 2025 року по 8 листопада 2025 року здійснював грошові перекази позивачу на обіди, а також на особисті потреби, на загальну суму 15 046 грн. Вищевказане підтверджується роздруківкою «Виписка по картці від 09.11.2025 р. Рух коштів по категорії: Переказ на картку по операціях Ростик. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідач ніколи не ухилявся і не ухиляється від утримання своїх дітей. Навпаки, він завжди активно та добросовісно виконував свої батьківські обов`язки, забезпечуючи потреби дітей як до досягнення ними повноліття, так і надалі, зокрема старшого сина. Відповідач завжди реагував на запити сина щодо надання йому фінансової допомоги.

Окрім того, Позивачем долучено ряд квитанцій, які підтверджують витрати на лікування. Однак, ці документи вже були надані в іншому судовому провадженні, номер справи 607/12405/24, що стосувалося стягнення додаткових витрат у цивільній справі. Тому, подані чеки дублюють ті ж самі витрати за той самий період і не можуть бути враховані судом у даній справі. Крім того, існує недовіра до зазначених чеків, оскільки немає чітких підтверджень того, що саме позивач, або його мати, несли ці витрати. Також, не всі препарати відповідають діагнозам, зазначеним у медичній документації, що викликає сумніви щодо обґрунтованості цих витрат.

Звертає увагу на те, що Позивач зареєстрований за місцем проживання батька, у житлі, що належить його дідусю по батьківській лінії. Батько не заперечує проти проживання Позивача за місцем його реєстрації. Така можливість дозволяє суттєво мінімізувати витрати на комунальні послуги, які наразі несуть його мати та дідусь по материнській лінії у житлі, де позивач фактично проживає.

Крім того, позивач досяг 18-річного віку та навчається на очній формі навчання, що не позбавляє його можливості працювати у позаурочний час і самостійно забезпечувати себе. Відповідачу достовірно відомо зі слів самого Позивача, що він, у вільний від навчання час, на постійній основі працює (працевлаштування неофіційне). Відповідач вважає, що сам позивач в судовому засіданні не буде заперечувати цей факт, оскільки неодноразово, на прохання Позивача, забирав його ввечері після роботи і підвозив додому.

У своїй позовній заяві Позивач зазначає, що він проживає разом із матір`ю та що основний тягар витрат, які він наводить у позові, начебто покладається саме на неї і вона неспроможна самостійно забезпечувати такий обсяг витрат, оскільки працює неофіційно та отримує заробітну плату в межах 8-10 тис. гривень щомісяця. З вищевикладеного у Відповідача виникають аргументовані сумніви щодо забезпечення рівності прав та обов`язків батьків, а саме брати участь у матеріальних витратах на дітей в рівних частинах з огляду на наступне.

В середньому, відповідач сплачує кошти на користь двох дітей в розмірі 10 тис. грн. в місяць (з урахуванням аліментів і додаткових виплат на дитячі карти), що на 56 % більше двох прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку. Відповідно і мати Позивача зобов`язана витрачати не меншу суму.

Відповідач несе ряд витрат, а саме сплачує аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.11.2023 року у справі №607/20765/23 у розмірі 3500 грн. Також, Відповідачем за вказаний період з 1 січня 2025 року по 8 листопада 2025 року сплачено на особисту карту неповнолітнього сина ОСОБА_3 для забезпечення додаткових витрат і особистих потреб сина, суму в розмірі 6208 грн.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, просить врахувати відсутність у Відповідача будь-якого майна, що може впливати на його реальні фінансові можливості.

Підсумовуючи, відповідач вказав, що несе значні щомісячні витрати, оскільки він забезпечує не лише себе, а й утримує двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3 та повнолітнього сина ОСОБА_1 . Крім того, він опікується своїми батьками похилого віку, сплачує комунальні платежі, несе витрати на користування автомобілем, а також покриває власні поточні потреби, витрати на лікування своїх батьків. Будь-яким нерухомим майном не володіє. Таким чином, фінансове навантаження на відповідача є значним і системним.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що головним критерієм оцінки є не лише доходи позивача, але і його реальні можливості сплати аліментів із урахуванням інших витрат і фінансових зобов`язань. Зокрема, за рішенням суду батько сплачував аліменти в розмірі 3,5 тис. гривень до досягнення сином повноліття. На даний час батько надає більшу допомогу, ніж це було у формі аліментів. Тому, він визнає позов частково, в розмірі 4 тис. гривень, що є реальною та посильною сумою для нього на даний момент. При цьому ця сума значно більша, ніж та, яка сплачувалася раніше, що свідчить про врахування зростаючих потреб сина.

10.12.2025 судом зареєстрована відповідь на відзив на позовну заяву, подана представником позивача, в якій остання не погоджується із мотивами відзиву, зокрема, щодо добровільної сплати відповідачем аліментів, на підтвердження чого останнім додано дублікати чеків, оскільки така сплата не є добровільною, а переважно є наслідком випрошування таких коштів матір`ю позивача у відповідача, що супроводжується суперечками між ними. Окрім цього, між позивачем, його матір`ю та відповідачем не укладено жодних договорів щодо участі відповідача в утриманні позивача, у зв`язку з чим відсутня будь-яка впевненість в тому, що кошти будуть сплачуватися відповідачем і надалі.

Просить врахувати, що протягом липня 2025 року, коли стягнення аліментів на позивача припинилося, відповідач припинив сплачувати аліменти. Матір позивача зверталася до відповідача з метою добровільно врегулювати спосіб та погодити розмір аліментів, так як позивач потребував утримання, однак відповідач не погодився.

Твердження про те, що надані чеки повторюють витрати, заявлені в справі № 607/12405/24 не спростовує факту реального понесення витрат на лікування позивача. Окрім того, судом було відмовлено у стягненні додаткових витрат в справі № 607/12405/24, в тому числі вказаних і в чеках на купівлю ліків, тому такі чеки не є продубльованими, а подані для підтвердження систематичності витрат на лікування позивача.

Доводи Відповідача щодо порушення принципу рівності прав та обов`язків батьків, передбаченого статтею 141 Сімейного кодексу України, є необґрунтованими, формальними та такими, що не відповідають реальним обставинам справи, оскільки рівність участі батьків в утриманні дітей не означає виключно арифметично рівні грошові витрати. Закон не зводить обов`язки батьків лише до фінансових платежів. Участь у вихованні та забезпеченні дитини може здійснюватися як у грошовій, так і у натуральній (побутовій, фізичній, часовій) формах.

Позивач вказав, що мати здійснює повсякденне фактичне утримання позивача, який з нею проживає, а саме: постійно готує їжу; пере, сушить і прасує одяг; прибирає житло; забезпечує побут, догляд, контроль за навчанням; супроводжує до лікувальних установ; організовує режим дня, лікування, відпочинок.

Окрім того, здобуття відповідачем освіти у вищому навчальному закладі є його власним особистим вибором, а не об`єктивною життєвою необхідністю, яка б унеможливлювала належне виконання батьківського обов`язку щодо утримання дітей. Законодавство не покладає на дітей обов`язку утримувати батьків, які навчаються, так само як і не звільняє батьків від обов`язку утримувати своїх дітей у зв`язку з проходженням навчання.

15.12.2025 представником відповідача подано суду письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких представник зазначає, що твердження позивача про те, що сплата аліментів батьком не є суто добровільною, а фактично є результатом наполегливих прохань з боку матері Позивача, що супроводжується конфліктами між ними, є безпідставним, оскільки не було жодного періоду, коли відповідач не виконував свої зобов`язання щодо виплати аліментів. Переживання матері Позивача про можливість невиплати є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам, оскільки навіть після припинення виконавчого провадження щодо старшого сина, батько продовжував добровільно сплачувати аліменти. Це свідчить про його волевиявлення, без жодних примусових дій. Окрім того, мати позивача не є стороною по справі, тому її інтереси не потребують захисту в даній цивільній справі.

Відповідач визнає, що в липні 2025 року мати позивача повідомила його про намір сина продовжити навчання. Однак, під час особистої розмови син уточнив, що це була переважно ініціатива матері, і він сам не планував навчатися, оскільки вже працює. Тому, на момент липня 2025 року ці плани не створювали юридичних зобов`язань щодо сплати аліментів. Водночас, у серпні 2025 року відповідач продовжив виплачувати аліменти добровільно. Зауважив, що досягнення позивачем вісімнадцятирічного віку і не продовження ним навчання фактично, обов`язок сплати аліментів припиняється і батько діяв понад свої зобов`язання.

Відповідач звертає увагу Суду, що позивач маніпулює своїм станом здоров`я і вкотре долучає до справи довідку, яка вже розглядалась в іншій справі № 607/12405/24, за якою рішення апеляційного суду було на користь Відповідача. Відповідач звертає увагу, що в долученій довідці переховані всі хвороби дітей від 2008 року, тобто включений той період часу, коли Відповідач проживав однією сім`єю з матір`ю Позивача та вони разом виховували дітей, відповідно Відповідач, як батько, забезпечував всім необхідним дітей, оскільки мама не працювала.

