Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №766/8578/19 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/8578/19

Пров. №2/766/191/26

23 квітня 2026 року м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Зацепілін В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товарної біржі «Ізумруд» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товарної біржі «Ізумруд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва готовністю шістдесят відсотків за адресою АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є законним власником недобудованого будинку готовністю п`ятдесят один відсоток, що розташований у АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 1995 року. Позивач зазначав, що йому стало відомо про існування іншого договору купівлі-продажу від 06 вересня 2002 року, зареєстрованого на товарній біржі «Ізумруд», за яким нібито було відчужено об`єкт незавершеного будівництва готовністю шістдесят відсотків за адресою АДРЕСА_1 . Позивач стверджував, що об`єкт за адресою АДРЕСА_1 є фіктивним, ніколи не існував у натурі, а спірний договір є частиною шахрайської схеми, спрямованої на незаконне заволодіння його власністю, об`єктом нерухомості за адресою АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, який зареєстрований на товарній біржі «Ізумруд» 06 вересня 2002 року за № 7591-а між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Правова позиція позивача ОСОБА_4 ґрунтувалася на підтвердженні законності набуття ним права власності на недобудований житловий будинок готовністю п`ятдесят один відсоток, що розташований у АДРЕСА_1 . Цей об`єкт був придбаний позивачем на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28 грудня 1995 року. Важлива обставина, яка беззаперечно підтверджувала реальність даного об`єкта та легітимність прав позивача ОСОБА_4 на нього – рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 13 червня 1997 року. Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили та має преюдиціальне значення, було визначено порядок користування земельною ділянкою та виділено у користування позивачу ОСОБА_4 відповідну частину території разом із розташованими на ній будівлями. Це судове рішення є доказом того, що вже у 1997 році держава в особі суду визнала позивача ОСОБА_4 законним володільцем майна та забезпечила його захист від будь-яких перешкод у користуванні.

Аргументація позивача ОСОБА_4 щодо спірного договору купівлі-продажу від 06 вересня 2002 року, за яким відповідачка ОСОБА_5 нібито набула права на об`єкт незавершеного будівництва готовністю шістдесят відсотків за адресою АДРЕСА_1 , базувалася на доведенні повної фіктивності як самого предмета правочину, так і правових підстав його відчуження. Центральний аргумент у цій площині був висновок судової будівельно-земельно-технічної експертизи № 24 від 15 вересня 2020 року, відповідно якому судовий експерт, провівши натурний огляд та дослідивши матеріали інвентаризаційних справ, дійшов висновку про те, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 просто не існує; відсутня будь-яка архівна технічна документація комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» на вказаний об`єкт.

Позивач ОСОБА_4 розкривав системний характер дій відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно яким ОСОБА_6 виступаючи продавцем за спірним договором, нібито набула свої права на підставі первинного договору купівлі-продажу від 12 лютого 1996 року, який начебто був зареєстрований Другою Херсонською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1505. Проте, згідно офіційного повідомлення Державного нотаріального архіву Херсонської області від 17 квітня 2025 року, такий договір у нотаріальних документах відсутній. Крім того, згідно з повідомленням Товарній біржі «Ізумруд», від 16 жовтня 2020 року, сам спірний договір купівлі-продажу, який нібито укладений та зареєстрований в Товарній біржі «Ізумруд» в її архівах відсутній, відповідна архівна справа не формувалася, а за вказаним у договорі реєстровим номером були укладені правочини між зовсім іншими особами та щодо іншого майна.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2019 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 яке видано Суворовським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 20 жовтня 2020 року.

Крім того з матеріалів справи встановлено, що згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00025107698 від 27 грудня 2019 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що позов пред`явлено 02 травня 2019 року після смерті відповідача ОСОБА_6 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а положення ст. 55 ЦПК України стосуються випадків, коли необхідність вирішення питання процесуального правонаступництва виникає після пред`явлення позову.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товарної біржі «Ізумруд» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в частині позовних вимог до ОСОБА_6 – закрито. Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товарної біржі «Ізумруд» про визнання договору купівлі-продажу недійсним – зупинено до виявлення правонаступників померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_4 .

20 січня 2022 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Кличановською С.І. на запит суду надано належним чином завірену копію спадкової справи № 14/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . З матеріалів спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися сини померлого – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 січня 2022 року провадження у справі було поновлено та залучено до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 яке видано Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) 31 липня 2020 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 грудня 2021 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1881, ОСОБА_3 є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , яке складається з незавершеного будівництва, житлового будинку готовністю шістдесят відсотків, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 382,8 кв.м.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2025 року до участі у справі було залучено правонаступницю відповідачки ОСОБА_5 – ОСОБА_3 .

Тривалий розгляд справи був також зумовлений об`єктивними обставинами непереборної сили, пов`язаними із повномасштабною збройною агресією, яку розпочала російська федерація проти України. У зв`язку із введенням воєнного стану та тимчасовою окупацією міста Херсона військами країни-агресора, якою є росія, територіальну підсудність справ Херсонського міського суду Херсонської області було змінено. Після деокупації міста та відновлення роботи суду розгляд справи було продовжено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2025 року підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті. Позивачі в судове засідання не прибули, проте позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, у яких повністю підтримували позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, проте представник відповідачки надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, у якій просив повністю відмовити в задоволені позовних вимог.

