Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №314/5183/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/5183/25

Провадження № 2/314/591/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кононенка І.О.,

секретаря судового засідання Баланюк Н.М.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Вільнянськ справу за позовною заявою Органу опіки і піклування Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі Служби у справах дітей (код ЄДРПОУ 43506172, адреса: Запорізька область, Запорізький район, с. Павлівське, вул. Залізнична, 28) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), про позбавлення батьківських прав,-

за участю представника позивача Божко Л.М.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Орган опіки і піклування Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі Служби у справах дітейзвернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області із позовною заявою про позбавлення батьківських прав. Позов обґрунтовано тим, що відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 20.09.2021 по 20.10.2023 відбувала покарання у місцях позбавлення волі, на період якого її дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було влаштовано під опіку рідної сестри відповідачки - ОСОБА_2 . Після звільнення, відповідачка 04.03.2024 звернулась із заявою про повернення дитини, проте не надала довідку про дохід. Відповідачка 15.08.2025 надала заяву від 15.08.2025 про надання актів обстеження матеріально-побутових умов та акту оцінки потреб сім`ї. Позивач зазначає, що відповідно акту, умови проживання задовільні, ОСОБА_1 здатна задовольнити потреби дитини, фактори сім`ї та середовища сприяють самостійному вирішенню родинних проблемних питань. Однак, ОСОБА_1 не надала заяву про повернення дитини, договір з місця роботи, довідку про дохід. Позивач просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав на її дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні у повному обсязі на тих підставах, що зазначені у позові.

Відповідачка у судовому засіданні з приводу позовних вимог заперечувала. Наголосила, що має намір виховувати дочку, за можливості підтримувала з нею зв`язок, працевлаштована, здатна забезпечити. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Заслухавши представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до таких висновків.

Згідно свідоцтво серії НОМЕР_3 про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , виданого 30.01.2018 Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, матір`ю вказана « ОСОБА_1 », батьком вказаний « ОСОБА_4 »;

Рішенням виконавчого комітету Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 12.07.2022 № 56 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на період відбування матір`ю ОСОБА_1 , покарання;

Згідно повідомлення Служби у справах дітей Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про первинний облік дитини від 13.07.2022 № 01-30/200 малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 поставлена на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування.;

Згідно розпорядження голови районної адміністрації по Комунарському району районної адміністрації Запорізької міської ради від 19.10.2022 №274р встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначено її опікуном ОСОБА_2 .

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 15.08.2025 адресована сільському голові Павлівської сільської ради про надання акту оцінки потреб сім`ї з метою повернення дитини;

-висновок оцінки потреб сім`ї від 21.08.2025, акт оцінки потреб сім`ї, зі змісту якого вбачається, що у будинку наявне електропостачання, водопостачання, опалення газове, умови проживання задовільні;

-акт № 42 від 25.08.2025 обстеження умов проживання, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 працює на ТОВ «ВП Вільнянський молокозавод», має намір виїхати за кордон після повернення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У будинку наявні дві житлові кімнати, кухня, коридор. Є спальне місце для дитини та її навчання. Наявний запас продуктів, приготована їжа, умови проживання задовільні;

-висновок Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 від 12.11.2025 № 01-30/02030 із підстав ненадання договору із місця роботи та довідки про дохід;

-довідка 20.03.2026, видана ОСОБА_1 в тому, що вона працює на підприємстві «Запоріжінвестторг» на посаді менеджера-логіста, отримує заробітну плату у розмірі 25000,00 грн.

Також, 09.04.2026 року до суду від начальника служби у справах дітей надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа від 08.04.2025№01-10/02 про надання інформації та листа від 06.04.2026 №305/05 Запорізького обласного центру соціальних служб згідно якого КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР повідомляє, що 03.04.2026 ОСОБА_5 , 1997 року народження, народила дитину чоловічої статі. 06.04.2026 породілля самовільно покинула пологове відділення закладу. Виписана 06.04.2026 о 17:30. Дитина з 03.04.2026 перебуває на лікуванні у відділені інтенсивної терапії новонароджених. Перед тим, як покинути відділення породілля залишила розсипку, в якій зобов`язується цікавитися станом дитини та повернутися для госпіталізації до пологового відділення до 17:00 07.04.2026. станом на 08:00 08.04.2026 породілля ОСОБА_1 у відділення не повернулась.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Відповідно ч. ч. 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За приписами ч. ч. 1,2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За положеннями ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 646/2882/24 тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 553/2563/15-ц).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (постанова Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30.06.2020 у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Верховним Судом у постановах: від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі № 300/908/17, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 17.01.2024 у справі № 735/308/21.

Суд, може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Проживання дитини, на час розгляду справи, разом із рідною тіткою ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка займається вихованням і розвитком дитини, не свідчить про те, що мати дочки не бажає брати участь в утриманні і вихованні дитини, тобто свідомо й умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Крім того, у спірних правовідносинах не встановлено, що відповідачка є тією особою, дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

При цьому не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Суд не може не дійти висновку, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання дитини з матір`ю.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для матері, так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 645/1592/24.

В свою чергу Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (постанова Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 685/511/19).

Вказаний висновок Верховного Суду, узгоджується з його попереднім правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 204/2097/22, у якому Верховний Суд також зазначив, що за положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд вважає, що висновок органу опіки та піклування не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, а саме свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, яке має систематичний та постійний характер; непроявлення інтересу до дитини; особа матері становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

За таких обставин суд, вважає, що висновок Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 12.11.2025 № 01-30/0230, не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, відтак не є мотивованим. Зокрема, даних про свідоме нехтування батьківськими обов`язками, яке має систематичний та постійний характер, чи що особа матері становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, з посиланням на відповідні докази, вказаний висновок не містить.

За таких підстав, оцінюючи докази, суд вважає, що у даній справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надані до суду листи позивачем 09.04.2026 року на зазначене вище не впливають, оскільки не стосуються, позбавлення батьківських прав відповідачки саме стосовно ОСОБА_3 у зв`язку з якими до відповідачки можливо застосувати таку виключну міру як позбавлення її батьківських прав відносно останньої.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, з урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст.7,164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дітей, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у виді позбавлення її батьківських прав, оскільки докази, подані позивачем, беззаперечно не підтверджують факт свідомого нехтування відповідачкою її батьківськими обов`язками, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відібрання дитини у контексті статті 162 СК України - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку потрібно виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати, проте з урахуванням права кожного з батьків та добросовісної поведінки батьків задля дотримання прав дитини та кожного з них.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (частина третя статті 170 СК України).

Суд, враховуючи те, що позов про позбавлення батьківських прав не підлягає задоволенню, вважає за необхідне негайно повернути дитину ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Органу опіки і піклування Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі Служби у справах дітей до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, відмовити.

На підстав п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України негайно повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Попередити ОСОБА_2 про неприпустимість порушення з її боку батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 та про можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Іван Олександрович Кононенко

24.04.2026