Тож, вказав відповідач, при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги обов`язок обох батьків щодо утримання дитини, враховуючи відсутність будь-якого майна у Відповідача, мінливий дохід, те, що на його утриманні також перебуває неповнолітня дитина, і інші обставини, які мають істотне значення для справи, просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме у розмірі 4 000 грн, оскільки це сума, яку Відповідач гарантовано зможе сплачувати в якості аліментів на старшого сина, що продовжує навчання.

Ухвалою судді від 17.11.2025 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Заплітна І.А. позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Остапчук В.І. позовні вимоги визнала частково, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2016 у справі №607/1812/16-ц, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , розірвано.

У даному шлюбі в них народився ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 13.07.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.11.2023 у справі №607/20765/23 ухвалено стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500 гривень на кожну дитину, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно.

Відповідно до довідки №402 від 18.08.2025 виданої директором ДНЗ «Тернопільський ЦПТО» Державний навчальний заклад «Тернопільський центр професійно-технічної освіти», ОСОБА_1 зарахований в державний навчальний заклад «Тернопільський центр професійно-технічної освіти» (ІІІ рівень атестації) група ПМ-1 (денна форма навчання), з професії «Прикладна механіка», курс 1, Термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2027. Державна форма навчання.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка доводиться матір`ю позивача пояснила, що її син ОСОБА_3 навчається в коледжі на 4 курсі. Вона несе витрати по забезпеченню його життя, зокрема на придбання одягу, взуття, харчування, навчання. Свідок пояснила, що їй не вистачає коштів для забезпечення сина. Відповідач, який є батьком, з 4 липня 2025 році офіційно припинив виплачувати аліменти, які сплачувались за виконавчим листом за рішенням суду, оскільки сину виповнилося 18 років. Через 2 місяці, в кінці серпня 2025 роеку, відповідач добровільно почав продовжувати надавати кошти, які переказував на банківську картку. В середньому, відповідач добровільно переказував на банківську картку 4000 грн. кожного місяця, однак цих коштів не вистачає у зв`язку із підвищення цін на усі товари та послуги. Свідок вказала, що син займається спортом і йому потрібне збалансоване харчування, потрібні кошти для придбання канцелярських товарів необхідних для навчання. Крім цього, потрібні кошти для придбання одягу, взуття, на придбання підручників для навчання. Також, кошти потрібні на проїзд, лікування, відвідування лікарів. Свідок пояснила, що повне забезпечення та відповідальність за дітей лежить на ній, в зв`язку із чим вона вимушено працює на декількох роботах, а також вимушено бере кредитні кошти у фінансових установах.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Відповідно до вимог ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки/сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів повнолітніх дочки/сина, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Згідно зі статтею 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу вимог чинного законодавства вбачається, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Статтею 201 Сімейного кодексу України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, продовжує навчання на денній формі навчання, у зв`язку з чим не може працювати та утримувати себе, а тому потребує матеріальної допомоги.

Водночас відповідач визнає позов частково та не заперечує, щодо сплати аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 4000 гривень.

При визначені наявності підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, судом враховуються матеріальні можливості платника аліментів, те, що він сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3500 гривень, згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.11.2023.

Разом з тим, на думку суду, позивач не надав належних і допустимих доказів для обґрунтування заявленого ним до стягнення розміру аліментів на його утримання у розмірі 6000 гривень, щомісячно та необхідність стягнення аліментів саме у такому розмірі.

Суд також зауважує, що як батько так і мати повнолітньої дитини, мають рівний обов`язок в утриманні їх спільної дитини, з урахуванням того, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 3500 гривень, щомісячно.

Згідно довідки №90 від 30.03.2026 наданої АТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 працює в АТ «Універсал Банк» з 11 березня 2026 року на посаді фахівця Відділу супроводження банківських систем та термінальної мережі Управління супроводження банківських систем та загальних послуг, з податковим окладом в розмірі 23377,00 грн.

Тож, беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, враховуючи матеріальний стан позивача та відповідача, сплату аліментів на іншу неповнолітню дитини, розмір заробітної плати яку отримує відповідач, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4500 гривень, щомісячно, до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 23 річного віку.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 слід стягнути в користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 4500 (Чотири тисячі п`ятсот) гривень, щомісяця, починаючи стягувати з 04.11.2025 та на час його навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 968 гривень 96 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич