Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №465/9407/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/9407/25

2/465/1303/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

24.04.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, електронна адреса: FincomEICE@gmail.com, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

20 жовтня 2025 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 00-9646380 від 02.03.2024 в розмірі 45 307,35 грн, що складається із:

5 775,00 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту;

39 532,35 грн - простроченої заборгованості за процентами.

Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат, серед яких 7 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Позовна заява мотивована укладенням відповідачем із первинним кредитором указаного кредитного договору та отримання відповідних кредитних коштів у сумі 5500,00 грн на вказану відповідачем банківську картку, із встановленням строків їх повернення та сплати відсотків за користування такими коштами. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.10.2025, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 78-81).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.10.2025 також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «Приват банк» документи, які становлять банківську таємницю.

Витребувані документи надійшли на адресу суду 12.12.2025 (вх. № 39513/25) (а.с. 92-95).

Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судові засідання у справі призначалися неодноразово.

У чергове судове засідання, призначене на 24.04.2026, сторони не з`явились.

Судові засідання, призначені на 27.11.2025, 15.12.2025 відкладено за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, зважаючи на відсутність поштових марок (а.с. 87-88).

У прохальній частині позову, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, представник позивача просив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 5).

Відповідач про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими на його зареєстроване місце проживання (штрихкодові ідентифікатори ПАТ «Укрпошта» R067056111651, R067101495270, R067139743935). Однак, такі повернулися на адресу суду без вручення, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 86, 101-102, 110-111, 119-120).

Між тим, неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Крім цього, відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193/12 («Svitlana Vasylivna Sydorenko against Ukraine», https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-208971%22]}), хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Для належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber», які йому доставлено 11.12.2025, 13.02.2026, 03.04.2026 (а.с. 99, 109, 116-117).

Крім цього, відповідні повідомлення про час і місце судових засідань доставлені відповідачу 13.02.2026, 03.04.2026 до електронної скриньки, вказаної позивачем (а.с. 108 зворот, 118).

Відтак, судом виконано покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд та створено всі можливості для належної реалізації відповідачем своїх процесуальних прав і обов`язків. Однак, він такими не скористався, відзиву на позовну заяву не подав та допустив повторну неявку, при цьому заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

2 березня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9646380 у виді електронного документа, за допомогою веб-сайту: https://treba.credit, створеного згідно із вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію» (надалі - Договір) (а.с. 26-30).

Згідно з п. 1.1. кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 5500,00 грн. Тип Кредиту - кредитна лінія (п.1.2. Договору) (а.с. 26 зворот).

Пунктом 1.3. Договору встановлено строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю (дата повернення кредиту) - 25.02.2025 (а.с. 26 зворот).

Згідно з п.1.3.1 Договору, позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на «17» березня 2024р., та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії. Дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів зазначаються в графіку платежів, який міститься в пункті 7.20 цього Договору. У разі, якщо Позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за Періодичної дати оплати процентів, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за Договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього Договору. У разі, якщо Позичальник виконає у повному обсязі свої зобов`язання за Договором по сплаті нарахованих процентів на Періодичну дату оплати процентів та поверне повністю Суми кредиту не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати оплати процентів, то вважатиметься, що Позичальник повністю достроково погасив кредит.

Згідно з п. 1.4 Договору тип процентної ставки - фіксована:

Стандартна процента ставка складає 2,47 % від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки) (п.1.4.1. Договору) (а.с. 26 зворот).

Знижена процентна ставка становить 0,25% від Суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (дати видачі кредиту) протягом Строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (п.1.4.2. Договору) (а.с. 26 зворот).

Відповідно до п.1.4.4. Договору, у разі невиконання позичальником умови Програми лояльності щодо отримання знижки, тобто несплати позичальником нарахованих процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. цього Договору, за зниженою процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за Стандартною процентною ставкою, встановленою п.1.4.1. цього Договору.

Відповідно до п.1.5., 1.5.1. Договору, за надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 5,00% від суми Кредиту, що складає: 275.00 грн. Строк сплати - останній день повного погашення Кредиту.

