Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №638/24822/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/24822/24

н/п 2/638/1008/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Заварза Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Зубко А. В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Позивач згідно з позовними вимогами, які він уточнив у судовому засіданні, просив визнати грошові кошти у сумі 1 121 511 грн 81 коп., які були перераховані ОСОБА_3 ОСОБА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; а також у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право, власності на 1/2 частину грошових коштів, які були перераховані ОСОБА_3 у сумі 560 755,9 грн. (1 121 511,81 гривень/2) та виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину вказаних грошових коштів у сумі 560 755,9 грн, стягнувши їх з ОСОБА_6 .

Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 09 вересня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі. З 20.06.2022 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації. У період з 24 липня 2022 року по 09 жовтня 2024 року позивач перевів на банківський рахунок відповідача отриману ним заробітну плату у загальній сумі 1121511 грн 81 коп., які як вважає позивач є спільною сумісною власністю подружжя. У шлюбі з відповідачкою у них народилося двоє дітей, які на момент розгляду справи є малолітніми.

У ході судового розгляду у підготовчому судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, наполягав на тому, щоб суд визнав грошові кошти у сумі 1 121 511 грн 81 коп., які були перераховані ОСОБА_3 ОСОБА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Пояснив, що підставою позову є не те, що позивач надсилав грошові кошти ОСОБА_3 на зберігання, а те, що вони є спільним майном подружжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання з`явилися позивач, представник позивача та представник відповідача.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у ньому з урахуванням пояснень, які були ними надані суду.

Представник відповідачки проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками двох малолітніх дітей, яких позивач зобов`язаний утримувати, що він і робив надсилаючи кошти відповідачці.

Дослідивши докази надані сторонами, заслухавши сторони, суд встановив наступне.

09 вересня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 ) зареєстрували шлюб, про що було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .

У шлюбі народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ), та 05 серпня 2019 року ОСОБА_10 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ).

З 20.06.2022 ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 (підтверджується довідкою командира військової частини, а.с. 11-12 т. 1, та копією посвідчення офіцера, а.с. 9-10 т. 1).

Принаймні з квітня 2022 року відповідачка з їх спільними з відповідачем дітьми проживала у Республіці Польща (а. с. 53-55, т. 1), а 27.04.2024 отримала дозвіл на проживання у Турецькій Республіці (а. с. 57-69), де з 15.03.2024 винаймала житло (а. с. 70).

За період з 30.07.2022 по 26.03.2024 ОСОБА_1 отримав заробітну плату за військову службу у сумі 1556012 грн 95 коп. (а. с. 70-72 т. 2).

За період з 30.07.2022 по 27.03.2024 ОСОБА_1 переказав ОСОБА_3 свою заробітну плату за військову службу у сумі 1 075 346 грн 32 коп. (а. с. 73-74 т. 2).

Той факт, що позивач за період з 30.07.2022 по 27.03.2024 перерахував відповідачці свою заробітну плату у сумі 1 075 346 грн 32 коп. було визнано та не оспорювалося відповідачкою у ході судового розгляду.

25 грудня 2024 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. При цьому ухвалою суду від 26 червня 2024 року за клопотанням відповідача суд надавав їм строк для примирення терміном 4 місяці.

26 липня 2024 року Дзержинським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку.

Інші докази, на підставі яких суд може встановити факти, що стосуються обставин справи, що розглядається, у суду відсутні.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши аргументи сторін суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено та сторонами не заперечується той факт, що з квітня 2022 року позивач та відповідач не ведуть спільне господарство, оскільки відповідачка разом із дітьми позивача покинула територію України у квітні 2022 року.

Позивач надав докази того, що за період з 30.07.2022 по 26.03.2024 він отримав заробітну плату за військову службу у сумі 1 556 012 грн 95 коп., з яких переказав Діденко Інні Олександрівні 1 075 346 грн 32 коп., що становить 69 %.

Відповідачка не надала суду доказів того, що зазначені грошові кошти були використані в інтересах їх спільної на момент отримання грошових коштів сім`ї. Окрім договору оренди житла у Туреччині, яке вочевидь не належить позивачу на праві власності, і який було укладено лише 15.03.2024, у суду відсутні будь-які докази того, що вказані кошти були витрачені ОСОБА_3 для потреб їх з позивачем сім`ї (наприклад, оплату комунальних послуг, здійснення ремонту в спільній квартирі, лікування, придбання майна, побутової техніки, автомобіля, речей особистого вжитку для чоловіка, який брав участь у бойових діях).

Якщо мова іде про утримання двох неповнолітніх дітей позивача, то відповідно до чинного законодавства аліменти на утримання дітей позивача мали становити 1/3 від його доходу, що за період з 30.07.2022 по 26.03.2024 становить 518670 грн 98 коп. (позивач же перерахував відповідачці 1 075 346 грн 32 коп., що значно перевищує виплати на дітей). Якщо ж мова іде про заробітну плату як спільну сумісну власність подружжя, то відповідачці на праві спільної сумісної власності належить сума у розмірі 778 006 грн 48 коп.

Для суду очевидно і це підтвердив позивач, що він розраховував на те, що кошти, які були ним направлені на рахунок його дружини будуть використані нею для потреб їх сім`ї, однак цього не сталося, оскільки у 2024 році шлюб між сторонами було розірвано за ініціативи відповідачки, а докази того, куди відповідачкою було витрачено більшу частину заробітної плати позивача за період, коли він приймав участь у бойових діях і вимушено не проживав із відповідачкою, ані позивачу, ані суду надані не були.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 297 339 грн 85 коп., що становить різницю між грошовими коштами, які позивач надіслав відповідачці за період з 30.07.2022 по 26.03.2024, та половиною заробітної плати отриманої позивачем за цей період(1 075 346 грн 32 коп. - 778 006 грн 48 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 5607 грн 56 коп.

Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2972 грн 01 коп.

Отже, на підставі статей 61, 70 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку спільного майна подружжя, а саме заробітної плати ОСОБА_1 , що була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_3 , в період часу з 30 липня 2022 року по 26 березня 2024 року у розмірі - 297 339 (двісті дев`яносто сім тисяч триста тридцять дев`ять) грн 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2972 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн 01 коп. в рахунок сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2026 року.

Суддя Т. В. Заварза