Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №302/392/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/392/26

Провадження № 2/302/291/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участі секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітніх дітей,

у с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітніх дітей.

Позов обґрунтувала тим, що між сторонами 03.02.2018 був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області за актовим записом № 01.

У цьому шлюбі у неї з відповідачем народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначала, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.11.2024, яке набрало 13.12.2024 законної сили, даний шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з нею.

Стверджувала, що нею щомісячно витрачається більше 16 000 грн на виховання і розвиток дітей, зокрема, на харчування 8 000 грн, на дитячий садок, шкільне приладдя, одяг, взуття, засоби гігієни, книги, здоров`я тощо також 8 000 грн, що змушує її часто виїжджати за кордон на підробітки.

На даний час усі витрати, пов`язані з утриманням дітей, вона оплачує самостійно, без будь-якої фінансової допомоги відповідача, а тому їй важко одній утримувати двох дітей.

Покликалася на те, що відповідач є молодим за віком, здоровим і працездатним, інших утриманців, окрім їх спільних дітей, немає. Проте добровільно надавати кошти на утримання і виховання дітей не бажає, хоча має можливість, оскільки працює в Чехії, а відтак має змогу сплачувати аліменти на утримання їхніх дітей у розмірі по 4 000 грн на місяць на кожну дитину.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 4 000 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25.03.2026 відкрито провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином. Водночас позивачкою ОСОБА_1 подано до суду 15.04.2026 заяву, в якій вона просила розглянути цю справу без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.26).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився повторно, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у тому числі відповідно до положень ч. 11 ст. 128, ст. 131 ЦПК України (а.с.23,24,32,33).

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що сторони перебували між собою у шлюбі, який був зареєстрований 03.02.2018 у виконавчому комітеті Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області за актовим записом № 01.

У цьому шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про їх народження, відповідно, серії НОМЕР_1 від 05.06.2018 та серії НОМЕР_2 від 28.04.2023 (а.с.8,9).

Заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.11.2024, яке набрало 13.12.2024 законної сили, даний шлюб між сторонами розірвано (а.с.10-12).

Із витягів з реєстру Міжгірської територіальної громади від 26.02.2026 вбачається, що діти сторін проживають разом із позивачкою в будинку АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Україною, «держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини».

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

За змістом частин 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кореспондує, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України).

За правилами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. 2 ст. 150, ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, та зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною першою ст. 182 СК України врегульовано, що при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних права; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини,що мають істотне значення.

Згідно частинами 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначених судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник аліментів і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, аніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).

Статтею сьомою Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що в 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить – 2 817 гривні, а на дітей віком від 6 до 18 років – 3 512 гривень.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання малолітніх дітей, які проживають разом із нею, суд ураховує наведені вище норми як міжнародного, так і національного права, у тому числі вимоги СК України, а також фактичні обставини справи, зокрема, що позивачкою не доведено про її щомісчні витрати на дітей у розмірі саме 16 000 грн та матеріали справи не містять відомостей про стан здоров?я, матеріальне становище, доходи відповідача, наявність у нього інших утриманців тощо, а відтак суд доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання їх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 3 000 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 24.03.2026, і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Саме такий розмір аліментів буде необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей та відповідатиме, насамперед, інтересам самих дітей, якнайкращому забезпеченню їх прав, покриватиме суттєву частину витрат на них і не порушуватиме як законні інтереси їх платника, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпечені потреб дітей та не порушуватиме правила щодо рівності батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини.

Водночас суд констатує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивачка частково довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу на один місяць.

Як регламентує підпункт 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 1 331,20 гривень.

У цій справі позивачка за подання позову майного характеру про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частин 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на зазначене вище з відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, що із 1 310,20 грн становить 998,40 гривень.

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітніх дітей задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 000 (три тисячі) гривень щомісяця на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 24 березня 2026 року, і до досягнення кожною дитиною повноліття.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено і підписано 27.04.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя В. Ю. Готра