У Договорі також встановлено та розмежовано:

1.6.1. Денну процентну ставку за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки та Комісії, у розмірі 2.5%, яка розраховується в процентах з використанням такої формули:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (49181.00/5500)/360 ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

1.6.2. Денну процентну ставку за цим Договором у разі використання Позичальником права на Знижену процентну ставку та Комісії, у розмірі 2.4%, яка розраховується в процентах з використанням такої формули:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (47349.50/5500)/360 ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Також сторонами узгоджено:

орієнтовну реальну річну процентну ставку за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору - 926.43%; орієнтовну реальну річну процентну ставку з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладення Договору - 891.58% (п.1.7. Договору);

орієнтовну загальну вартість Кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору - 54681.00 грн; орієнтовну загальну вартість Кредиту з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладання Договору - 52849.50 грн (п.1.8. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору, він укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 27).

Пунктом 2.8. Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 02.03.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 5 500,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (а.с. 27).

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів Кредиту з поточного рахунку Кредитодавця до дня фактичного повного повернення Кредиту протягом Строку дії кредитної лінії (п.3.1. Договору).

Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення Кредиту (крім випадку, фактичного повернення Кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення Кредиту) (п.3.2. Договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування Кредитом (п.3.3. Договору).

Пунктом 4.4.3. Договору, позивачальник має право відмовитись від цього Договору протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору без пояснення причин. Таке повідомлення направляється Позичальником Кредитодавцю на електронну адресу Кредитодавця info@treba.credit або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження Кредитодавця. Протягом семи календарних днів з дати направлення Кредитодавцю повідомлення про відмову, повернути Кредитодавцю загальну суму Кредиту, одержану згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою в цьому Договорі. При цьому, у випадку неповернення Позичальником загальної суми Кредиту та/або процентів за їх користування у зазначений строк, відмова Позичальника від Договору вважається такою, що не здійснювалась і цей Договір продовжує діяти на умовах передбачених ним. Право на відмову від Договору, передбачене цим пунктом Договору не застосовується: до кредитів, які були повернуті в повному обсязі до моменту направлення відмови від Договору.

Згідно з п. 7.3. Договору позичальник підтвердив, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та Кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття Позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання (а.с. 30).

У пункті 8 «Реквізити сторін» наданого суду примірника Договору зазначено, що Договір відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля 55496, який ним введено). Там же зазначено анкетні дані відповідача та його засоби зв`язку (а.с. 30 зворот).

Одноразовий ідентифікатор: 55496 відправлено: 02.03.2024 о 16:48:50 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 та введено: 02.03.2024 о 16:49:00, що указано безпосередньо у самому Договорі (а.с. 30) та довідці про ідентифікацію (а.с. 18).

Також відповідачем 02.03.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «04781» підписано Паспорт споживчого кредиту, інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартну форму) (а.с.18-20).

Судом встановлено, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало, та 02.03.2024 о 16:59:05 перерахувало грошові кошти, що підтверджується інформаційною довідкою, підписаною 23.12.2024 ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», із додатком до неї, про здійснення ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», через платіжний сервіс «Platon» успішного переказу грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_2 , у розмірі 5500,00 грн (а.с. 16-16). Водночас відповідач не спростував, що картка з такими символами йому не належить, а виписку зі свого рахунку не надав.

Указане також підтверджується даними АТ КБ «Приват Банк» (ЄДРПОУ: 14360570), наданими на виконання ухвали про витребування доказів вих.№20.1.0.0.0/7-251126/71358-БТ від 28.11.2025. При цьому, АТ КБ «Приват Банк» підтверджено не лише зарахування указаних коштів у сумі 5 500,00 грн, що мало місце 02.03.2024 на банківську картку № НОМЕР_4 , але й належність цієї картки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а також використання ним засобу зв`язку НОМЕР_3 , як фінансового номера телефону (а.с. 92-94).

17 грудня 2024 року між ТОВ «МАКС Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до п.2.1. умов якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с. 58).

Пунктом 2.2. Договору № 17122024-МК/Онлайн встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до Реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 58).

Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024, клієнт передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників на суму заборгованості 96 819 668,50 грн (а.с. 55).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 17.12.2024 до Договору факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024, новий кредитор набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9646380 від 02.03.2024 у розмірі 45 307,35 грн, що складається із:

5 775,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;

39 532,35 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 56-57).

На підтвердження сплати фактором клієнту суми фінансування за Договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 до позовної заяви також додано копії платіжних інструкцій від 26.12.2024, 27.12.2024, 06.01.2025 (а.с. 53-54).

У подальшому між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем також було укладено договір факторингу №02/06/25-Е від 02.06.2025, у відповідності до п.1.1. умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 48 зворот).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2. Договору факторингу №02/06/25-Е від 02.06.2025) (а.с. 48 зворот).

Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акта прийому-передачі Реєстру боржників (п.1.5. Договору факторингу №02/06/25-Е від 02.06.2025) (а.с. 48 зворот).

На підтвердження сплати фактором клієнту суми фінансування за Договором факторингу №02/06/25-Е від 02.06.2025 до позовної заяви також додано копії платіжної інструкції від 30.09.2025 (а.с. 44).

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників від 02.06.2025 на виконання договору факторингу факторингу №02/06/25-Е від 02.06.2025, за №16277 вказано боржника, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), кредитний договір № 00-9646380 від 02.03.2024, загальну заборгованість у розмірі 45 307,35 грн, що складається із:

5 775,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;

39 532,35 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 46-47).

Також позивачем додано копію підписаного та скріпленого печатками сторін Акта прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025, згідно із яким фактор прийняв Реєстр боржників клієнта від 02.06.2025 щодо боржників у кількості 16783, із загальною сумою заборгованості 134 964 704,30 грн (а.с. 45).

Згідно платіжної інструкції № 370 від 30.09.2025, вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перерахувало на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошові кошти за договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 (а.с.44).

Із детального розрахунку заборгованості за період 02.03.2024 - 17.12.2024 вбачається, що станом на дату продажу, 17.12.2024, первинним кредитором складено відповідний розрахунок заборгованості за Договором № 00-9646380 від 02.03.2024, укладеним на суму 5 500,00 грн.

Загальна заборгованість становила 45 307,35 грн, що складалась із:

5 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;

275,00 грн - заборгованості за нарахованою комісією;

39 532,35 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 42-43).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що 02.03.2024 видано кредит у сумі 5 500,00 грн, нараховано комісію у сумі 275,00 грн та відсотки у сумі по 13,75 грн упродовж перших 15 днів та подальшим донарахуванням у зв`язку з невиконання позичальником умови Програми лояльності.

Відтак, станом на 17.12.2024 заборгованість відповідача становила 45 307,35 грн, і складалась із:

5 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;

275,00 грн - заборгованості за нарахованою комісією;

39 532,35 грн - заборгованості за відсотками.

Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за Договором не надано.

Вимоги про стягнення комісії позивач не заявляє.

Оцінка судом

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію первинного кредитора відповідач електронними підписами одноразовими ідентифікаторами у Договорі визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ними грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.

Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підтвердження укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з відповідачем позивач надав суду копії відповідних доказів, описаних вище, які є достатніми для доведення факту переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем та первісним кредитором.

Відтак, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем із первісним кредитором. Позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за вказаним кредитним договором

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на нового кредитора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги кредитора справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо заявленої суми стягнень

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Суд вважає доведеним факт перерахування первинним кредитором відповідачу кредитних коштів за Договором у сумі 5 500,00 грн, оскільки реквізити платіжної картки, на яку здійснено перерахунок і указана банківська картка належить саме відповідачу, як і фінансовий номер телефону, використаний ним при укладенні Договору.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19, суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Згідно із детальним розрахунком заборгованості станом на 14.05.2025 заборгованість відповідача становила 45 307,35 грн, і складалась із:

5 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;

275,00 грн - заборгованості за нарахованою комісією;

39 532,35 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 42-43).

При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 775,00 грн - заборгованості за тілом кредиту.

Відтак, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню частково, у розмірі 5 500,00 грн.

Згідно із детальним розрахунком заборгованості 275,00 грн узгоджується із сумою заборгованості за нарахованою 02.03.2024 одноразовою комісією.

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова про нарахування одноразової комісії за надання кредиту не є нікчемною. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Однак, позивач не просить суд стягнути з відповідача комісію, тому така вимога, зважаючи на принцип диспозитивності, судом не розглядається.

Щодо заборгованості за відсотками у сумі 39 532,35 грн.

При визначенні суми процентів, які підлягають стягненню, суд враховує дату укладення Договору - 02.03.2024.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», згідно п.5 розділу І якого було внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Залежно від напряму дії нормативно-правових актів у часі дія закону в часі може бути прямою, зворотною або переживаючою (ультраактивною). Пряма дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма поширюється на факти й правовідносини, що виникли та/або існують після набрання ним чинності. Зворотна дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма застосовується до фактів та правовідносин, які існували до набрання цим актом (нормою) чинності. Переживаюча дія полягає в тому, що правова норма продовжує свою дію після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (ухвала Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 2610/12031/2012 (провадження № 61-6340ск20).

