Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №725/1670/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/1670/26

Номер провадження 2/725/416/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючого судді - Нестеренко Є. В.

за участю:

секретаря судового засідання - Чобан В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Чернівецького районного суду міста Чернівців у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Горішньошеровецької сільської ради, місцезнаходження: Чернівецька обл., с. Горішні Шерівці, вул. Задубрівська, буд. 1, про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини.

Посилається на те, що під час перебуванні у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна донька - ОСОБА_3 . Через деякий час, сімейне життя між сторонами не склалось, в ході виникнення різного роду конфліктних ситуацій через різні погляди на життя, відсутності взаєморозуміння. Шлюбні стосунки фактично припинились у 2024 році, сторони проживають окремо, спільного побуту не мають, спору щодо проживання спільної дитини ОСОБА_3 не мають. Оскільки між ними узгоджено, що дитина проживатиме із позивачем. Також вказує, що відповідач має двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу, які проживають із нею, вона займається із вихованням та утриманням, у зв`язку із чим у неї відсутня можливість займатись вихованням та фінансово утримувати ОСОБА_3 .

Разом із цим вказує, що органом опіки та піклування при виконавчому комітеті Горішньошеровецької сільської ради надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 із батьком, ОСОБА_1 , на його самостійному вихованні та утриманні.

У зв`язку із вищевикладеним просить суд, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 із батьком, ОСОБА_1 , на його самостійному вихованні та утриманні.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 27.02.2026 року, судом постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

02.04.2026 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, просить позовні вимоги задовольнити.

Від відповідача до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи без її участі, у задоволенні позовних вимог не заперечує.

Від представника Горішньошеровецької сільської ради надійшли письмові пояснення у справі, з яких вважав за можливе задовольнити позовні вимоги.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про народження дитини, в якому батьки зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З тексту висновку органу опіки та піклування Горішньошеровецької сільської ради про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у зв`язку із вихованням дітьми від першого шлюбу та перебуванні їх у неї на утриманні, не має можливості самостійно утримувати доньку ОСОБА_3 .

Також позивачем надано довідку закладу дошкільної освіти комбінованого типу № 48 «Гніздечко» Чернівецької міської ради, з якої вказується, що позивач бере активну участь у вихованні своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатні для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц, висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

З огляду на приписи статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно із положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач узгодили місця проживання дитини, умови її утримання та участь батьків у вихованні дитини ще до подання позову, а тому за таких підстав права позивача не порушені, що є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 7, 180, 181, 182 СК України, ст. ст. 259, 264, 265, 274-279, 315, 319, 354-356 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Горішньошеровецької сільської ради, місцезнаходження: Чернівецька обл., с. Горішні Шерівці, вул. Задубрівська, буд. 1, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Нестеренко Є. В.