Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №636/2007/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/2007/26 Провадження№ 2/636/2592/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

04 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якій просив визначити йому додатковий строк тривалістю місяці з дня набрання законної сили рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилася спадщина, до складу якої входить майно, належне спадкодавцю на час його смерті, а саме: частка у праві власності на двокімнатну квартиру, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його діти: позивач ОСОБА_1 , та відповідач ОСОБА_2 . Інших спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , немає. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , не залишив заповіту на випадок своєї смерті, ним не укладались спадкові договори та не видавались свідоцтва про право на спадщину після його смерті. Листом від 30 січня 2026 року № 59/02-14 державний нотаріус Вовчанської державної нотаріальної контори Ворона Г.В. роз`яснила позивачу, що оформлення спадщини після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , неможливо, оскільки в разі пропущення спадкоємцем встановленого строку для прийняття спадщини відповідно до частини 1 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку встановленого статтею 1272 Цивільного кодексу України (строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини) не подав заяву про прийняття спадщини, або не проживав постійно разом із померлим на день відкриття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Крім того, нотаріусом зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась, оскільки відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» встановлено вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняються нотаріусами України. Заведення спадкової справи не відноситься до нотаріальної дії. Стаття 49 Закону України «Про нотаріат» передбачає підстави для відмови у вчиненні саме нотаріальної дії, а заведення спадкової справи не відноситься до нотаріальної дії. Поивач зазначив, що строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплинув 07 листопада 2024 року. Місцем проживання ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та місцем відкриття спадщини та місцем знаходження спадкового майна є місто Вовчанськ Харківської області, яке відноситься до Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, місто Вовчанськ Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області було тимчасово окуповано в період з 24.02.2022 року до 12.09.2022 року, територію Вовчанської міської територіальної громади з 13.09.2022 року до 09.05.2024 було віднесено до територій можливих бойових дій, з 10.05.2024 року до 19.06.2024 року - до територій бойових дій, а з 20.06.2024 року по теперішній час - є територією бойових дій. Отже, під час встановленого законом шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тривав до 07 листопада 2024 року, місце відкриття спадщини були небезпечними, існувала реальна загроза життю та здоров`ю позивача при спробі виїхати до нотаріуса для оформлення спадщини. За таких обставин в період бойових дій державні органи, в тому числі і нотаріальні контори за місцем відкриття спадщини в м. Вовчанськ та в теперішній час не працюють, поблизу проходить лінія фронту, транспортне сполучення є ускладненим, існувала та продовжує існувати реальна загроза життю і здоров`ю позивача, тому позивач не встиг вчасно подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Отже, під час встановленого законом шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тривав до 07 листопада 2024 року, місце відкриття спадщини були небезпечними, існувала реальна загроза життю та здоров`ю позивача при спробі виїхати до нотаріуса для оформлення спадщини. Позивач вказує, що Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року була прийнята постанова № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», п. 3 якої було встановлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється; а свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 року, якими перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. За таких обставин позивач був впевнений, що зможе подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька після закінчення воєнного стану. Водночас відповідні зміни щодо строків прийняття спадщини не були внесені до ЦК України, а відтак норми постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 не змінюють та не зупиняють визначених ст. 1270 ЦК України строків для прийняття спадщини. Позивач вважає, що ці обставини свідчать, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 04 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Справу ухвалено розглядати в за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 23 березня 2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні о 09 год 00 хв 03 квітня 2026 року, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

В судове засідання позивач не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, представник позивача адвокат Маслій Т.В. надала до суду заяву про підтримання позовних вимог, в якій просила позов задовольнити та розглянути справу без її участі та без участі позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про причину неявки не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлвся своєчасно та належним чином, надав до суду заяву, в якій зазначив, що визнає всі обставини, на які позивач посилається у своєму позові, визнав позов в повному обсязі, просив справу розглянути без його участі.

В судове засідання представник відповідача Вовчанської міської військової адміністрації не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив позов розглянути без участі представника відповідача, заперечень проти позову не має.

Також, відповідачі викликалися до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідачі відзив на позов не подали, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належних чином повідомлених.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданим 09 травня 2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 22 січня 2026 року № 44 на день своєї смерті ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно відомостям Реєстру територіальної громади Вовчанської міської ради на день смерті був зареєстрований один.

Відповідно до договору міни, посвідченого 26 лютого 2000 року державним нотаріусом Вовчанської державної нотаріальної контори Ворона Г.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 795, ОСОБА_3 був власником частка у праві власності на двокімнатну квартиру, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого 10 червня 1970 року Вовчанським районним ВРАЦС Харківської області, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84031881 від 30 січня 2026 року ОСОБА_3 не залишив заповіту на випадок своєї смерті.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84031813 від 30 січня 2026 року, у Спадковому реєстрі відсутня відповідна інформація щодо ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже, ним не укладались спадкові договори та не видавались свідоцтва про право на спадщину після його смерті.

