Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №753/4834/21 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4834/21

провадження № 3-в/753/13/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2026 р. Суддя Дарницького районного суду м.Києва Просалова О.М. розглянувши подання провідного інспектора Дарницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області Олександри Невєрової щодо вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанови Дарницького районного суду м.Києва від 13.04.2021 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

провідний інспектор Дарницького РВ філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області звернулася до суду з поданням, в якому просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Дарницького районного суду м.Києва від 13.04.2021 за ст. 183-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, у зв`язку зі закінченням строку давності виконання судового рішення.

Подання мотивує тим, що 25 травня 2021 року на виконання до Дарницького РВ філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області надійшла постанова накладеного постановою Дарницького районного суду м.Києва від 13.04.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. На підставі п.13.9 наказу Міністерства юстиції України № 474/5 від 19.03.2013 «Про затвердження Порядку виконання адміністративних стягнень у виді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт» з метою направлення на суспільно-корисні роботи порушник ОСОБА_1 викликався до Дарницького РВ філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області, однак за викликами не прибув, про причини неявки не повідомив. З метою встановлення місця знаходження громадянина ОСОБА_1 було проведено ряд заходів, а саме: направлено запити до Дарницького УП ГУНП у м.Києві, Дарницького районного відділу ДВС у м.Києві, відділу обліку моніторингу інформації про місця проживання ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, було здійснено перевірку по місцю проживання порушника за вищевказаною адресою. На момент візиту ОСОБА_1 за зазначеним місцем проживання був відсутнім. З відділу обліку моніторингу інформації про місця проживання ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області надійшла відповідь що ОСОБА_1 не значиться у м.Києві та Київській області

Водночас, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні зі вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і у всякому разі не може перевищувати двох років. Оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно у невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення (злочин) у питанні давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та обвинувальних вироків.

Представник органу пробації та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали подання та додані до нього матеріали, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 13.04.2021 ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та обрано стягнення у вигляду сто двадцяти годин суспільно корисних робіт.

Постанова суду набрала законної сили та своєчасно скерована для примусового виконання до Дарницького районного відділу ДУ «Ценрт пробації» та прийнята до виконання 25.05.2021, що підтверджується відповідним повідомленням.

Відповідно статті 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а відповідно до положення статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме, як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять поняття строку давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Натомість, дані строки передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме: статтею 80, яка міститься у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку зі закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Таким чином, порушено інший фундаментальний із принципів права - принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням, на підставі статті 80 Кримінального кодексу України звільняються судом від відбування покарання у зв`язку зі закінченням строків давності виконання вироку суду.

Окрім того, Конституційний Суд України у п.п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме: норми статті 80 Кримінального кодексу України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).

Згідно з частинами 3, 4 статті 80 Кримінального кодексу України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Стаття 80 Кримінального кодексу України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положення статті 80 Кримінального кодексу України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин, застосування статті 80 Кримінального кодексу України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом і питання його вирішення належить до компетенції суду, а отже цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.

Редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК . Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання (постанова Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року, провадження № 5 - 324 кс 15).

Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення ОСОБА_1 від відбування покарання, зокрема, притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та кримінальної відповідальності за 389-2 Кримінального кодексу України, а тому відсутні підстави вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

Відповідно до приписів статті 152 Кримінально виконавчого кодексу України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Враховуючи вищенаведене, аналогію права та той факт, що з часу набрання законної сили постановою Дарницького районного суду м.Києва 13.04.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло більше двох років, а тому на час розгляду подання закінчились строки давності її виконання, факт ухилення від відбування стягнення не встановлений постановою чи вироком суду, вважаю, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт за закінченням строків давності виконання постанови про накладення стягнення, визначені пунктом 1 частини 1 статті 80 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 19 Конституції України, ст. 80 КК України, ст.ст. 2, 183-1, 304 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

провідного інспектора Дарницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області Олександри Невєрової щодо вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанови Дарницького районного суду м.Києва від 13.04.2021 стосовно ОСОБА_1 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Дарницького районного суду м.Києва від 13.04.2024 року, у зв`язку зі закінченням строку давності виконання судового рішення.

Особову справу № 12/2021 стосовно ОСОБА_1 після вступу постанови у законну силу повернути до Дарницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: