Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №953/1731/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1731/26

н/п 2/953/2055/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Демченко С.В.,

секретар судового засідання – Тюльпа Я.Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

УСТАНОВИВ:

16 лютого 2026 року адвокат Юрченко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1325841 від 05 лютого 2026 року, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року у твердій грошовій сумі з 1 200 грн до 3 512 грн, які стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 200 гривень, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та до досягнення дитиною повноліття. З часу винесення судом рішення про стягнення з відповідача аліментів в твердій грошовій сумі 1 200 грн значно зросли витрати на утримання дитини. Стан здоров`я ОСОБА_3 істотно погіршився, їй був встановлений діагноз – цукровий діабет, що є хронічним захворюванням, у зв`язку з чим дитина потребує постійного медичного контролю, спеціального харчування, регулярного медикаментозного забезпечення. Окрім витрат, пов`язаних зі станом здоров`я неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка також несе витрати на постійний розвиток, оздоровлення дитини, задоволення їх повсякденних побутових потреб. Посилався на те, що матеріальне становище позивачки не дозволяє їй самостійно у повному обсязі забезпечувати всі необхідні потреби дитини, при цьому матеріальне становище позивача після ухвалення рішення суду від 13 грудня 2018 року змінилося, він має реальну можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, аніж визначено рішенням суду. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із зазначеним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, від адвоката Юрченка В.В. на адресу суду надійшла заява, в якій просив розглядати справу за його відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до ухвали суду від 17 лютого 2026 року, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 28 грудня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі № 2018/2-3230/11 у розмірі 500 грн, та постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 200 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року набрало законної сили 15 січня 2019 року.

Відповідно до офіційного перекладу з французької мови на українську мову сертифіката, виданого лікарем загальної практики Первозванським І. від 28 травня 2025 року, ОСОБА_3 страждає на діабет 1 типу та потребує лікування щоденними ін`єкціями інсуліну, а також суворої дієти, адаптованої як до метаболічних проблем, так і до потреб дитини, що росте.

Зі змісту довідки форми ОК-7, сформованої на ім`я ФОП ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 має дохід, зокрема за 2023 рік сукупний дохід за рік становив 33 500 грн, за 2024 рік – 93 300 грн.

Положеннями ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ №789-ХІІвід 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондує конституційному обов`язку батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

Відповідно до вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приписами ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.

Суд при розгляді вимог позивача про збільшення розміру аліментів враховує те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями СК України мінімальний розмір аліментів, відтак попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам вочевидь не відповідає, а тому з вказаних підстав аліменти підлягають збільшенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач пов`язує необхідність збільшення розміру аліментів з недостатністю фактично стягуваємих аліментів для забезпечення потреб дитини.

Під час судового розгляду відповідачем жодним чином не спростовано, що присуджений за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1 200 гривень залишається достатнім для гармонійного розвитку неповнолітньої дитини на теперішній час з огляду на збільшення вартості проживання, харчування та одягу для дитини та є недостатнім для нормального рівня життя дитини, на які посилається у своєму позові ОСОБА_1 .

Суд вважає доведеними стороною позивача обставини, що є підставами для збільшення розміру аліментів, зокрема те, що сума аліментів, які стягуються на даний час відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року в твердій грошовій сумі у розмірі 1 200 грн, є недостатньою для матеріального утримання неповнолітньої дитини, оскільки ціни на товари та послуги значно зросли, що автоматично збільшило витрати на утримання дитини. Крім того, з часу присудження аліментів зріс і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку (від 6 до 18 років), який станом на 2026 року рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3 512 грн. Крім того, дитина страждає на хронічне захворювання, що потребує збільшених витрат на її утримання.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача на утримання дитини, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дітей, визначений законодавством прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, матеріальний стан позивачки; враховує той факт, що на відміну від відповідача, неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою і вона несе більші витрати пов`язані з її вихованням та утриманням, а також враховує потреби дитини на її фізичний та духовний розвиток.

Разом з цим, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, оскільки доказів протилежного не надано, а тому вимоги позивачки про збільшення розміру стягуваних аліментів на дитину є виправданими.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги позивачки про збільшення розміру аліментів обґрунтованими та приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – задовольнити.

Розмір аліментів, визначений рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року у справі № 640/13971/18 – змінити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 512 гривень, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 лютого 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. на користь держави.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 22 квітня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко