Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №766/270/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/270/26

н/п 2-а/766/262/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2026 м.Херсон

30 березня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

справа №766/270/26; провадження№2-а/766/262/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє представник за ордером адвокат Негуляєв Максим Анатолійович(РНОКПП:не зазначено, місцезнаходження: не зазначено; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача

12 січня 2026 року представник позивача через канцелярію суду звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у якому просить:

скасувати постанову №5/0909/ПДС від 12.09.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн.;

провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити;

поновити строк на звернення до суду з позовом;

здійснити розподіл судових витрат.

Позиція позивача

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.09.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №5/0909/ПДС у справі про адміністративне правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн..

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучі належним чином оповіщений 16.07.2025 року повісткою №4341465 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказаний виклик не з`явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд до 09.09.2025, коли був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг» та виявлено 09.09.2025року, тому постановлено притягнути його до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Однак, позивач не погоджується з оскарженою постановою та вважає, що оскаржувана постанова є такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 та саму постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не отримував. В оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено з якою метою позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 та чим підтверджується належне оповіщення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскаржувана постанова від 12.09.2025 року була винесена за відсутності позивача і засобами поштового зв`язку, або у інший спосіб визначений законом позивачем не отримувалась.

08.01.2026 року представник заявника Негуляєв М.А. на запит адвоката отримав на електронну пошту відповідь від Корабельного ВДВС у м. Херсоні ПМУ МЮ(м. Одеса), якою виконавча служба надала постанову про відкриття виконавчого провадження №79660223 з ідентифікатором доступу до ВП.

Через АС ВП представник позивача отримав копію постанови №5/0909/ПДС від 12.09.2025 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 000,00 грн.

Тобто, про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався 08.01.2026 року.

Посилається на недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, що тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування.

Позиція відповідача

16.02.2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надала відзив на адміністративний позов у якому повністю не погоджується із доводами позивача, вважає позов не обґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Вказує, що 09.09.2025 року ОСОБА_1 подав особисто до ІНФОРМАЦІЯ_2 письмову заяву про визнання вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скоєне в умовах особливого періоду, а також надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. В заяві ним було зазначено – «не з`явився вчасно за повісткою на 16.07.2025». При цьому йому було роз`яснено правові наслідки подання такої зави та особливості розгляду зазначеної категорії справ, передбачені ст.279-9 КУпАП, що підтверджується його власним підписом.

Згідно облікової картки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » гр-н ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи оповіщений повісткою № 4341465 про необхідність явки 16.07.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 , на вказаний виклик не з`явився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг» та виявлено 09.09.2025 року.

12.09.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянув в порядку ст. 279-9 КУпАП матеріали справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, по його заяві, без складення адміністративного протоколу та визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скоєне в умовах особливого періоду та притягнув до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн..

Також представник відповідача зазначав, що позивач підтвердив самостійно факт того, що він дійсно на вказаний виклик за повісткою про необхідність явки 16.07.2025 року для проходження медичного огляду не з`явився, а відтак рішення про притягнення до адміністративної відповідальності було прийнято у відповідності та з дотриманням адміністративної процедури.

Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі.

16.02.2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про доручення доказів до матеріалів справи.

16.02.2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

16.02.2026 року від представника відповідача Сорокіної В.Г. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

18.03.2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розподіл витрат на правничу допомогу.

У час призначений для розгляду справи учасники справи не з`явилися, представник позивача раніше подав заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви позивача про розгляд справи без його участі та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду із позовом.

У позовній заяві позивач просить поновити йому строк звернення до суду з підстав того, що, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності відповідач не надсилав на адресу позивача. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього присутнім не був, копію постанови у спосіб визначений законом не отримував.

Як вбачається з оскаржуваної постанови позивач її не отримував. Постанова направлена до Корабельного відділу ДВС у м. Херсоні 04.11.2025 за вих. №10/14554.

На другій сторінці оскаржуваної постанови наявний напис про набрання нею законної сили 23.09.2025 та направлення її позивачеві після набрання законної сили через Укрпошту.

08.01.2026 року представник заявника Негуляєв М.А. на запит адвоката отримав на електронну пошту відповідь від Корабельного ВДВС у м. Херсоні ПМУ МЮ(м. Одеса), якою виконавча служба надала постанову про відкриття виконавчого провадження №79660223 з ідентифікатором доступу до ВП.