Відповідно до листа державного нотаріуса Вовчанської державної нотаріальної контори Ворона Г.В. від 30 січня 2026 року № 59/02-14 , оформлення спадщини ОСОБА_1 після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , неможливо, оскільки в разі пропущення спадкоємцем встановленого строку для прийняття спадщини відповідно до частини 1 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку встановленого статтею 1272 Цивільного кодексу України (строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини) не подав заяву про прийняття спадщини, або не проживав постійно разом із померлим на день відкриття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Крім того, нотаріусом зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась, оскільки відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» встановлено вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняються нотаріусами України. Заведення спадкової справи не відноситься до нотаріальної дії. Стаття 49 Закону України «Про нотаріат» передбачає підстави для відмови у вчиненні саме нотаріальної дії, а заведення спадкової справи не відноситься до нотаріальної дії.

Судом встановлено, що строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплинув 07 листопада 2024 року, інші спадкоємці, які б звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.

Вирішуючи питання, чи є причини пропуску позивачем строку на прийняття спадщини поважними, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В частинах 1-2 ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові від 26.07.2021р. у справі № 405/7058/19 Верховний Суд зробив висновок, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 02 листопада 2004 року по справі № 15-рп/2004, справедливість - одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності.

Крім того, правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, де зазначив, що "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Загальновідомим є факт початку 24.02.2022 військової агресії російської федерації проти України, у зв`язку з чим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який продовжений наступними Указами Президента України і триває дотепер.

Крім того, після введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану існувала правова невизначеність у питаннях прийняття спадщини.

Так, положеннями пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 24.06.202р. №719, цей строк був продовжений на чотири місяці.

Проте, в подальшому ця правова норма виключена з постанови КМУ №164 на підставі постанови КМУ від 09.05.2023р. №469.

Вказані правові норми не відповідали критерію якості закону та принципу передбачуваності, що унеможливлює обрання особами, які мають право на спадщину, певного варіанту дій, які призведуть до бажаного результату.

У даному випадку судом встановлено, що у позивачки були об`єктивні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк з вищевказаних причин, які є поважними.

Таким чином, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження обставини, на які позивачка посилалась в обґрунтування своїх позовних вимог, що є підставою для задоволення позову.

Задовольняючи позов, суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

Також суд зазначає, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд також керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Відмова у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини позбавить позивача прав на майно та призведе до передачі цього майна громаді міста як відумерлої спадщини.

При оцінці встановлених обставин, суд враховує не тільки умови застосування правил ч. 3 ст. 1272 ЦК України, але і загальні засади цивільного судочинства та європейські принципи, зокрема, принцип верховенства права з його складовими.

Так, запроваджене ст. 8 Конституції України та ст. 10 ЦПК України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Умовою реалізації та інструментом принципу верховенства права є принцип «пропорційності».

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (наприклад, рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини», п. 60, та рішення від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47). Соціальна потреба визначається, зокрема, метою законодавчого врегулювання того чи іншого питання.

Необхідність встановлення певних строків на прийняття спадщини обумовлена інтересами цивільного обігу в цілому, маючи на меті якнайшвидше усунення стану правової невизначеності, яка виникає в разі смерті спадкодавця, та забезпечення певних гарантій особам, права яких є похідними від поведінки спадкоємців попередньої черги.

Отже, у цій справі суд має визначити, чи відповідає цій меті, а також принципу справедливості та інтересам суспільства позбавлення позивача прав на спадкове нерухоме майно з передачею відумерлої спадщини у власність територіальної громади.

Проте, таке втручання у право власності (законне сподівання, очікування) позивача не у повній мірі відповідає законній меті встановлення строків у спадковому праві, не вирішує нагальні соціальні потреби, а тому не може вважатись пропорційним. Невиправдана фактична конфіскація майна державою суперечить ідеології справедливості.

Таким чином, суд вважає, що надання позивачу додаткового строку на прийняття спадщини відповідає загальним положенням спадкового права, конституційному принципу верховенства права та положенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства, а саме: справедливість, добросовісність та розумність, з метою захисту прав позивача, за відсутності об`єктивних даних, які свідчили б порушення прав третіх осіб, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини та вважає необхідним визначити позивачу додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріального органу заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини- задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , громадянину України, додатковий строк тривалістю 3 (три) місяці, з дня набрання законної сили рішенням суду, для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю. М. Гніздилов