Відповідач Товарна біржа «Ізумруд» у судове засідання свого представника не направив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства неявка сторін, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позивачів та заперечення відповідачки, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 28 грудня 1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за відповідним № 1276. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_4 придбав у власність об`єкт нерухомого майна, а саме недобудований житловий будинок готовністю п`ятдесят один відсоток, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Зазначена обставина та факт належності вказаного майна позивачу підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, як випливає з матеріалів справи, 06 вересня 2002 року у Товарній біржі «Ізумруд» був укладений та зареєстрований договір купівлі-продажу між попереднім власником ОСОБА_6 та спадкодавицею нинішньої відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_5 , предметом якого виступав об`єкт незавершеного будівництва, житловий будинок готовністю шістдесят відсотків, загальною площею 382,8 кв.м., який нібито розташований за адресою АДРЕСА_1 .

На думку сторони позивачів договір від 06 вересня 2002 року є недійсним, оскільки об`єкта нерухомості за адресою АДРЕСА_1 фізично не існує, а сам правочин був спрямований на створення фіктивних правових підстав для незаконного заволодіння реальним майном позивачів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка, заперечуючи проти позову, у своїх письмових поясненнях посилалася на те, що договір купівлі-продажу від 28 грудня 1995 року, на який посилаються позивачі як на правовстановлюючий документ, є недійсним. Свою позицію відповідачка аргументувала тим, що умова договору щодо зобов`язання покупця закінчити будівництво та здати будинок в експлуатацію до 8 грудня 1998 року є відкладальною умовою в розумінні статті 61 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року. На думку відповідачки, оскільки ця умова не настала, договір не породив правових наслідків, а об`єкт незавершеного будівництва не міг бути предметом купівлі-продажу. Крім того, відповідачка просила суд не брати до уваги висновок судової будівельно-земельно-технічної експертизи, посилаючись на те, що експертиза була призначена в рамках кримінального провадження, яке згодом було закрито.

Вирішуючи вказаний спір та надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд виходить із принципів цивільного права та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Оскільки оцінювані правочини були укладені у 1995 та дві 2002 роках відповідно, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на момент виникнення цих відносин. Відповідно до загальних засад цивільного законодавства, договір вважається укладеним, якщо сторони в потрібній формі досягли згоди з усіх істотних умов. За договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Суд критично оцінює та повністю відхиляє доводи відповідачки щодо недійсності договору купівлі-продажу від 28 грудня 1995 року з підстав наявності в ньому відкладальної умови. Правовий аналіз конструкції відкладальної умови свідчить, що при її застосуванні сторони ставлять виникнення прав і обов`язків за правочином у залежність від обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Тобто до настання такої умови права власності не переходять. Проте зміст договору від 28 грудня 1995 року беззаперечно свідчить про те, що права та обов`язки сторін виникли безпосередньо в момент його укладення та нотаріального посвідчення. Продавець передав, а покупець прийняв у власність недобудований будинок та сплатив його вартість. Зобов`язання покупця завершити будівництво до певної дати є строковим договірним зобов`язанням, яке випливає з уже чинного правочину, а не умовою, від якої залежить виникнення самого права власності.

Більше того, законність та дійсність прав ОСОБА_4 на об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_2 , набутих на підставі договору від 28 грудня 1995 року, були остаточно підтверджені рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 13 червня 1997 року. Вказаним судовим рішенням, як набрало законної сили та має преюдиціальне значення для даної справи, було визначено порядок користування земельною ділянкою та виділено у користування ОСОБА_4 частину земельної ділянки разом із розташованими на ній будівлями. Суд у 1997 році легітимізував права ОСОБА_4 як власника недобудованого об`єкта ще до спливу строку, передбаченого на завершення будівництва. Відтак, суд не міг би захищати права особи та визначати порядок користування майном, якби ця особа не набула законних прав на таке майно. Спроби відповідачки поставити під сумнів правовідносини, які вже отримали остаточну судову оцінку багато років тому, є процесуально безпідставними.

Проводячи дослідження спірного договору купівлі-продажу від 06 вересня 2002 року, укладеного на Товарній біржі «Ізумруд» щодо об`єкта за адресою АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Фундаментальною умовою дійсності будь-якого договору купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна є фізичне існування предмета такого договору в об`єктивній реальності. Ключовим доказом у цій справі, що підтверджує позицію позивачів, є висновок судової будівельно-земельно-технічної експертизи № 24 від 15 вересня 2020 року. Згідно з цим експертним висновком, недобудований будинок, який належить позивачам на підставі договору від 28 грудня 1995 року, фактично розташований за адресою АДРЕСА_2 та повністю відповідає технічній документації бюро технічної інвентаризації. Натомість, експертом категорично встановлено, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 відсутнє в наявності. Також встановлено повну відсутність будь-якої архівної технічної документації на вказаний об`єкт. Суд відхиляє заперечення відповідачки щодо недопустимості цього експертного висновку як доказу через закриття кримінального провадження. Висновок експерта є письмовим доказом, що містить об`єктивні технічні дані про відсутність об`єкта нерухомості в натурі. Закриття кримінального провадження жодним чином не спростовує фізичних і технічних фактів, зафіксованих експертом у ході натурного огляду. Правочин щодо неіснуючого об`єкта нерухомості позбавлений свого предмета, не може створювати жодних законних юридичних наслідків і є недійсним з моменту його вчинення.