Відтак, до Договору, який укладено 02.03.2024, потрібно застосовувати пряму норму ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», під час дії якої укладено зазначений Договір.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно);

протягом наступних 120 днів - 1,5 % (23.04.2024 - 20.08.2024).

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Відтак, у даному випадку правові підстави для застосування перехідних положень закону дійсно відсутні, але це не наділяє кредитора правом нараховувати проценти з ігноруванням вимог норми прямої дії ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», яка також набрала чинності і не містить застережень щодо відтермінування її дії в часі.

Оскільки Договір укладено 02.03.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тому положення Договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 2,47% є нікчемними в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач просив стягнути з відповідача 39 532,35 грн - простроченої заборгованості за нарахованими процентами (5 500,00 х 2,47% х 291 день [02.03.2024 - 12.17.2024]).

Перевіряючи розрахунок заборгованості по процентах, з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку про правомірність нарахування процентів за ставкою 1% у сумі 16 005,00 грн:

(5 500,00 х 1% х 291 день [02.03.2024 - 12.17.2024])

З урахуванням встановлених обставин справи позов підлягає задоволенню частково у розмірі 21 505,00 грн, що складається із:

5 500,00 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту;

16 005,00 грн - простроченої заборгованості за процентами.

Аналогічний підхід щодо застосування положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» також уже є усталеним під час перегляду рішень судів першої інстанції судами апеляційної інстанції, наприклад у постановах від 02.04.2025 у справі № 750/14719/24, від 18.06.2025 у справі № 203/5881/24, від 07.07.2025 у справі № 212/1653/25, від 01.09.2025 у справі № 381/5612/24, від 17.09.2025 у справі № 754/15875/24, від 28.10.2025 у справі № 687/227/25, від 11.11.2025 у справі № 344/9433/25, тощо, щодо кредитних договорів, укладених після 24.12.2023.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 422,40 грн судового збору (а.с. 6, 75).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 21 505,00 грн, що становить 47,46 % (21 505,00 х 100 % : 45 307,25), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 1 149,67 грн потрібно покласти на відповідача.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до змісту додаткової постанови від 30.01.2025 у справі № 923/69/22 Верховний Суд наголосив на тому, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України (ч. 1 ст. 86 ГПК України), суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України (ст. 74 ГПК України) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 76-80 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду копію Договору №20/08/25-01 про надання правничої допомоги від 20.08.2025 (а.с.37-38), Додаткової угоди №25771114752 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 36), Акта прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 на суму 7000,00 грн (а.с. 35).

Як вбачається з письмових доказів, 01.10.2025 між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» досягнуто згоди щодо надання правничої допомоги на суму 7 000,00 грн за надання таких послуг:

1) складання позовної заяви (2 години на суму 5 000,00 грн);

2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, ОСОБА_1 (2 години на суму 1 000,00 грн);

3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №00-9646380 від 02.03.2024 на рахунок позичальника, ОСОБА_1 (1 година на суму 500,00 грн);

3) підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №00-9646380 від 02.03.2024 на рахунок позичальника, ОСОБА_1 (1 година на суму 500,00 грн).

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях: від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», заява № 72277/01 (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06 (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04 (пункт 268), від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11 (пункт 95), від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заява N 66561/01 (аункт 88), зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Докази, які підтверджують оплату позивачем наданих адвокатом послуг не є визначальними для розгляду заяви представника позивача, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Крім того, суд відзначає, що указані складові надання професійної правової допомоги, визначені адвокатом у п. 2 охоплюються послугою із складання позовної заяви і не підлягають виокремленню, про що також неодноразово зазначає і Верховний Суд, мають організаційний характер та зводяться до єдиної дії - формування правової позиції позивача та є складовими підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.

Так само послуги у п. 3, 4 стосуються одних і тих же даних, що становлять банківську таємницю. Тому тут суд врахує її як одну послугу на суму 500,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про доведеність розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн, які підлягають подальшому розподілу пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 610,30 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи у суді.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 21 505 (двадцять одну тисячу п`ятсот п`ять) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №00-9646380 від 02.03.2024.

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 2 610 (дві тисячі шістсот десять) гривень 30 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 1 149 (одну тисячу сто сорок дев`ять) гривень 67 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 27.04.2026.

Суддя: Баран О.І.