Через АС ВП представник позивача отримав копію постанови №5/0909/ПДС від 12.09.2025 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 000,00 грн.

Тобто, про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався 08.01.2026 року.

Зазначене свідчить про те, що документ отримано позивачем після набрання постановою законної сили в межах відкритого виконавчого провадження.

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку позивачу на звернення до суду із позовом, суд зазначає наступне.

Строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.

Згідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення(постанови), а щодо рішень(постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З урахуванням положень ст.ст. 122,123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав скаржник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.

Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи із обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими, а тому суд визнає їх поважними, з огляду на що поновлює пропущений позивачем строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Обставини встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до ч. 1 ст.35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним.

Відповідно до листа-повідомлення від 12.02.2026 року вих.. 12/2/332 наданого ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідь на адвокатський запит представника позивача, ОСОБА_1 , 10.09.2025 року був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_3 .

12.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №5/0909/ПДС у справі про адміністративне правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень..

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи оповіщений повісткою № 4341465 про необхідність явки 16.07.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 , на вказаний виклик не з`явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд до 09.09.2025 року, коли був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг» та виявлено 09.09.2025 року

Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 №12/2/332 від 12.02.2026 року на запит адвоката ОСОБА_3 повідомлено, що відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_4 , 10.09.2025 року був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_3 .

З позиції позивача, постанова є такою, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам закону.

З поданого представником відповідача відзиву на позовну заяву встановлено, що відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до статтей 17,65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 14366 від 12.01.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 04.05.2026 року.

Також, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженим Верховною Радою України, оголошено загальну мобілізацію в Україні, строк якої неодноразово продовжувався.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із статтею 1 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.

Відповідно до підпункту 101 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов`язані та резервісти у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.

Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Судом встановлено та не спростовано позивачем, що позивач 16.07.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказаний виклик не з`явився.

Отже, в діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, так будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вказаний виклик не з`явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.

Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Системний аналіз норм КУпАП, теорії та практики правозастосування дає підстави для висновку, що провадження в справах про адміністративні правопорушення складається з таких стадій: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесення по справі постанови; 3) оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення та виконання постанови.

Таким чином, розгляд судом скарги на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є стадією провадження у справі про адміністративне правопорушення, тобто вказане провадження розпочато, але на час розгляду справи в суді не закінчено.

Законом України № 4316-IX від 13.03.2025 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни до статті 247 КУпАП, зокрема статтю доповнено пунктом 10, згідно з яким проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення. Провадження у такій справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Вказана норма законодавства набрала законної сили з 17.04.2025 року.

Оскільки процесуальна дія - розгляд скарги на постанову №5/0909/ПДС від 12.09.2025 року, здійснюється судом після набрання чинності нової редакції статті 247 КУпАП, ця норма застосовується до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , 10.09.2025 року був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оскільки на час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 проходить військову службу, суд приходить до висновку про скасування постанови №5/0909/ПДС від 12.09.2025 року та закриття провадження у справі на підставі пункту 10 статті 247 КУпАП.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно чеку №349 від 10.01.2026 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З огляду на положення ст. ст. 132, 139 КАС України з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог, на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_8 підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн., суд приходить до наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім зазначеного вище суд звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

18.03.2026 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про розподіл витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн., позивачем до матеріалів справи долучено: ордер серії ВА №1105480, виданий 09.01.2026 року адвокатом Негуляєвим М.А. про надання правової допомоги ОСОБА_1 ; договір №01/2026 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року у якому обумовлено суму гонорару та погоджено сторонами, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 15 000,00 грн. протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням у справі №766/270/26 законної сили незалежно від результату розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, обсягу задоволених позовних вимог, відсутність з боку відповідача будь-яких заперечень або клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що був відповідачем у справі, на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., відповідно до положень ст.139 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», ст. ст.8, 210-1, 245, 251, 280 КУпАП, ст. ст. 3, 9, 14, 73, 74, 77, 90, 132, 134, 136, 242-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) строк звернення до суду з позовною заявою про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 5/0909/ПДС від 12.09.2025 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. – скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування судового збору 665,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 15 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.

Дата складання повного тексту рішення 30.03.2026 року.

СуддяЄ. М. Булах