Крім фізичної відсутності предмета договору, судом встановлено беззаперечні факти, що свідчать про відсутність у продавця за спірним договором правових підстав для відчуження майна. Законодавством чітко визначено, що право продажу майна належить виключно його власнику. Згідно з матеріалами справи, попередній власник нібито набув право власності на фіктивний об`єкт на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 1996 року, посвідченого Другою Херсонською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1505. Однак, згідно з офіційним повідомленням Державного нотаріального архіву Херсонської області від 17 квітня 2025 року за № 219/01-21, такий договір купівлі-продажу в нотаріальних документах відсутній. Цей факт переконливо доводить, що особа, яка виступала продавцем за спірним договором у 2002 році, ніколи не була законним власником цього майна, оскільки первинний правовстановлюючий документ взагалі не існував. Правочин, вчинений особою, яка не мала права на відчуження майна, не створює права власності у набувача.

Додатковим доказом фіктивності спірного правочину є офіційна відповідь відповідача Товарної біржі «Ізумруд» від 16 жовтня 2020 року. У цій відповіді біржа констатує, що спірний договір купівлі-продажу від 06 вересня 2002 року за № 7591-А в архівах біржі відсутній, відповідна архівна справа не формувалася, а договори із суміжними номерами укладалися між іншими сторонами щодо інших об`єктів. Ця обставина остаточно руйнує будь-яку презумпцію правомірності вчиненого правочину та вказує на системний характер дій, спрямованих на створення видимості законного переходу прав на неіснуюче майно.

Аналізуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу від 06 вересня 2002 року, укладений на товарній біржі, стосується об`єкта, якого не існує в натурі, укладений особою, яка не мала жодних прав на його відчуження, не був належним чином зареєстрований на товарній біржі. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для визнання правочину недійсним необхідно встановити, що в момент його вчинення сторони не дотрималися вимог закону, зокрема щодо наявності об`єкта цивільних прав та повноважень на його відчуження. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях у справах Спорронг і Леннрот проти Швеції та Іатрідіс проти Греції, де наголошується на непорушності права на мирне володіння майном та неприпустимості незаконного позбавлення власності. Дії відповідачів, спрямовані на легалізацію прав на фіктивний об`єкт з метою створення правового хаосу та подальшого посягання на реальне майно позивачів, є грубим порушенням принципів добросовісності та верховенства права. Позивачі надали суду вичерпні, належні та допустимі докази, що утворюють цілісну і логічну картину, яка повністю спростовує правомірність спірного договору. Аргументи відповідачки є маніпулятивними, не ґрунтуються на нормах закону та спрямовані на затягування судового процесу. З огляду на це, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню з метою захисту порушеного права власності позивачів.

Судом встановлено, що матеріалами справи доведено факт укладення спірного договору щодо об`єкта, який фізично не існує, особою, яка не мала на це жодних законних повноважень. Встановлені обставини є безумовною та імперативною підставою для визнання такого правочину недійсним.

Цивільні відносини по даній справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 01 січня 2004 року, а саме спірний договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва було укладено 06 вересня 2002 року, тому на дані правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу Української PCP в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української PCP 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Згідно зі ст. 224 ЦК Української PCP, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 227 ЦК Української PCP передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції на момент укладення правочину), угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Оскільки існувала колізія між нормами спеціального закону та загального кодексу, при вирішенні питання щодо форми правочину суд вважає правомірним застосування доктрини пріоритетності спеціальних норм над загальними.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також проголошує непорушність права приватної власності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивачів 768,40 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору, по 384,20 грн. (по 192,10 грн. з кожного відповідача кожному позивачу.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Рішення в повному обсязі складене 23.04.2026 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товарної біржі «Ізумруд» про визнання договору купівлі-продажу недійсним – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, зареєстрований 06 вересня 2002 року на Товарній біржі «Ізумруд» у журналі реєстрації біржових угод за № НОМЕР_3 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо об`єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за сплату судового збору, в розмірі 192,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, за сплату судового збору, в розмірі 192,10 грн.

Стягнути з Товарній біржі «Ізумруд`на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, за сплату судового збору, в розмірі 192,10 грн.

Стягнути з Товарній біржі «Ізумруд» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, за сплату судового збору, в розмірі 192,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Товарна біржа «Ізумруд», ЄДРПОУ 24105100, місцезнаходження: м.Херсон, вул.Собрна,2.

СуддяО. В. Ус